3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ:

„ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ”

Варіант № 6

Перевірив викладач:

Чабаненко І.Л.

Виконала:

студентка гр. ФН-07-4з

Глінкіна О.М.

Алчевськ, 2010

ПЛАН

ВСТУП

Сучасна ринкова економіка має складну і розгалужену структуру, що включає в себе підприємства різних галузей матеріального виробництва і сфери послуг, бюджетні установи, приватні і сімейні фірми, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди. Дані структури випускають різні види продукції, роблять специфічні послуги і виконують роботи. Відрізняються суб'єкти господарювання розмірами, кількістю працівників, величиною необоротних і оборотних активів. Але поєднує їх те, що усі вони у своїй діяльності формують і використовують фінансові ресурси. А оцінити ефективність господарювання можна шляхом зіставлення відповідних показників фінансових результатів діяльності підприємства.

Зберегти міцні ринкові позиції в умовах жорстокої конкуренції підприємцю можна лише спираючись на знання по фінансовій діяльності підприємства, на раціональний менеджмент, у тому числі, фінансовий, плануванні фінансової діяльності суб'єкта господарювання.

Фінансове планування - це процес систематичної під­готовки управлінських рішень, які прямо чи опосередковано впли­вають на обсяги фінансових ресурсів, узгодження джерел формуван­ня та напрямів використання згідно з виробничими, маркетинговими планами, а також величину показників діяльності підприємства у плановому періоді, і які забезпечують вирішення завдань найбільш раціональним шляхом.

Мета фінансового планування - визначення можливих обсягів фінансових ресурсів, капіталу і резервів на основі прогнозування ве­личини грошових потоків за рахунок власних, позичкових і залучених з фондового ринку джерел засобів.

Завдання фінансового планування діяльності суб'єкта господарювання полягають у:

• забезпеченні необхідними фінансовими ресурсами операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

•  визначенні основних напрямів ефективного вкладення капіта­лу, оцінка ступеня раціональності його використання;

•  встановленні раціональних фінансових відносин з бюджетом. банками та іншими суб'єктами господарювання;

•  передбаченні несприятливих ситуацій, аналіз можливих ризи­ків і розроблення конкретних заходів щодо їх зниження;

• контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредито­спроможністю підприємства.

Значення внутрішньо фірмового фінансового планування:

1) відбивають стратегічні цілі підприємства у формі фінансово-економічних показників: обсяг продажу, собівартість проданих товарів, прибуток, інвестиції, грошові потоки та ін.;

2) встановлюють стандарти дія надходження фінансової інформації у формі фінансових планів і розрахунків до них, а також звітів про їх виконання;

3) визначають прийнятні межі фінансових ресурсів, необхідних для реалізації короткострокових і довгострокових планів підприємства;

4) короткострокові фінансові плани надають корисну інформацію для розробки і коригування фінансової, інвестиційної й маркетингової стратегії на ринку товарів, грошей і капіталу;

5) довгострокові фінансові плани визначають стратегію розвитку підприємства на товарному і фінансовому ринках.

Об'єкти фінансового планування:

•   виручка від продажу товарів;

•   прибуток і його розподіл;

•   фонди спеціального призначення і їх використання;

•   обсяг платежів до державного бюджету у формі податків і зборів;

•  внески до державних позабюджетних фондів у формі єдиного соціального податку;

• обсяг позичкових засобів, що залучаються з кредитного ринку:

• планова потреба в оборотних засобах і джерелах поповнення їх приросту;

•  обсяг капітальних вкладень, джерела фінансування та ін.

1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Особливості фінансової діяльності кооперативів та підприємств з іноземними інвестиціями.

1.1 Фінансова діяльність кооперативів

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності та обслуговування переважно членів кооперативу. В Україні кількість членів кооперативу залежить від його виду та галузі діяльності. У Німеччині, наприклад, мінімальна кількість членів будь-якого кооперативу становить сім осіб. Вважається, що головною метою створення кооперативів є не стільки одержання прибутку, скільки фінансове, організаційне сприяння господарській діяльності та задоволення економічних потреб його членів .

Кооператив має всі ознаки підприємства: самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, виконавчі органи. Основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут.

Засновниками та членами кооперативу можуть бути лише резиденти України. Членом кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу (чи спілки), визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами.

Вступний внесок - внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається.

Статутний капітал кооперативів формується за рахунок пайових внесків. Пай - майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток капіталу кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в т. ч. грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Розміри пайових внесків встановлюються в рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Члени кооперативу (якщо інше не передбачено статутом) відповідають за зобов'язаннями кооперативу тільки в межах пайового майнового внеску. Кооператив не несе відпові­дальності за зобов'язаннями членів кооперативу.

Розрізняють три основні види кооперативів:

• виробничі, що здійснюють виробництво товарів, продукції, робіт, а також надання платних послуг підприємствам, організаціям, установам і громадянам (діяльність таких кооперативів ґрунтується на засадах обов'язкової трудової участі його членів у процесі виробництва);

• споживчі (обслуговуючі) - задовольняють потреби своїх членів та інших громадян у фінансово-кредитному, торговельному й побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі, садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів тощо;

• універсальні, які розвивають різноманітну виробничу діяльність, а також здійснюють різного роду обслуговування своїх членів.

Вітчизняним законодавством передбачена можливість створення сільськогосподарських, обслуговуючих, промислових, транспортних, житлових та будівельних кооперативів, багатофункціональних товариств у системі споживчої кооперації; кредитних спілок, кооперативних банків і товариств для взаємного страхування.

