Финансовая деятельность предприятия, Финансовые результаты предприятия, Анализ фин. деятельности предприятия на примере ЗАО "Луганский

75

Зміст:

Вступ                                                                                                                                                         

1.          Теоретичні основи фінансової діяльності підприємства

1.1.       Поняття фінансової діяльності підприємства і прогнозування фін. результатів.

1.2.       Показники фін. результатів.

1.3.       Роль фін. діяльності у функцюонуванні підприємства.

2.             Аналіз фінансової діяльності ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

2.1.       Загальна економічна характеристика ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат».

2.2.       Аналіз фінансової діяльності ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

2.3.       Характеристика аналізу фінансової діяльності ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

3.             Шляхи підвишчення ефективності фінансової діяльності ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат».

Висновок

Додатки

Вступ

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є: - дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства; - дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами; - об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; - оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності; - аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів; - визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

1. Теоретичні основи фінансової діяльності підприємства

1.1 Поняття фінансової діяльності підприємства та фінансових результатів.

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності. Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності. За цих умов необхідна сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Ефективність діяльності кожного підприємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв’язку для кожного підприємства важливу роль відіграє ефективна організація фінансової діяльності.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержанні прибутку.

Фінансову роботу на підприємствах виконують працівники фінансового відділу, а за його відсутності — працівники бухгалтерії. Відповідальність за організацію фінансової роботи на підприємстві несе начальник фінансового відділу (служби), а за їх відсутності — головний бухгалтер.

Розпорядником фінансових ресурсів, коштів, товарно-матеріальних цінностей, що належать підприємству, є його керівник, який має право першого підпису на всіх грошових та розрахунково-платіжних документах.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Розглянемо їх більш детально:

Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності:

  Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності полягає у забезпечувані фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб’єктів господарювання, розширювані їх виробничих фондів (основних та оборотніх), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.

Пошук резервів:

Одним із засобів успішної фінансової діяльності є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства.

Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах.

Виконання фінансових зобов'язань:

Фінансові зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди.

Своєчасне виконання зобов’язань перед ланками фінансово-кредитної системи, зокрема:

- перед бюджетом — зі сплати встановлених податків і платежів;

- перед централізованими позабюджетними фондами — зі сплати встановлених платежів;

- перед банками — з повернення кредитів і сплати відсотків за ними;

- своєчасне виконання зобов’язань перед постачальниками з оплати товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками — з оплати праці.

Мобілізація фінансових ресурсів:

Организація господарчої діяльності потребує відповідного фінансового забезпечення виявлення та мобілізацію резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Контроль за збереженням та використанням оборотних активів:

Оборотні активи є однією із складових, що становлять матеріальну основу процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів.

Контроль за використанням фінансових ресурсів:

Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками:

- державні структури — щодо отримання прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди;

- установи банків — щодо порядку кредитування і здійснення розрахунків підприємств.

При цьому контроль за діяльністю підприємств пов’язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (фінансового) обліку.

Велику роль у фінансової діяльності підприємства грає планування та прогнозування фінансових результатів.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обгрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

- поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

- раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

- зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

- скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

- зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

- економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Фінансові результати підприємства включають в себе прибуток і рентабельність. Для початку ми розглянемо прибуток, як результат і мета функціонування підприємства.

Прибуток - кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства; визначається як різниця між виручкою і витратами на виробництво і реалізацію. Коли виручка перевищує витрати, тоді фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. При рівності виручки і витрат вдається лише відшкодовувати витрати - прибуток відсутній, а отже, відсутня і основа розвитку господарюючого суб'єкта. Коли витрати перевищують виручку, суб'єкт господарювання отримує збитки - це область критичного ризику що ставить господарюючого суб'єкта в критичне фінансове становище, не виключає банкрутство.

Прибуток відображає позитивний фінансовий результат. Прагнення до одержання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, зниження витрат. Це забезпечує реалізацію не тільки цілі суб'єкта господарювання, а й цілі суспільства - задоволення суспільних потреб. Прибуток сигналізує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери.

Значення прибутку для підприємства полягає в наступному:
Прибуток - джерело фінансових ресурсів; джерело утворення фондів підприємства (накопичення, споживання, розвитку тощо) і є фондообразующім показником, тому що від її величини залежить розмір фондів підприємства; джерело матеріального стимулювання трудового колективу; джерело утворення майна, капіталу, джерело трудових ісоціальних пільг для працівників підприємства; соот-
носіння прибутку з іншими показниками (витратами, основними і оборотними фондами, обсягом продажів, виручкою від реалізації продукції і послуг тощо) дозволять визначити ефективність використання ресурсів підприємства; прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства і характеризує досягнення ефекту в результаті виробничо-експлуатаційної діяльності.

В процесі аналізу господарської діяльності використовуються наступні показники прибутку: балансовий прибуток, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток.

Загальний фінансовий результат діяльності - це балансовий прибуток (збиток), який отримують балансуванням загальної суми всіх прибутків і збитків. Використання терміну «балансовий прибуток» пов'язане з тим, що кінцевий фінансовий результат роботи підприємства відображається в його балансі, що складається наростаючим підсумком за рік.

Оподатковуваний прибуток - це різниця між балансовим прибутком і сумою прибутку, що обкладається податком на дохід (по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), а такжесумми пільг з податку на прибуток відповідно до податкового законодавства, яке періодично
змінюється.

Чистий прибуток (що залишається в розпорядженні підприємства) визначається як різниця між балансовою прибутком і податками, сплачуються підприємствами з балансового прибутку (на нерухомість, прибуток, дохід), економічними санкціями і відрахуваннями, сплачуються за рахунок прибутку. Підприємство розподіляє і використовує її самостійно.
Для практичного планування прибутку необхідна особлива робоча методика.Ця методика повинна бути не просто схемою, вона повинна мати властивості гнучкості, комплектності, економічності і, що дуже важливо, дискретності. Останнє дозволяє встановити межі, в рамках яких може і буде знаходитися одне з можливих і допустимих планово-управлінських рішень.Тільки в цьому випадку бізнес-план буде науково і економічно обгрунтованим.

