Економічна сутність витрат в діяльності підприємства та їх значення в сучасних умовах господарювання

 Розділ 1. Економічна сутність витрат в діяльності підприємства та їх значення в сучасних умовах господарювання  

 1.1 Економічна сутність  витрат, їх оцінка  та види  

 В умовах розбудови ринкових відносин в Україні  якісно змінюються економічні важелі управління, в тому числі облік, контроль, аналіз і аудит.

 Будь-яка  діяльність господарюючого суб'єкта пов'язана  з витратами матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, цінність яких визначається на ринку. В системі  управління підприємством головним об'єктом є процес обліку, аналізу та контролю витрат господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання.

 Існують різні теорії трактування витрат діяльності підприємства за своєю економічною  сутністю, галузевою ознакою та іншими напрямками, які відображені в таблиці 1.1.

 Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи (як витрати  на просте відтворення ресурсів, що використовуються), а не з характеру  та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включати всі витрати, пов'язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв'язку з порушеннями у виробничо-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов'язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства.

 За  економічною сутністю поточні витрати підприємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства; а за натурально-речовим складом - спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

 Таблиця 1.1  

 

 Витрати – це грошова форма витрачених за певний період задіяних чинників виробництва, необхідних для здійснення підприємництвом своєї виробничої і реалізаційної діяльності.

 Проте, в бухгалтерському обліку ми користуємось П(С)БО 16 "Витрати". Згідно цього  положення витрати визнаються за наступних умов:

 1. Зменшення  активів або збільшення зобов'язань,  яке призводять до зменшення  власного капіталу підприємства.

 2. Визнання  на підставі систематичного і  раціонального розподілу економічних  вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів (наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів, тощо).

 3. Негайне  визнання, якщо економічні вигоди  не відповідають критеріям активів  підприємства (наприклад, уцінка  товарів, створення резерву сумнівних боргів).

 4. Можлива  достовірна оцінка суми витрат.

 Дотримання  цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів.

 Вся діяльність підприємства поділяється  на звичайну і надзвичайну. У свою чергу, звичайна діяльність включає в себе операційну, інвестиційну, та іншу звичайну діяльність.

 Під звичайною діяльністю розуміють  будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції (товарів, робіт, послуг), розрахунки з постачальниками та замовниками, курсові різниці, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства.

 До  надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не відбуваються часто або регулярно і відрізняються від звичайних операцій. Наприклад, стихійне лихо тощо.

 Операційна  діяльність підприємства - це основна  діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг) або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

 Інвестиційна  діяльність підприємства пов'язана  з придбанням і реалізацією необоротних  активів, фінансових інвестицій, які  не є складовою еквівалентів грошових коштів.

 Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу.

 У зв'язку з цим, усі витрати поділяються  на операційні, інвестиційні, фінансові  та інші витрати звичайної діяльності, а також надзвичайні витрати .

 Основну частину витрат підприємства складають  операційні витрати . Тому далі ми зосередимо увагу на розгляді саме цього виду витрат.

 Найбільш  широкою є класифікація витрат за наступними ознаками (рис.1.1).

 Прямі витрати - це витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до певного об'єкта витрат (сировина й основні матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, основна заробітна плата виробничих робітників, паливо на технологічні цілі та силова електроенергія) економічно можливим шляхом.

 Непрямі витрати - витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до певного  об'єкта витрат і розподіляються спеціальними методами (амортизація, витрати на опалення й освітлення, тощо).  

 

 Рис. 1.1 Групування витрат за класифікаційними ознаками

 Витрати на вироби - це витрати, пов'язані з  виробництвом або придбанням товарів  для реалізації. У виробничій сфері  до цих витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. У торговельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації.

 Групування  витрат за економічними елементами та статтями калькуляції є найбільш важливими ознаками класифікації. Так, витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

   матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

   оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

 відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

   амортизація основних фондів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

   інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

 Проте, класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції, встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції – в залежності від їх призначення і місця виникнення.

 Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так  і від ступеня економічної  однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфіки підгалузі, характеру виробленої продукції, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість виробів. На рахунку 1.2 було наведено типові статті калькуляції для виробничих підприємств.

 До  змінних витрат належать витрати, розмір яких збільшується із збільшенням обсягу продукції і знижуються з його зменшенням.

 Постійні  витрати - це витрати, розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До них належать постійні загально виробничі витрати, які пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва.

 Поточні - це витрати, періодичність яких менше  одного місяця.

 Довгострокові - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору, який не планується закінчити раніше, ніж через дев’ять місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

 Одноразові - це витрати, які здійснюються один раз (періодичністю більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

 Продуктивні витрати - це витрати, які передбачені  технологією і організацією виробництва.

 Непродуктивні - необов'язкові витрати, які виникають  в результаті конкретних недоліків організації виробництва, порушення технології.

 В управлінському обліку існує дещо інша класифікація витрат. В цілях управління вони поділяються за принципом: різні  витрати для різних цілей.

 З цією метою виділяють такі три напрямки класифікації витрат (рис. 1.2).

 Вичерпані (спожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів  у процесі поточної діяльності для  отримання доходу звітного періоду.

 Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

 Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати - у  звіті про фінансові результати.  

    

 Рис. 1.2 Класифікація витрат з точки зору управлінського обліку

 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємств, включають:

 - витрати  на продукцію (прямі матеріали,  пряма заробітна плата, інші  прямі витрати, загально виробничі  витрати);

 - витрати  періоду (адміністративні витрати,  витрати на збут, інші операційні витрати).