До основних принципів діяльності кооперативів можна віднести такі:

• добровільність членства в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

• обов'язкова трудова участь членів кооперативу у діяльності виробничого кооперативу;

• обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

• демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом «один член кооперативу - один голос»;

• розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;

• контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом.

Основними правами членів кооперативу є:

• участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом;

• користування послугами кооперативу;

• одержання кооперативних виплат - частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами;

• одержання частки доходу на пай (додатковий пай);

• одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені статутом кооперативу.

Фінансові ресурси кооперативу формуються за рахунок: доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належить правління кооперативу. Правління або виконавчий директор кооперативу використовує фінансові ресурси відповідно до кошторисів або інших документів, зокрема бюджетів, затверджених органами управління кооперативу згідно з їх компетенцією. У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора, утворює спостережну раду

Найпоширенішими в Україні є сільськогосподарські та споживчі кооперативи, а також такий їх різновид, як кредитні спілки. Законодавчими та нормативними актами передбачено ряд особливостей у фінансовому забезпеченні діяльності кожного з цих напрямів кооперації.

Сільськогосподарські кооперативи. Членами сільськогосподарського кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що здійснюють свою діяльність у сфері сільського господарства. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. Майно кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний капітал. Неподільний капітал утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі).

Членами виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки фізичні особи (які досягли 16-річного віку), а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу. Члени кооперативу передають право корис­тування належною їм земельною ділянкою кооперативу як пайовий внесок у порядку, визначеному Земельним кодексом України. За земельну ділянку, передану в користування, справляється відповідна плата згідно з договором у розмірах, визначених загальними зборами. За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділянки, надані кооперативу в користування, не допускається.

Дохід сільськогосподарського кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманого персоналу. Порядок використання доходу кооперативу встановлюється статутом. Кооперативні виплати і виплата часток доходу на паї членам кооперативу та асоційованим членам до оплати праці не належать.

Кооперативні виплати - це частина доходу кооперативу, яка розподіляється між його членами пропорційно їх участі у накопиченні цього доходу та з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в його діяльності. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюється за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування фондів для його розвитку. Відповідно до рішення загальних зборів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися грішми, товарами, цінними паперами, збільшенням паю тощо.

У разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки - в натурі (на місцевості).

Для виконання статутних завдань сільськогосподарські кооперативи та їх об'єднання можуть створювати підприємства різних видів (кооперативні підприємства). Кооператив може реорганізовуватися в підприємства інших форм господарювання за рішенням загальних зборів (засновників) у порядку, визначеному статутом. У разі реорганізації кооперативу всі його права та обов'язки переходять до правонаступників.

Споживчі кооперативи. Споживча кооперація - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності (торговельної, заготівельної, виробничої) з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

Членство у споживчому товаристві може бути індивідуальним і колективним. Індивідуальне членство в споживчому товаристві реалізується в такому ж порядку, як і в інших видах кооперативів. Колективними членами споживчого товариства можуть бути селянські (фермерські) господарства, колективні сільськогосподарські підприємства, господарські товариства, кооперативні, державні та інші підприємства, що поділяють його цілі та інтереси.

Фінансові ресурси споживчої кооперації, відповідальність її членів за борги кооперативу, фінансово-кредитні відносини є аналогічними тим, що регламентовані для кооперативів як форми організації бізнесу.

Споживчі товариства та їх спілки, виходячи зі статутних вимог, мають право створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об'єкти, вступати як засновники або учасники до господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій та інших об'єднань для розв'язання господарських і соціальних завдань.

Реорганізація та ліквідація споживчого товариства провадиться за рішенням загальних зборів його членів або за рішенням господарського суду. У разі ліквідації товариства майно, що залишилося після сплати членам товариства пайових та інших внесків і дивідендів на них, розрахунків з оплати праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, роз­рахунків зі спілкою, розподіляється між членами, що входили до складу споживчого товариства.

Кооперативні банки та кредитні спілки. Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачена можливість створення кооперативного банку, який є кредитною установою, що забезпечує коштами розвиток кооперативу, проводить касово-розрахункове обслуговування, репрезентує його інтереси в гос­подарських і фінансових органах. Кооперативні банки мобілізу­ють вільні кошти кооперативів та їх членів на договірних засадах і можуть брати участь своїми коштами в господарській діяльності кооперативів.

Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Статутний капітал такого банку формується за рахунок паїв, які вносяться його учасниками. Цікавим є те, що кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі має право одного голосу. При­бутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Одним з різновидів кооперативів є кредитні спілки, які можна розглядати як спрощену форму кооперативного банку. Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Після реєстрації місцевими органами державної влади кредитна спілка стає юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки та інші реквізити.

Членами кредитної спілки, в тому числі її засновниками, можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, досягли 18 років, не обмежені у дієздатності. На відміну від сільськогосподарських та споживчих кооперативів, кредитні спілки не можуть утворюватись юридичними особами і не можуть бути засновниками суб'єктів підприємницької діяльності.

Кредитна спілка створюється у складі не менше ніж 50 осіб і об'єднує громадян за місцем їх роботи, проживання, а також за професійною ознакою, ознаками членства у громадській організації, належності до релігійної організації тощо. Членові спілки, який вибуває, кредитна спілка виплачує всі його членські внески разом з належним доходом після відрахування його заборгованостей перед спілкою.