Саме такою повинна бути робоча методика планування прибутку підприємства, що враховує всі перераховані умови.
Весь процес планування прибутку включає в себе шість етапів:
I етап - формування вихідної інформації;
II етап - визначення самого прибутку і найважливіших економічних і фінансових показників діяльності
ності підприємства;
III етап - аналіз отриманої інформації на предмет прийнятності прийнятого варіанта;
IV етап - аналіз рентабельності виробництва за видами продукції для виявлення подальшої реа-
лізації резервів підвищення прибутку;
V етап - внесення змін в техніку і технологію, організацію виробництва та управління з ви-
дам продукції з метою підвищення прибутку;
VI етап - прийняття рішення та розрахунок інформації за видами продукції та узагальненої інформації по підприємству в цілому.

Загальним для всіх підприємств незалежно від форм власності є розподіл прибутку відповідно до чинного законодавства, статутом та колективним договором на наступні цілі: платежі до бюджету; формування фонду накопичення, фонду споживання, резервного фонду; на благодійні цілі; на виплату відсотків за довгостроковий кредит; на сплату економічних санкцій.

 Планування розподілу прибутку підприємства здійснюється в наступній послідовності:

Спочатку визначається потреба в прибутку за напрямами її використання (для розвитку матеріально-технічної бази; збереження фінансових резервів; погашення кредитів та сплати відсотків за ним; фінансування діяльності об'єднань, асоціацій, концертів, членом яких є дане підприємство; виплати дивідендів і на інші цілі) . Потім порівнюється сума потреби в прибутку по усіх напрямках її використання з можливостями підприємства по її отриманню.

  Визначення напрямків використання (витрачання) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей її використання знаходиться в компетенції самого суб'єкта господарювання.Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює спрямування прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні (гуманітарні) цілі, на фінансування природоохоронних заходів, витрат по змісту об'єктів і установ невиробничої сфери.

 Порядок розподілу та використання прибутку фіксується в Статуті і визначається положенням, основні принципи розподілу відображені в обліковій політиці підприємства. Витрачання прибутку може здійснюватися або шляхом безпосереднього фінансування витрат з прибутку, або шляхом
попереднього формування за рахунок прибутку різних фондів, кошти яких потім використовуються за призначенням.

 Наявність прибутку ще не означає, що підприємство працює ефективно, абсолютний показник прибутку не може дати відповідь на питання наскільки ефективно підприємство реалізує свою продукцію, використовує вкладений капітал, управляє своїми оборотними коштами і т.д., тому з метою фінансового та економічного аналізу використовуються система відносних економічних показників рентабельності.

  Розглянемо, що являє собою рентабельність. Рентабельність - показник, представляющійсобой відношення прибутку до суми витрат на виробництво, грошовим вкладенням в організацію комерційних операцій або сумі майна фірми використовуваного для організації своєї діяльності.

 Рентабильности ділиться на три групи: рентабельність реалізованої продукції, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу. . Вони можуть бути представлені вартісними показниками або показниками, вираженими у відсотках (коефіцієнти). При розрахунку рентабельності використовується як балансова, так і чистий прибуток підприємства.

 Рентабельність, розрахована виходячи з чистого прибутку, називається чистою рентабельністю. Кожен з показників рентабельності відіграє певну роль в оцінці ефективності діяльності підприємства. На практиці слід використовувати систему показників рентабельності.
               Для визначення рентабельності реалізованої продукції (в деяких джерелах цей показник називають рентабельністю продажів), на підставі даних бухгалтерської звітності, співвідносять різні показники прибутку від реалізації продукції з обсягом реалізованої продукції. Ці відносини
показують, яку кількість прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції. На підставі цих показників здійснюється оцінка ефективності управління підприємством, тобто здатність підприємства отримувати прибуток від своєї основної діяльності.

Рентабельність всіх активів за балансовим прибутком є найбільш загальним показником. Даний коефіцієнт показує, скільки грошових одиниць залучено підприємством для отримання однієї гривні прибутку незалежно від джерела залучення цих коштів.

Рентабельність власного капіталу - самий значимий показник у діяльності підприємства, характеризує ефективність використання майна, що перебуває в його власності. Рентабельність власних засобів показує, яка величина прибутку припадає на 1 гривню власних коштів, тобто дозволяє визначити ефективність використання власних коштів підприємства та порів-
нитка її з можливим доходом від вкладення цих коштів в інші об'єкти.

Отже, прогнозування фінансових результатів є найважливішим показником в плануванні подальшої діяльності будь якого підприємства, що включає в себе як прогнозування отримання прибутку цим підприємством, так і відображає його рівень рентабельності, що в свою чергу відображається на загальній фінансовій діяльності останнього.

1.2 Показники фінансової діяльності

Прибуток (збиток) станом на кінець звітного року - це фінансовий результат, який виявлено на основі бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій підприємств і представляє собою суму прибутку (збитку) від продажу основних засобів, продукції, робіт, послуг, іншого майна підприємства і чистих доходів від позареалізаційних операцій.

Дані по прибутку наводяться в статистиці у фактичних діючих цінах, за методологією іструктуре відповідних років.

Прибуток підприємства в загальному розумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства здають замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток.

Таким чином, прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.
Функції прибутку:
1) Прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства, тобто він відбиває фінансовий результат діяльності;
2) Прибуток має стимулюючу функцію, так як він є результатом діяльності підприємства і головним елементом фінансових ресурсів підприємства:
3) Прибуток є одним з джерел формування бюджету держави. Прибуток надходить в бюджет у виді податків для забезпечення виконання державою своїх функцій.

Рентабельність характеризує ефективність діяльності підприємств. Рентабельність продукції визначається як відношення між величиною прибутку від продажу продукції і витратами на виробництво і реалізацію продукції.

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Підприємство рентабельно, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.
Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють на:

Рентабельність продукції що характеризується вигідністю виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством.

Загальний рівень рентабельності: цей показник характеризує прибутковість підприємства відносно до всіх ресурсів, які є в розпорядженні підприємства.

