Вербальне та невербальне спілкування

     Міністерство  освіти і науки України

     Національний  університет біоресурсів і природокористування  України 
 
 
 
 

                                       РЕФЕРАТ

                «Вербальне та невербальне спілкування»  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                           Київ - 2011р.

       Чи не весь свій час ми  спілкуємося, уміння це робити - мабуть,  

  найважливіше в житті вміння 

 Вербальне спілкування  

 Спочатку, звичайно, було не слово, а думка, спонукання або образ. Але,для того, щоб зробити їх зрозумілими, потрібно було втілити їх у слова. Для людини поняття або явище в повному розумінні починає існувати тоді,коли воно названо. Найбільш універсальний засіб людського спілкування --мова. Мова - це основна система, за допомогою якої ми кодуємо інформацію і основний інструмент комунікації. Це «могутня, прекрасна і велика система кодування, але й вона залишає можливості не тільки для руйнування, а й для створення бар'єрів.  

 За допомогою  слів ми робимо зрозумілим сенс явищ і подій, висловлюємосвої думки, емоції, свій світогляд. Людина, її мова і її свідомість нерозривні. При цьому більшість людей ставиться до мови як до повітря --користується ним, не помічаючи його. Мова часто випереджає думки або взагалі непідкоряється їм. Коли Вінні-Пуха запитували, як він складає свої

«Шумелкі», він  говорив, що принцип простий: слово  просилося на це місце, і він пустив його. Слово може «зірватися», людина може «ляпнути» щось абопостійно «молоти язиком», майже не замислюючись про те, що створює цим певні установки у оточуючих, підштовхує їх до конкретних реакційі конкретній поведінці - «как аукнется, так відгукнеться». І цей відгук при грамотному користуванні словами цілком можна прогнозувати заздалегідь і навіть формувати. Цим мистецтвом володіють люди, які вміють бути переконливимиі ефективними в людських відносинах, чи то діалог двох товаришів по службі,або виступ президента країни по телебаченню. Звичайно, для цього потрібно володіти мовою дещо краще Еллочки-людожерки, хоча й вона досягала чудових результатів за допомогою трьох десятків слів.  

 Але на  кожному етапі комунікації виникають  бар'єри, які перешкоджають її ефективності, причому в першу чергу ті, які притаманні виключно моральних норм і самій людській природі. Прикладом ефективної поправки на людську природу при відправленні повідомлення може бути класичний урок жінкам, які зазнали нападу в під'їзді будинку: якщо хочете, щоб мешканці вискочили на сходову площадку, кричіть не «Рятуйте, допоможіть! », а « Рятуйтесь, пожежа! »  

 Дуже часто  виникає ілюзія взаєморозуміння, пов'язана з тим, що люди користуються одними й тими ж знаками (у т. ч., словами) для позначення абсолютно різних речей. Семантичні - смислові - бар'єри можуть викликатися соціальними, культурними, психологічними та іншими причинами.  

 Індивідуальні  розбіжності людей в їхній  системі цінностей і потреб часто не дозволяють знайти спільну мову навіть під час обговорення таких універсальних категорій, як добро і зло. Крос-культурні відмінності роблять непідготовленого європейця в азіатському або арабському світі чи не марсіанином, змушуючи його переживати справжній культурний шок. Соціо -культурні речі і т. д. У житті приводять до класичного конфлікту Попелюшки - вже через кілька днів після весілля з'ясовується, що

Принц зовсім чужа їй людина, з якою їх розділяє прірв аінтересів, звичок, уподобань, знайомств, життєвих прагнень.

Ті, що люблять, як відомо, це не ті, хто дивиться один на одного, а ті, хто дивиться в одному напрямку.  

 Надзвичайно  тонкий процес людського спілкування може бути порушений помилками або збоями в кодуванні інформації, неврахування світоглядних, релігійних, політичних, професійних і вікових відмінностей.  

 Крім того, для людської комунікації, на  відміну від моделі простого обміну інформацією, надзвичайно важливі такі фактори як стиль, контекст і підтекст. Несподівана фамільярність, звернення може звести нанівець всю його інформаційну насиченість, а його доречність і цінність визначається всією ситуацією спілкування. Основний же зміст повідомлення може зовсім не виражатися вербально, а тільки матися на увазі. Наприклад, повідомлення чоловіка про йому завтрашній відповідальний виступ, вистачає його дружині для того, щоб привести в порядок його діловий костюм.  

 Існує фахова  мова, місцевий діалект, молодіжний сленг,злодійський жаргон і т.д. Комунікативна функція всіх цих  мов полягає в тому, що якщо ти не «працюєш з цієї фені», ти не будеш прийнятий даним соціумом як свій. Стилістика мови припускає доречність ситуативного використання по-різному забарвлених синонімів, цілих обертів і граматичних форм: розмовних та публіцистичних, офіційно -бюрократичних, наукових або художніх.  

