Фінансова система Швейцарії

Швейцарія є конфедеративною  державою. Вона складається з 26 кантонів – малих суверенних утворень, цією обставиною і пояснюються особливості фінансової системи конфедерації в цілому.

Фінансова система Швейцарії  складається з таких ланок:

1) Бюджетна система яка включає Державний бюджет, бюджети кантонів та місцеві бюджети;

2) Податкова система (податкова відповідальність розпадається на три частини – федеральну, кантональну і місцеву.);

3) Банківська система яка поділяється на дві системи:

1) Швейцарський національний банк і банки кантонів;

2) система приватних банків;

4) державний кредит, кредити кантонів та кредити місцевих органів влади;

5)         спеціальні фонди;

6)         фінанси суб’єктів господарювання.

Банківська система Швейцарії  є однією з найнадійніших у світі, що приваблює світові корпорації. Швейцарський франк входить до числа основних резервних валют світу.

Швейцарія не є членом ЄС, хоча тісно інтегрована з ним.

Швейцарія зберігає приблизно 1/3 світового приватного капіталу, продовжує  ретельно охороняти таємницю банківських  вкладів, незважаючи на існуючий тиск з боку Європейського Союзу.  Дотримання банківської таємниці є основоположним принципом, на якому базується вся банківська система Швейцарії. Щоб внести Швейцарію в систему обміну інформацією, ЄС вдавався навіть до погроз ввести економічні санкції, але ніщо не похитнуло позицію країни, основний аргумент якої полягав у тому, що трійка країн-членів союзу – Австрія, Бельгія і Люксембург – також відмовилася надавати вищезазначену інформацію.

Швейцарія – один із фінансових центрів світу, її банківська система значно більша, ніж це необхідно для внутрішніх операцій. У 2011 р. на території країни функціонував 631 банк та фінансова компанія. На кожні 1400 мешканців країни припадає 1 банк, що робить Швейцарію (разом з Німеччиною) країною з найвищою у світі концентрацією банків.

У 2008 р. банківський сектор забезпечував створення 12 % ВВП країни. У зв’язку з фінансовою кризою у світі в 2008–2009 рр. уряд Швейцарії виділив допомогу банківському сектору на суму 54 млрд. доларів США. Уряд також викупив за 3,9 млрд. євро 10 % акцій швейцарських банків [41].

Оподаткування у Швейцарії  в цілому відповідає міжнародним  стандартам. Зрозуміло, її не можна  зарахувати до «офшорних юрисдикцій»  у власному розумінні цього слова. Федеральний податок у Швейцарії  становить усього 9,8 %, а місцеві податки в деяких каптанах дозволяється не платити. Швейцарію відносять до юрисдикцій «проміжного» типу з «помірною» податковою системою.

Федеральний податок стягується, але відповідно до прогресивної шкали  і становить від 3,63 до 9,8 %. Кантональних податки значно вище та становлять 20–30 %. Ефективна ставка податку на прибуток швейцарської компанії нерідко досягає 40 %,  податок на майно – 0.8 % [41].

Особливість Швейцарії як країни, що бере участь у багатьох офшорних схемах, полягає в тому, що в більшості  кантонів реєструються так звані  «доміцильовані» компанії, прибуток яких буде оподатковуватися тільки федеральним  податком за зниженою ставкою у 3,63–9,8 %. Така компанія повинна підкорятися класичним офшорним принципам (не бути резидентною, не вести бізнес у Швейцарії, не мати офісу, персоналу і нерухомості у Швейцарії). Як можна бачити за статусом, така фірма близька до типових офшорних фірм. Відрізняє її лише наявність невеликого податку (втім, цілком можна порівняти, наприклад, з податком на кіпрські офшорні фірми (4,25 %)).

Водночас швейцарська  фірма має більш респектабельний  імідж, ніж будь-яка інша офшорна компанія.

Так, у деяких кантонах надаються  податкові пільги за умови, що як мінімум 80 % операцій торгово-закупівельної фірми повинно проводитися за межами країни. В іншому випадку відбувається підвищення ставки податку до 20 %.

У Швейцарії реєструється особливий тип компаній, які користуються для реєстрації штаб-квартир від  зарубіжних офісів міжнародних компаній. Такого роду «сервісні» компанії обслуговують операції материнської фірми. Оподатковуваний  прибуток визначається на основі ставки в 10 % від офісних витрат і є чисто розрахунковим показником.

Список  використаних джерел

1. www.ecb.int
2. http://uk.wikipedia.org
3. http://znaimo.com.ua