Факторингові операції можна класифікувати за багатьма ознаками.

Факторингові операції можна класифікувати за багатьма ознаками.

1.За сектором ринку, де здійснюються факторингові операції, розрізняють внутрішній та зовнішній (міжнародний) факторинг. Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, покупець і фактор перебувають під юрисдикцією однієї країни. При зовнішньому факторингу суб’єкти факторингової угоди перебувають під юрисдикцією різних країн.

2.Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути конвенційним (відкритим) та конфіденційним (закритим). При відкритому факторингу дебіторам клієнта повідомляється про укладення договору факторингу і пропонується здійснювати платежі безпосередньо фактору. Закритий факторинг не передбачає повідомлення дебіторів, ніхто з них не знає про перевідступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому кошти переказуються постачальнику, який розраховується з фактором самостійно.

3 Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і постачальником, що складаються у разі відмови покупця від оплати боргових вимог, розрізняють факторинг з правом регресу та факторинг без права регресу. У першому випадку постачальник несе ризики за борговими вимогами, які придбав у нього фактор. Мова йде про те, що факторинг з правом регресу дозволяє фактору повернути постачальникові неоплачені покупцем боргові вимоги і вимагати від нього повернення грошових коштів фактору. Факторинг без права регресу означає, що фактор бере на себе ризик щодо одержання грошових коштів від покупців.

4  За набором послуг, що включає факторинг, він може бути з повним набором послуг та з частковим набором послуг. Повне факторингове обслуговування передбачає надання постачальнику, крім суто факторингових послуг, також низки інших: аудиторських, юридичних, управління заборгованістю за наданими кредитами тощо. Факторинг з частковим набором послуг передбачає оплату фактором лише рахунків-фактур постачальника.

5  Залежно від охоплення факторингом перевідступлення постачальником боргових вимог розрізняють факторинг з перевідступленням усіх боргів або лише визначеної їх частки. Перевідступлення фактора постачальником боргів усіх своїх дебіторів дозволяє йому уникнути ведення подвійного обліку й управління кредитом за окремими борговими вимогами, що не були перевідступлені.

 6. Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють:

- факторинг з попередньою оплатою, що передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано фактору. Фактично фактор здійснює кредитування постачальника;

- факторинг без попередньої оплати означає, що фактор зобов’язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи на визначену, зафіксовану у договорі дату, як правило в день оплати документів боржниками. Оскільки зафіксований у договорі строк — це середня величина, то цілком нормально, що окремі покупці здійснять платіж раніше обумовленого терміну, а інші — пізніше. Перевага для постачальника полягає в тому, що він знає точну дату одержання коштів і тому може відповідно планувати свою діяльність.

Зміст і послідовність  здійснення факторингової операції

1. Відвантаження постачальником  покупцеві товарів (робіт, послуг).

   2. Акцепт покупцем боргових  вимог за товари (роботи, послуги).

   3. Пред’явлення постачальником  боргових вимог фактору з метою  їх перевідступлення.

   4. Вивчення фактором кредитоспроможності  постачальника і, у разі позитивного  результату, укладення з ним договору  факторингу.

   5. Перерахування постачальникові  коштів у розмірі 70 – 90% суми  боргових вимог, придбаних фактором.

   6. Виставлення фактором  боргових вимог для оплати  їх покупцем.

   7. Оплата покупцем виставлених  на нього фактором боргових  вимог.

   8. Після отримання платежу  від покупця фактор перераховує  постачальнику залишок коштів (30 – 10%) за мінусом плати за  факторингове обслуговування.

   Зміст і послідовність здійснення форфейтингової операції

1. Експортер  та імпортер домовляються про  поставку товарів та порядок  їх оплати.

2. Експортер  шукає форфейтера.

3. Імпортер  оформляє серію векселів та  знаходить банк, який гарантує  або

 авалює зазначені векселі

4. Направлення  в банк експортера гарантованих  або авальованих векселів.

5. Поставка  товарів.

6. Дозвіл  на передачу векселів експортеру.

7. Надання  векселів експортеру.

8. Продаж  векселів експортером форфейтеру.

9. Надходження  коштів від проданих векселів.