Технічна естетика

Східноєвропейський  університет 

економіки і менеджменту 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

з курсу «ЕСТЕТИКИ» 

на  тему:

 

«ТЕХНІЧНА ЕСТЕТИКА» 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка 1 курсу 

групи ЗМУ(11)

Романенко О.А. 
 

Перевірив:______ балів 

Старший викладач: 

________________

      (підпис) 
 
 
 
 
 
 
 

Черкаси, 2011

ПЛАН 
 

Вступ. 

1.  Технiчна естетика i дизайн. 

2. Висновок. 

Список використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Кожна наука спирається на історичну пам'ять  своїх попередників, не можна творити  сучасного не знаючи минулого. Історія дизайну є одним із спеціальних розділів загальної історії мистецтва і культури. В процесі розвитку науково – технічного прогресу вдосконалюються процеси навчання в усіх галузях мистецтва, науки, техніки і побуту. Оскільки фундаментальні принципи прогресу сягають сивої давнини, необхідно, спираючись на історичну пам'ять своїх предків, аналізувати і вдосконалювати те, що було зроблено ними.

     Сьогодні  дизайнерське мистецтво є важливою складовою частиною системи художньої  освіти. Тому для вивчення «Історії дизайну» важливим є той тісний зв'язок, який існував між способом життя людини і формами речей минулих епох, які можна побачити тепер тільки в музеях. Однак цього мало, оскільки дизайнерське мистецтво є важливою складовою частиною системи дизайнерської освіти, без якої не можна створити конкурентоспроможної продукції. Тому не випадково в нашій країні інтенсивно відкриваються вищі навчальні заклади, факультети і кафедри, де готують дизайнерів різних спеціалізацій і напрямків. Однак, на жаль, ці навчальні заклади ще недостатньо забезпечуються спеціальною літературою, особливо з дизайн-спеціальностей взагалі і за спеціалізаціями зокрема. 
 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Технiчна естетика i дизайн. 

     Естетика  має свою історію, вона спирається як на досягнення попередніх поколінь в осягненні прекрасного, досконалого, вишуканого, гармонійного, так і загалом на передову сучасну суспільну думку. В різний історичний час у поясненні та трактуванні кожного естетичного явища чітко відображається загальний рівень людської культури, характер соціально-економічних та суспільно-політичних параметрів епохи, історична доля народів та цілих континентів. Скажімо, естетичні вподобання європейців та азіатів різнились протягом всього періоду історичного розвитку цивілізації.

     Існують загальні тенденції розвитку естетичної активності, які проявляються в глобальних процесах соціокультурного розвитку людства  загалом. Однією з них є формування та утвердження в двадцятому столітті дизайну, як виду естетичної діяльності людини.

     Соціокультурна  та виробнича діяльність людини від  моменту її виникнення склалась таким  чином, що естетичний момент був вплетений  у повсякденну життєву практику, в людську виробничу активність. Первісна людина від виготовлення хорошої  кам'яної сокири почала отримувати не лише користь, а й певне задоволення від форми вдалого виробу. Ось таке задоволення вже можна кваліфікувати як виток естетичного почуття людини. При появі ремесла, окремого виду діяльності, процес обміну вимагав не лише якісного виробу ремісника, а й якихось зовнішніх естетичних характеристик виробу, котрі б робили його більш принадним та конкурентоздатним на ринку. Естетичний елемент був присутній у роботі кожного ремісника, кожного виробника, який виходив зі своїм товаром на ринок. І так було до кінця дев'ятнадцятого століття, по того часу, доки ринок не завоювали повністю товари масового промислового виробництва[6, c. 16-17].

     В промислових виробах кінця XIX - початку XX століття естетичний елемент почав  катастрофічно зникати. Зовнішній вигляд товару визначався конструктором, тобто інженером, можливо і техніком, для яких головною метою було створити предмет, котрий би задовольняв певну людську потребу і безвідмовно функціонував, був доступним при його застосуванні. Зовнішній вигляд предмета людину-конструктора з інженерною освітою цікавив менше. Скажімо, важливіше було, щоб літак летів, і байдуже, як він виглядав. Прекрасно було вже те, що людина летить чи їде в самобіжному візку (авто), розмовляє по телефону на великій відстані від абонента і тому подібне. Поступово людину стала оточувати величезна кількість "технічних монстрів", які в більшій мірі подавляли цю людину, ніж робили її життя зручним та естетично привабливим.

