Економіку Криза в Україні

Вагомою причиною кризи в Україні є  її інтеграція в світову економіку - близько 60% ВВП країни. Основні внутрішні  чинники: поштовхом стала інформація про зниження надійності вкладів  у Промінвестбанку, що потягнуло  за собою різкий відтік вкладів у  ньому. Паралельно почав рости відтік коштів (дострокові зняття депозитів) і у інших банках. Обсяг відтоку сягнув 6-7 млрд. доларів США за тиждень, після чого нацбанк своєю постановою обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів. Зроблено це було для запобігання кризи ліквідності банків та їх банкрутства. Внаслідок цього припинилося кредитування іпотеки і будівництва, що практично звело попит до нуля. Далі почалось зниження цін на нерухомість. З метою стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам, Національний банк України залучив 13 млрд. дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду. В листопаді урядом було залучено кредит в розмірі 3 млрд. гривень для покриття бюджетного дефіциту. Показники – дефіцит бюджету:  2008 р. - 6,4%, 2009р. - 2,5; інфляція: 2008р. - 25,3%, 2009р. - 18,8%, поточний рахунок платіжного балансу: 2008р. - -7,2%, 2009р. - -9,2%,

На думку  прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, Фінансово-економічна криза в Україні буде подолана до кінця 2009 р. "За останні два  місяці в нас є позитивні показники зростання виробництва, у нас піднімаються галузі. І я вірю в те, що це все нам дасть можливість до кінця цього року подолати всі наслідки, які нам ця криза пропонувала", - сказала прем'єр. Ю.Тимошенко також зазначила, що високий врожай зернових 2008 р. дозволив втримати валютний баланс країни. "Завдяки аграріям у нас сьогодні не так скрутно з валютою, тому що саме те, що вдвічі більше врожаю зібрали в минулому році, і сьогодні весь світ купує наше зерно, якісне і абсолютно по нормальній ринковій ціні, ми тримаємо і валютний баланс країни", - сказала прем'єр,

для подолання  економічної кризи та всіх негативних наслідків, потрібно: часткова націоналізація комерційних банків із одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю; надання банкам державних гарантій за зарубіжними позиками в іноземній валюті; зо6ов'язання банків, яким була надана державна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні галузі економіки; мобілізація заощаджень населення та повернення довіри до банківської системи; комплексна допомога малому та середньому бiзнecy; підтримка програм професійної підготовки молоді та розширення програм перепідготовки некваліфікованих i старших за віком працівників; підтримку експортерів промислової продукції окремих стратегічних галузей (наприклад, автомобілебудування, машинобудування, металургії, АПК тощо); створення нових робочих місць завдяки реалізації державою масштабних інфраструктурних проектів; надання додаткових повноважень відповідним органам влади для жорсткого моніторингу фінансових трансакцій; ліквідація або суттєве о6меження податкових пільг. Потрібно акцентувати свою увагу на таких ключових питаннях, як зайнятість населення, заробітна плата, економічне життя, банківська стабільність та обмінний курс.

Отже, можна  зробити висновок, що економічна криза  стала досить важливою проблемою  сучасного світу. Фінансова криза  оголила існуючі проблеми і в  Україні. Проте у кожної кризи  є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання. Зараз з'явилися реальні можливості переглянути пріоритети та виявити нові можливості.

Ризиками  для України залишаються висока інфляція, зростання цін на енергетичні  і продовольчі ресурси, тінізація фінансових потоків. Ключовими напрямками виходу з кризи є: посилення моніторингу над фінансовими ринками, модифікацію міжнародного фінансового права, зокрема щодо розкриття відповідної інформації; відновлення довіри вкладників (до банків) та інвесторів (до фондового ринку); посиленні регулятивного ресурсу держави та центробанків.

Керівник  Управління соціальної безпеки департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки Апарату  РНБО України Іван Гнібіденко зауважив, що реалізація антикризових заходів вимагає концентрації значних фінансових ресурсів. В конкретних країнах застосовуються різні комплекси джерел фінансування, серед яких збільшення дефіциту державного бюджету, зростання державного боргу, використання валютних резервів для вливання ліквідності в банківську систему, випуск казначейських облігацій тощо. Заходи соціальної політики нашої держави мають передбачати: розвиток внутрішнього ринку та обмеження імпорту товарів та послуг; регулювання або обмеження підвищення цін на основні продовольчі та промислові товари та послуги в залежності від їх фактичної собівартості; розробку методології та механізмів визначення доходів населення та надання відповідної адресної допомоги тим, хто її дійсно потребує.