Аналіз ділової активності підприємства

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………....3

1. Сутність, цілі та критерії оцінки ділової активності підприємства……………………………………………………………………....4

2. Характеристика основних показників ділової активності підприємства………………………………………………………………………8

3. Напрямки підвищення  ділової активності підприємства……….…13

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….…16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства та його розвиток здійснюються за рахунок самофінансування, а при недостатності власних  фінансових ресурсів – за рахунок  позикових коштів, важливою аналітичною  характеристикою є фінансова  стійкість підприємства.

Термін «ділова активність» почав використовуватися у вітчизняній аналітичній літературі порівняно недавно, що спричинено впровадженням широко відомих у різних країнах світу методик аналізу фінансової звітності на основі системи аналітичних коефіцієнтів.

Проблеми визначення сутності та оцінювання ділової активності розглянуті в працях зарубіжних вчених-економістів, зокрема таких як Д.А.Дакер, Е.Дж. Долан, К.Д.Кемпбел, Р. Дж.Кемпбел, Л. А.Беренстайн, А.Д.Шеремет, В.В.Ковальов, Г.В.Савицька, Р.С.Сайфулін, Н.М.Дєєва, О.І.Дедіков, К.В.Ізмайлова  та ін. Розробці окремих аспектів даної  проблеми присвячені наукові праці  і вітчизняних економістів: Т.А.Лахтіонової, Р.О.Костирко, М.Д.Білик, О.В.Павловської, Н.Ю. Невмержицької, Є.В.Мниха, Н.М.Притуляк, В.О.Подольської, О.В.Яріш, A.M. Поддєрьогіна та ін.

У той же час оцінювання ділової активності залишається  слабо розробленим, оскільки кожен  з авторів пропонує різні методики розрахунку її показників, які в  основному характеризують тільки окремі аспекти ефективності окремого суб'єкта господарювання. Внаслідок економічної  нестабільності в країні практично  відсутнє довгострокове прогнозування  показників, які характеризують економічну ефективність підприємств.

Метою реферату є аналіз теоретичних підходів до визначення сутності ділової активності суб’єкта господарювання та формування показників ділової активності в процесі оцінювання фінансового стану підприємства, та визначення напрямів підвищення ділової активності підприємства.

 

1. Сутність, цілі та критерії  оцінки ділової активності підприємства

 

Стабільність фінансового  стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою  його діловою активністю, що залежить від ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання  плану за основними показниками  господарської діяльності, рівня  ефективності використання ресурсів і  стабільності економічного зростання.

Економічна наука до кінця XX століття не приділяла достатньо уваги розгляду ділової активності підприємств і підприємців як особливої категорії соціально-економічних відносин. Недостатньою була глибина пророблення багатьох аспектів ділової активності, незважаючи на її об'єктивне існування. Тим часом ділова активність у ході еволюції людства й світового господарства зазнавала суттєвих якісних змін й відігравала вирішальну роль у його прогресі.

Термін «ділова активність»  з'явився в Україні в 90-і роки з  розвитком підприємництва й виникненням  таких понять, як діловий ризик  і діловий крах, запобігання якого  вимагає активних дій від підприємців. Термін «ділова активність» прийшов у вітчизняний економічний лексикон зі світової практики у зв'язку з реформуванням економіки й формуванням ринкових відносин.

Ділова активність — це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства, а тому визначається системою таких  критеріїв, як місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія  ділових відносин, репутація підприємства як партнера, активність іноваційно-інвестиційної  діяльності, конкурентоспроможність.

Оцінка ділової активності передбачає визначення результативності діяльності суб’єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності.

Фактори, що впливають на рівень ділової активності, поділяють  на: зовнішні, які не залежать від діяльності суб’єктів господарювання, та внутрішні, які безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємств.

Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансове благополуччя [1].

Зовнішні фактори:

– міжнародного рівня, які поєднують у собі загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики та конкуренції;

– національні, що включають політичні, економічні, демографічні чинники;

– ринкові, до яких належать конкурентні, науково-технічні та споживчі чинники.

