Джерела формування фінансів

      Зміст 
 

Вступ……………………………………………………………………………2

1. Джерела формування фінансів……………………………………………..3

1.1. Прибуток і амортизаційні відрахування………………………………....3

1.2. Кредиторська заборгованість та кошти від продажу цінних паперів….9

1.3. Кредит…………………………………………………………………….11

1.4. Інші надходження фінансових коштів………………………………….15

Висновок………………………………………………………………………16

Список  використаної літератури…………………………………………….17 

Практичне завдання 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ 

    Фінанси об'єднань, підприємств і галузей  являють собою систему економічних взаємозв'язків, пов'язаних із кругообігом коштів, утворенням, використанням грошових прибутків, контролем за виробництвом, розподілом, використанням національного продукту.

      Функціонування  фінансово-кредитної системи безпосередньо залежить від ступеня використання товарно-грошових відносин у керуванні й організації господарських відносин.  На сучасному етапі гроші, фінанси поступово стають самостійним і вирішальним ресурсом виробництва.За матеріальним змістом фінанси - це цільові фонди грошових коштів, що у сукупності представляють собою  фінансові ресурси підприємств.

      Відповідно  до Закону України "Про підприємство", фінансові ресурси підприємств  – це переважно прибуток і амортизаційні  відрахування, прибутки від цінних паперів, пайові внески, кошти спонсорів.

      Поряд з цим фінанси підприємства займають одне з головних місць у відтворювальному процесі, формуванні власних грошових фондів і централізованих фінансових ресурсів держави, тому вимагають постійного контролю і належної уваги з боку керуючих органів.

      Перехід до ринкової системи викликав серйозні зміни всієї фінансової системи  і в першу чергу її основної ланки – фінансів підприємства . Фінансові умови господарювання притерпіли суттєвих змін, котрі знайшли  своє відображення в лібералізації економіки, зміні форм власності, проведенні широкомасштабної приватизації, зміні умов державного регулювання , введення системи стягнення податків з підприємств . В результаті проведених в країні реформ з’явились: недержавний сектор економіки, сучасна банківська система, ринки товарів і послуг , капіталу.

      1. Джерела формування фінансів 

      1.1. Прибуток і амортизаційні відрахування

      Як  правило, підприємство виступає юридичною  особою, що визначається сукупністю ознак: відокремленістю майна, відповідальністю по зобов'язаннях цим майном, наявністю розрахункового рахунку в банку, виступом від свого імені. Відокремленість майна виражається наявністю самостійного бухгалтерського балансу, на якому значиться майно підприємства.

      Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних коштів підприємства, його прибутків, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

      Організація господарської діяльності вимагає  відповідного фінансового забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється  з внесків засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства. Конкретні засоби утворення статутного капіталу залежать від організаційно - правової форми підприємства.

      При створенні підприємства статутний  капітал направляється на придбання  основних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим чинником при утворенні прибутку. Таким чином, початковий капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки від реалізації зроблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.

      “Виторг - це ще не прибуток, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції коштів та формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства.” В результаті використання виторгу з її виділяються якісно різні складові частини створеної вартості.

      Насамперед  це пов'язано з формуванням амортизаційного  фонду, що утворюється у вигляді  амортизаційних відрахувань після  того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою утворення амортизаційного фонду є продаж зроблених товарів споживачу і надходження виторгу.

      Оскільки  матеріальну основу утворюваного товару складають сировина, матеріали, покупні  комплектуючі вироби і напівфабрикати, їхня вартість поряд з іншими матеріальними  витратами: зносом основних виробничих фондів, заробітною платою робітників складають витрати підприємства по виробництву продукції, що приймають форму собівартості.

      Прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства - це багатоцільове джерело  фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

      “Прибуток від реалізації продукції – представляє  собою різницю між виторгом від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів, експортних тарифів і витратами на виробництво і реалізацію, включених у собівартість продукції”. Виторг від реалізації продукції визначається або по мірі її оплати (при безготівкових розрахунках – по мірі  надходження фінансових коштів за товари на рахунки у банки, а при розрахунках готівкою – по надходженням коштів у касу), або по мірі відвантаження товарів і представлення покупцю розрахункових документів. Метод визначення виторгу від реалізації продукції визначається підприємством на довгостроковий період виходячи з умов господарювання і укладених договорів. В галузях товарного обігу (торгівля, громадське харчування, заготівля) замість категорії “виторг від реалізації продукції” використовується категорія “товарооборот”. Зміст товарообороту становлять економічні відносини , пов’язані з обміном грошових доходів на товари в порядку купівлі-продажу. В іноземній практиці часто використовується замість терміна “виторг” термін “валовий доход”.