До основних видів фінансової діяльності кредитної спілки можна віднести:

•  приймання внесків від членів спілки;

•  надання позичок членам спілки та іншим кредитним спілкам;

•  надання поручительств щодо виконання членами спілки зобов'язань перед третіми особами.

Члени спілки несуть фінансову відповідальність щодо її зобов'язань перед державними установами, кооперативними, громадськими об'єднаннями та фізичними особами в межах своїх членських внесків.

У кредитній спілці за рішенням загальних зборів створюється кредитний комітет, який складається не менше ніж з трьох членів спілки. Цей орган відповідає за реалізацію кредитної політики, визначеної правлінням, та приймає рішення про надання позичок або готує відповідні подання до розгляду правління.

Кошти кредитної спілки утворюються здебільшого із вступних і членських внесків її членів. Вступний внесок сплачується членом одноразово при прийнятті в спілку і не повертається при припиненні членства. Членський внесок, який належить членові спілки на правах власності, визначає його частку в майні та його особисту фінансову відповідальність за зобов'язаннями спілки. За рахунок коштів спілки формується позичковий (використовується для надання позичок) та резервний (використовується для покриття втрат від неповернення позичок) капітал.

Якщо кредитний комітет приймає рішення про надання позички, то між кредитною спілкою та позичальником укладається кредитна угода, в якій визначаються строк та умови повернення позички. Одному членові кредитної спілки не може бути надано позичку, що перевищує 10 % від позичкового фонду кредитної спілки (на момент подання заяви). Одноразова позичка, що перевищує визначений у статуті розмір, надається обов'язково під заставу майна або майнових прав.

У разі наявності в кредитній спілці вільних коштів та відсутності незадоволеного попиту на позички спілка має право надавати позич­ки іншим кредитним спілкам та асоціаціям кредитних спілок.

У разі ліквідації кредитної спілки кожному її членові виплачуються членські внески разом з належним доходом, а також пропорційна кількості його членських внесків частина резервного фонду, але лише після того, як кредитна спілка розрахується за своїми зобов'язаннями перед третіми особами.

1.2 Фінансова діяльність підприємств з іноземними інвестиціями.

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 %. Рівень відповідальності іноземних інвесторів за боргами підприємства з іноземними інвестиціями залежить від особливостей обраної організаційно-правової форми. Зазначені підприємства можуть утворюватися в результаті:

а) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами;

б) придбання корпоративних прав діючих підприємств;

в) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю.

Вітчизняне законодавство розрізняє такі основні види іноземних інвестицій:

1) іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України;

2) валюта України (у разі реінвестицій);

3) будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним май­нові права;

4) акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражені у конвертованій валюті;

5) грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і вартість яких виражена у конвертованій валюті;

6) іноземні інвестиції у вигляді будь-яких прав інтелектуальної власності;

7) права на провадження господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства України або згідно з договорами;

8) інші цінності відповідно до законодавства України.

Якщо інвестиції здійснюються не у грошовій формі, то вони мають бути оцінені як в іноземній конвертованій валюті, так і в гривнях за угодою сторін. Оцінка проводиться з урахуванням міжнародних або українських ринкових цін із застосуванням обмінного курсу НБУ.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється органами державної реєстрації після їх фактичного внесення. Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним особа подає органу державної реєстрації такі документи:

• інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції, заповнене за спеціальною формою з відміткою податкового органу за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення;

• документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

• документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції;

• документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію (у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації іноземної інвестиції).

Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. У разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в т. ч. на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, спільну діяльність тощо, підлягають валютному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами Украї­ни встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. Винятком з цього правила є надання податкових канікул підприємствам автомобільної промисловості у разі інвестування в них іноземних інвестицій на суму, що перевищує 150 млн.дол. США.

Нерезидент може бути засновником суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, платника єдиного податку. Право на сплату єдиного податку виникає, якщо у статутному фонді суб'єкта малого підприємництва частка нерезидента не перевищує 25 %.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочка платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Згідно із законодавством операції з передачі основних засобів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані такою юридичною особою корпоративні права, у т. ч. при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або при вивезенні за межі митної території України, не є об'єктом обкладення ПДВ.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, - що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у т. ч. через припинення діяльності цього підприємства (крім виве­зення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито та інші відповідні податки, які обчислюються, виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ на день здійснення відчуження майна.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій. З доходів нерезидентів України (дивіденди, проценти, роялті) стягується податок на репатріацію за ставкою 15 % у разі вивезення доходів за кордон. Згадана ставка може бути знижена відповідно до положень міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування.

2 АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Розрахунок планової суми амортизаційних відрахувань

Існує декілька методів нарахування амортизаційних відрахувань, наприклад, кумулятивний метод, прямолінійний метод, виробничий метод, метод зменшення остаточної вартості, метод прискореного зменшення остаточної вартості, податковий метод та ін.. В курсовій роботі планова сума амортизаційних відрахувань нараховуємо податковим методом.

Планову суму амортизаційних відрахувань розраховуємо виходячи з норм амортизації і середньорічної балансової вартості основних засобів (по групах основних засобів) по формулі:

                                             (2.1)

де - середньорічна балансова вартість основних засобів, тис. грн;

- вартість основних засобів на початок планового року, тис. грн;

- вартість основних засобів, що вводяться в плановому році, грн;

М - число місяців функціонування основних засобів, що вводяться в плановому році (починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за терміном введення об'єкта);

- вартість основних засобів, що вибувають у плановому році, тис. грн;

М1 - число місяців функціонування основних засобів, що вибувають у плановому році (починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за терміном вибуття об'єкта).

