Альтернативні функції фінансів

Міністерство освіти, науки  молоді та спорту України

Хмельницький національний університет

 

 

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А Т

 

з дисципліни «Фінанси»

на тему «Альтернативні функції фінансів»

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент групи ЕП-11-1

Гаврилюк В. В.

 

Перевірила: 

Кошонько О.В

 

 

Хмельницький 2013

Поняття „ фінанси ” не є однозначним. В економічній та юридичній літературі його розглядають у двох аспектах: 
   1) як сукупність економічних відносин з мобілізації, розподілу і використання фондів грошових коштів, які необхідні державі для виконання її завдань і функцій; 
   2) як сукупність фондів грошових коштів, які мобілізуються державою для виконання її функцій [10, с. 4; 14, с. 6]. 
   Але так чи інакше потрібно мати на увазі, що фінанси - це економічна категорія, визначальну роль для якої відіграє суспільна сутність, тобто суспільні відносини, які складаються у державі у процесі розподілу та перерозподілу вартості валового суспільного продукту та частини національного доходу у зв’язку з утворенням та використанням фондів грошових коштів. 
   Держава у процесі своєї діяльності здійснює облік доходів і видатків у грошовій формі, створюючи різні державні фонди. У загальному розумінні фінанси - це не самі грошові засоби, а відносини між людьми з приводу мобілізації, розподілу та використання фондів коштів. 
   Фінанси у суспільстві, де існують товарно- грошові відносини, об’єктивно необхідні. Вони проявляються не стихійно, а тільки у процесі планомірної діяльності держави. Ця діяльність спрямована на утворення, розподіл та використання фондів грошових коштів і має назву фінансової діяльності держави. 
   Фінанси є основою здійснення державного управління, матеріальною основою існування та розвитку національного господарства, що забезпечується покладеними на них функціями. 

Фінанси - економічний інструмент розподілу та перерозподілу валового

внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу, засіб контролю за утворенням та використанням фондів грошових коштів. Головне призначення фінансів - через утворення грошових доходів та фондів забезпечити не лише потреби держави та підприємств в грошових коштах, але і контроль за використанням фінансових ресурсів.

Фінанси відображають грошові відносини, що виникають між:

• підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції та послуг;
• підприємствами та вищестоящими організаціями при утворенні

централізованих фондів грошових засобів та їх розподілі;

• державою та підприємстві при сплаті останніми податків в бюджетну систему і фінансуванні з боку держави витрат підприємств;
• державою та громадянами при внесенні ними податків та добровільних платежів;
• підприємствами , громадянами та позабюджетними фондами при внесенні платежів та отриманні ресурсів;
• окремими ланками бюджетної системи;
• населенням при сплаті страхових внесків та відшкодуванні збитків, при настанні страхового випадку;
• грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів підприємств.

У економічній літературі виділяють дві ключові функції  фінансів підприємств: розподільчу і контрольну.

Розподільча функція проявляється в тому, що за допомогою фінансів реалізуються послідовності розподілу національного доходу (НД). Адже перш ніж розпочнеться розподіл на індивідуальне споживання, створюються резервний фонд, фонди розвитку виробництва, покриваються втрати. Завдяки цій функції забезпечується кількісне співвідношення між різними фондами. Це означає, що при розподілі національного доходу важливе значення має не тільки послідовність відокремлення його частин, але її дотримання пропорцій на макро- і мікрорівнях економіки. Завдяки розподільчій функції забезпечується оптимальне поєднання різних інтересів в Україні (загальнодержавних, колективних, особистих) і створюються стимули для ефективного господарювання. Кожен вид фінансового розподілу обслуговується різними ланками фінансової системи: внутрішньогосподарський - фінансами підприємств, міжгалузевий та міжтериторіальний - державним бюджетом, цільовими державними фондами. Учасниками (суб'єктами) фінансового розподілу можуть бути підприємства, об'єднання, установи, держава, громадяни.

Розподільча функція охоплює  дві стадії: первинний розподіл національного  доходу (НД); вторинний розподіл (перерозподіл) НД.

Первинні доходи у свою чергу поділяються на дві групи:

• перша - заробітна плата робітників, службовців, доходи селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;
• друга - формування прибутку підприємств сфери матеріального виробництва та його розподіл.

