Фінансова політика

     У найближчі роки проходитиме вже  розпочатий процес становлення системи  недержавних корпоративних пенсійних  фондів в гірничодобувній, металургійній, хімічній промисловості, атомній енергетиці, а також в окремих підгалузях машинобудування. Внаслідок цього  зменшиться чисельність пільгових  категорій пенсіонерів, яким надано право дострокового виходу на пенсію, та продовжиться працездатний вік працівників  вказаних галузей.

     Прогнозується подальший розвиток системи додаткового  добровільного пенсійного страхування.

     В третьому розділі програми "Україна 2010" "Демократичні перетворення та формування відкритого суспільства" визначено мету розвитку Української держави: формування громадянського суспільства, яке на основі правових норм встановлює оптимальне співвідношення інтересів окремих особистостей, соціальних угруповань і суспільства в цілому. Визнано, що соціальною базою такого суспільства повинен стати середній клас, інтереси якого тісно пов'язані з національними інтересами держави. Демократичні перетворення неможливі без соціального партнерства та партійного плюралізму, консолідації українського суспільства незалежно від національної приналежності, поєднання інтересів держави, суспільства і церкви у справі становлення моралі та духовного розвитку громадян.

     В розділі четвертому "Стратегія  економічного зростання" обґрунтована ефективність обраної стратегії  соціально-економічного розвитку виходячи з відтворювальних пропорцій  та динаміки валового внутрішнього продукту, які найбільш яскраво характеризують якісні риси економічної моделі.

    Необхідною  передумовою економічного зростання  є активна інвестиційна політика, яка повинна передбачати:

• відновлення стимулів до нагромадження капіталу та розвитку матеріально-технічної бази суб'єктів господарювання;
• зростання обсягів інвестування в реальний сектор економіки більшими темпами у порівнянні з ростом обсягів ВВП;
• пожвавлення інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;
• підвищення рівня ефективності використання капіталів; посилення мотивації до нагромадження фінансових ресурсів населенням та їх інвестування в реальний сектор економіки;
• направлення ресурсів, які акумулюються у фінансово-кредитній сфері на інвестування в реальний сектор економіки;
• узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики з цілями інвестиційної стратегії;
• залучення іноземних інвестицій в Україну.

    Стратегія економічного зростання передбачає забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, структурну перебудову економіки, оздоровлення банківської  системи. Дієвим інструментом управління економікою повинна стати бюджетна і податкова політика.

    П'ятий розділ програми "Пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку" визначає стратегічні напрямки реформування відносин в сфері науково-технічної  та інноваційної діяльності, механізм державної підтримки, формування системи  державного програмно-цільового управління науково-технічним прогресом (НТП). Серед методів стимулювання науково-технічної  та інвестиційної діяльності важливе  місце належить податковим (пільгам  по податкам, в т. ч. по податку на прибуток підприємств) і бюджетним (пряме державне фінансування).

    В шостому розділі "Промисловий  та агропромисловий розвиток" конкретизовані стратегічні завдання в окремих  галузях промисловості, агропромислового комплексу (АПК), транспорту, зв'язку.

    В сьомому розділі "Інституціональні та організаційні механізми економічного зростання" розглянуті проблеми приватизації та зміни структури власності, розвитку конкуренції, антимонопольного регулювання, управління об'єктами державної форми  власності, стимулювання малого і середнього бізнесу, легалізації "тіньової" економіки, проведення адміністративної реформи, удосконалення регіональної структури економіки.

    Заключний восьмий розділ програми "Україна 2010" "Активізація зовнішньоекономічної діяльності" визначає напрямки співробітництва  України з іншими державами, інтеграційними угрупуваннями (ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР та ін.). Відзначено, що зовнішньоекономічна  політика повинна бути спрямована на зміцнення позицій України в  світовій торгівлі та забезпечувати  вихід на нові ринки.

    Втілення  цілей передбачених Програмою "Україна 2010" вимагає прийняття відповідних  заходів. Протягом 1999 - 2000 рр. вийшло багато Указів Президента України з питань, які мають виняткове значення для реалізації загальнонаціональних цілей розвитку і конкретизують положення перспективної програми, пропонують механізми їхньої практичної реалізації. Це Укази: "Про Основні напрями інвестиційної політики на 19992001 роки" (від 18.08.1999 р), "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (від 3.12.1999 р), "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" (від 29.12.1999 р), "Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року" (від 24.05.2000 р) та інші.

Висновки

     Проаналізувавши теоретичні особливості реалізації фінансової політики України, можна  дійти наступних висновків.

Фінансова політика держави залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

     До  зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів  ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції з світовими економічними системами  тощо.