Балансову вартість групи основних засобів на початок планового року розраховуємо по формулі:

,                                     (2.2)

де - балансова вартість групи на початок ІV кварталу, що передує плановому року,тис. грн;

- сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій і інших поліпшень основних засобів протягом ІV кварталу, що передує плановому року, тис. грн;

- вартість виведених з експлуатації основних засобів протягом ІV кварталу, що передує плановому року, тис. грн.;

А - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в ІV кварталі, що передує плановому року, тис. грн.

Розраховуємо планову суму амортизаційних відрахувань та балансову вартість групи основних засобів на початок планового року:

1. Будівлі, споруди

Ба = 200510+(1205+12600)-850-10500=202965 тис.грн.

2. Легковий та легкий вантажний транспорт, конторське обладнання, меблі та ін.

Ба = 125100+(10205+7500)-3540-6510=132755тис.грн.

3. Технологічне, енергетичне та інше обладнання

Ба = 235720+(12170+15200)-7400-12140=243550тис.грн.

4. Обчислювальна техніка та програмне забезпечення для неї, інші інформаційні системи, мікрофони та ін., вартість яких вище вартості малоцінних предметів:

Ба = 10,7+(3+2,4)-7-3,1=6тис.грн.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів у наступному розмірі (у розрахунку на календарний рік):

група 1   -   2 %;

група 2   -   10 %;

група 3   -   6 %;

група 4   -   15 %.

При визначенні балансової вартості основних засобів враховуємо, що сума витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння й інші види поліпшення основних засобів, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп на початок звітного періоду, відноситься на валові витрати.

Виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод підприємство самостійно обирає метод амортизації нематеріальних активів. Поширено застосування прямолінійного методу нарахування амортизації. (Амортизаційні відрахування за рік = (Первісна вартість – Ліквідаційна вартість) / Строк корисного використання)=(10-0)/16=0,63тис.грн.

Результати розрахунків зводимо в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 – Розрахунок суми амортизаційних відрахувань на плановий рік

В наслідок розрахунків наведених в таблиці 2.1 ми знайшли суму амортизаційних відрахувань на плановий рік, яка склала 31947,94 тис.грн.

2.2 Розрахунок планової суми прибутку

Планування прибутку починаємо з розрахунку планової суми собівартості, що виконуємо розрахунково-аналітичним методом. Для цього усі витрати, що входять у собівартість, підрозділяємо на наступні групи: фонд оплати праці; нарахування на фонд оплати праці; відрахування на ремонт основних засобів; умовно-постійні витрати без амортизаційних відрахувань і відрахувань на ремонт основних засобів; перемінні витрати без витрат на оплату праці і нарахування на них. Умовно-постійні витрати плануються по їхній сумі. Перемінні витрати плануємо у відсотках до суми виручки які складають 29%.

Плановий фонд оплати праці визначаємо добутком середньоспискової чисельності працівників на їхню середню зарплату. Нарахування на заробітну плату визначаються по діючим нормативам у відсотках до заробітної плати і містять у собі:

-збір на обов'язкове державне пенсійне страхування 33,2 відсотка;

-збір на обов'язкове соціальне страхування 1,5 відсотка;

-збір на соціальне страхування на випадок безробіття 1,3 відсотка;

- збір на соціальне страхування від нещасних випадків 1 відсоток (в залежності від виду діяльності).

При розрахунку планової суми прибутку враховуємо, що господарюючий суб'єкт здає в оренду складське приміщення терміном на 1 рік. Орендна плата розраховується по формулі:

,                                                               (2.3)

де - сума орендної платні, грн.

- планована вартість складського приміщення (по варіантах), грн.

- процентна ставка орендної плати, % [8%].

Примітка: Враховуємо плановане введення будинку складу.

Па = 280*8% = 22.4 тис.грн.

У плановому році суб'єкт господарювання одержує роялті- періодичні платежі покупця ліцензії за її використання. Нарахування роялті здійснюємо по формулі:

,                                                    (2.4)

де R - річна сума роялті, тис.грн.;

RS - ставка роялті, %, [5%];

S - річна вартість чистих продажів за винятком непрямих податків, зборів (по варіантах).

R = 31190*5% = 1559,5 тис.грн.

Результати розрахунків зводимо в табл.2.2 и 2.3.

Таблиця 2.2 - Розрахунок планової суми собівартості продукції господарського суб'єкта

Таблиця 2.3 – Розрахунок планової суми прибутку суб'єкта господарювання

В наслідок розрахунків у таблицях 2.2, 2.3 ми знайшли планову суму собівартості продукції господарського суб’єкта, яка склала 342777,52 тис.грн. та ланову суму прибутку суб’єкта господарювання у розмірі 339532,38 тис.грн.

2.3 Розрахунок необхідного приросту оборотних засобів

При складанні фінансового плану важливим моментом є розрахунок потреби в оборотних коштах. Потребу в оборотних коштах визначаємо для засобів, вкладених у виробничі запаси (сировину і матеріали), незавершене виробництво, готову продукцію, товари, грошові кошти, переклади в шляху з моменту інкасації виручки до моменту надходження її на розрахунковий рахунок. В інші активи (МШП, тара під товаром і порожня, витрати майбутніх періодів).

Потреба в оборотних коштах по сировині і матеріалах визначається шляхом множення одноденної їхньої витрати на норму в днях, що встановлюється суб'єктом господарювання самостійно (у курсовій роботі взято 10 днів).

