Державна політика у сфері недержавного пенсійного забезпечення

ДЕРЖАВНА  ПОЛІТИКА У СФЕРІ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Постановка проблеми. Пенсія як один з основних видів соціального забезпечення людей пенсійного віку сьогодні є дискусійною тематикою. Кожен громадянин України має піклуватися про стан особистого матеріального добробуту після виходу на пенсію. Це повинно змусити людей замислитись над тим, що вони отримають по завершенні трудової діяльності.

Ця проблема дуже актуальна не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Але вирішувати її треба, ретельно зваживши всі фактори та можливості як держави, так і її громадян.

Які ж перешкоди стоять на шляху ефективного розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення на сучасному етапі?

1. Недостатній рівень державної підтримки в сфері пропаганди НПЗ. Населення здебільшого є непоінформованим про концепцію пенсійної реформи в Україні та значення у ній системи недержавного пенсійного забезпечення, що гальмує подальший її розвиток.

2. Недосконалість нормативно-правової бази з питань НПЗ. Сьогодні існує

нагальна потреба  в опрацюванні та удосконаленні нормативної бази системи НПЗ.

3. Неефективність системи тарифів оплати послуг адміністратора. Система нарахування винагороди адміністраторам не стимулює якісну роботу з

обслуговування  учасників НПФ, особливо на етапі виплат. Це робить діяльність з адміністрування економічно непривабливою, що може негативно вплинути на якість та ефективність системи;

4. Оподаткування. Невирішені питання стосовно оподаткування та надання податкових пільг у системі недержавного пенсійного забезпечення.

5. Неефективна діяльність фінансового ринку. Досить складною і проблематичною залишається процедура доступу недержавних пенсійних фондів до зовнішніх фінансових ринків, тобто до іноземних інвесторів. Про що свідчить факт, що у інвестиційних портфелях недержавних пенсійних фондів практично відсутні іноземні цінні папери.

6. Низький рівень довіри населення до нового фінансового ринку як споживача його послуг.

Аналіз останніх публікацій. Проблеми пенсійного забезпечення громадян в Україні розглядаються в статтях працівників Пенсійного Фонду України, на слуханнях Верховної Ради України, в публікаціях спеціалістів Недержавного Пенсійного Фонду України, у доповідях А.А.Рибальченко – директора департаменту нагляду за Недержавним пенсійним забезпеченням. Ці автори засвідчують, що після проведення реформи за 2006-2008 рр. забезпеченість пенсіонерів зросла більше, ніж у два рази.

Мета роботи. Дослідити проблеми пенсійної системи України, розглянути шляхи її покращення.

Основна частина. На сучасному етапі розвитку спостерігається позитивна динаміка зрушень впровадження пенсійної реформи в Україні. Зростання рівня соціального забезпечення громадян стимулює розвиток третього рівня пенсійної системи – недержавного пенсійного забезпечення. Аналіз показників створення суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення та оцінка ефективності їх діяльності дає змогу оцінити стан недержавного пенсійного забезпечення в Україні та основні перспективи його розвитку

Постійне проведення пенсійних реформ в Україні, яким і кінця не видно, змушує хвилюватися кожну особу передпенсійного віку. З 1 січня 2004 р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який передбачав створення в Україні нової пенсійної системи. Ця система в Україні передбачає створення трьох рівнів: солідарної системи (першого рівня), обов’язкової накопичувальної системи (другого рівня) та недержавного добровільного пенсійного забезпечення.

Перший рівень являє собою солідарну систему пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат. Особам, які мають малий страховий стаж або розмір заробітку, з якого сплачувались пенсійні страхові внески, а, отже, низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які будуть встановлені, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду.

У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (тобто розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами), та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату пенсійних внесків, на основі даних якої будуть призначатись і виплачуватись пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.