Поряд з розподільною до головних функцій фінансів відносять  і контрольну функцію. Розподільна  і контрольна функції є двома  сторонами одного і того ж економічного процесу. Основу контрольної функції  фінансів складає рух фінансових ресурсів. Виходячи з характеру руху суспільство має можливість знати  про те, як складаються пропорції  в розподілі грошових коштів; як забезпечується своєчасність надходження  фінансових ресурсів в розпорядження  суб'єктів господарювання. Якщо контрольна функція фінансів на практиці не здійснюється, то неможливо оцінити й ефективність розподільної функції, що дозволяє вести  мову про необхідність координації  в реалізації вказаних функцій.

Доходи, що створюються в  ході перерозподілу, повинні забезпечити  відповідність між матеріальними  і фінансовими ресурсами й  передусім між розміром грошових фондів та їх структурою, з одного боку, а також обсягом і структурою засобів виробництва та предметів  споживання - з іншою.

Контрольна функція перебуває  в тісному зв'язку і взаємообумовленості  з розподільчою функцією. Якщо існують  закономірності розподілу національного  доходу, то й існує механізм інформування про результати дотримання цих закономірностей  та контролю за дотриманням цих закономірностей. Хоча в літературі можна знайти твердження, що  фінансам,  крім цих двох функцій, притаманні й інші: виробнича (різні автори називають  її по-різному), стимулююча, регулююча і т.д. Але при цьому відбувається підміна питання про функції фінансів питанням про їхню роль у суспільному відтворенні, тому що це різні, хоча і взаємозалежні питання. Звичайно, фінанси відіграють важливу роль у суспільному відтворенні, з їхньою допомогою може стимулюватися ефективне використання факторів виробництва, регулюватися вартісні пропорції, забезпечуватися умови для проведення режиму економії і т.д. Однак ототожнювати ці результати, що досягаються завдяки функціонуванню фінансів, з їхніми функціями неправомірно. Контрольна функція проявляється в контролі за розподілом валового внутрішнього продукту за відповідними фондами

Розподільна і контрольна функції фінансів реалізуються через  фінансовий механізм, що є частиною господарського механізму. Фінансовий механізм включає сукупність форм фінансових стосунків в народному господарстві, порядок формування і використання централізованих і децентралізованих  фондів грошових коштів, методи фінансового  планування, форми управління фінансами  та фінансовою системою, фінансове  законодавство.

Достатньо близькою до розподільчої функції є функція мобілізації фінансових ресурсів, яка полягає у тому, що за допомогою фінансового механізму суб'єкти діяльності залучають кошти з метою створення статутного капіталу, резервних фондів підприємств, місцевих бюджетів, бюджету держави, позабюджетних доходів, а також доходів населення і витрачанням їх за цільовим призначенням.

Мобілізація фінансових ресурсів на підприємствах − це утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Фінансові ресурси складаються із внесків засновників у статутний капітал; прибутку від усіх видів діяльності (операційна, фінансова діяльність, інвестиційна та надзвичайні події); мобілізації ресурсів на фінансовому ринку (від емісії, облігацій та інших видів цінних паперів, а також кредитних інвестицій); бюджетних субсидій; інших видів ресурсів.

Стосовно мобілізації  фінансових ресурсів на рівні місцевих бюджетів і державного бюджету, то вони формуються на основі податкових відрахувань  та зборів, кредитних інвестицій, емісії цінних паперів, неподаткових надходжень, державного мита та ін.

Джерелом доходів населення  в усіх фінансових сферах є заробітна  плата, позики, компенсації, соціальні  виплати та інші джерела фінансових ресурсів населення.

Мобілізація фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб загальнодержавних, підприємницьких  структур і потреб населення здійснюється на основі відповідних нормативних актів шляхом використання методів бюджетного фінансування, самофінансування, кредитування тощо.

Деякі автори не визнають розподільної функції фінансів, вважаючи, що вона не виражає їхню специфіку, оскільки процеси вартісного розподілу обслуговуються різними економічними категоріями. Але прихильники розподільної функції аж ніяк не вважають, що  вона  породжена  самим  фактом функціонування фінансів на другій стадії відтворювального процесу, а навпаки, вони зв'язують її зі специфічним суспільним призначенням фінансів, підкреслюючи, що жодна інша категорія, що діє на стадії вартісного розподілу, не є настільки ”розподільної”, як фінанси.