Потреба в оборотних коштах по незавершеному виробництву визначається множенням одноденного випуску продукції по собівартості на норму незавершеного виробництва в днях (у курсовій роботі взято 5 днів).

Потреба в оборотних коштах по готовій продукції визначається множенням одноденного випуску продукції по собівартості на норму оборотних коштів по готовій продукції, (у курсовій роботі взято 3 дні).

Потреба в оборотних коштах по запасах товарів визначається множенням одноденного обороту цих товарів за покупними цінами на норму запасу їх у днях (у курсовій роботі взято 2дні).

Потреба в коштах у касі і інших грошових коштів визначаються множенням одноденного товарообігу за продажними цінами на норму запасу коштів у днях (у курсовій роботі взято 1 день).

Потреба в оборотних коштах по інших матеріальних активах визначаємо методом прямого рахунка.

Розрахунки зводимо в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 – Розрахунок необхідного приросту оборотних коштів

В наслідок розрахунків наведених у таблиці 2.4 ми розрахували необхідний приріст оборотних коштів, який склав 10344.36 тис.грн.

У фінансовий план включається не загальна сума оборотних коштів, а її зміна (приріст чи зменшення) за плановий період.

Приріст оборотних коштів збільшує витрати фінансових ресурсів (видаткову частину фінансового плану), а зниження їх зменшує ці витрати.

Необхідний приріст оборотних коштів визначається по формулі:

,                                                          (2.5)

де ПОЗ - приріст оборотних засобів, тис. грн.;

ОН.П..-сума оборотних коштів на початок план. періоду, тис. грн.;

ОР - розрахункова величина оборотних коштів, тис. грн.(з табл.2.4).

ПОЗ = 10344,36 – 4147 = 6197,36 тис.грн.

2.4 Розрахунок необхідного приросту кредиторської

заборгованості, яка постійно знаходиться в розпорядженні суб’єктів господарювання

Кредиторська заборгованість, що постійно знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання бере участь в обороті поряд з власними коштами. У процесі утворення і витрат даної кредиторської заборгованості її сума міняється: в одні періоди зменшується, у інші зростає. Однак завжди є визначений її залишок, що дозволяє цю заборгованість дорівнювати до власних засобів суб'єкта господарювання і називати її стійкою кредиторською заборгованістю (стійкі пасиви). До стійких пасивів відносяться: перехідна заборгованість по заробітній платі, нарахування на заробітну плату, резерв майбутніх платежів і витрат і ін.

Величина мінімальної заборгованості працівникам по заробітній платі визначаємо по формулі:

,                                                              (2.6)

де Зт - мінімальна заборгованість працівникам по заробітній платі, тис. грн.;

Фпл - плановий фонд оплати праці на рік, тис. грн.;

Д - кількість днів з початку місяця до дня видачі заробітної плати, днів (15 днів).

Нарахування на заробітну плату визначаємо по діючим нормативах у відсотках від мінімальної заборгованості по заробітній платі.

У фінансовий план включаємо не загальну величину заборгованості, а її зміну ( приріст чи зменшення) за плановий період.

Приріст заборгованості збільшує дохідну частину фінансового плану, а її зниження зменшує доходи.

Приріст кредиторської заборгованості, що постійно знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання виступає як джерело фінансування приросту оборотних коштів. Інша сума приросту оборотних коштів фінансується за рахунок прибутку.

Приріст кредиторської заборгованості, що постійно знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання, визначається по формулі:

,                                                          (2.7)

де ПКЗ - приріст кредиторської заборгованості, тис. грн.;

КЗр.- кредиторська заборгованість з розрахунку, тис. грн.;

КЗНП - кредиторська заборгованість на початок планового періоду, тис. грн.

ПК.З. = 368,98 – 602,786 = -233,81 тис.грн.

Суму прибутку, що направляється на фінансування приросту оборотних коштів на плановий період, визначаємо по формулі:

,                                            (2.8)

де ПФ.П.Р. - прибуток, що направляється на фінансування приросту оборотних коштів, тис. грн.

ПФ.П.Р. = 6197,36 – (-233,81) = 6431,17 тис.грн.

2.5 Оперативне фінансове планування

Оперативне фінансове планування являє собою розробку оперативних фінансових планів: кредитного, касового, платіжного календаря й ін.

2.5.1 Складання касового плану

Касовий план є планом обороту наявних коштів, що відбивають надходження і виплати готівки через касу суб'єкта господарювання. Забезпеченість наявними коштами характеризує стан фінансових відносин між  суб'єктом господарювання і його трудовим колективом. Тому складання касових планів і контроль за їхнім виконанням мають важливе значення для підвищення платоспроможності, що визначає усю фінансово-комерційну діяльність суб'єкта господарювання. Касовий план складається на квартал. Він складається з чотирьох розділів і має наступну форму (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 – Касовий план

Продовження таблиці 2.5

Примітка. Ліміт в касі підприємства визначається кожним підприємством самостійно в залежності від виду діяльності. В курсовій роботі взято ліміт в розмірі 500 грн.

В наслідок  складання касового плану розрахували:

- суму надходження готівки, крім коштів, одержуваних у банку, яка склала 254422,09 тис.грн.;

- суму витрат готівки, у розмірі 1874,56 тис.грн.;

- загальну суму фонду оплати праці, яка склала 2036,16 тис.грн.;

- суму, яка утримується із заробітної плати – 352,42 тис.грн.;

- суму, яка підлягає видачі – 1683,74 тис.грн.

