Фінанси, як історична категорія у докапіталістичних формаціях

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет  «Львівська політехніка»

Інститут підприємництва та перспективних технологій

Кафедра: фінансів

 

 

 

 

Індивідуальна робота №1

На тему:

«Фінанси, як історична категорія  у докапіталістичних формаціях»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                 Перевірила:

                                                                                           Турок Г.Р.

                                                                                                                Виконав:ст.гр: МК-32

                                                                                                       Савчак Михайло

Львів-2012

Зміст

1)Вступ                                                                                                                 3

2) Фінанси, як історична категорія у докапіталістичних формаціях 4

3)Історія фінансової  системи України                                                       8

4)Висновок                                                                                                        11

5)Список використаної  літератури                                                             12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Виникнення  фінансів пов'язане з існуванням держави і товарно-грошових відносин. Держава для виконання покладених на неї функцій потребувала певних грошових коштів, які могла отримати в результаті розподілу суспільного продукту.

Фінанси як об'єктивна  економічна категорія виражають економічні відносини з приводу розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту. Суть фінансів незмінна, однак форми їх використання постійно вдосконалюються. З розвитком товарно-грошових відносин і посиленням ролі держави застосовуються все більш досконалі форми фінансів, що дають змогу забезпечити учасників розподільного процесу достатнім обсягом фінансових ресурсів.[4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2)Фінанси, як  історична категорія у докапіталістичних  формаціях

Як історична категорія  фінанси з’явились одночасно з виникненням держави. За часів первіснообщинного ладу не було держави й не йшлося про фінанси. У докапіталістичних формаціях рабовласницьких та феодальних держав більша частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення різних видів натуральних шарварків (повинностей) та зборів.

На ранніх стадіях  розвитку держави не існувало розмежування між ресурсами держави та ресурсами  її глави. Монархи розпоряджались коштами  країни як своєю власністю. З виділенням державної скарбниці та цілковитим відокремленням її від власності монарха (XVI–XVIIст.) виникають поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту. Державні фінанси були потужним важелем первісного нагромадження капіталу (XVI – XVIII ст.).

Розглядаючи генезис  фінансів, виділяють основні етапи їх розвитку, тобто еволюцію. З'ясуємо детальніше еволюцію форм фінансів та їх характерні ознаки у взаємозв'язку із суспільно-історичними формаціями.

Перший етап еволюційного розвитку фінансів — це нерозвинена  форма; вона характеризується невиробничим характером фінансів, тобто основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі та майже не впливала на економіку.

В умовах панування натуральних  відносин навіть у найрозвинутіших  державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру.

Спираючись на історичні  довідки про господарчий устрій первісного суспільства, можна припустити, що за відсутності постійного державного апарату не було і системи формування доходів та витрат такої держави. У міру формування державного апарату і поширення його функцій, особливо у міру формування постійних військ, здійснення фортифікаційного і дорожнього будівництв, збільшується й роль фінансів.

Основними джерелами  доходів рабовласницьких держав були контрибуції, військова здобич, натуральні податки й особисті повинності. Можливо, у конкретній державі в конкретний час деякі групи населення і платили грошовий податок, але загалом для рабовласницької формації грошовий податок мав лише випадковий характер — грошові податки не могли панувати у період феодалізму з натуральною формою ведення господарства. Тільки на етапі розпаду цього суспільства, особливо після другого великого суспільного розподілу праці, виникають товарно-грошові відносини з надзвичайно вузькою сферою застосування.

Властивістю другого  етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансова система  складалася з однієї ланки — бюджетної  — і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов'язувалася із формуванням і використанням бюджету. З розподілом праці й виникненням товарного обміну з'явилася майнова нерівність, виникли антагоністичні класи. Була потрібна сила, здатна захистити власність, припинити відкриту ворожнечу між класами. Нею стала держава, що змінила родову общину. З метою забезпечення матеріальної основи функціонування державного апарату необхідні гроші, які можна взяти зі сфери матеріального виробництва. Отже, з виникненням держави в суспільстві з'являється об'єктивна потреба у формуванні системи перерозподільних відносин (розподіл уже розподіленого), котра з розвитком товарно-грошових відносин набуває грошової, а потім і фінансової форми.