Створення другого рівня пенсійної системи означає запровадження в нашій країні системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть такої системи полягає у тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичується у єдиному Накопичувальному фонді і обліковується на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачують такі внески. Ці кошти інвестуються в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюють компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній (тендерній основі). При інвестуванні пенсійних активів компанії діють згідно з вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків, на яких можна буде здійснювати інвестиції, та з вимогами щодо диверсифікації (вкладання коштів у різні напрямки) інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснює банківська установа-зберігач, яка буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, є власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або у випадках, передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватися додатково до виплат із солідарної системи.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Стосовно другого рівня  пенсійної системи: практично цього фонду не існує, тому що особа, яка сплачувала внески, і які сьогодні акумулюються в загальному пенсійному фонд, не може ними скористатися. Відповідно постає питання доцільності проведення пенсійної реформи в 2004 році.

Третій рівень пенсійного забезпечення передбачено створювати у вигляді системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення за пенсійними схемами з визначеними внесками, які вимагають менших адміністративних витрат.

Трирівнева пенсійна система  гарантує, що кошти на рахунках Державного та недержавних пенсійних фондів є безпосередньою власністю вкладників. Тобто, по досягненню пенсійного віку їм буде виплачуватись пенсія першого рівня (солідарна), а також додаткова пенсія у вигляді щомісячних виплат з накопичувальних рахунків Державного пенсійного фонду чи недержавних пенсійних фондів (третій рівень пенсійної системи).

В даній роботі я більше уваги приділю цьому рівню пенсійного забезпечення, основу якого становлять недержавні пенсійні фонди, які поділяються на відкриті, корпоративні та професійні.

Відкриті пенсійні фонди будуть створюватись юридичними особами, учасниками цих фондів будуть громадяни, які здійснюватимуть туди добровільні пенсійні внески. Такі фонди можуть бути створені і на муніципальному рівні, що розширить можливості регіонів у вирішенні соціальних питань.

Корпоративні пенсійні фонди будуть створюватись роботодавцями і учасниками таких фондів будуть громадяни, пов’язані трудовими відносинами з цими роботодавцями. При створенні корпоративних пенсійних фондів роботодавці братимуть на себе безумовне зобов’язання сплачувати додаткові пенсійні внески на користь своїх працівників .

Професійні пенсійні фонди створюватимуться об’єднаннями громадян або юридичних осіб за професійною ознакою. Учасниками таких фондів будуть громадяни, пов’язані за родом їх професійної діяльності.

Іншою формою заощаджень у межах третього рівня буде відкриття пенсійних депозитних рахунків у банківських установах або страхових організаціях за ініціативою окремої особи.

Важливим, на думку розробників законопроектів, є те, що, система недержавних пенсійних фондів дозволяє залучати також і кошти роботодавців до формування пенсійних заощаджень їх працівників, і таким чином ще більше сприяє підвищенню рівня життя громадян на заслуженому відпочинку. Передбачається, що для роботодавців, які використовують шкідливі умови виробництва, здійснення пенсійних відрахувань на користь таких працівників поступово стає обов’язковим (такі відрахування здійснюватимуться у професійні або корпоративні пенсійні фонди).

Внески до недержавних пенсійних фондів як збоку працівників, так і їх роботодавців, а також отриманий на них інвестиційний доход будуть користуватись податковими пільгами. Розмір пенсії в такій системі залежить від розміру страхових внесків та терміну, протягом якого ці внески накопичувались і розміру отриманого на них інвестиційного доходу.

Законом “Про недержавне пенсійне забезпечення” встановлені дуже детальні вимоги до процедури заснування недержавних пенсійних фондів, системи управління цими фондами та їх активами. Крім того, встановлено, чіткі вимоги до компаній (та їх персоналу), що здійснюють:

• управління пенсійними активами;
• адміністративне управління пенсійними фондами;
• надання агентських послуг у цій сфері.

З боку держави встановлено суворий та дієвий нагляд за системою недержавного пенсійного забезпечення.

Недержавне пенсійне забезпечення є важливим чинником в економіці держави. Так, були проаналізовано дані звітів про діяльність пенсійного фонду України. Вони наочно продемонстрували, що завдяки НПФ доходи Пенсійного фонду зростають.