Рентабельність виробничих фондів, рентабельність сукупних активів, рентабельність власного капіталу та інше.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

 Оборотні кошти підприємства - це авансована в грошовій формі вартість, яка приймає в результаті обороту коштів форму фондів обігу та оборотних фондів, які необхідні для підтримки постійного кругообігу і повертаються у вихідну форму після її завершення.

Під оборотними коштами слід розуміти предмети праці, які повністю беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (наданих послуг) протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів. Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Відтак, оборотні кошти можна класифікувати за сферами обігу. Виробничі оборотні фонди - це предмети праці, які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вони обслуговують процес виробництва. Фонди обігу - це засоби підприємства, залучені до обслуговування процесу обігу товарів (зокрема, готова продукція).

Виходячи з наведених визначень, основним призначенням оборотних коштів є . забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.

Оборотність оборотних коштів визначається як співвідношення середньої вартості оборотних коштів і витрат на виробництво реалізованої продукції, помножена на кількість днів в періоді.

Грошові надходження підприємств включають всю суму грошових коштів, що надходять від реалізації продукції, виконаних робіт, надання послуг на підприємстві.

Кредиторська заборгованість - заборгованість за розрахунками з постачальникам і підрядчикам за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, заборгованість за виданими векселями, з дочірніми підприємствами, зі службовцями і працюють з оплати праці, з бюджетом та позабюджетними фондами, за отриманими авансами, а також суми отриманих авансів що плануються за платежами.

Дебіторська заборгованість - це заборгованість за товари, роботи і послуги за розрахунками з дебіторами, за векселями, з дочірніми підприємствами, з персоналом за іншими операціями, з бюджетом, з іншими дебіторами (заборгованість підзвітних осіб, аванси, видані постачальникам і підрядчикам з урахуванням сум, сплачених іншими

підприємствам, авансів за майбутнім розрахунками).

              Прострочена заборгованість - це заборгованість, не погашена в обумовлені договором терміни.

              Фінансові вкладення - це довгострокові і короткострокові  інвестиції підприємств в цінні папери (портфельне інвестування), процентні облігації місцевих і державних  позик, в статутні фонди інших підприємств, утворенихна території країни, капітал за кордоном, а також надані іншимпідприємствам позики і кредити (позикове інвестування ).

              Фінансова стійкість підприємства визначається станом фінансових ресурсів, які забезпечують безперебійний, розширений процес виробництва іреалізацію продукції на основі зростання прибутку.

              Фінансова стійкість — це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне. Іншими словами, фінансова стійкість підприємства — це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат.

1.3 Роль фінансової діяльності у забезпечені функціонування підприємства

В організаційній та управлінській роботі особливе місце займає фінансова діяльність підприємства. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничої діяльності і формування підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами хозяйствованія.Фінансовая діяльність підприємства-це система використання різних форм і методів для фінансового гарантованого функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, т. е. це і практична фінансова діяльність підприємства, яка забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатов.Фінансовая діяльність підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань:

- фінансове снабженіе поточної виробничої роботи;
- Пошук резервів збільшення доходів, прибутку, посилення рентабельності та платоспроможності;
- Виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;
- Мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, посилення особистого капіталу;
- Контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність підприємства має на меті формування початкового капіталу і подальше забезпечення обгрунтованих пропорцій при формуванні та використанні доходів і фінансових ресурсів, а також створення умов для виконання зобов'язань перед державою, покупцями і постачальниками.Частиною фінансової діяльності є економічний вплив на партнерів, що гарантує виконання ними договірних зобов'язань перед підприємством.

Прийняття обгрунтованих фінансових рішень можливе лише за умови повноти і точності обліку та звітності за всіма фінансовими показниками.

Основною метою фінансової діяльності є забезпечення нормального кругообігу коштів як умови безперебійної діяльності, здійснення всіх необхідних витрат і платежів і отримання прибутку, а потім і грошових коштів.Виявлення причин порушення нормального кругообігу дозволяє приймати рішення за методами їх усунення.

Нормальна фінансова робота забезпечує перевищення грошових доходів над грошовими витратами, здійснення необхідних інвестицій, можливість формування резервів на компенсацію збитків або збитку при виникненні ризикових ситуацій. Практично ризики виникають при здійсненні підприємством всіх видів діяльності.

При нормальної фінансової діяльності виручка від продажів - основне джерело відшкодування витрат на виробництво продукції та формування фондів грошових коштів. Своєчасне та повне надходження виручки від продажів забезпечує безперебійність процесу діяльності підприємства, безперервність кругообігу коштів. Надходження виручки від продажів свідчить про завершення кругообігу коштів. До її надходження витрати виробництва та обігу фінансуються за рахунок джерел формування оборотних активів. Результат кругообігу вкладених у діяльність засобів - відшкодування витрат і створення власних джерел фінансування у формі амортизації та прибутку.

Фінансовий менеджмент є одним з основних елементів економічного управління діяльністю підприємства. У процесі діяльності виникають фінансові та грошові потоки, взаємопов'язані між собою: будь-який рух фінансових потоків призводить до збільшення або зменшення грошового потоку. Цілеспрямоване регулювання фінансових потоків забезпечує наявність у підприємства необхідних сум грошових коштів.

Фінансовий менеджмент передбачає прийняття фінансових рішень в рамках конкретної ситуації, вибір найкращого варіанту рішення з урахуванням всіх наслідків вибору. Такий вибір здійснюється в усіх видах діяльності підприємства: основною, інвестиційної та фінансової

У процесі вибору найкращого варіанту вирішення визначаються:
а) реальність здійснення того чи іншого варіанту;
б) супутні йому витрати і доходи;
в) зміна основних показників, що оцінюють фінансовий стан підприємства на найближчий період і на більш тривалу перспективу;
г) інші наслідки, пов'язані з прийняттям рішення;
д) умови, необхідні для реалізації прийнятого рішення.

Таким чином, фінансовий менеджмент - це процес активного управління фінансовим станом підприємства з використанням усіх факторів, що впливають на фінансовий стан, як інструмент фінансового управління

2. Аналіз фін. діяльності.