 

 

Враховуючи той факт, що сфера фінансових відносин безпосередньо  залежить від ступеня розвитку та значення товарно-грошових відносин у суспільстві, можна сформулювати певні закономірності історичного розвитку фінансових відносин у рабовласницькому та феодальному суспільствах:

— з усієї сукупності відносин, виражених фінансами, розвиток головним чином одержали податки, збори, позики;

— фінанси стали органічно  пов'язаними з доходами і витратами  держави, зайняли підлегле місце  щодо цих категорій;

— фінанси тісно пов'язані  з правовою діяльністю держави, підпорядкованою  інтересам панівного класу;

— фінанси почали виражати приватноправовий принцип діяльності держави;

— податки, збори, позики, а також грошові витрати держави  мали вкрай неврегульований характер — вони, як правило, не контролювалися представницькими органами влади;

— витрати мали, переважно, непродуктивний характер.

Розвиток грошових відносин разом  із натуральними податями і трудовими  повинностями відіграв істотну роль у розпаді рабовласницького та феодального  способів виробництва.

Оскільки третій етап формувався із розвитком державності й подальшим  розвитком товарно-грошових відносин, — виникала потреба у нових загальнодержавних фондах грошових коштів та відповідно нових групах грошових відносин, пов'язаних із формуванням і використанням цих фондів.

 

 

У період первинного накопичення  капіталу фінанси набувають якісно нових закономірностей, порівняно  з феодалізмом:

— це вже система грошових відносин, яку контролюють представницькі органи влади;

— відбувається розподіл доходів і витрат держави й  особистих доходів та витрат монархів;

— відносини, пов'язані  з формуванням доходів держави  та їх використанням, стають вартісними відносинами;

— в умовах усунення держави  від підприємницької діяльності всі її витрати мають практично  непродуктивний характер;

— вирішальними методами формування доходів держави вважаються податки й позики;

— збільшується значення державного кредиту.[4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)Історія фінансової системи Ураїни

Фінансова система України  має власну, особисту історію. Перші  ознаки фінансових відносин виникли в Україні за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (IX— XIII ст.). Основними потребами стародавніх слов'янських політичних союзів було утримання князя, військові заходи, державне управління та суд, як найголовніша складова останнього. Певна частина коштів казни витрачалася на підтримку дипломатичних зв'язків. Задоволення цих потреб здійснювалося здебільшого шляхом особистих повинностей і натуральних зборів. Сам князь жив переважно на доходи від власного господарства, важливими елементами якого були мисливство, рибальство, скотарство, торгівля та землеробство, для якого розробили систему повинностей околишнього населення (ставити княжий двір, годувати коней, косити луки, обробляти поля тощо).

Головним джерелом доходів  князівської скарбниці вважалися примусові побори. Данина — первісно військова контрибуція, яку сплачували підкорені племена; потім вона набула значення родового поняття, до складу якого входили всі обов'язкові платежі населення на користь князя. Це були натуральні збори, за якими князь вирушав особисто {полюддя), або які доставлялися йому самим населенням (повози). До них додавалися добровільні дарунки населення — дари, поклони, почесть. Потім такі збори набули, повністю або частково" грошової форми

Важливу роль у формуванні фінансової системи України відіграла татаро-монгольська навала. Вона була наслідком накладання на слов'янські князівства на користь татар данини ("ординський вихід"), для визначення розміру якої здійснювався періодичний перепис населення. Це безпосередній грошовий податок, що збирався наприкінці XIII ст. по півгривні "з сохи", в якій "числиться два мужі робітники". З того часу соху як певну економічну одиницю (її значення значно змінювалося), вважали основною мірою для розподілу прямих зборів.