До внутрішніх факторів відносять:

– конкурентну позицію підприємства;

– принципи дієвості;

– ресурси та їх використання;

– маркетингову ситуацію й політику;

– фінансовий менеджмент

В умовах нестабільної економіки  рівень ділової активності можна кваліфікувати як:

1) високий (достатній);

2) середній (задовільний);

3) низький (незадовільний).

Слід зазначити, що кожному  рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв'язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб'єкта господарювання, за яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників [6].

Проблемна ситуація існує  на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, за яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається  нестійка динаміка оціночних показників ділової активності

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та загрожують підприємству банкрутством.

Визначення проблемної, а  тим більше кризової, ситуації при  оцінці стану ділової активності зумовлює необхідність термінового  регулювання виробничо-господарської  діяльності шляхом прийняття оперативних  управлінських рішень.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється на якісному та кількісному рівнях. Якісний рівень оцінки може бути отриманий у результаті порівняння діяльності даної компанії з однотипними за сферою застосування капіталу підприємствами [4]. Такими якісними критеріями є:

– широта ринків збуту продукції;

– наявність продукції, що експортується;

– наявність унікальної продукції, техніко-економічні параметри якої перевищують або відповідають світовим аналогам;

– репутація підприємства;

– стійкість зв’язків з клієнтами, партнерами тощо.

Кількісну оцінку та аналіз ділової активності здійснюють за двома  напрямами:

а) ступенем виконання плану на основі показників, що забезпечують задані темпи їх зростання;

б) рівнем ефективності використання ресурсів.

Найбільш інформативні аналітичні висновки формуються в результаті зіставлення  темпів їх змін. У цьому зв’язку  найоптимальнішим є зіставлення  таких показників:

100 % < Тс.к < Тр < Тп,

де Тс.к — темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства;

Тр — темп зміни обсягів  реалізації продукції;

Тп — темп зміни прибутку.

Перша нерівність (100 %<Тс.к) означає, що економічний потенціал підприємства зростає, тобто розширюються масштаби його діяльності.

Друга нерівність (Тс.к<Тр) вказує на те, що в порівнянні із збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищується більш високими темпами, тобто ресурси комерційної організації використовуються більш ефективно, підвищується віддача з кожної грошової одиниці, вкладеної в компанію.

Із третьої нерівності (Тр<Тп) видно, що прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Характеристика основних показників ділової активності підприємства

 

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності – система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності [1].

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

- коефіцієнт оборотності активів;

- коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

- коефіцієнт оборотності основних засобів;

- коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів  – відображає швидкість обороту  сукупного капіталу підприємства, тобто  показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва  й обіг, що приносить відповідний  ефект у вигляді прибутку, або  скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця  активів:

Коа= Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна вартість активів

Коефіцієнт оборотності оборотних  засобів характеризує відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору до суми оборотних засобів підприємства. Зменшення цього коефіцієнта свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

Кооз = Виручка від реалізації продукції / Оборотні засоби підпримства

Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, укладені в розрахунки, тобто  скільки разів ця заборгованість утворюється та погашається протягом року.

Кодз=Чиста виручка від  реалізації продукції/ Середньорічна  сума дебіторської заборгованості ;

Як правило, чим вище цей  показник, тим краще, тому що підприємство швидше одержує оплату по рахунках. З іншого боку, надання покупцям товарного кредиту є одним з інструментів стимулювання збуту, тому важливо знайти оптимальну тривалість кредитного періоду.

Коефіцієнт оборотності кредиторської  заборгованості – показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження – ріст покупок у кредит. Формула розрахунку коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості має вигляд :

Кокз= Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна сума кредиторської заборгованості

Період обороту кредиторської  заборгованості визначається як частка від розділу тривалості аналізованого  періоду на коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості [2].

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів– відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів зав’язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів визначається за формулою:

Комз1= Чиста виручка від реалізації продукції/ середньорічна вартість запасів

Більш точно коефіцієнт оборотності  запасів можна оцінити :

Комз2= Собівартість реалізованої продукції/ Середня величина запасів