2.1. Загальна економічна характеристика ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

«Луганський м’ясокомбінат» є Закритим Акціонерним Товариством з колективною формою власності. Товариство створено в результаті реорганізації, шляхом перетворення дочірнього підприємства АТ закритого типу «Луганськм'ясопром» - «Луганський м'ясокомбінат». Товариство є правонаступником дочірнього підприємства АТ закритого типу «Луганськм'ясопром» - «Луганський м'ясокомбінат».

Товариство є юридичною особою за законом України і має право від свого імені укладати угоди, накопичувати майнові та особистісні немайнові права і нести зобов'язання, виступати в суді і відповідачем у суді. Період існування Товариства не обмежений, за винятком ситуацій його ліквідації або банкрутства, що обумовлено в Статуті або передбачено відповідним законодавством.

Період існування Товариства не обмежений, за винятком ситуацій його ліквідації або банкрутства, що обумовлено в Статуті або передбачено відповідним законодавством.

Товариство має повну господарську самостійність, в тому числі таку, що стосується організаційної структури, порядку прийняття рішень, маркетингової і цінової політики, оплати праці, розподілу чистого прибутку та інших аспектів господарської діяльності та внутрішнього розпорядку.

ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської ради народних депутатів 17.03.98 р. Йому видана довідка «Про внесення до єдиного державного реєстру підприємства та організації України» від 13.02.98 р. Згідно з довідкою підприємству присвоюється:

- ідентифікаційний код 05507034 Закрите Акціонерне Товариство «Луганський м'ясокомбінат»;

- організаційно-правова форма господарювання – Закрите Акціонерне Товариство, код 232;

- форма власності – колективна власність, код кфс20;

- форма фінансування – госпрозрахунок, код 2 [17].

Статутний капітал ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» становить 8851045.00 (восім мільйонів вісімсот п’ятдесят одна тысяча  сорок п'ять) гривень. Статутний капітал розподіляється на 2335843 (два мільйони триста тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок три) простих іменних акцій номінальною вартістю 3.50 (три гривні 50 копійок) гривень кожна і 193 027 (сто дев'яносто три тисячі двадцять сім) привілейованих іменних акцій номінальною вартістю 3.50 (три гривні 50 копійок) гривень кожна і відображає частину власності Акціонера в Товаристві.

Дуже широкий спектр виробляємої продукції включає в себе 150 найменувань ковбасних виробів та 100 видів м'ясних напівфабрикатів і виробів з тіста. Основною сферою діяльності ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» є проведення в Україні та в інших місцях будь-якого бізнесу, приватної справи і дій, які мають відношення до наступних предметів діяльності:

- закупівля і переробка продуктів тваринництва, худоби, птиці, сільськогосподарської продукції, сировини для підприємств м'ясопереробної промисловості, для безперебійного забезпечення населення області та позаринкових споживачів;

- виробництво м'яса і субпродуктів;

- переробка домашньої птиці та кролів;

- виробництво м'ясних продуктів;

- виробництво напівфабрикатів з м'яса:

- виробництво ковбасних виробів;

- виробництво технічної продукції від забою худоби;

- оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами;

- оптова торгівля живими тваринами;

- оптова торгівля шкурами і шкірою;

- оптова торгівля зерном і кормами для тварин;

- оптова торгівля оптова торгівля квітами та рослинами;

- оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, маслом та жирами;

- оптова торгівля алкогольними напоями;

- оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами;

- оптова торгівля рибою, морепродуктами і інансовог;

- спеціалізована оптова торгівля іншими видами продовольчих товарів;

- неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим;

- роздрібна торгівля м'ясом та м'ясопродуктами;

реалізація виробленої продукції та комерційна діяльність шляхом створення власної системи збутових підрозділів;

- реалізація власної продукції з торгової мережі;

- закупівля в населення, вирощування, зберігання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

- роздрібна, дрібнооптова і оптова торгівля сировиною, матеріалами, продукцією виробничо-технічного призначення, товарами народного споживання, а також автотранспортними засобами запасними частинами для них;

- надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з експортом продукції підприємств м'ясопереробної промисловості, а також іншої сировини та іншої продукції;

- надання підприємствам, організаціям різних послуг, пов'язаних з імпортом устаткування, верстатів, сировини, розширення промислової діяльності м'ясопереробної промисловості з здійсненням лізингу [17].

Питома вага підприємства ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» на ринку в Луганській області становить:

- З виробництва м'яса та субпродуктів 1 категорії – 25%;

- З виробництва ковбасних виробів – 23%;

Рис. 2.1. Організаційна структура ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

Організаційна схема управління комбінату є класичною лінійно-функціональну структуру. Лінійно-функціональна структура управління передбачає, що лінійному керуючому в розробці конкретних питань і підготовці рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат управління, що складається з функціональних служб.

На підприємстві генеральному директору безпосередньо підпорядковуються 8 відділів: виробничий, відділ виробничо-ветеринарного контролю, виробничо-технологічний, управління персоналом, маркетинговий, бухгалтерія, сировинний, постачання ( рис. 2.1).

На ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» основна влада в прийнятті фінансових питань лежить на головком бухгалтера,  він контролює діяльність фінансових відділів, аналізує отримані дані від відділів, підписує необхідні документи та надає потрібну інформацію директору. Головному бухгалтеру підпорядковані 6 відділів: фінансовий відділ, виробнича бухгалтерія, фірмова бухгалтерія, ковбасна бухгалтерія, податкова ділянка, бухгалтерія збуту.

Бухгалтерія складається з 5 посад: головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера з податків і фінансів, заступник головного бухгалтера зі збуту, заступник головного бухгалтера з виробництва, бухгалтера (рис. 2.2.)

Рис. 2.2. Структура бухгалтерії ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

На фінансовий відділ покладаються такі функції:

- Організація управління рухом фінансових ресурсів підприємства.

- Забезпечення своєчасного перерахування податків і зборів у бюджетів    різних рівнів і позабюджетні фонди, виплат заробітної плати робітникам.

- Облік руху фінансових коштів та подання звітності.

2.2 Аналіз  фінансової діяльності ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

Проведемо загальний аналіз фінансової діяльності за основними фінансово-економічними показниками діяльності ЗАТ ««Луганський м’ясокомбінат» в період з 2009-2010 рр.

Таблиця 2.1.

Основні фінансово-економічні показники діяльності ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» в період 2009-2010 рр.

