Державні фінанси

              Таким чином, в умовах соціально  орієнтованої економіки різко  розширилась сфера  фінансових  відносин, у яких бере участь держава, поле фінансової діяльності держави в цілому. Значного розвитку набули регіональні і місцеві фінанси, позабюджетні і спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств. Проте, не дивлячись на це, фінансових ресурсів, що акумулюються з їх допомогою, не вистачає на покриття все зростаючих видатків держави. Бюджети капіталістичних країн характеризуються крупними хронічними дефіцитами, зростанням державних позик, збільшенням державного боргу.

              Серед інших принципів фінансової діяльності держави слід назвати принцип здорових фінансів, принцип фінансової безпеки держави, принцип єдності фінансової діяльності і грошової системи держави, принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави, принцип самостійності у встановлених чинним законодавством держави межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування, принцип соціальної спрямованості фінансової діяльності держави, принцип плановості, принцип гласності та деякі інші.

4. МЕТОДИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ

              Перед державою в галузі фінансової діяльності стоять такі два основних завдання:

- у повній відповідності до затвердженого бюджету зібрати передбачені кошти та розподілити їх у відповідності із суспільними потребами; спільними потребами;

- контрольна функція  фінансової діяльності , тобто забезпечення законності збирання, розподілу і використання фондів грошових коштів.

              Методи фінансової діяльності держави також прийнято поділяти на відповідні групи:

методи формування  грошових фондів;

методи  розподілу грошових фондів;

методи  використання грошових фондів.

              В першій групі методів фінансової діяльності держави провідна роль належить обов’язковому методу мобілізації. Цей метод передбачає встановлення:

виду  платежу;

точного його розміру;

строку  платежу;

обов’язкової  погрози  за порушення строку чи розміру платежу у вигляді

пені, штрафів  за приховування доходів чи невнесення або неповне внесення платежів державі та ряд інших обов’язкових елементів.

              Найвагоміший і найпоширеніший вид платежів – це податок. Він є найдешевшим з усіх способів мобілізації коштів в доход держави.

              Крім податків, обов’язковий метод мобілізації грошових коштів держави включає в себе також різноманітні державні збори – митні, дорожні, за надання юридично значимих послуг тощо, штрафи, плату за використання надр та ін. Державою встановлено також обов’язкові платежі в централізовані спеціальні фонди коштів – пенсійний, соціального страхування, чорнобильський тощо.

              Метод добровільної мобілізації грошових коштів включає в себе проведення лотерей, випуск державою облігацій, інших цінних паперів, добровільні внески громадян тощо.

              В практиці фінансової діяльності держави по розподілу коштів, зібраних в її централізовані фонди, насамперед в Державний бюджет, найпоширенішим є метод фінансування. Якщо ресурси виділяються з Держбюджету, то це є бюджетне фінансування. При виділенні коштів з відомчих фондів фінансування набуває характер відомчого. За наявності у складі фінансової системи позабюжетних фондів може мати місце фінансування з позабюджетних фондів.

              Таким же поширеним методом фінансової діяльності держави по використанню грошових фондів є метод встановлення державою в особі її відповідного органу порядку використання коштів, отриманих з відповідного фонду. 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА

1. Теорія фінансів. Навчальний посібник / За заг. Ред.. О.Д. Василика. – К.Центр навчальної літератури. -2005. – С.245.

2. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навчальний посібник. -2-ге вид., доп.   і перероб. – К.:КНЕУ – 2005. –С.116