Фінанси постіндустріального суспільства

державні фінанси пов’язані з грошовою системою, яка більшою або меншою мірою управляється державою, тоді як ця грошова система не залежить від волі приватного власника, що розпоряджається лише власними фінансами;

приватні фінанси зорієнтовані на одержання прибутку. Державні фінанси, навпаки, -- це засіб здійснення загального інтересу;

розміри державних фінансів незрівнянно  більші за розміри приватних фінансів, якими розпоряджаються окремі особи.

Із вищенаведеного очевидно, що державні фінанси – це система  грошових відносин, яка виникає разом з державою і нерозривно пов’язана з її існуванням. Проте не будь-які грошові відносини є фінансовими (наприклад, відносини купівлі-продажу є цивільно-правовими, відносини з приводу сплати адміністративного штрафу – адміністративно-правовими і т.п.).

 

 

 

 

3. Міжнародні фінанси на рубежі XXI ст.

 

Міжнародні фінансові операції здійснюються на грошових, валютних та фондових ринках. Економічна природа цих ринків змінюється під впливом науково-технологічної революції, транс-націоналізації та глобалізації економічних процесів. Міжнародний грошовий ринок характеризується паритетом процентних ставок, тобто форвардні й спотові курси і процентні ставки в різних країнах пов'язані між собою паритетами процентних ставок (interest rates parity). Це значить, що в умовах досконалої конкуренції очікувана дохідність фінансових активів у різних країнах і на різних ринках має наближатися до однакової середньої (за умов елімінування ризиків). Найдосконалішою така система є на ринках евровалют.                                                                                                                        

Міжнародний грошовий ринок — це короткостроковий ринок, на якому фінансові  посередники (банки) зводять між  собою кредиторів і позичальників. Головна   особливість   та   економічна привабливість євроринку полягають у відсутності урядового валютного контролю. Крім інших, суто  адміністративних  переваг, це дає змогу  мінімізувати розрив між позичковою та депозитною процентною ставкою до розміру, який зазвичай є меншим, ніж на вітчизняних ринках. Позичкові проценти на євроринках прив'язуються до ставки продавця на Лондонському міжбанківському ринку депозитів (London Interbank Oftered Rate — LIBOR). Переважна частка позик у євровал ютах налається на умовах плаваючої процентної ставки, яка прив'язана до ставки L1BOR. Такі позики називають облігаціями з плаваючою ставкою (floating rate notes — FRN). Ставки з FRN коригують кожні шість місяців. Термін депозиту становить один, три або шість місяців. Позики євроринку найчастіше використовують для фінансування потреб в оборотних засобах. Особливість довгострокових операцій на євроринку полягає в тому, що вони здійснюються без посередників. Важливою формою отримання короткострокових позичкових засобів є ринок комерційних цінних паперів, який було започатковано у США. Він відрізняється від традиційного банківського кредитування.

 

 

Головними ринками комерційних  цінних паперів у Європі є ринки:

• єврокомерційних паперів (Eurocommercial paper Market — ECP-Market);

• стерлінгових комерційних паперів (Sterling commercial paper — SCP);

• французьких комерційних паперів (French commercial Paper — FCP);

• голландських комерційних паперів (Duich commercial Paper);

• комерційних паперів швейцарського  ринку.

Однією з новацій сучасного  світового грошового ринку стала  поява кредитних (відновлюваних) цінних паперів, забезпечених банківськими гарантіями. Вперше ці папери з'явилися на євроринку у вигляді пільгових євровалютних кредитних цінних паперів. Механізм отримання позичкових засобів на основі пільгового євро валютного цінного паперу полягає в емісії короткострокових (1—6 місяців) цінних паперів переважно у формі єврокомерційних векселів, які в міру збігання терміну їхньої дії автоматично поновлюються. Поява кредитних цінних паперів сприяла збільшенню банківських доходів за рахунок комісійних, диверсифікації банківської діяльності, більшій надійності та стійкості цих фінансових інструментів.

Сукупність валютних ринків охоплює: роздрібний ринок для спотової торгівлі за готівку; міжбанківський ринок для спотової й форвардної торгівлі; ринки для торгівлі ф'ючерсами та опціонами. На міжнародному валютному ринку взаємодіють три найбільші учасники: державні центральні банки, корпорації та комерційні банки.

Торгівля провідними світовими валютами здійснюється на спотовому та форвардному ринках. Торгівля на спотовому ринку (spot market) передбачає негайну, тобто в день укладання угоди, поставку купленого. Виконання цих угод забезпечує асоціація 12 нью-йоркських банків, яка називається Міжбанківською кліринговою системою (Clearing House Interbank Payment System (CHIPS)). На форвардному ринку (forward market) комерційні банки і корпорації домовляються обміняти певну суму в одній валюті на іншу за певною ціною у відповідний момент у майбутньому.