Деякі економісти вважають, що фінансам притаманні три функції: формування грошових фондів (доходів), використання грошових фондів (доходів) і контрольна. Однак перші дві, хоча реально існують, але вони більше нагадують механізм реалізації розподільної функції, чим самостійний спосіб дії категорії фінансів.

Але при цьому відбувається підміна питання про функції фінансів питанням про їхню роль у суспільному відтворенні, тому що це різні, хоча й взаємозалежні питання. Звичайно, фінанси відіграють важливу роль у суспільному відтворенні, з їхньою допомогою може стимулюватися ефективне використання факторів виробництва, регулюватися вартісні пропорції, забезпечуватися умови для проведення режиму економії і т.д.

Однак ототожнювати ці результати, що досягаються завдяки функціонуванню фінансів, з їхніми функціями неправомірно.

Деякі економісти вважають, що фінансам характерні три функції: формування грошових фондів (доходів), використання грошових фондів (доходів) і контрольна. Перші дві реально існують, але вони більше нагадують механізм реалізації розподільної функції, ніж самостійний спосіб дії категорії фінансів.

Наявність дискусійних питань обумовлює необхідність подальшої розробки теоретичних проблем сутності й функцій фінансів. Більш глибоке знання економічної природи фінансів і характерних для них властивостей дозволить активніше розробляти шляхи кращого використання даної категорії у практиці господарювання, науково обґрунтовувати заходи, спрямовані на фінансове оздоровлення економіки й удосконалення системи фінансових взаємозв'язків.

Поряд з цими функціями  деякі економісти стверджують, що фінансам притаманні й інші функції: стимулююча, оперативна, регулююча, перерозподільна, відтворювальна, формування грошових фондів, використання грошових фондів, стабілізаційна функція. Детальніше про ці функції.

 Стимулююча функція місцевих фінансів полягає у створенні таких умов, за яких органи місцевого самоврядування стають безпосередньо зацікавленими у збільшенні обсягів доходів бюджетів, додатковому залученні надходжень як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів, пошуку альтернативних джерел доходів, ефективному використанні фінансових ресурсів, які надходять у їх розпорядження. Реальним втіленням стимулюючої функції є чинний порядок формування власних доходів місцевих бюджетів, заохочення перевиконання запланованих показників надходжень загальнодержавних податків і зборів, самостійність у використанні додатково залучених коштів    та ін.

Стимулююча функція фінансів покликана підвищувати ефективність використання факторів виробництва, так регулювати вартісні пропорції, щоб вони створили достатні умови для проведення режиму економії, піднесення продуктивності праці і якості продукції. Будь-яке порушення цієї функції негайно підриває економічну і соціальну стабільність суспільства, провокує економічно невиправдане зростання цін і зниження продуктивності праці.

Ні розподільча, ні контрольна функції  фінансів за умов адміністративно-командної  системи достатньо не вивчалися, тому що фінанси були адміністративно-наказовим  фактором надцентралізації, підпорядковувалися не економічним законам, а пануючим політичним та ідеологічним принципам. Така багаторічна орієнтація призвела до розвалу фінансів, деформації системи господарювання, стимулювала відчуження працівників від засобів виробництва й результатів праці. Щоб перебороти негативні процеси й радикально реформувати фінанси, необхідно прискорити процес демонополізації, децентралізації й роздержавлення. Нові фінанси повинні органічно цілеспрямовуватися на підвищення ефективності виробництва, зміцнення принципів господарського розрахунку, створення умов для конкуренції та підприємництва.

Та частина фінансів, яка функціонує у сфері матеріального виробництва  і бере участь в процесі створення  грошових доходів і накопичень, виконує  не лише розподільну і контрольну, але і функцію формування грошових доходів(що регулює). За допомогою фінансів держава здійснює розподіл громадського продукту не лише в натурально-грошовій формі, але і за вартістю. У зв'язку з цим стає можливим і необхідним контроль за забезпеченням вартісних і натурально-речових пропорцій в процесі розширеного виробництва.