     До  потреби естетичного оформлення товару виробничника штовхав той  же ринок - необхідність реалізувати товар. Але зовнішнє оздоблення виробу мало враховувало прагнення людей бути непересічними, володіти чимось неповторним, не робило предмет одночасно зручнішим і привабливішим при використанні. Людина найчастіше мусила просто пристосовуватись до машини, технічного пристрою, того чи іншого продукту індустріального виробництва, а не навпаки.

     Потреба змінити ситуацію, зробити техногенне середовище не просто придатним для  людського життя, а й якомога  сприятливішим для буття людини викликала до життя дизайн. Походження самого терміну виводять від англійського design - проектувати, конструювати.

     Досить  часто замість поняття "дизайн" використовують, як синоніми, терміни: "технічна естетика", "художнє  конструювання", "художнє проектування", "художнє моделювання". Також побутує думка, що технічна естетика є теоретичною основою дизайну. Вона має досліджувати його суспільну природу, закономірності розвитку, принципи та методи художнього проектування, проблеми професійної творчості та майстерності спеціаліста-дизайнера. Іншими словами, технічна естетика вивчає соціально-культурні технічні та естетичні проблеми формоутворення засобами промислового виробництва гармонійного предметного середовища для життя та діяльності людини[6, c. 18].

     Мета, яку ставить перед собою дизайн як вид діяльності, - це створення передусім індустріальними засобами естетично і функціонально сприятливих ля людини умов життя, праці та відпочинку. Фахівці з дизайну - дизайнери - розробляють зразки досконалого, гармонійно організованого й оформленого технічного середовища, доцільних, зручних та привабливих промислових виробів, тобто надають різноманітним техногенним елементам людського буття естетичних властивостей. У дизайні естетика та промислові методи виробництва "пішли один одному назустріч". Масове застосування дизайнерських послуг у промисловості, архітектурі, облаштуванні побуту та житла, обладнанні громадських місць, місць відпочинку і тому подібного призвело до формування сучасного середовища людського буття. Дизайн знов повернув естетичний компонент у виробничу сферу й у всі сторони людського життя. Він сприяє гуманізації предметно-просторового середовища, в якому щоденно доводиться перебувати людині. Завдяки дизайну з з’явилась можливість удосконалення технології та техніки у напряму гармонізації життя людини в техногенному середовищі. Саме внесення естетичного компонента у виробничу і технічну сферу спричинило виникнення дизайну. Він стимулює виробництво товару, котрий не просто має споживчу властивість, а й задовольняє естетичну потребу людини. Якщо виробничник включає, як необхідну ланку, в свою діяльність дизайн, цим він забезпечує зростання своїх прибутків. Скажімо, шведська фірма "Абсолют" домоглась величезного успіху на світовому ринку не лише і не стільки завдяки якості своєї продукції, стільки завдяки унікальному дизайнерському оздобленню пляшок та дизайнерській проробці рекламних кампаній. Продукція фірми стала конкурентоздатною через свою зовнішню принадність для покупця, хоча споживацькі якості продукту фірми "Абсолют" не набагато переважають продукцію багатьох подібних виробників в Європі та Америці.

     В умовах товарної насиченості ринку  виграє той, хто не просто пропонує якісний, повноцінний для масового споживача товар, а й вміє його естетично подати. У продавців взуття давно існує правило: "Хочеш продати взуття, продавай красиві ноги". Сучасні українські виробники програють на світовому і на внутрішньому ринку часто не через якість продукції, а через відсутність її дизайнерського супроводу. Дизайнерська служба в Україні фактично лише розпочинає свій вплив на виробництво, але перспектива виробництва для масового споживача буде лише тоді прибутковою, коли товар задовольнятиме як утилітарно-споживацькі, так і естетичні потреби людини. Період товарного голоду для багатьох народів відходить в минуле. Людство все більше бажає задовольняти свої потреби не будь-яким, а ще й естетичним способом. Людину в цьому випадку цікавить не тільки сутність, а й естетична форма задоволення певної власної потреби. Виробництво і рекламування певного товару якогось підприємства може вестись без врахування естетичних смаків покупців. Але він не буде приваблювати покупця своїми естетичними якостями. В цьому випадку, при товарній насиченості ринку, банкрутство такого підприємства неминуче.