  Невербальне спілкування  

 Як це не  дивно на перший погляд, три чверті інформації про нашого партнера по спілкуванню, про його справжні почуття і наміри ми черпаємо не з того, що він говорить, а безпосередньо спостерігаючи за ледве вловимими деталями його поведінки. Інакше кажучи, міжособистісні комунікації в основному здійснюються за рахунок невербальних засобів - паралельного, і часто більше багатої мови спілкування, елементами якої є не слова, а міміка і жестикуляція, просторові і часові рамки, інтонаційні характеристики мовлення, комунікативні символічні знаки.  

 Більшість з нас не задумовується про значення невербальної мови, звично думаючи, що велику частину інформації ми отримуємо завдяки словесно-знакової системи - мови. Багато в чому це пов'язано з традиціями західної культури, яка значною мірою грунтується на логічному мисленні та свідомості, висловлювати яке адекватно може тільки  лінгвістична модель, а не образи, наприклад. У східних культурах картина інша. В. Налимов, автор «спонтанності свідомості »проаналізував в зв'язку з цим іншу модель пізнання світу - немовну, засновану, зокрема, на філософії дзену, що дозволяє пережити глибоке сприйняття світу і себе в ньому без допомоги прийомів мови та формальної логіки, піти від слів до сенсу.  

 Як правило, невербальна мова є результатом не свідомої тактики поведінки, а підсвідомих імпульсів, тому її вкрай важко підробити, і довіряти їй можна значно більше, ніж словам. Ми часто посилаємося на інтуїцію, говоримо про «шосте почуття», завдяки якому ,наприклад, помічаємо нещирість співрозмовника. Насправді - це просто увага, часто неусвідомлена, до дрібних невербальних деталей, уміння читати не словесні сигнали і відзначати їх розбіжність з тим, що говориться .  

Власне, ще стародавні усвідомлювали це, про що говорить саме походження слова: латинське intueri означає просто «уважно дивитися 

 Давно відзначено, під час виборчих компаній жінки дуже рідко керуються у своєму виборі перевагами програми того чи іншого кандидата, тим більше, що всі програми в цей період дуже схожі однана іншу. Їх вибір визначають такі неполітичні речі як «симпатія» і «чарівність», то, як кандидат говорить, тримається, посміхається і т. д. І часто цей вибір виявляється правильним. Одночасно жінки, як правило, краще справляються з роботою фахівців з зв'язку з громадськістю, гнучкіше ведуть переговори. Причина цих двох явищ одна -- їх «інтуїція» розвинена сильніше, ніж у чоловіків, і ця особливість вироблена усіма попередніми поколіннями. Перші місяці життя дитини жінки можуть спілкуватися з ним тільки невербально, навчаючись розшифровувати їх безслівну мову.  

 Згадайте фільми Чапліна - генія невербальної комунікації, для якого в епоху німого кіно не існувало іншої можливості передачі нюансів людських відносин. Спробуйте при нагоді захоплюючу світську гру в безсловесну вечірку, де гості можуть спілкуватися один зодним як завгодно, але тільки не за допомогою слів - доторкатися, жестикулювати, але не говорити - вона може виявитися дуже цікавим уроком з невербалики.  
 

 Одна з  перших спроб складання допомоги  з трактування невербальних сигналів належить Аллану Пізу, автора світового бестселера «мова жестів». Взагалі, словник поз і жестів -- річ досить безглузда, і важко знайти професійного комунікатора, який би звертався до Пізу, але головної мети він досяг – йом увдалося привернути увагу людей до мови жестів, показати їх значення в комунікаціях. А. Піз, втім, сам відзначив основну небезпеку захоплення однозначними трактуваннями жестів: «говорить» лише їх послідовність, всі жести в сукупності, та ще й в паралелі з мімікою і мовою.  

 Взагалі кажучи, будь-які невербальні засоби комунікації - це знаки, що несуть певну інформацію.

Е. Берн називав  їх «футболками з написами », які так чи інакше ми носимо. Може бути, ви вважаєте, що у вас немає такого повідомлення на грудях або спині? Похмурий чолов'яга в суворому піджаку з різким голосом і важкою ходою так само яскраво виблискує своїм написом «краще робіть, як я кажу», як і людина з вічно опущеними плечима і сумно стурбованою пикою - своїм написом «Дивіться, як мені не щастить». Коли ви, нехай і вперше, зустрічаєтесь з ким -небудь з них, ви автоматично обираєте відповідну лінію поведінки (залежно, звичайно, від основного напису на вашій власній футболці): почати підлабузнюватися або вдягнути боксерські рукавички при зустрічі з першим і співчувати або штовхати - зустрівши другого.  

Список літератури:  

1. Введення  в практичну соціальну психологію.

Під ред. Жукова Ю. М. 1996  

2. Е. Берн  «Ігри, в які грають люди».  М., 1988  

3. Розкіш людського  спілкування А. Борисов, 1998