За даними, наведеними у таблиці, ми спостерігаємо зріст чистого доходу на 58223 тис. грн., або на 15,28%. Пропорційно доходу зросла собівартість реалізованої продукції: в порівнянні з 2010 роком вона зросла на 44227 тис. грн., або на 14,16%.

Значно скоротився чистий прибуток – в порівнянні з 2010 роком він впав на 2287 тис. грн., або на 15,04 відсотків. Це стало причиною зниження і без того низького значення показнику рентабельності основної діяльності на 1,52%.

Переглянувши данні показники можна зробити висновок, що підприємство за звітний рік забезпечило зростання сукупного обороту і прибутку, по­кращило свій фінансовий стан. Разом з тим підприєм­ство ще не вичерпало своїх внутрішніх резервів для подальшого зміцнення фінансового стану.

2.2.1  Аналіз майнової структури 

Наступним нашим кроком буде аналіз майнової структури за 2011 рік і оцінка структурних змін.

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки. Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 2.2:

Таблиця 2.2 Майнова структура ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

Продовження таблиці 2.2

З таблиці 2.2 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 19233 тис. грн. або на 11,45%. В складі майна доля основних засобів та інших необоротних активів виросла на 16088 тис. грн. або на 13,94%. В їх складі збільшелась доля основних засобів – на 13013 тис. грн. (12,13%), а значення незавершеного будівництва збільшилась на 3075 тис. грн.(38,01%). Питома вага необоротних активів в загальному складі майна збільшелась на 13,94% . Оборотні активи за звітний період збільшились на 3173 тис. грн. (6,04%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок готової продукції, яка збільшилась на 2262 тис. грн. (45,34%). Це свідчить про те, що вироби не користуються попитом. Причиною цього є висока собівартість продукції. Слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання відстрочки платежів або знижок для негайної оплати. Виробничі запаси збільшились на 1328 тис. грн. (8,39%). Показник вартості товарів придбаних підприємством збільшився за звітний період на 717 тис. грн. (47,7%). Показники незавершеного виробництва на 1587 тис. грн. (10,02%). Питома вага виробничого оборотного капіталу, в складі оборотних активів, збільшилась з 22921 тис. грн.. до 28815 тис. грн. відповідно на початок і кінець року і це збільшеня складає 5894 тис. грн. (20,45%). Частину виробничих запасів можна продати для збільшення коштів.

Питома вага обігового капіталу впала з 24453 у 2010 р. до 21463 в 2011 році. Зниження відбулось за рахунок різкого падіння дебіторської заборгованості з бюджетом – на 334 тис. грн.(90,42%), та грошових коштів у національній валюті на 8577 тис.грн., або на 85,06%. Збільшилась чиста реалізаційна вартість та інша поточна заборгованість на 5488 тис. грн. та 433 тис. грн. відповідно.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом за звітний період складає відповідно 66,78% та 33,21%, на 2010 рок – 68,71% та 31,29%. Збільшився основний капітал на 16088 тис. грн. (13,94%), а приріст оборотного склав 3173 тис. грн. (6,04%). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік підвишчення менш мобільної її частини – основних коштів. Основний капітал повністю покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу.

Аналізуючи структуру оборотного капіталу, бачимо, що матеріальні оборотні кошти склали на початок 2010 року 46,49%, грошові кошти – 49,59%; розрахунки та інші активи – 3,92%. Таке співвідношення пояснюється високим рівнем капіталоємності виробництва. На протязі 2011 року питома вага матеріальних оборотних коштів збільшилась на 20,45% та складала 54,91%. В цілому структура оборотних коштів декілька погіршилась, оскільки питома вага матеріальних оборотних коштів збільшелась, а грошових коштів та дебіторської заборгованості зміньщілась. Збільшення залишків готової продукції на 45,34% свідчить про значне погіршення її збуту.

Важлива увага при аналізі поточних активів має приділятися дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складності збуту підприємства продають її, використовуючи форми послідуючої оплати. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотного капіталу. Якщо на початок року розрахунки з покупцями та замовниками складали 20,51%, то на кінець 2010 року цей показник дорівнював 25,55%, а в загальному підсумку за 2011 рік він збільшився на 34,47%. Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та інше.

З точки зору фінансового менеджменту можна сказати, що структура фінансових ресурсів була задовільною (це пов’язано перевищенням власних коштів у структурі пасивів), незважаючи на наявність дебіторської заборгованості, яка пов’язана із традиційними складнощами збуту продукції в нашій економіці.

2.2.2 Аналіз фінансової структури капіталу або джерел фінансування за 2010-2011 роки та оцінка структурних змін.

Причини збільшення чи зменшення майна підприємства визначають, вивчаючи зміни в складі джерел його формування. Надходження, купівля, формування майна може відбуватися за рахунок власних і позичених коштів (капіталу), характеристика співвідношення яких відкриває сутність фінансового стану підприємства. Так, збільшення долі позичених коштів, з однієї сторони, свідчать про загрозу фінансової нестабільності підприємства і збільшення рівня фінансового ризику, а з іншої - про активний перерозподіл ( в умовах інфляції і невиконання в строк фінансових зобов'язань) прибутку від кредитів по відношенню до підприємства-боржника.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів приведений в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Аналіз складу та структури джерел коштів підприємства

З таблиці 3 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2011 рік на 19233 тис. грн. або на 11,45% обумовлено зростанням суми позикових коштів на 6378 тис. грн. або на 42,44%. Разом с тим власні кошти збільшилась на 8,4%. Збільшення власних коштів обумовлено прибутками звітного року 12855 тис. грн..

Збільшення залучених коштів відбулось за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статях, окрім страхування та розрахунок з бюджетом.

В структурі власних коштів найбільш питому вагу мають додатковий та статутний капітал Доля додаткового капіталу у власних коштах за звітній період в абсолютному значенні не змінилась. Розмір статутного фонду не змінився. Велике значення мають власні оборотні кошти підприємства, що вираховуються як різниця між власними коштами та необоротними і показують, скільки із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття оборотних коштів:

1. Всередньом за 2010: 140099 - 99336 = 40763 тис. грн.