2.5.2 Складання платіжного календаря

Платіжний календар - це план раціональної організації оперативної фінансової діяльності  суб'єкта господарювання, у якому календарно взаємопов’язані всі джерела  надходжень коштів (виручка від реалізації, кредити і позики, інші надходження) з витратами на здійснення фінансово-комерційної діяльності. Платіжний календар відбиває доходи, надходження засобів, відносини з бюджетом по податках, кредитні відносини. Тому він охоплює рух усіх коштів суб'єкта господарювання. Платіжний календар використовується для контролю за платоспроможністю і кредитоспроможністю. Складається він по всіх статтях грошових надходжень і витрат, що проходять через поточні рахунки суб'єкта господарювання у банку, що дозволяє визначити забезпеченість за рахунок власних і позикових фінансових засобів виконання всіх зобов'язань по платежах. Платіжний календар розробляється, насамперед, шляхом уточнення і конкретизації планових показників наступного кварталу і розбивки цих показників по місяцях. Потім показники можна уточнити і розбити на більш дрібні періоди (п'ятиденки). Якщо в платіжному календарі надходження грошей і грошові надходження перевищують витрати грошей, то в балансі відбиваються грошові накопичення (залишок засобів на поточному рахунку в банку), що, у свою чергу, визначає платоспроможність і стійкість фінансового стану суб'єкта господарювання на майбутній плановий період. Перевищення планованих витрат над очікуваним надходженням коштів  (разом з перехідним залишком засобів на розрахунковому рахунку) означає недостатність власних можливостей суб'єкта господарювання для їхнього покриття (неплатоспроможність), що свідчить про погіршення фінансового стану. У цьому випадку необхідно перенести частину не першочергових витрат на наступний календарний період чи вжити оперативних заходів по знаходженню додаткових джерел. Платіжний календар складається виходячи з конкретних даних оперативного обліку операцій поточного рахунку в банку, обліку здачі розрахункових документів у банк, зведень про стан термінових і прострочених платежів, розрахунків з дебіторами і кредиторами, про залишки заборгованості по термінових і прострочених позичках і т.п. За допомогою таблиці 2.6. складаємо платіжний календар.

Таблиця 2.6 - Платіжний календар по розрахунковому рахунку суб'єкта господарювання на перший тиждень місяця

В наслідок розрахунків платіжного календаря по розрахунковому рахунку суб’єкта господарювання на перший тиждень місяця ми визначили суму витрат, які склали 334666,87 тис.грн. та суму надходження коштів у розмірі 947062,83 тис.грн. В наслідок цього було визначено, що в нашому випадку спостерігається перевищення надходжень над витратами, різниця складає 612395,96 тис.грн.

За даними таблиці 2.6 на дату складання платіжного календаря визначаємо коефіцієнт платоспроможності по формулі:

,                                               (2.9)

де Кп - коефіцієнт платоспроможності (більше 1);

Пд.с. - надходження коштів , тис. грн;

Рд.с. - витрати грошових коштів , тис. грн.

Кп =947062,83 / 334666,87 = 2,8

2.6 Визначення показників Саsh-flow.

Складання плану грошових потоків господарюючих суб’єктів

Діяльність  суб'єкта господарювання підрозділяється на три види:

- операційну діяльність;

- інвестиційну діяльність;

- фінансову діяльність.

Для кожного з них визначається показник cash flow.

"Каш флоу" (від англ.cash - гроші, готівка , flow - потік, текти) означає грошовий потік, потік готівки чи просто готівку. Показник "каш - флоу" означає ту частину коштів, що залишається у суб'єкта господарювання хоча б і тимчасово, до подальшого їхнього розподілу.

Саsh-flow від виробничо-торгової діяльності дорівнює сумі амортизаційних відрахувань, чистого прибутку й інших грошових запасів і визначається по формулі:

КФП.Т. = А + П + Н + КЗР + У,                                    (2.10)

де КФп.т. - Саsh-flow від операційної діяльності, тис.грн.;

А - амортизаційні відрахування, тис.грн.;

П - чистий прибуток, тис.грн.;

Н - невикористані засоби фондів спеціального і цільового призначення, тис.грн.;

КЗр - кредиторська заборгованість, що постійно знаходиться в розпорядженні  суб'єкта господарювання тис. грн.;

У - приріст вартості основних засобів і нематеріальних активів у результаті їхньої переоцінки, тис.грн.

КФП.Т. =31947,94+254649,29+368,98+11585,52=298551,73 тис.грн.

Саsh-flow від виробничо-торгової діяльності показує, як суб'єкт господарювання виконує свою основну функцію - робити і реалізовувати продукцію (роботи, послуги).

У розділі Саsh-flow від інвестиційної діяльності відбиваються платежі за придбані майно й активи, а джерелом надходження грошей служать кошти  від реалізації майна й активів. У цьому розділі варто вказати не тільки витрати на знову придбані майно й активи, але і їхню балансову вартість, що знаходиться у власності суб'єкта господарювання на початок планового періоду.

У розділі Саsh-flow від фінансової діяльності як джерела надходження грошей враховують акціонерний капітал, узяті кредити і позики, отримані відсотки, дивіденди й інші внески. Як грошові виплати враховують погашення кредитів і позик, виплачені дивіденди, відсоток по вкладах і ін.

Сума Саsh-flow кожного з розділів "Плану грошових потоків" буде складати залишок ліквідних засобів у відповідному періоді. Чим вище сума цього залишку, тим краще фінансове положення суб'єкта господарювання.

План грошових потоків закінчується складанням "Каш балансу". На кінець розрахункового періоду він буде дорівнює сумі "Каш балансу" попереднього періоду плюс залишки ліквідних засобів поточного періоду часу.