Татарська данина відіграла певну роль у слов'янському державному житті. У зв'язку із введенням данини, що виникла як наслідок підкорення переможцю, зумовила появу поняття "тягло", як податного обов'язку населення.

Збір татарської данини потім почав здійснювати московський князь. Ліквідація татарського ярма нічого в цій ситуації не змінила: населення продовжувало платити данину, але тепер, коли вона надходила до великокнязівської казни, то там і залишалася. З виникненням нових потреб уряд скористався податною організацією, що склалася, з метою вилучення з населення нових коштів.

Загалом основними джерелами  поповнення князівської казни вважалися:

— надходження від  торгівлі (одне з найнадійніших і  найбезперебійніших джерел);

— податкові платежі (данина, подать, митні збори);

— доходи від органів  судочинства;

— доходи від надання  позик.

Отже, Київська Русь мала розгалужену схему поповнення казни, що відображала соціально-економічний  устрій.[2]

Стабільність держави  забезпечувалася за допомогою економічних, військових і зовнішньополітичних чинників, які ґрунтувалися передусім на достатніх доходах княжої казни. Розбалансування цих чинників зумовило зменшення обсягів доходів, а потім — занепад держави.

Без розвиненої економіки  і міцного державного управління Галицько-Волинське князівство та Київська Русь були підвладні сильнішим державам — Польщі та Литві. Часи Польсько-Литовської доби (XIV—XVI ст.) характеризуються поступовою втратою атрибутів української державності — мови, традицій, державної символіки, законодавчої, судової та податкової систем.

Відновлення державності  та фінансового устрою України відбулося  під час Козацької доби (XV—XVIII ст.). У Запорізькій Січі був чіткий адміністративний устрій, власна податна  система, формувалася відповідна фінансова  система.

Основними джерелами доходів вважалися кошові регалії та домени; військова здобич; королівські та царські субсидії; мито; торговельний, подимний, мостовий та інші збори; орендна плата та інші доходи.

Крім чіткого розподілу  доходів, скарб Запорізької Січі мав визначені статті витрат, зокрема:

— утримання та спорядження  Запорізького Війська;

— утримання церковних  установ;

— утримання кошового господарства;

— видача кредитів;

— виплати членам війська  та допомога козакам;

— видатки на користь  Російської імперії;

— задоволення претензій інших держав;

— резервні кошти

Отже, Запорізька Січ  мала чітку систему надходжень і  витрат коштів скарбу.[1]

 

 

 

4)Висновок

Економічне життя держави  вимагає створення певних грошових фондів для задоволення різних потреб. Обсяг цих фондів кількісно і якісно характеризує масштаби діяльності і фінансові можливості будь-якої країни, господарської структури, громадянина. Ці грошові фонди власне і є фінансами.

А відтак, фінанси розглядаються  як історична категорія у зв'язку з появою двох чинників:

1) держави;

2) товарно-грошових відносин.

Помилка, яка найчастіше допускається при визначенні сутності фінансів, - це ототожнення їх з грішми. Різниця між цими поняттями полягає в тому, що не всі гроші можуть бути фінансами. Фінансами гроші стають лише при створенні власником відповідного фонду і вкладенні грошей у цінні папери чи у статутний фонд підприємства; наданні кредиту комусь, завдяки чому можна буде отримати певний дохід. Тобто фінанси - це процес формування доходів і видатків у певних грошових одиницях.

 

 

 

 

 

 

 

5)Список використаної  літератури:

1. Андрущенко ВЛ., Федосов  В.М. Запорозька Січ як український феномен.— К.: Заповіт, 1995. — 173 с.

2. Кириленко ОЛ. Місцеві  бюджети України (історія, теорія, практика).— К.: ШОС, 2000. — 384 с.

3. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр навч. л-ри, 2006. — 312 с.

4. Шаварина МЛ. Історія фінансів: Навч. посіб. — Т.: ТДЕУ, 2006. — 247 с.