Вибір та моральний вибір, телебачення як вид мистецтва

    Під кінець XX століття види і можливості ЗМІ значно розширилися. Телебачення, як і кіно, дуже тісно зв'язано з науково-технічним прогресом. До сфери мас-медіа належать тепер всі види телебачення разом з такими його новими технологіями, як супутникове і кабельне, радіомовлення, всі різновиди звукозапису та його розповсюдження. А комп'ютери та їх програмне забезпечення, відео, кіно, друковані видання надали людству неймовірні можливості для отримання різнобічної інформації в найкоротші строки. Винахід комп'ютера знаменував собою перехід людства від моделювання і посилення фізичних можливостей і функцій людини до моделювання і посилення її інтелектуальних можливостей.

    В кінці XX століття з'явилися віртуальні технології – спочатку для створення комп'ютерної гри, а потім з науковою метою. Десь в 1997 році вони стали використовуватися на телебаченні. Два головних різновиди віртуальної технології використовуються на телебаченні. Перша – це анімація в реальному часі (performans animation), коли комп'ютерні актори грають в реальному оточенні. Друга – це віртуальні студії, де комп'ютерне оточення і живі актори. Спеціалісти вважають, що на наших очах народжуються mass-media XXI століття – гібрид телевізора, комп'ютера і інтернета.

    Однією з форм впливу ЗМІ на культуру є трансляція інформації про неї і репродукція. Другою – власні творчі, продуктивні можливості ЗМІ. І третьою формою впливу ЗМІ є естетична їх функція. Деякі спеціалісти вважають, що принаймні половина людства формує свої погляди під впливом преси. XX століття – це епоха «змішувального спрощення», чи «бунту мас», як називали її К.Леонтьев та Х. Ортега-і-Гассет. У другій половині цього століття вона переходить в надінформаційне суспільство, де панує «екстаз комунікації» (Ж.Бодріайр), коли всі хочуть мати інформацію про все, але нічого не хочуть знати по суті. Кажуть, що логіка світової гармонії побудована на інформації.

    Друковані і електронні ЗМІ транслюють широкому загалу населення біжучу актуальну інформацію. Вони тлумачать пересічній людині значення подій, що відбуваються, суджень і вчинків діячів з різних сфер суспільної практики. Крім того, ЗМІ інтерпретують цю інформацію в бажаному для соціального замовника напрямку. Отже, ЗМІ фактично маніпулюють свідомістю людей і на замовлення формують громадську думку з тих чи інших проблем. «Засоби масової інформації, може, й не досягають великого успіху в тому, щоб розтлумачити людям, що думати, проте вони неймовірно успішно розтлумачують їм, про що думати» (Б. Коен).

    Справді, небезпека інформації полягає в тому, що вона впливає на свідомість людини безпосередньо, укорінюючись в ній в якості органічного елемента, здатного доповнити і навіть замінити функції відчуттів, сприйняття, уяви тощо. Тобто безконтрольний інформаційний потік може як завгодно глибоко проникати в суть людини і деформувати її свідомість.

    Телебачення – це те, без чого сучасна людина не уявляє свого існування. Це є світло інформації відпочинку та задоволення  багатьох духовних і культурних потреб людини.

    По  своїй масовості телебачення  сьогодні випередило кіно. На землі  зараз діють тисячі передавальних  установ і телестанцій для  ретрансляції. Це змінює навіть деякі  космічні показники нашої планети, наближаючи їх радіохарактеристики до зірок-гігантів. Жоден  інший культ не може зібрати стільки різномислячих прихильників, як телебачення. Соціальна цінність телебачення в його аудіо – і відео інформативності.

    Зараз уже здійснюються телепередача з-під  землі, з-під води, з повітря, з  космосу. Телеоко бачить і там, де око людини не бачить. «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Ця стародавня приказка сьогодні зненацька розкриває переваги телевізора перед радіо й частково відповідає на запитання, чому телебачення знайшло статус нового виду мистецтва.

    Телебачення в незалежній Україні не виникло на пустому місці: воно мало більш ніж п'ятдесятирічну історію, багаті традиції та висококласні кадри. Саме це допомогло українському телебаченню поступово досягти, незважаючи на економічну та політичну кризу, доволі високого рівня і не втратити аудиторію.

    Українське  телебачення, як самостійне, розпочало  існування разом з українською  незалежністю. Головною його вимогою і метою було й залишається висвітлення діяльності держави як у її межах, так і за межами України. У перші роки незалежності з’являються нові телевізійні канали, переважно приватні. Врегулюванням процесу надання частот, на яких транслюються телевізійні та радіопроекти,  займається Державний комітет України з телебачення і радіомовлення. Створення суспільного телебачення в нашій країні — це частина національної культури. Зараз важко уявити себе без частини цієї культури. Передачі, що пропонуються різними телеканалами, настільки різнопланові та розмаїті, що кожен може знайти продукт собі до вподоби. 
       А головне вибір за кожним із нас. І безперечно цей вибір залежить від нашої вихованості.  

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

    1. Аболіна Т.Г. Етика: / Т.Г.Аболіна,  В.В.Єфименко, О.М. Лінчук та ін. –

К.: Либідь, 1992.

    2. Борев, Ю.Б. Эстетика /Ю.Б. Борев – М.: Высш. шк., 2002.

    3. Гусейнов  А.А.Этика / А.А. Гусейнов, Р.Г. Апресян – М.: Гардарики, 2002.

    4. Левчук Л.Т.  Естетика / Л.Т.  Левчук,  В.І.  Панченко, 
О.І.Оніщенко. Д.Ю. Кучерук; За заг. ред. Л.Т. Левчук. – 2-е вид., допов. І перероб. – К.: Вища шк., 2005.

    5. Лозовий В.О. Етика / В.О. Лозовой. М.І.  Панов, О.А. Стасевська та ін.; За ред. проф. В.О. Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2004. 

    6. Тофтул М.Г. Етика / М.Г. Тофтул – К: ВЦ “Академія ,2005.