Финансы корпораций

Треба знати економічне значення розвитку ринку акцій як ринку, на якому відбувається рух акціонерного капіталу, його переміщення в нові галузі, що бурхливо розвиваються.

Необхідно розуміти сутність основних показників розвитку ринку акцій: по-перше, це капіталізація, тобто поточна вартість акцій на фондовому ринку, показник активності ринку; по-друге, частка капіталізації у ВВП, відношення до валового внутрішнього продукту; по-третє, частка емісій акцій у фінансуванні капітальних вкладень, тобто роль акцій у нагромадженні капіталу та економічному розвитку.

Фінансові аналітики США підкреслюють, що з початку 90-х рр. біржовий оборот за акціями почав швидко зростати, дві третини цього обороту можна віднести на рахунок зростання активності поглинань.

Злиття корпорацій може відбутися за згодою, після офіційної пропозиції про купівлю фірми, при цьому корпорація, яка поглинає, має розмістити в пресі оголошення про купівлю контрольного пакета акцій (а інколи й усіх акцій корпорації, що обертаються на ринку).

Потрібно знати, як відбувається процес поглинання: купівля акцій компанією, яка поглинає, відбувається за рахунок заново випущених акцій, що передаються старим акціонерам. У такий спосіб акціонери поглиненої компанії стають співвласниками компанії, яка поглинає.

Треба підкреслити, що Комісія з цінних паперів та бірж контролює процеси злиття та поглинання. Наприклад, у США, Великобританії в разі придбання інвесторами 5 % акцій однієї компанії фінансовий посередник, що здійснює цю операцію, повинен повідомити про це в Комісію, відповідній біржі та компанії, чиї цінні папери скуповуються. Бажано орієнтуватися в методах захисту корпорацій від поглинання: «золоті парашути», «отруєні пігулки», захист Пек-Мена («кращий захист — напад»).

Слід звернути увагу на те, що негативне ставлення до злиттів та поглинань, яке існувало раніше, змінюється на краще. Поширюється думка, що поглинання може бути ефективним завдяки застосуванню нових технологій. Воно йде на користь акціонерам у тому разі, коли формуються сучасні виробничі структури, а фондовий ринок приймає нові акції, відбувається так званий синергічний ефект (2 + 2 = 5). Також не треба забувати, що після злиття нова компанія отримує податкові пільги.

Потрібно знати про нові фінансові інструменти, що з’явилися на фінансовому ринку у зв’язку з поглинаннями. У США — «сміттєві» облігації (junk bonds); їх у кінці 70-х рр. почали випускати дрібні, але швидко зростаючі компанії для створення фондів для поглинання. Зі зрозумілих причин біржовий ринок їх не прий­няв, але поступово ці облігації перетворились у високоліквідні цінні папери, які приносять високі доходи. Але у 80-х рр. виявилися слабкі сторони цього фінансового інструменту, які призводять до зростання пасивів та погіршання коефіцієнта боргу, зростання процентних платежів за боргом. Економічна криза 1989 р. лише підсилила ці процеси. У банку, що провадив операції з цими облігаціями, були виявлені порушення, шахрайство; вони втратили попит та різко знецінилися. Хто ж, на вашу думку, найбільше постраждав від запровадження цих фінансових інструментів? На початок 1989 р. 30 % «сміттєвих» облігацій було у власності страхових компаній, 30 % — взаємних фондів та 15 % — пенсійних фондів. У кінцевому підсумку кошти та доходи на них утратили, як завжди, дрібні інвестори — вкладники й учасники згаданих фондів і компаній.

Являє інтерес порядок випуску акцій, пов’язаний із приватизацією державних компаній. Потрібно знати, що в країнах з ринковою економікою закінчується приватизація державної власності, яка проводилася протягом 15 років. Вона мала на меті т акі цілі: дерегулювання економіки, ліквідація державних монополій у галузях інфраструктури та створення мобільних та менш капіталомістких підприємств, розширення кола власників акцій та ін.

У Великобританії приватизацію найбільших державних компаній («Бритіш петролеум», «Бритіш телеком» та ін.) уряд здійснював через відкритий продаж контрольних пакетів акцій, якими він володів. Акції продавалися за ціною, що перевищувала номінал у 4—5 разів, на виплат не тільки на Лондонській фондовій біржі, а й на інших світових біржах. Кількість акціонерів зросла, так, у «Бритіш петролеум» їх налічується 2,3 млн осіб. Однак уряд не втратив повністю контролю над колишньою власністю, оскільки одна привілейована акція номіналом 1 ф. ст. має спеціальні права та належить номінальному інвестору — Міністерству фінансів. Ця акція у фінансовій літературі називається «золотою», вона дає власникові право вето на рішення зборів акціонерів з низки важливих питань.

Вирішення задачі :

Корпорація планує фінансування розвитку. Джерелами фінансування є:

1.      довгостроковий борг – 40%;

2.      привілейовані акції – 10%;

3.      випуск нових звичайних акцій – 10%;

4.      нерозподілений прибуток – 20%;

5.      амортизація – 20%.

Витрати, пов’язані з випуском і передплатою на акції, не враховуються. Боргові інструменти будуть випущені з купонною ставкою 11%; дивіденди за привілейованими акціями – 10%. Поточна ціна акції – 55 дол., ціна нової випущеної акції – 45 дол. Поточний дивіденд на 1 акцію – 2,5дол. У майбутньому на зростання дивідендів впливатиме 10% інфляція.  Ставка податку на прибуток корпорації – 35%.

Визначте середньозважену ціну капіталу корпорації  WACC. 

Розв’язання:

1. Знаходимо питому вагу кожного із джерел у загальній сумі за мінусом амортизації, яка є результатом внутрішнього руху фондів:

довгостроковий борг 40 / 80 = 50 %;

привілейовані акції 10 / 80 = 12,5 %;

нові звичайні акції 10 / 80 = 12,5 %;

нерозподілений прибуток 20 / 80 = 25 %.

2. Передбачувана дохідність звичайної нової акції:

2,5 / 45 = 0,05 + 0,1 (інфляційна ставка) = 0,155 = 15,5 %;

3. Дохідність обігової акції:

2,5 / 55 = 0,045 + 0,1 (інфляційна ставка) = 0,145

4. Знаходимо зважену ціну кожного джерела, підсумовуємо та дістаємо WACC.

50  * 0,11 * (1 – 0,35) = 3,575 %;

12,5 * 0,1 = 1,25 %;

12,5 * 0,15,5 = 1,9375 %;

25,0 * 0,145 = 3,625 %.

Середньозважена ціна капіталу становить 10,3875 %.

Література

1.      Сутормина В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: [підручник]. / Валентина Миколаївна Сутормина. – К.: КНЕУ, 2004. – 566 с. 

2.      Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка / Леонид Ефимович Басовский. – М.: ИНФРА-М., 2007. – 260 с. 

3.      Білик М.Д. Грошові потоки підприємств у мікро- та макроекономічному аспекті / М.Д. Білик, С.І. Надточій // Фінанси України. – 2007. - №6. – С. 133-147. 

4.      Бочаров В.В. Управление денежным оборотом предприятий и корпораций / Владимир Владимирович Бочаров. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 144 с. 

5.      Грідчіна М. В.  Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика): Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002. — 232 с.: іл. — Бібліогр.: с. 225–229.