2. На кінець 2006 року: 152954 - 115424 = 37530 тис. грн.

Тобто за даний період 2010-2011 сума власних оборотних коштів зросла з 40763 тис. грн. до 37530 тис. грн.

Негативним є зростання питомої ваги залучених коштів на 4,41%, хоча короткострокові кредити підприємство не залучає. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину об’єму кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання її об’єму в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 156 тис. грн. (7,74%). За рік зменьшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на 666 тис. грн. (36,8%), зі страхування - на 648 тис. грн. (77,60%). Збільшилась заборгованість по позабюджетних платежах – на 37 тис. грн. (100%), з іншими кредиторами – на 58 тис. грн. Заборгованість по авансах одержаних збільшилась на 148 тис. грн. (56,48%). Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 6820 тис. грн. (67,61%). Тобто підприємство використовує кошти, які йому не належать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану підприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються. В іншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість.

2.2.3. Аналіз показників рентабельності.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Вони вимірюють прибутковість підприємства з різні позиції і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіх виробничих активів; потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на капітал що інвестувався; власників і засновників - прибутковість акції і т.д.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:

Рентабельність продажу. Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.

Рентабельність продажу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 035 ф. № 2)

Нормальною вважається рентабельність не менша 30%, в умовах високого податкового тиску – 15%.

Рентабельність у 2011р. для підприємства становила:

Рп = 15210 / 381027 = 0,04 (4 %).

Звідси робимо висновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 4 копійки прибутку від кожної гривні продажу.

У 2010р – Рп = 12923 / 439250= 0,03 (3%).

Прибуток становил всього 3 копійки від кожної гривні продажу.

Рентабельність капіталу. Показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження його свідчить про падаючий попит на продукцію підприємства і про надто високий рівень нагромадження активів. Цей показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу.

Рентабельність капіталу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / (Власний капітал на початок періоду (ряд. 380 гр. З ф. № 1) + Власний капітал на кінець періоду (ряд. 380 гр. 4 ф. № 1)) / 2

Для нашого підприємства вона складає: 15210 / 122921 = 0,12 (12%)

Рентабельність майна Характеризує ефективність використання основних засобів підприємства. Цей показник визначається як співвідношення валового прибутку і середньорічної вартості основних засобів підприємства. Рентабельність майна = валовий прибуток (ряд. 50 ф. № 2) / Залишкову вартість основних засобів підприємства(ряд. 030 гр. З ф. № 1).

Вона складає: 68714 / 93876 = 0,73 (73%) за 2011 та 82710 / 82325 = 1,003 (100%) за попередній рік.

Рентабельність продукції. Цей показник дає можливість побачити скількох прибутків отримано на одиницю собівартості реалізованої продукції.

Рентабельність продукції = Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (ряд. 50 ф. № 2) / Повна собівартість реалізованої продукції (ряд. 40 ф. № 2).

Вона складає: 82730 / 356540 = 0,23 (23%) за звітний період та 68714 / 312313 = 0,22 (22%) за попередній період. Рентабельність продукції за звітний рік зросла на 1 відсоток і склала 23%. Значить кожна гривня витрачена на виробництво принесе 23 копійок прибутку.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондомісткості продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондомісткість, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

2.2.4 Аналіз платоспроможності (ліквідності)

В процесі функціонування підприємство може мати різну фінансову стійкість. Для визначення типу фінансової стійкості підприємства, користуючись даними балансу (Додатки 1, 2, 3) розрахуємо:

1. Величину запасів = р. 100 + 110 + 120 + 130 +140

Величина запасів (2011 р.) = 15832 + 6492 + 4988 + 1503 = 28815 (тис. грн.)

Величина запасів (2010 р.) = 14504 + 4905 + 2726 + 786 = 22921 (тис. грн.)

Величина запасів (2009 р.) = 13826 + 4925 + 3234 + 1274 = 23257 (тис. грн.)

1.      Величину власних оборотних коштів = р. 380 + 430 – 80

Величина власних оборотних коштів (2011 р.) = 152954 – 115424 = 37530 (тис. грн.)

Величина власних оборотних коштів (2010 р.) = 140099- 99821 = 40278 (тис. грн.)

Величина власних оборотних коштів (2009 р.) = 124957- 88513 = 36444 (тис. грн.)

                3. Наявність власних і довгострокових позикових засобів= р.380 + 430 + 480 + 630 – 80

Наявність власних і довгострокових позикових засобів (2011 р.) = 152954 – 115424 = 37530 (тис. грн..)

Наявність власних і довгострокових позикових засобів (2010 р.) = 140099  - 99821 = 40278 (тис. грн..)

Наявність власних і довгострокових позикових засобів (2009 р.) = 124957 + 6 – 88513 = 36450 (тис. грн..)

                 4. Наявність загальних коштів = р. 380 + 430 + 480 + 630 + 500 – 80

Наявність загальних коштів (2011) = 152954 + 463 – 115424 = 37993 (тис. грн.)

Наявність загальних коштів (2010) = 140099  - 99821 = 40278 (тис. грн..)

Наявність загальних коштів (2009) = 124957 + 6 – 88513 = 36450 (тис. грн.)

Трьом показникам існування джерел фінансування запасів відповідають 3 показника забезпеченості запасів джерелами їх фінансування:

1.      Надлишок або нестача власних коштів = власні оборотні кошти – запаси      

Надлишок або нестача власних коштів (2011) = 37530 – 28815 = 8715 (тис. грн.)

Надлишок або нестача власних коштів (2010) = 40278 – 22921 = 17357 (тис. грн.)

Надлишок або нестача власних коштів (2009) = 36444  - 23257 = 13187 (тис. грн.)

2. Надлишок або нестача власних і довгострокових позикових коштів = власні і довгострокові позикові кошти-запаси

Надлишок або нестача власних і довгострокових позикових коштів (2011) = 37530 – 28815 = 8715 (тис. грн.)

Надлишок або нестача власних і довгострокових позикових коштів (2010) = 40278 – 22921 = 17357 (тис. грн..)

Надлишок або нестача власних і довгострокових позикових коштів (2009) = 36450 – 23257 = 13193 (тис. грн.)