Метою фінансування є забезпечення позитивної суми залишку ліквідних засобів в усі періоди часу. Це буде свідчити про фінансову стійкість суб'єкта господарювання. Тому величина "Каш балансу" повинна бути завжди позитивної. Негативна величина "Каш балансу" означає, що суб'єкт господарювання не в змозі за рахунок коштів , що знаходяться в його розпорядженні (власних і позикових) покрити свої витрати, тобто фактично є банкрутом.

План грошових потоків є документом, що дозволяє визначити потребу в капіталі і служить для оцінки ефективності використання капіталу.

На практиці датою окупності інвестиційного проекту є день, коли величина Саsh-flow від операційної діяльності стане рівній сумі інвестицій.

План грошових потоків суб'єкта господарювання на плановий рік представимо у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - План грошових потоків суб'єкта господарювання на плановий рік

В наслідок розрахунків плану грошових потоків суб’єкта господарювання на плановий рік ми знайшли «Кеш баланс», який складає 283725,48 тис.грн. Позитивне значення якого свідчить про фінансову стійкість суб'єкта господарювання.

2.7 Розрахунок фінансового ризику

Заставою виживаності й основою стабільного положення підприємства служить його стійкість. Розрізняють наступні грані стійкості: загальна, цінова, фінансова і т.п. Фінансова стійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їхній перерозподіл і використання, коли забезпечуються розвиток підприємства на основі власного прибутку і ріст капіталу при збереженні його платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня фінансового ризику.

Фінансовий ризик, як і будь-який інший, має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахований з досить високою точністю.

Головні інструменти методу розрахунку фінансового ризику: варіація, дисперсія і стандартне відхилення.

Частота (імовірність) виникнення деякого рівня втрат знаходимо по формулі:

,                                                           (2.11)

де F - частота (імовірність) виникнення події;

N1 - число випадків настання конкретного рівня втрат;

N2- загальне число випадків по статистичній вибірці.

Середнє очікуване значення знаходимо по формулі:

,                                                              (2.12)

де К -середнє очікуване значення події;

R - фактичне значення події;

F - частота (імовірність) виникнення події.

Дисперсію розраховуємо по формулі:

,                                                          (2.13)

де D – дисперсія;

n - число випадків спостереження.

Розрахунки оформимо  у виді таблиці 2.8.

Таблиця 2.8.- Розрахунок дисперсії

В наслідок розрахунків наведених у таблиці 2.8 ми розрахували дисперсію, яка склала 104,93

Стандартне відхилення фактичних даних від розрахункових визначимо по формулі:

,                                                 (2.14)

де р - число параметрів рівняння.

Далі розрахуємо значення рівня економічної рентабельності суб'єкта господарювання на плановий рік 2007 рік з урахуванням факторів ризику.

R = (110/10+5,12)*1,12 = 18

2.8 Складання фінансового плану

Фінансовий план розробляємо у формі балансу доходів і витрат. Суб'єкт господарювання самостійно визначає напрямки й обсяг використання прибутку, що залишається в його розпорядженні, тобто чистого прибутку. Чистий прибуток дорівнює валового прибутку за мінусом податків, що сплачуються з прибутку та ін. Ці податки наступні: податок на прибуток, податок на землю, податок із власників транспортних засобів і т.д.

Як правило, фінансовий план складається з таких розділів: доходи і надходження коштів, витрати і відрахування, кредитні взаємовідносини з банками, взаємовідносини з бюджетом.

Фінансовий план приведемо у таблиці 2.9, та заповнив його на основі розроблених планів виробничо-господарської діяльності суб'єкта господарювання і всіх розрахунків фінансових ресурсів: плану прибутку і її використання, плану нарахування і використання амортизаційних відрахувань; розрахунку планового приросту нормативу власних оборотних коштів і джерел капіталовкладень; розрахунку надходження ПДВ і його сплати в бюджет і ін.

Таблиця 2.9 - Фінансовий план

Продовження таблиці 2.9

Висновок.

За результатами проведених розрахунків можна зробити наступні висновки.

Розрахунок планової суми амортизаційних відрахувань було проведено з використання податкового методу, сума амортизаційних відрахувань склала 31947,31 тис.грн., в т.ч. для отримання майбутніх економічних вигод підприємство самостійно обирало прямолінійний метод нарахування амортизації нематеріальних активів яка склала 0,63 тис.грн. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань у нашому випадку дозволяє підтримувати виробництво продукції на розширеній основі та забезпечує необхідне відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів.

Для планування прибутку була розрахована планова сума собівартості, що виконувалась розрахунково-аналітичним методом і склала 342777,52 тис.грн.. Для цього усі витрати, що входять у собівартість, підрозділяли на наступні групи: фонд оплати праці (6464 тис.грн.); нарахування на фонд оплати праці (2391,68 тис.грн.); відрахування на ремонт основних засобів (10 тис.грн.); умовно-постійні витрати без амортизаційних відрахувань і відрахувань на ремонт основних засобів (55200 тис.грн.); перемінні витрати без витрат на оплату праці і нарахування на них (246763,9 тис.грн.). А величина балансового прибутку була розрахована у розмірі 339532,38 тис.грн.. Пропоную збільшити величину процентної ставки орендної плати з 8% до 10%, таким чином доходи від оренди зростуть на 5,6 тис.грн.

За результатами розрахунку величина необхідного приросту оборотних засобів дорівнює 10344,36 тис.грн. Тобто для створення умов нормального функціонування підприємство повинно заздалегідь авансувати дану суму коштів.