 

 

Рис. 1.1.Структура валютних ринків

Джерело: Ли Ф. Ченг, Фшшсрти  И. Дж. Финансы корпораций. М., 2000. С. 639.

На міжнародному довгостроковому  фінансовому ринку розмішуються облігації, що передбачає торгівлю цінними  паперами. Такий ринок ще називають фондовим ринком чи — ширше — ринком капіталів. Корпорації емітують облігації за межами своєї країни в різноманітних валютах для інвесторів, які працюють у світовому економічному просторі. Емітується два типи облігацій: іноземні облігації та єврооблігації (євробонди).                     Іноземні облігації (foreign bond) — це міжнародні облігації, емітовані іноземним позичальником і деноміновані у валюті країни розміщення. Єврооблігації (eurobond) — це міжнародні облігації, що емітовані міжнародним синдикатом і продаються за межами країни, у валюті якої вони деноміновані. Переваги єврооблігацій полягають у спрощеному механізмі організації емісії, швидкості її здійснення, низьких витратах, відсутності оподаткування.

Одна з важливих особливостей повоєнного розвитку фондового ринку — його інтернаціоналізація, яка була істотно прискорена повною відміною обмежень на переміщення капіталів у розвинутих країнах у 70-ті роки XX ст..                                                                                                                       

 

 

 

 

 

4. Активи підприємств в  постіндустріальному  суспільстві 

 

Головне  завдання  компаній  в  постіндустріальному суспільстві - прорив на світові ринки   продуктами і  індивідуальними послугами.  Оскільки ринки  насичені, а  конкуренція  росте, життєвий  цикл  товарів скорочується, іноді дрібносерійне виробництво  витісняє  масове;  щоб здолати  бар'єри на шляху до ринку  компаніям необхідно перенести акцент з технологій на людський капітал. Додана вартість з'являється  за рахунок  інновацій,  інтелектуальної складової  бізнесу і успішного  бренду.  Це  пояснюється тим,  що  лідерство  в постіндустріальному  суспільстві безпосередньо  залежить від здатності отримувати і ефективно використати  нові знання. Сьогодні високий інтелектуальний потенціал  нашої країни  потребує того,щоб бути використаним у виробництві інноваційних продук-тів.  Для цього треба, в першу чергу, змінити пріоритети макроекономічної  політики, віддавши провідне місце політиці технологічній і промисловоій.

Дамо характеристику активів підприємств в індустріальному  і постіндустріальному суспільстві.

В індустріальному суспільстві:

1.При обліку вартості підприємства домінують матеріальні активи. Вони формують оцінну ринкову вартість компаній.

2.Існуючі фінансові потоки - основний критерій оцінки ефективності роботи підприємства.

3.Основний нематеріальний актив - патенти, якими володіє компанія.

В постіндустріальному  суспільстві:

1.Значущість нематеріальних активів постійно росте. Нематеріальні  активи (( - права, які з'являються в результаті володіння патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; свідченнями на знаки для товарів і послуг, найменування місця походження товару, торгову марку;

- права, що виникають в результаті володіння об'єктами авторського права (творами науки, літератури, мистецтва, комп'ютерними програмами, базами даних, топологією інтегральних мікросхем), і суміжні права (права виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення); - права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, "ноу-хау", комерційних таємниць і т.) -  права на користування земельними ділянками і природними ресурсами; - монопольні права і привілеї на використання рідкісних ресурсів, ліцензії на певні види діяльності; - організаційні витрати на створення підприємства.))  підвищують вартість підприємства за рахунок  включення їх у баланс  підприємства згідно з міжнародними стандартами  бухгалтерського обліку. Під час обліку вартості підприємства значну  роль грають нематеріальні  активи.  Темпи приросту нематеріальних активів постійно підвищуються,  але залежать від стану світового ринку,  його коливань.                         

2 .Найважливішими критеріями оцінки діяльності компанії є критерії,  які в нових умовах  безпосередньо впливають на фінансові  показники  і  визначають конкурентоспроможність компанії в довгостроковому періоді (наприклад, лояльність споживачів до компанії,цінність бренду для спожи-вачів, знання і уміння персоналу і т.)

3. Бренд і персонал компанії розглядаються топ-менеджерами як найцінніші активи, які дають їй можливість отримати прибуток.

4. Бренд і персонал - визначальні інструменти, що  дозволяють трансформувати вартість  матеріальних активів і патентів в прибуток підприємства.