     Внутрішні фактори, які суттєво впливають  на фінансову політику, - це форма  власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад  населення, рівень добробуту населення, інтелектуальний рівень його, стан розвитку економіки і організація  грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають  також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. У зв'язку з цим фінансова політика - це динамічний процес, що змінюється, коригується з урахуванням практичної необхідності.

     Водночас  є загальні принципи фінансової політики для держав з ринковою економікою, розвиненими демократичними засадами суспільного життя. В цих умовах фінансова політика держави має  спрямуватися на створення сприятливих  фінансових умов для розвитку виробництва  тих галузей, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягти  завдяки як вишукуванню додаткових інвестицій в ці галузі, стимулюванню залучення додаткових коштів самих  підприємницьких структур, так і  створенню сприятливих фінансових можливостей для іноземних інвесторів. Сприятливі умови для іноземних  інвесторів це пенні податкові пільги, можливість вивезення одержаного прибутку, гарантії збереження та захисту майна іноземних інвесторів.

     Стимулювання  інвестицій у розширення виробництва  за рахунок коштів підприємницьких  структур має здійснюватися з  урахуванням (форми власності, галузі виробництва, природних умов, територіального  розміщення, інших факторів. Тут  потрібен диференційований підхід, оскільки лозунг про створення однакових  можливостей для всіх с ні чим  іншим, як спрощенням проблеми до такого рівня, що вона втрачає, зміст і практичне  значення. Звичайно, тут також мають  використовуватися податкові пільги, гарантії вільного ціноутворення, сприятливі форми кредитування.

     Перший  принцип фінансової політики можна  сформулювати як постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької  активності та підвищення рівня зайнятості населення.

     В умовах ринкової економіки діють  саморегулюючі фактори, які забезпечують надходження і перерозподіл капіталів  у сфері виробництва. Механізм ринку  робить усіх учасників виробничого  процесу заінтересованими у розширенні виробництва і одержанні доходу на капітал.

     Другим  напрямом фінансової політики держави  є мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій. Як уже зазначалося, можливості ринкової економіки все  ж обмежені. Ці обмеження особливо чітко виявляються при вирішенні  соціальних проблем суспільства. Більшість  соціальних гарантій мають загальнодержавне значення. Їх не під силу вирішити окремим  підприємницьким структурам і навіть цілим компаніям. Проте потребу  в них відчувають усі. Такими соціальними  гарантіями є освіта, оборона, охорона  здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунікаційні  системи тощо. Не менш важливе значення мають соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги.

     Третій  напрям фінансової політики - вплив  за допомогою фінансового механізму  на раціональне використання природних  ресурсів, заборону технологій, цю загрожують здоров'ю людини. З одного боку, держава домагається від виробничих структур відшкодування витрат на відновлення природного середовища, а з іншого, використовуючи фінансові важелі, закриття шкідливих виробництв і впровадження передових ресурсозберігаючих технологій Цими інструментами є податки, штрафи та інші санкції.

Список  використаної літератури

1. Конституція України // Закони України: в 11т. - Т.10. - К.: Верховна Рада України: Інститут законодавства, 1996 - С 3 - 41.
2. Бюджетний кодекс України / Укл. Л. Маргорська. - Харків: Фактор, 2002. - 184 с.
3. Александрова М. Гроші. Фінанси. Кредит. - 2-е вид. перероб. та доп. - К.: ЦУЛ, 2002 - 336 с.
4. Бюджетна система. Навч.-метод. посіб. / За ред. В. Опаріна. - К.: КНЕУ, 2002 - 336 с.
5. Бюджетна система України: Навч. посібник / С.І. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин та ін. - К.: НІОС, 2000. - 400 с.
6. Василик О. Державні фінанси України. Підручник. - К.: Ніос, 2002 - 608 с.
7. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000. - 416 с.
8. Гроші та кредит. Підручник / За ред. Б. Івасіва. - К.: Карт-бланш, 2000-510 с.
9. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. - К.: Наук, думка, 1999. - 304 с.
10. Іванов В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. - К.: МАУП, 2001 - 272 с.
11. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). - К.: НІОС, 2000. - 384 с.
12. Кравченко B.I. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. - К.: Знання, 1999. - 488 с.
13. Лаптев С. Основы теории государственных финансов. Уч. пособ. - М.: Юрист, 2001 - 108 с.
14. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я. Бюджетна система: Навч. - метод. посібник для самост. вивчення дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 208 с.
15. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 164 с.
16. Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навч. посібник. - Черкаси: Відлуння, 1999. - 376 с.
17. Савлук М. Гроші та кредит. Підручник. - К.: КНЕУ, 2002 - 600 с.
18. Слав'юк Р. Фінанси підприємств. Навч. посібн. - К.: ЦУЛ, 2002 - 460 с.
19. Тормоса Ю. Ціни та цінова політика. Навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2002 - 122 с.