Далі була розрахована кредиторська заборгованість, що постійно знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання та бере участь в обороті поряд з власними коштами. У процесі утворення і витрат даної кредиторської заборгованості її сума може змінюватися, якщо вона зменшується, що тягне за собою зменшення доходної частини підприємства. На нашому підприємстві так і сталося, в наслідок чого доходи зменшилися на -178,54 тис.грн. Це було зумовлено зростанням заробітної плати на підприємстві. Таким чином, сума прибутку, що направляється на фінансування приросту оборотних коштів на плановий період зросла до 6431,17 тис.грн.

Наступним етапом було проведення оперативного фінансового планування.

Було розроблено касовий план на квартал, який є планом обороту наявних коштів, що відбивають надходження і виплати готівки через касу суб'єкта господарювання. Забезпеченість наявними коштами характеризує стан фінансових відносин між суб'єктом господарювання і його трудовим колективом. В наслідок чого В наслідок чого були розраховані наступні показники, такі як: сума надходження готівки, крім коштів, одержуваних у банку, яка склала 254422,09 тис.грн.; сума витрат готівки, у розмірі 1874,56 тис.грн.; загальна сума фонду оплати праці, яка склала 2036,16 тис.грн.; сума, яку утримують із заробітної плати – 352,42 тис.грн. та сума, яка підлягає видачі – 1683,74 тис.грн.

Далі для прогнозування фінансового стану підприємства на перший тиждень місяця біло складено платіжний календар, у якому календарно взаємопов’язані всі джерела  надходжень коштів (виручка від реалізації, кредити і позики, інші надходження) з витратами на здійснення фінансово-комерційної діяльності. Були враховані таки показники як: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здійснення інших платежів. розрахунків з постачальниками і споживачами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін. У нашому випадку, в платіжному календарі надходження грошей і грошові надходження значно перевищують витрати грошей (на 612395,96 тис.грн). Коефіцієнт платоспроможності склав 2,8>1. А це означає, що в балансі відбиваються грошові нагромадження (залишок засобів на розрахунковому рахунку), що у свою чергу, визначає високу платоспроможність і стійкість фінансового стану суб’єкта господарювання на майбутній плановий період.  Тобто у підприємства є залишок коштів, який може бути спрямований на зростання виробництва продукції за умови такої потреби.

Для оцінки ефективності використання капіталу та визначення потреби у капіталі було складено план грошових потоків. Для успішного фінансового планування підприємству необхідно забезпечити позитивну суму залишку ліквідних засобів в усі періоди часу. У нашому випадку величина "Каш балансу" позитивна і складає 283725,48 тис.грн. Це свідчить про фінансову стійкість суб'єкта господарювання. Тому величина "Каш балансу" повинна бути завжди позитивної. Проте Саsh-flow від інвестиційної діяльності є негативною (-302 тис.грн), для покращення цього показника необхідно збільшити доходи  від реалізації майна й активів. Також Саsh-flow від фінансової діяльності як джерела надходження грошей є негативним (-1739,73 тис.грн), а для покращення цього показника пропоную зменшити кредити і позики з 1,5% до 1 %, таким чином невідкладні виплати зменшаться на 4254,55 тис.грн. в наслідок чого зменшиться також сплата відсотків за кредит на 850,91 тис.грн. і позиковий капітал на 663,71 тис.грн. Як наслідок цього Саsh-flow від фінансової діяльності буде позитивним (2038,3 тис.грн.) та "Каш баланс" збільшиться на цю суму.

Проведений розрахунок значення рівня економічної рентабельності суб'єкта господарювання на 2007 рік з урахуванням факторів ризику визначив, що економічна рентабельність на 2007 рік склала 18%.

Економічна рентабельність у нашому випадку характеризує високу ефективність роботи підприємства в цілому та успішне використання наявних ресурсів.

Наступним етапом нашої роботи є складання фінансового плану на основі розроблених планів виробничо-господарської діяльності суб'єкта господарювання і всіх розрахунків фінансових ресурсів: плану прибутку і її використання, плану нарахування і використання амортизаційних відрахувань; розрахунку планового приросту нормативу власних оборотних коштів і джерел капіталовкладень; розрахунку надходження ПДВ і його сплати в бюджет і ін., мета якого полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат.

За допомогою такої форми плану підприємство може перевірити реальність джерел надходження грошових коштів і обґрунтованість їхнього витрачання за видами діяльності. Доходи підприємства усього складають 805437,81 тис.грн, а загальні витрати – 138486,96 тис.грн. Наявне перевищення доходів (навіть с урахування платежів в бюджет) свідчить про залишок коштів, які не спрямовані на виробництво продукції і розвиток підприємства. Тобто у підприємство може вибрати стратегію розширення рівня виробництва. З урахуванням цього, я пропонує вибрати стратегію розвитку, з проведенням диверсифікації виробничо-збутової діяльності, тобто розробки і виробництва нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.                 Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 554 с.

2.                 Дайте А. Практика конроллинга: Пер.с нем. / Под ред. М. Л. Лукашевича, Е. Н. Тихоненковой. – М.: Финансы и статистика, 2001.  – 336 с.

3.                 Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна.  5–тє вид. – К.: КНЕУ, 2004.

4.                 Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч.посібник – 2-ге вид., перероб.і доп. – Київ: ЦУЛ, 2002.- 360 с.

Додаток А.

Таблиця А.1- Вихідні дані

Продовження таблиці А.1

Продовження таблиці А.1