Зміни в економіці  провідних розвинених країн світу, глобалізацій ні процеси призводять до кардинальної переоцінки ролі активів підприємства. В умовах, коли на міжнародному ринку пропозиція по основних товарних групах істотно перевищує попит, передумовою конкурентоспроможності компанії є можливість виграшно позиціонувати власний товар в загальній товарній масі, проникати у свідомість споживача. Найбільш ефективним інструментом для досягнення успіху є бренд, який фактично визначає вартість усіх інших активів  підприємства.

 

 

Висновок

Поява ери постіндустріальної економіки вимагає конкретизації  фінансових аспектів відносно формуючих її факторів. Найбільш розвинені економічні країни в останні десятиліття сформували устрій постіндустріального суспільства.

Одночасно цей інноваційний стрибок, що стався, зумовив збільшення розриву в рівнях розвитку окремих  країн лідерів і країн, що відстали (що залишилися), - США і передові європейські країни створили заділ  переходу на наступний ступінь розвитку, який практично не усвідомлюється країнами аутсайдерами. Близькими і доповнюючими один одного поняттями тут виступають наступні: інформаційна економіка, економіка послуг, економіка знань, неоекономіка та ін.

Процеси глобалізації і розвитку інформаційних технологій (отримання, перетворення, передачі усіх форм інформації) послужили каталізатором революційних зрушень, що сталися, і зміни парадигми мислення від індустріальної до постіндустріальної. Подібна трансформація менталітету видатних економічних гравців світових фінансів (будь то держав, транснаціональних корпорацій і банків і так далі) зумовила принципово інші чинники побудови економічної могутності, що зумовили конфігурацію світових фінансів. Зміна технологічних устроїв у минулому (на основі найбільших відкриттів - наприклад, колеса, електрики, створення комп'ютера) не лише завжди визначала кардинальні зрушення в економічних стосунках суб'єктів, але обумовлювала стрибкоподібний науково-технічний розвиток і домінування країн, що вміло скористалися можливостями, що представилися, і їх сателітів. Досягнуте лідерство закріплюється на десятиліття і формує стандарти поведінки інших гравців на фінансовому полі.

Виділимо ключові тенденції, що визначають особливості економіки  майбутнього. Тези, що обумовлюють концепцію сучасної фінансової науки суть наступні:

1) Інформаційна економіка,  як нова реальність, визначає  конфігурацію світовою економічною  і фінансовою систем. У цій  економіці людина розглядається  частіше усього лише як носій інформації. Тільки люди з творчим складом розуму, мислячі креативно створюють в цій неоекономіці нове знання, а сама економіка стає економікою знань. Вартісний приріст в такій економіці формується на основі інформаційних технологій, які визначають як окремі елементи, так і більш високий рівень цілісності тієї або іншої національної економіки, а також конкурентоспроможність усього каркаса міжнародних фінансів. Оскільки інформація і знання швидко застарівають, а на застарілій елементній базі нового, інноваційного продукту не створиш, то потрібно безперервний процес примноження знань. Перспективне знання і інструментарій (фінансові інновації) потребують масштабного, бастром тиражуванні.

Сьогодні, усвідомлення фінансів як вартісних стосунків  розподілу, повинно виходити з розуміння того, що мегаекономічна цілісність задає нові вимоги до їх призначення, еволюції. Фінанси покликані обслуговувати процеси відтворення капіталу видатних гравців в створеній ними конфігурації економічних взаємозв'язків технологічної піраміди. Технологічна піраміда обслуговує концептуальний рівень розуміння лідерів цього бізнесу. Похідними тут виступають чинники виробництва і територіальне розділення, бо залежно від найбільш вигідних умов вартісного відтворення здійснюватиметься перекидання, базування цих чинників. Вважаю, що до традиційних чинників виробництва (праця, земля і капітал) сьогодні додався ще один, що став визначальним, верховним - інформація.Звідси, економічний устрій став інформаційним. Можливі різні носії інформації, але важливі передавані з їх допомогою знання, образи.

Верхній поверх технологічної  піраміди і фінансових потоків розподілу (здійснюваних світовими фінансовими  центрами, банківськими групами, транснаціональними корпораціями, фондами), що відповідають їй, представлений лідируючою парадигмою світогляду і поруч супутніх їй концепцією (відпрацьованих інноваторами науки (можливо, нобелівськими лауреатами, що потім стали), фундаментальними і прикладними інститутами). Нижні рівні піраміди, це лише фрагментарні, дискретні потоки інформації (частенько не сучасною, застарілою) і фінанси, самостійно фактично вже нічого не визначальні, але лише тиражуючі споживачам створені стандарти життя через готову збутову мережу і за допомогою сформованого образу мислення, споживання.