Недержавне пенсійне забезпечення відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні гідного рівня життя громадян після виходу на пенсію. А також,  забезпечує економічний розвиток країни, оскільки сформовані фонди за рахунок внесків вкладників є стабільним джерелом інвестицій. Розвиток недержавного пенсійного забезпечення обумовлюється такими чинниками:

● демографічні:

• посилення демографічного старіння населення, що призводить до незбалансованості демографічного навантаження на працездатне населення. Згідно зі статистичними даними, вже сьогодні на двох пенсіонерів (13,8 млн осіб) припадає усього троє працюючих (21 млн осіб). За прогнозом уряду до 2050 р. кількість пенсіонерів в Україні збільшиться у два рази;

● соціальні:

• перехід до ринкової економіки зумовив відмову від принципу, на якому була побудована солідарна система: "працюючі повинні забезпечувати грошима непрацюючих";
• зниження економічної активності працездатного населення;
• масштабна трудова міграція працездатного населення;
• поширення тіньової зайнятості і тіньових доходів;
• наявністю у значної частини працюючих пільг із сплати внесків у Пенсійний фонд;
• низький рівень заробітної плати, високий рівень заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування призводить до дефіциту коштів Державного Пенсійного фонду.

Спеціалісти враховують усі питання щодо нової пенсійної системи, які виникають у громадян. Для цього створена мережа інформаційних кіосків (власне, 612 шт.), які встановлено і в центральному апараті Пенсійного фонду України, в громадській приймальні Міністерства праці та соціальної політики, і в усіх головних управліннях фонду по Україні, в Автономній Республіці Крим,

областях, містах Києві та Севастополі, а також в управліннях фонду України в районах найбільших обласних центрів. В цих інформаційних центрах надається інформація як про державне, так і недержавне пенсійне забезпечення.

Висновки. Загалом система продовжує розвиватись, долаючи проблеми та труднощі на своєму шляху. Але без системного вирішення означених проблем та чіткого розуміння концепції впровадження другого рівня пенсійної реформи з урахуванням можливостей системи НПЗ, активної підтримки з боку роботодавців та профспілок України, неможливо буде забезпечити стабільну соціально-ефективну пенсійну систему.

Українська пенсійна система  стрімко прогресує з економічної, політичної і соціальної точок зору. Доки в Україні функціонувала лише дворівнева пенсійна система, бюджетні видатки на пенсійні програми мали досить нестабільний характер. З 2004 р. це становище дещо змінилося. Трирівнева система має великі переваги у пенсійному забезпеченні, в першу чергу завдяки стрімкому розвитку недержавних пенсійних фондів. Проте стверджувати, що ця система не потребує удосконалення, ще рано.

Головні пріоритети в сфері пенсійного забезпечення на 2009 р. – забезпечення сталого фінансування та виплат пенсій, створення мережі недержавних пенсійних фондів, подальше реформування пенсійної системи, а також посилення державного контролю за сферою недержавного пенсійного забезпечення до максимального рівня для підвищення гарантій у захисті та збереженні пенсійних активів.

Створення мережі НПФ – це позитивне явище розвитку пенсійної системи. Однак існує ряд питань, які не доведені до кінця, зокрема - гарантування вкладів зі сторони держави (по аналогії з банківським сектором). Проте у секторі недержавного пенсійного страхування гарантій зі сторони держави до цього часу не існує, здійснюється лише нагляд за діяльністю фондів.

Світова економічна криза значно впливає на розвиток пенсійної реформи в Україні. Фінансові проблеми банківського сектору зумовили недовіру до вкладень населення в банки, а відповідно, і до вкладів пенсій. Значна частина населення, згадуючи втрати заощаджень при розпаді Радянського Союзу, не довіряє банкам, не говорячи уже про страхові компанії. Відповідно, недержавні пенсійні фонди в умовах кризи або вже припинили своє існування, або зливаються з більш стабільними фондами. Тому, на нашу думку, саме держава повинна завжди виступати надійним гарантом вкладів в недержавне пенсійне страхування як на рівні банківського, так і страхового секторів економіки.