Фінансова система України

                               

 

 

 

МІЖРЕГІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

    ІНСТИТУТ  ПРАВА ІМ.КНЯЗЯ ВОЛОДИМЕРА ВЕЛИКОГО

 

 

 

 

 

 

 

Фынансове право

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

 

на тему: « Фінансова  система України »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                          

 

 

                                                                                 Виконав: студент

                                                                                 Групи : П-12-11-С5П(2,6з/п)

                                                                                 Ковтун Т. В.

 

 

 

 

КИЇВ –2012

 

 

План

 

1. Вступ

 

2. Фінансова система України. Тенденції та напрямки її розвитку

 

3. Фінансові кризи

 

4. Висновок

 

5. Використана література

 

 

 

                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

З проголошенням політичної і економічної незалежності України  встало питання про створення  національної фінансово-кредитної  системи. Справа в тому, що фінансова  і кредитна системи, які функціонували в Україні на той час, виражали економічні відносини колишньої радянської політичної і господарської системи, а їх центральні установи знаходилися за межами української держави.

Не можна було здійснювати  ні політичні, ні економічні перетворення, забезпечити національний політичний і господарський суверенітет без формування і розвитку національної фінансової, грошової і кредитної системи.

Фінанси це економічна категорія, що відображає економічні відносини  в процесі створення і використання фондів грошових коштів. Фінанси є неминучим атрибутом, як організації підприємницької діяльності, так і держави. Необхідність фінансів зумовлена об'єктивністю товарного виробництва, дією законів виробництва і законів обміну, національними інтересами держави і суспільства. У межах суспільства і держави фінанси, як і економічна система загалом, набувають національних ознак. Вони виражають сукупність національних відносин, за допомогою яких здійснюють розподіл валового суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на розширене відтворення сфери виробництва, соціальної інфраструктури і підйому рівня життя людей.

Фінанси є основою  формування і дії економічного і  соціального механізму, тобто механізму  функціонування виробництва і соціального розвитку.

За допомогою фінансів відбувається процес «з'єднання» робочої  сили, коштів труда і предметів  труда в єдиний виробничий механізм, в якому реалізовуються економічні стимули і інтереси людини, колективу  і держави, створюються матеріальні передумови задоволення соціальних потреб суспільства.

Рушення фінансів «приводить»  в дію робочу силу і її труд, матеріальні  і сировинні ресурси, готові продукти виробництва, послуги, забезпечує зростання  інтелектуального потенціалу і добробут суспільства загалом і кожної людини зокрема. Фінансові механізми «здійснюють» кругообіг придбаного капіталу і його нарощування. Рушення фінансів в економіці подібно рушенню крові в живому організмі і функції їх зводяться до живлення своїх систем.

Економіка, складовими частинами якої є трудовою, науковий і техніко-виробничий і природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний господарський механізм здебільшого фінансовою системою.

Без постійного фінансового  живлення складових частин економічної  системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні. Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної системи фінансова система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи на належному рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Фінансова система України. Тенденції та напрямки її розвитку

 

 

Фінансова система притаманна кожній державі незалежно від  рівня економічного розвитку.

Фінансова система - сукупність відособлених, але взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми і методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП, система фінансових органів та інститутів.

Фінансову систему розглядають  за двома категоріями: за внутрішньою  структурою та організаційною будовою.

За внутрішньою структурою - це сукупність відносно відокремлених  та взаємопов'язаних підсистем і  ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин.

За організаційною будовою - це сукупність фінансових органів  та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами у країні.

У складі фінансової системи  виділяють такі підсистеми (рис.1)

 

 

1) централізовані фінанси,  основу яких становлять державні  фінанси;

2) децентралізовані фінанси, що включають фінанси суб'єктів господарювання (підприємств) та фінанси населення;

3) фінансову інфраструктуру, що включає фінансовий ринок  та систему органів управління  фінансами.

Рис.1 Структура фінансової системи України

Всі сфери фінансової системи поділяють на окремі ланки, що мають тісні багатосторонні взаємозв'язки. Кожна сфера та ланка фінансової системи посідає певне місце в регулюванні ринкових відносин, визначально впливає на процес відтворення, має свої, властиві тільки їй, функції.

Централізовані фінанси - це підсистема фінансових відносин щодо формування централізованих грошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади для виконання державою своїх функцій, а саме: адміністративної, оборонної, соціально-економічної та правової. Це основна сфера перерозподілу ВВП та національного доходу. Рівень централізації частини національного доходу державою, з одного боку, має бути достатнім для забезпечення її певним обсягом фінансових ресурсів, а з іншого - достатнім для формування потужної фінансової бази підприємств для ефективного господарювання.

До цієї сфери належать:

–державний бюджет,

–місцеві бюджети (фінанси місцевих органів влади),

–державні позабюджетні цільові фонди,

–державний кредит,

–фінанси державних та муніципальних підприємств.

Головною ланкою централізованих  фінансів є бюджетна система, яка  організаційно залежить від форми  державного устрою і, як правило, складається  із державного та місцевих бюджетів.

Державний бюджет - це головний централізований фонд грошових коштів держави, головний інструмент перерозподілу національного доходу. Через державний бюджет перерозподіляється до 40% національного доходу країни.

Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять від 70 до 90% загальної суми доходів.

Основні податки: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Основні видатки державного бюджету: видатки, що пов'язані з  політичними функціями держави (утримання  армії, державного апарату управління та влади); видатки на соціальні потреби (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне страхування та забезпечення); видатки, що пов'язані з економічними функціями держави

(державні інвестиції  в галузі економічної інфраструктури, субсидії приватному капіталу та державним корпораціям, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та ін).

Місцеві бюджети (місцеві  фінанси) становлять фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби  у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання. У місцевих бюджетах більша частка видатків спрямовується на соціальні потреби. Місцеві бюджети хронічно дефіцитні й отримують необхідні їм додаткові кошти у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій з державного бюджету, а також шляхом випуску місцевих позик під певні державні зобов'язання - муніципальних облігацій.

Сукупність усіх видів  бюджетів бюджетної системи становить зведений бюджет. Зведений бюджет - це сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи. Законодавчі органи влади не затверджують його, а використовують для аналізу, прогнозування, статистичних цілей, визначення засад державного регулювання економічного та соціального розвитку держави.

Державні позабюджетні цільові фонди мають цільове  призначення. Вони використовуються для  розширення обсягу соціальних послуг населенню, розвитку галузей інфраструктури, надання суспільної допомоги непрацездатним і малозабезпеченим громадянам.

Позабюджетні державні цільові фонди, що діють нині в  Україні, такі:

–Державний пенсійний фонд;

–Державний фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

–Державний фонд соціального страхування на випадок безробіття;

–Державний фонд соціального страхування від нещасних випадків.

У перспективі має бути створено Державний фонд медичного страхування. Ліквідовано Державний фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; Державний інноваційний фонд; Державний дорожній фонд.

Державний кредит є досить специфічною  ланкою державних фінансів, він безпосередньо  пов'язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття. Це сукупність економічних відносин, що виникають між державою як позичальником і кредиторами - фізичними або юридичними особами (приватними, фінансово-кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами і міжнародними фінансовими організаціями) у процесі формування загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Фінанси підприємств та фінанси  населення об'єднуються поняттям децентралізовані фінанси.

До децентралізованих належать фінанси підприємств та установ  недержавної форми власності. Фінанси  підприємств та установ є базовою  ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП та національного доходу, яка є об'єктом розподілу через фінансові відносини. Фінанси підприємств становлять систему грошових фондів, що утворюються та використовуються для фінансування виробничого процесу, забезпечення розширеного відтворення, матеріального стимулювання та соціального забезпечення робітників.

Залежно від виду діяльності фінанси  підприємств поділяють на фінанси  комерційних підприємств, некомерційних  підприємств, громадських організацій.

Залежно від галузевої спрямованості  фінанси комерційних підприємств  можна поділити на фінанси промислових, транспортних, будівельних, сільськогосподарських  та інших підприємств.

Залежно від форми власності  фінанси підприємств поділяють на фінанси державних, муніципальних, колективних (акціонерних, кооперативних, спільних, орендних), приватних підприємств.

Фінанси населення - це сукупність грошових фондів, які акумулюються у населення  з таких джерел: доходів від  трудової діяльності; доходів від капіталу; доходів від рухомого і нерухомого майна; доходів, отриманих у вигляді спадщини; доходів з інших джерел.

Фінансова інфраструктура - це сукупність інститутів та елементів, які створюють  сприятливі умови для функціонування всієї фінансової системи. До них належать: система органів управління фінансами; нормативно-законодавча база; підготовка фахівців; інфраструктура фінансового ринку; спеціалізоване виробництво (цінних паперів, грошових банкнот, фінансової документації). Саме фінансова інфраструктура створює сприятливі умови для гармонійного функціонування всієї фінансової системи та кожної її сфери зокрема.

 

Фінансовий ринок - це підсистема фінансової інфраструктури, специфічна сфера економічних  відносин, де формуються і здійснюються відносини між учасниками фінансового ринку з приводу купівлі-продажу фінансових фондів. Головною передумовою існування фінансового ринку є розбіжність потреб у фінансових ресурсах того чи іншого суб'єкта ринкових відносин із наявністю джерел задоволення таких потреб. Фінансовий ринок опосередковує рух фінансових ресурсів між підприємствами, галузями, сферами економіки, населенням, державою.

Основна функція фінансового ринку - перетворення тимчасово вільних  грошових коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал для інвестицій в економіку.

Система органів управління фінансами  групує органи управління та фінансові  інститути у чотири блоки:

I й блок -- Міністерство фінансів  України та його відособлені  та відокремлені підрозділи (Казначейство, Контрольно - ревізійна служба, Податкова адміністрація);

ІІ-й блок - контрольно-регулюючі  органи (Рахункова палата, Державна комісія з цінних паперів та фондового  ринку, Аудиторська палата й аудиторські  фірми);

ІІІ-й блок - органи управління цільовими  фондами (Пенсійний фонд України, фонди загальнодержавного обов’язкового соціального страхування);

ІV-й блок - фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку (Національний банк України і комерційні банки, Міжбанківська валютна біржа, фондові біржі, фінансові посередники, страхові компанії, інвестиційні фонди).

Кожна країна має свою особливу фінансову  систему, яка визначається теоретичними засадами (сутністю фінансів як суспільного  явища, сутністю фінансових ресурсів як матеріального носія фінансових відносин), станом розподільчих процесів в даній країні, правовим режимом, фінансово-економічним становищем