Аналіз статтей з проблематики Державного фінансового контролю

На жаль, сьогодні, як зазначає автор у своїй статті «Проблеми підвищення ефективності державного фінансового контролю у соціальній сфері» функціонування системи державного фінансового контролю супроводжується труднощами організаційного, методичного та іншого характеру, що, у свою чергу, зменшує результативність реалізації програм соціального характеру та прозорість їх фінансування. З цього можна зробити висновок, що метою статті є визначення проблем державного фінансового контролю в Україні ( соціальна сфера) та визначення основних напрямків щодо його підвищення.

Н.П. Шевченко починає виклад основного матеріалу з визначення особливостей державного фінансового  контролю у соціальній сфері виділяючи  головні:

1) специфіка надання послуг;

2) характер послуг;

3) контингент працівників 

4)професійний склад

5) забезпеченість основними  фондами

6) характер споживання;

7) соціальна значущість.

З урахуванням  специфіки цієї галузі автор виділяє основні завдання ефективного фінансового контролю:

• контроль за збереженням та раціональним використанням бюджетних коштів;
• аналіз цільового використання ресурсів установами соціальної сфери;
• контроль за виконанням соціальних програм, аналіз відхилень і виявлення причин таких відхилень;
• експертиза проектів, які реалізуються з метою виконання соціальної програми адміністративно-територіальної одиниці;
• інформування суспільства про результати контролю виконання соціальних програм;
• забезпечення повернення коштів від незаконних операцій та дій;
• аналіз відповідності нормативної бази потребам функціонування системи державного фінансового контролю в соціальній сфері, аналіз проблемних ділянок і розробка пропозицій щодо удосконалення методичного забезпечення контрольного процесу.

Я погоджуюсь з завданнями, які пропонує нам автор статті, адже якщо звернутися до теоретичних  онов державного фінансового контролю, то його основна мета полягає у виявленні на підконтрольних об'єктах порушень принципів законності, ефективності, доцільності й економії при формуванні та використанні державних фінансових та матеріальних ресурсів, відхилень від прийнятих норм, стандартів на найбільш ранній стадії; попередження фінансових правопорушень; притягнення винних до відповідальності, забезпечення відшкодування заподіяних збитків; вжиття заходів щодо запобігання таким порушенням у майбутньому. Саме на ці аспекти Н.П. Шевченко зосереджує увагу, наголошуючи на тому, що потрібно враховувати специфіку галузі.

Далі в статті йде мова про проблеми державного фінансового  контролю в Україні. Такі проблеми, пише автор, можна поділити на дві групи: перша – це ті проблеми, які характерні для системи державного фінансового контролю в цілому, незалежно від сфери його реалізації; друга група проблем пов’язана зі специфікою сфери застосування такої системи.

Перша група проблем пов’язана  з існуючими недоліками в організаційній структурі системи державного фінансового  контролю. З метою усунення даної  проблеми виникає необхідність координації  усіх структурних складових організаційного  забезпечення системи державного фінансового  контролю та їх взаємодії. Наступною необхідною умовою ефективної реалізації державного фінансового контролю є необхідність забезпечення умов конфіденційності суб’єктів контролю, а відповідно, і, як наслідок, впровадження у важливих випадках раптовості призначення контрольних заходів. Зазначені умови, вважає автор, дозволять не тільки підвищити ефективність контрольних процедур, а й забезпечити максимальну достовірність та прозорість отриманих результатів. Невід’ємною передумовою підвищення ефективності державного фінансового контролю в соціальній сфері є формування методичного забезпечення системи державного фінансового контролю, дотримання етичних норм проведення державного контролю, необхідність впровадження комплексного підходу до розвитку і удосконалення системи ефективного державного фінансового контролю.

На мою думку, всі протиріччя, які виникаю у сфері державного фінансового контрою є результатом неузгоджених дій між різним контролюючим органами , а неефективність методів здійснення контролю виникає через відсутність чітких критеріїв при визначенні підконтрольних об'єктів. Наявність прогалин у нормативних актах, які регламентують порядок проведення контрольних заходів і притягнення винних до відповідальності, створює проблеми при застуванні чинного законодавства. Прикладом може служити те, що у законодавстві відсутні визначенні ознаки та методики оцінювання ефективності виконання бюджетних програм призводить до того, що контролюючі органи не можуть вчасно виявити порушення, а отже, і запобігти цього вчиненню у майбутньому, що призводить до значних втрат під час виконання бюджетних програм відповідними установами.

Здійснюючи перевірку, контрольний  орган констатує виявлення порушень тоді, як бюджетні кошти вже витрачено.

Як говорить учасник наукової конференції Стародуб Д.М.: «Реформування системи фінансового контролю в цілому, має не лише важливе соціально-економічне значення, а й відіграє першочергову роль у становленні демократичного суспільства. Слід зазначити, що реформа системи державного фінансового контролю практично вже почалася одночасно з процесами економічних перетворень, оздоровлення складових державного устрою. Однак подібне реформування може і не привести до бажаних результатів, до створення цілісної системи фінансового контролю, у зв'язку з тим, що для нього характерна відсутність чіткої стратегії, яка базується на ретельно продуманій концепції.»

Врахування в Україні  зарубіжного досвіду призведе до бажаних результатів та зрушень  в формуванні ефективного державного контролю у соціальній сфері.

¹ Таблиця 1 «Особливості діяльності вищих контрольних органів зарубіжних країн»