Банківський союз ЄС

Банківський союз, про нагальну необхідність якого заявив той же Джордж Сорос, а також голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу та нобелівський лауреат Джозеф Стігліц, полягає в запуску загальноєвропейської програми страхування депозитів для зупинки відтоку капіталу з периферійних банків.       Нині кошти для повернення вкладникам у разі банкрутства банків формуються на національному рівні і їх не явно вистачить, якщо збудуться найгірші прогнози щодо Греції чи Іспанії. До речі, максимальна сума повернення депозитів у всіх країнах ЄС єдина і де-юре становить 100 000 євро.       Питання створення банківського союзу стоїть на порядку денному саміту Ради Європи 28-29 червня. А поки що точаться палкі дискусії на тему його необхідності.          Прихильники банківського союзу наводять численні аргументи в його користь:      - банківський союз, у вигляді єдиної системи гарантування вкладів, сприятиме подальшій інтеграції в фінансовій сфері і допоможе подолати внутрішні дезінтеграційні процеси;       - заспокояться вкладники з країн PIIGS, які перестануть боятися краху своїх банків;    - буде створена система прямого фінансування проблемних банків з центру, без залучення до розподілу коштів національних урядів;              - банківський союз стане важливим етапом на шляху до фіскального союзу, який не допустить тих вольностей у бюджетно-податковій політиці, що стали причиною нинішніх проблем на ринку суверенного боргу.   З іншого боку, критики ідеї європейського банківського союзу відкидають ці аргументи як надумані. Професор Мюнхенського університету Ганс-Вернер Зінн називає новий план порятунку Європи «соціалізацією банківського боргу», який призведе лише до надмірних зловживань. Банки, знаючи, що їх у будь-якому разі спасуть платники податків, направлятимуть кошти вкладників у ризикові проекти.        Професор Зінн рекомендує замість «соціально-марнотратних» проектів, таких як Європейський фонд фінансової стабільності чи новий банківський союз, використовувати нові фінансові інструменти Debt-equity swaps, суть яких полягає в тому, що кредитори потенційно проблемних банків, за чиї гроші фінансувались суверенні борги, уступатимуть банкам частину своїх вимог в обмін на участь в капіталі даних банків.       Зрозуміло, що на таку пропозицію навряд чи погодяться нинішні акціонери європейських банківських холдингів, допоки в них будуть лобістські важелі впливу на політичних гравців, близьких до розподілу бюджетних коштів.               Критично налаштований до ідеї банківського союзу аналітик Saxo Bank Стін Якобсен вважає, що Франція, Нідерланди, Фінляндія, Данія і Великобританія не допустять втрати суверенності своїх банків, тоді як таке рішення потребує ратифікації усіма парламентами країн-членів ЄС. Якщо ж якимось чудом банківський союз буде створено країнами із зони обігу євро, це не врятує банки від втечі капіталів — раціонально мислячі люди переведуть свої кошти до Швеції, Данії чи Норвегії, що зберегли свої національні валюти.        Влада Великобританії заявила, що не братиме повної участі в банківському союзі, вважаючи що він доречний лише для країн єврозони. Недивно, адже такого роду ініціатива змусить Лондон передати частину важелів впливу над своєю фінансовою сферою до Брюсселя, в той час як після кризи британці надто педантично захищють свій фунт стерлінгів та існуючу незалежність регуляторних рішень.          Віце-президент Бундесбанку ФРН заявив, що створення банківського союзу вимагає всеохоплюючих змін до існуючих європейських договорів. Така дипломатична «відмазка» має просте підґрунтя – Німеччина на правах «локомотива» повинна буде відрахувати найбільшу суму в загальний казанок єврофонду страхування вкладів.  Як бачимо, чергова ініціатива із вдосконалення фінансово-кредитної системи Євросоюзу під назвою «банківський союз» має досить туманні перспективи. Для того, щоб нова система колективного страхування вкладів ефективно працювала необхідні в першу чергу дієва система централізованого банківського нагляду та єдина бюджетно-податкова політика, яка не словом, а ділом не допускатиме поглиблення дефіцитів національних бюджетів нижче встановлених лімітів.               Без даних системних перетворень найбільше, що може зробити банківський союз – це виконати філантропічну тактичну задачу порятунку греків і/або іспанців знову ж таки за німецькі кошти з домішками інших відрахувань країн-донорів.                А тим щасливим українцям, у яких виявились запаси в євровалюті, лишається два оптимальні варіанти: чекати на покращення або ж скористатись чудовою нагодою і витратити кошти на відпочинок цього літа у сонячних європейських краях.             Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу пропонує швидке прийняття попередніх пунктів плану Єврокомісії вже у 2013 році              Баррозу додав, що деякі елементи банківського союзу можна впроваджувати досить швидко, без внесення змін до чинних угод ЄС, в той час як втілення інших елементів буде складнішим і потребуватиме часу.   Пропозиції Єврокомісії Єдиний регулятор, який здійснюватиме нагляд за банками у 27 країнах ЄС, виникне вже у 2013 році, згідно з планом Єврокомісії. Також планується запровадити новий фонд для надання фінансової допомоги банкам, який фінансуватиметься за рахунок податку на фінансові установи.       Пропозиція передбачає також всеєвропейську схему гарантування депозитів, щоб захистити вкладників  у випадку банкрутства банку.           Великобританія протии  Єврокомісія пропонує створення банківського союзу для всіх 27 члнів ЄС, включно з Великобританією. Однак британський уряд висловив небажання тісніше зв’язувати себе з ЄС. Великобританія стверджує, що не погодиться на повноцінний банківський союз, оскільки до нього повинні входити лише члени єврозони.               Наслідки для ЄС Лідерів єврозони критикували за повільне реагування під час боргової кризи. Тепер Єврокомісія пропонує створення банківського союзу набагато швидше, ніж можна було очікувати.  До наступного року комісія планує ввести посаду всеєвропейського нагладача за банками, європейську систему страхування депозитів та рятівний фонд ЄС.  В результаті цих змін країни єврозони втратять частку влади. Однак більшість економістів вважає, що такі зміни необхідні для розв’язання боргової кризи. Зокрема, створення фонду порятунку банків повинно виключити ситуацію, коли платники податків однієї країни, наприклад Німеччини, повинні надавати допомогу вкладникам в таких країнах, як Іспанія. Цей фонд наповнюватиметься податками з фінансових установ.                На думку президента Франції, країнам ЄС потрібен різний темп інтеграції до нового союзу. На конференції Олланд наголосив: "Ми повинні створити раду єврозони, яка буде проводити регулярні засідання. Нам потрібні різні темпи інтеграції, з цим погоджуються усі".             Нова угода щодо надання ЄЦБ повноважень контролювати діяльність банків єврозони стала компромісом між позиціями Німеччини та Франції щодо майбутнього банківського союзу ЄС. Канцлер Німеччини Ангела Меркель сьогодні наголосила, що якість важливіша, ніж швидкість інтеграції, також підтримавши ідею різних темпів входженнядолучення банків різних країн до єдиного механізму.         За словами президента Ради Європи Германа ван Ромпея, лідери ЄС узгодили створення "Єдиного наглядового механізму" (SSM), щоб запобігти розповсюдження банківських ризиків. "Оскільки угода вже досягнута, механізм набуде чинності, ймовірно, протягом 2013 року", - додав ван Ромпей       ЄЦБ отримає нові повноваження на початку 2014 року. Під його контроль потраплять банки з капіталом понад 30 мільярдів євро. За попередніми підрахунками, це до 200 установ.