3. Надлишок або недолік загальних коштів = загальні кошти – запаси

Надлишок або недолік загальних коштів (2011) = 37993 – 28815 = 9171 (тис. грн.)

Надлишок або недолік загальних коштів (2010) = 40278 – 22921 = 17357 (тис. грн.)

Надлишок або недолік загальних коштів (2009) = 36450 – 23257 = 13193 (тис. грн.)

Для визначення типу фінансової стійкості використовують трикомпонентний показник S = {1; 1; 1}. Для ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» характерна абсолютна фінансова стійкість на протязі трьох років, т. к. всі запаси підприємства покриваються за рахунок власних коштів і підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається украй рідко. Більш того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не уміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела засобів для основної діяльності.

Для детальнішої характеристики цієї фінансов діяльності підприємства в розроблена система відносних показників (табл. 2.2).

Таблиця 2.4

Аналіз фінансової стійкості ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

Щоб визначити причину зниження або збільшення того або іншого показника реальних власних або позикових засобів підприємства, слідує провести детальніший їх аналіз (таблиця 2.4 та таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Структура власного капіталу ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат», тис. грн.

З таблиці 2.4. видно, що на підприємстві значно знизився показник нерозподіленого прибутку. Якщо у 2010 році його зниження обумовлено збільшенням за його рахунок додаткового капіталу, тоді як в 2011 році тезаврації прибутку не було, тобто його величина співпадає з величиною чистого прибутку. Це свідчить про погіршення рентабельності підприємства.

Таблиця 2.6.

Структура позикових засобів ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат», тис. грн.

Зростання позикових засобів підприємства відбулося за рахунок зростання кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, поточних зобов’язань за рахунками, зокрема, з одержаних авансів, з позабюджетних платежів, з оплати праці, з учасниками. До того ж у 2010 році ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» взяло короткостроковий кредит, який становить 3,08% всіх залучених засобів. Тобто, не дивлячись на зростання позикових засобів майже вдвічі, підприємство зберігає свою високу фінансову незалежність та платоспроможність.

2.3 Характеристика аналізу фін. діяльності підприємства ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

Розглядаючи дані розрахунків за звітні періоди, можна зробити висновок, що фінансова діяльність підприємства є досить ефективною. Це характеризується тим, що в період з 2009 по 2011 рр. підприємство забезпечило зростання сукупного обороту та прибутку. Однак, фінансовий стан підприємства, хоча і є достатньо міцним, але має резерв для подальшого розвитку та зміцнення. Це обумовлене зростанням чистого доходу, та, пропорційно з ним – собівартості продукції. В той же час спостерігається падіння чистого прибутку, яке спричиняє зниження рентабельності підприємства, що є досить негативним фактором фінансової діяльності підприємства.

Аналізуючи структуру майна підприємства, можна зробити висновок, що незважаючи на зріст основних засобів та необоротних активів, ми не можемо вважати цю тенденцію позитивною, бо цей зріст обумовлен, головним чином, зростанням показника готової продукції, що свідчить про її досить високу собівартість. Для рішення цієї проблеми слід переглянути як цінову політику підприємства, так і доцільність надання відстрочки платежів, або знижок до оплати. Разом з цим  збільшились такі показники, як виробничі запаси, показник вартості товарів, придбаних підприємством,  питома вага виробничого оборотного капіталу. Частину виробничих запасів можна реалізувати з метою отримання додаткових коштів.

Питома вага оборотного капіталу за період з 2010 по 2011 рр. мала тенденцію на зниження. Причиною цього стало різке падіння  дебіторської заборгованості з бюджетом(майже на 91%) та зменшення об’єму грошових коштів підприємства у національній валюті на понад 85%. Єдиночасно з цим збільшується чиста реалізаційна вартість та інша поточна забаргованність.

На підприємстві трапився перерозподіл коштів в бік підвишчення основних коштів. Основний капітал повністю покривається коштами з власних джерел. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу.

Розглядаючи структуру оборотного капіталу, в першу чергу звертаємо увагу на те, що виробництво характеризується високим рівнем капіталоємності. Є тенденція к погіршенню структури оборотних коштів завдяки збільшенню відсотка матеріальних та зменшення грошових коштів та дебіторської заборгованості. Однак, найбільша проблема – ризьке збільшення готової продукції, що свідчить про значне погіршення сбуту.

Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та інше.

З точки зору фінансового менеджменту можна сказати, що структура фінансових ресурсів була задовільною (це пов’язано перевищенням власних коштів у структурі пасивів), незважаючи на наявність дебіторської заборгованості, яка пов’язана із традиційними складнощами збуту продукції в нашій економіці.

Розглядаючи фінансову структуру капіталу та джерела фінансування, можна зробити висновок, що підприємство є фінансово незалежним. Про це свідчить, перш за все, значення коефіцієнта фінансової автономії, яке складає 0,91 ні кінець 2011 року. Ризик неплатоспроможності дуже низький, адже норма цього коефіцієнту > 0,5.

Настільки висока питома вага власних засобів в структурі капіталу свідчить про незалежність підприємства від кредиторів і зовнішніх джерел фінансування. Тобто діяльність підприємства профінансована за рахунок власних засобів на 91% та воно характеризується значним запасом міцності. Проте існує негативна тенденція скорочення концентрації власного капіталу порівняно з 2011 роком на 1,05%, порівняно з 2010 роком на 3,19%.

Коефіцієнт концентрації залучених засобів свідчить про те, що питома вага позикового капіталу підприємства в загальній вартості засобів, інвестованих в його діяльність становить 9 %. При чому це все поточна заборгованість. Не дивлячись на таке маленьке значення цього показнику, порівняно з 2010 роком він зріс на 20%, а з 2009 – 50%. Проте тільки збереження таких тенденцій у довгостроковому періоду може становити загрозу для платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт фінансової залежності має дуже хороші показники, не зважаючи на його зростання з 1, 05 до 1,1 за 2009-2011 роки. Це зростання в динаміці означає збільшення долі позикових засобів у фінансуванні підприємства, проте фінансовій незалежності це не загрожує.

ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» характеризується доволі низьким показником рентабельності, та разом з цим має тенденцію к його зниженню. Але підприємство досить залишається рентабельним. Підвишчення цього показника свідчить про доволі високу собівартість продукції, високу реалізаційну вартість та вказує на деякі помилки у плануванні та розподіленні отриманих коштів.

Коефіцієнт платоспроможності має досить високі показники. В 2011 році його значення складає   10,18, що становить 87,8% порівняно з 2010, а в порівняні з 2009 воно зменшилось майже на 45%. Причиною такого зменшення є збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, та  поточних забов’язань підприємства. Згідно з отриманими даними на одну гривню позикових засобів доводиться 10,18 гривень власних. Такі високі показники свідчать про наявність у підприємства значного потенціалу платоспроможності.

Значення коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень протягом усього досліджує мого періоду дорівнює 0. Це свідчить про те, що всі необоротні активи підприємства профінансовано за рахунок власних коштів. Про це ж свідчить і значення показника фінансової незалежності капіталізованих джерел та коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Останній говорить про відсутність у підприємства довгострокових забов’язань.

Слід зазначити, що настільки низьке значення коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень характеризує підприємство як фінансово незалежне і стійке, проте в довгостроковій перспективі аналогічна ситуація може свідчити про відсутність в підприємства стратегічних цілей по розширенню об’ємів діяльності.

В цілому підприємство можна охарактеризувати як фінансово стійке зі значним потенціалом платоспроможності, низьким рівнем фінансової залежності та фінансового ризику. Проте існує низька мобільність власних оборотних засобів та високий ступень капіталізації власного капіталу, що може негативно сказатися на розвитку підприємства у довгостроковому періоді та перешкоджатиме реалізації стратегічних цілей.  Підприємство має широкі можливості залучення додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості задля розширення своєї діяльності та максимізації доходів власників. Негативною є й стабільна тенденція зменшення абсолютно всіх показників фінансової стійкості підприємства за останні три роки, що може стати причиною погіршення його платоспроможності.

3. Шляхи підвищення ефективності фін. діяльності ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат»

Підприємство, що аналізується, виготовляє м'ясо-ковбасні вироби, субпродукти, переробка продуктів тваринництва, худоби, птиці, сільськогосподарської продукції, сировини для підприємств м'ясопереробної промисловості, для безперебійного забезпечення населення області та позаринкових споживачів, продаж напівфабрикатів з м’ясу, технічної продукції від забою худоби, шкурами і шкірою, живими тваринами, тощо. На думку фахівців підприємства вироби користуються попитом, відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов’язано з великим рівнем фондомісткості продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даних виробів. Тому найголовніша задача для даного підприємства – зниження собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь – якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, збільшення їх навантаження.

Можна порекомендувати виробництво продукції значною кількістю маленьких серій, тоді витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку виробництва. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5. Отримання банківських кредитів.

6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).

Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба мати 26,84 тис. грн. в готівці або короткострокових фінансових вкладеннях або суму короткострокової заборгованості 2,5 тис. грн., що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації – удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, щоб реалізувати товари на цю суму хоча б із знижкою.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

1. Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2. Знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

3. Зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1. Відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2. Виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

3. Вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв’язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

4. Залучення позикового капіталу пов’язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов’язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант – залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

o Визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

o Періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

o Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

o Використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

o Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

o При продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

o Використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

o Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

o Пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

o Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

Висновки

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, можна визначити на базі публічної офіційної звітності.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова політика держави та ринкова кон‘юнктура. Через це в якості інформаційної аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

Підприємство ЗАТ „Луганський м’ясокомбінат” має достатню фінансову стійкість. Це підтверджують і отримані середньостатистичні дані коефіцієнту абсолютної ліквідності, які свідчать, що підприємство в змозі негайно погасити 100% короткострокової заборгованості. Значення коефіцієнту швидкої ліквідності також має високе значення. Значення коефіцієнту загальної ліквідності знаходиться в межах норми, навіть перевищує її. Але ж високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у нього позанормативних виробничих запасів.

Коефіцієнт загальної ліквідності також свідчить, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань припадає 5,33 грн. на початок періоду, що аналізується, та 3,01 грн. на кінець оборотних коштів. Коефіцієнт автономії має велике значення через наявність великої кількості власного капіталу. Підприємство має достатній запас фінансової стійкості. Згідно коефіцієнту співвідношення позикових та власних коштів на кожну гривню власних коштів припадало 5 коп. позикових за звітні періоди.

Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках, воно знаходиться в критичному стані через нестачу грошових коштів. Готова продукція на складі не дуже користується попитом через високу ціну, яка обумовлена великою собівартістю.

Оскільки на ЗАТ „Луганський м’ясокомбінат” існує дві великі проблеми – проблема збуту та оптимізації дебіторської заборгованості, на них потрібно звернути основну увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою або із знижкою, потрібно знижувати собівартість продукції. Щодо дебіторів, потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на покупку нового обладнання чи на розширення виробничої діяльності.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства.

Метою виконання курсової роботи було поглиблене вивчення окремих питань програми, підготовка фахівців за спеціальністю фінанси, набуття навичок самостійного виконання планових розрахунків, оформлення результатів розрахунку показників фінансового аналізу діяльності підприємства.

Завданням курсової роботи було навчитись застосовувати набуті підчас навчання теоретичні знання і практичні навички для вирішення питань фінансового аналізу на промисловому підприємстві, на прикладі АТ .

В процесі виконання роботи були розглянуті: інформаційно – правове забезпечення аналізу власних фінансових ресурсів підприємства, дана загальна характеристика та характеристика діяльності підприємства, проведений аналіз майнової структури капіталу, аналіз фінансової структури капіталу або джерел фінансування, оцінка структурних змін капіталу, аналіз показників рентабельності, аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства, розглянуті напрямки удосконалення фінансового стану підприємства, зроблені висновки.

Додатки

Додаток 1

Баланс

31 грудня 2011 р, тис.грн.

Форма № 1

Продовження додатку 1

Додаток 2

Баланс

31 грудня 2010 р, тис.грн.

Форма № 1

Продовження додатку 2

Додаток 3

Баланс

31 грудня 2009 р, тис.грн.

Форма № 1