     Естетика  та дизайн нині стають такими сферами  прояву людської активності, без яких у наш час не може ні сформуватись всебічно розвинена особистість, ні успішно функціонувати. Більше того, як тільки в конкретній людській діяльності перестає реалізуватись естетичний компонент, особливо наглядно це проступило в умовах цивілізованого світу XX століття, відповідний вид діяльності починає деградувати[6, c. 18].

     В цій проблемі є ще один аспект. Людство  в кінці XX століття вийшло на такі рубежі соціально-економічного розвитку, які змушують його прискіпливо вдивлятись і всебічно оцінювати увесь свій попередній історичний шлях. Настав час вдумливо аналізувати можливі перспективи свого подальшого розвитку з врахуванням усіх надбань минулого. Причин такого ставлення до власної перспективи у людства багато, та все ж головна з них - принципово новий характер епохи переходу від другого до третього тисячоліття. Більше двох тисячоліть людство жило в умовах конфронтаційної культури. Сьогодення торує іншу перспективу його буття - появу загальнопланетарної цивілізації, що формуватиме іншу культурну парадигму.

     На  початку XXI століття склались такі умови  суспільного функціонування, за яких естетична сторона буття перестає бути привілеєм окремих суспільних верств. Поступово естетична складова, естетичні властивості реальності у суспільному житті проникають у глибину різних сторін людського існування і все виразніше розкривається принадність для людства досконалого і гармонійного. Це знаходить все нові прояви у виробничій, громадській, побутовій, особистісній сторонах людського життя. Естетично привабливим виготовляється товар, іміджмейкер та візажист формує естетично принадний образ політика, все більш поціновується естетична форма побутування людських стосунків і тому подібне. Розвиток естетичного компонента людського існування "вшир" реалізується і через залучення все більшої кількості соціальних верств до надбань естетичної та художньої культури соціуму, через внесення в індивідуальне життя кожного все більшого обсягу естетичного елемента. Розвиток естетичної сторони буття як спільноти, так і особистості стає велінням часу.

     Естетика  як наука, що теоретично осмислює всі  прояви естетичної діяльності людини, розкриває специфіку мистецтва, впливає як на функціонування окремої  особистості, так і на розгортання  суспільного життя. Саме тому естетична  освіченість є необхідною складовою підготовки ерудованого, висококваліфікованого спеціаліста[6, c. 19-20]. 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Висновок. 

     В ході аналізу матеріалу, ми з’ясували, що технічна естетика – наукова  дисципліна, яка вивчає закономірності формування та розвитку гармонійного середовища (предметного), предметних умов діяльності людини у всіх сферах життя. Виникла та розвинулася на стику таких наук, як: соціології, соціальної психології, фізіології людини, ергономіки, економіки, технології виробництва тощо.

     Вирішує такі завдання: розробка принципів  організації та формоутворення оптимального і гармонійного предметного середовища у відповідності з вимогами та потребами всіх людей і з врахуванням  вимог ергономіки й технології виробництва; створення методики художнього конструювання виробів та їх комплексів, які відповідають всім вимогам технічної естетики, соціальній корисливості, функціонального та ергономічного вдосконалення.

     Дизайн (англ. design – задум, проект) – творча діяльність, метою якого є формування гармонійного предметного середовища, яке найбільш повно задовольняє матеріальні та духовні потреби людини. Ця мета досягається визначенням формальних якостей предметів, створених засобами виробництва. До цих якостей відносяться: зовнішній вигляд предмета, структурні зв’язки.

     Терміни промислове виробництво і дизайн у певній мірі рівнозначні і є  повноправними. 

     Чотири  особливості техніки: 

• обумовленість техніки економічними законами розвитку загального устрою, які визначаються способом виробництва. Прикладом можуть служити винаходи які не одержали практичного застосування на визначеному історичному проміжку часу.

 

• полягає в  тому, що народжуючись у визначеній суспільній формації, обумовлюючись  її економічними законами, техніка  при зміні одного суспільного  ладу іншим зберігається і починає служити новому класу.