      Прибуток  від іншої реалізації – представляє  собою прибуток, отриманий від  реалізації основних фондів і іншого майна господарюючого суб’єкта, відходів, нематеріальних активів і т.д. Прибуток від іншої реалізації визначається як різниця між виторгом від реалізації і витратами на цю реалізацію. При встановленні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна враховується різниця між продажною ціною і первісною, або залишковою вартістю цих фондів і майна. Залишкова вартість – це балансова вартість за мінусом зноса. Доходи від позареалізаційних операцій включають:

• доходи, отримані від дольової участі в діяльності інших господарюючих суб’єктів, дивіденди по акціям, доходи по облігаціям і іншим цінним паперам, належачих господарюючому суб’єкту;
• доходи від здачи майна в аренду;
• доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції;
• присуджені або визнані боржником штрафи, пеня, неустойка, інші види санкцій за порушення умов господарчих договорів, а також доходи від відшкодування спричинених збитків;
• прибуток минулих років, виявлений у звітньому році;
• позитивні курсові різниці по валютним рахункам, а також операції в іноземній валюті;
• суми коштів, отримані безоплатно від інших підприємств при відсутності спільної діяльності;
• інші доходи від операцій, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції;

      Балансовий  прибуток – представляє собою  суму прибутків від реалізації продукції, від іншої реалізації і доходів  по позареалізаційним операціям  за вирахуванням витрат по них. При цьому слід зауважити, що доходи від дольової участі в інших господарюючих суб’єктах, доходи по цінним паперам оподатковуються по іншій ставці, ніж прибуток. Тому ці доходи потрібно відокремлювати від оподаткованого прибутку в окрему групу.

      Господарюючий суб’єкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбачене статутом.

      Резервний фонд створюється суб’єктами на випадок припинення їх діяльності для відшкодування кредиторської заборгованості. Він є обов’язковим для акціонерного товариства, кооператива, підприємства з іноземними інвестиціями.

      Фонди нагромадження і фонди споживання – це фонди спеціального призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд нагромадження представляє собою джерело коштів господарюючого суб’єкта, акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження відображає зростання майнового стану господарюючого суб’єкта, збільшення його власних засобів. Разом з тим операції по придбанню і створенню нового майна господарюючого суб’єкта не зачипають фонд нагромадження.

      Фонд  споживання представляє собою джерело фінансових коштів підприємства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню колектива. До фондів споживання перераховуються наступні виплати в грошовій і натуральній формах:

• суми, нараховані на оплату праці;
• доходи по акціям членів трудового колективу і їх внескам у майно господарюючого суб’єкта, нараховані до виплат робітникам;
• сума представлених господарюючим суб’єктом трудових і соціальних пільг;

      “Амортизація  – економічний процес, який кількісно  відображає втрату знаряддями праці  своєї вартості і поступове перенесення  її на новостворену продукцію з наступним  нагромадженням коштів для відтворення основних засобів”.¹ Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів при вибутті. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних фондів, часу їх використання, витрат на модернізацію. Амортизація нараховується відповідно до балансової вартості основних фондів, вона є елементом виробничих витрат, включається в собівартість продукції і відшкодовується при її реалізації.

      Все майно, яке підлягає амортизації об”єднано в чотири категорії:

      1) будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

      2) транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, офісне обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти;

      3) інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації;

      4) інші основні фонди, що не ввійшли до попередніх груп;

      5) нематеріальні активи;

      Річні норми амортизації встановлюють у процентах до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початку звітнього періоду в таких розмірах: 1-ша категорія – 5%, 2-га – 25%, 3-тя – 15%. При цьому проводиться щоквартальна індексація при інфляціїї понад 102,5%. У відношенні до нематеріальних активів амортизаційні відрахування відбуваються рівними частками на протязі строку існування цих активів. У випадку якщо строк використання активів встановити неможливо, строк амортизації встановлюється на десять років.

      Прибуток  і амортизаційні відрахування є  результатом кругообігу коштів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно.

      Оптимальне  використання амортизаційних відрахувань  і прибутку по цільовому призначенню  дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

      Призначення амортизаційних відрахувань – забезпечувати  відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну  від амортизаційних відрахувань  прибуток не залишається цілком у  розпорядженні підприємства, її значна частина у вигляді податків надходить у бюджет, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, що виникають між підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого прибутку.

      Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що спрямовуються на нагромадження, складають грошові ресурси підприємства, використовувані на його виробничий і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використовувана на нагромадження, направляється на соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку використовується на споживання, в результаті чого виникають фінансові відносини між підприємством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві.