Сім'я і шлюб. Функції сім'ї

Український гуманітарний інститут

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Етика сімейних стосунків”

на тему:

Сім'я і шлюб. Функції сім'ї.

 

 

виконав:

студент групи  МТ-3

Дудківський В.

 

 

 

 

Буча, 2012

 

 

ВСТУП

Соціологія сім’ї  – галузь, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин в конкретних соціально-економічних  і культурних умовах.

  Соціальні інститути (від лат. Institutum – встановлення, установа) – це історично сформовані стійкі форми організації спільної діяльності людей. Термін “соціальний інститут” вживається в найрізноманітніших значеннях.

   Одним з найстародавніших соціальних інститутів є сім’я.Виникла сім’я в надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, держав. Суспільна цінність і значимість сім’ї обумовлена її “виробництвом і відтворенням” безпосередньо життя, вихованням дітей, формуванням їх індивідуальної свідомості. Сім’я – об’єднання на шлюбі або кровному родстві, усиновленні людей, зв’язаних спільністю побуту, на взаємній моральній відповідальності за виховання дітей, піклуванні про рідних і взаємодопомозі. Разом з тим – це мала контактна група людей, які взаємодіють між собою, особлива форма взаємодії. Держава, яка складається з повноцінних, розвинутих і культурноосвічених сімей, багата держава, у неї є майбутнє.

Із визначення сім’я випливає, що основними є  три її ознаки:

• шлюбні або кровноспоріднені зв’язки між усіма її членами;
• спільне проживання в одному приміщенні;
• загальний сімейний бюджет.

   Сім’я є сферою формування і ареною практичного прояву політичних ідеалів, поглядів, інтересів людини. В сім’ї і через сім’ю формуються первинні ціннісні орієнтації і соціальні установки дитини, підлітка. Не потрібно забувати і про те, що сім’я закладає основи відносин між близькими людьми, формує орієнтації на трудове, суспільно-політичне життя людини.

 

 

Етимологія російського  слова  “брак”  вказує на спорідненість  із давньоруським  “бачити,” тобто  “відбирати”.  Українське слово  “шлюб”  бере свій початок від  давньослов’янського слова  “сълюб”,  що означало урочисту обіцянку.  “Слюбитись”  в ряді слов’янських мов означає  домовитися. Шлюб – це санкціонована  суспільством форма взаємин між  статями та ставлення до потомства, тобто засіб регуляції статевих стосунків і відтворення населення. Це вільна рівноправна спілка жінки  та чоловіка,  укладена з дотриманням  порядку та умов, установлених законом,  яка утворює сім’ю і породжує взаємні особисті й майнові права  та обов’язки між подружжям.

    Під сім’єю мається на увазі мала соціальна група,  члени якої пов’язані шлюбними чи родинними відносинами,  спільністю побуту,  взаємною допомогою й моральною відповідальністю.  Через сім’ю відбувається зміна поколінь    людини,  включення її в суспільнежиття.

Функції сім’ї. Найпоширеніші  підходи — функціоналістський і  конфліктологічний.

Конфліктологічний підхід до проблеми сім'ї. Прихильники  теорії конфлікту переважно зосереджують свою увагу на дослідженні дисфункцій сім'ї. Вони підходять до вивчення сім'ї  як до структури, у якій одні її члени  виграють за рахунок інших. На відміну  від функціоналістів, коифліктологи  розглядають сім'ю не як осередок партнерства, тепла і турботи, а  швидше як поле бою.

Функціоналісти (Джордж Мердок, Толкотт Парсонс) зосереджують увагу на тих функціях, які є  типовими для усіх сімей.

Дослідники вважають, що функції відображають історичний характер зв’язку між сім’єю та суспільством. Виділяють такі функції  сім’ї:

1) господарсько-економічна,  яка пов’язана з харчуванням  сім’ї,  купівлею і утриманням  домашнього майна, одягу, взуття, благоустрою житла, створенням  домашнього затишку, організацією  життя і побуту сім’ї, формуванням  і витратою домашнього бюджету; 

2) репродуктивна  –  біологічне відтворення  суспільства.  В будь-якій сім’ї  важливою є проблема дітонародження. У нинішніх умовах ця проблема  пов’язана з протиріччями. З однієї  сторони, діти – це фактор  стабілізації сім’ї, а з іншої  – це велика кількість проблем:  від недостатніх умов для життєзабезпечення  дітей до деформованих взаємовідносин  між подружжям, які складаються  з часом. Зниження багатодітності, падіння народжуваності,  відомі  симптоми егоїзму при наявності  однієї дитини в сім’ї створюють  нові проблеми для сім’ї та  суспільства і вказують на  зниження значення репродуктивної  функції сім’ї у питаннях дітонародження;

3) регенеративна  (лат.regeneratio – відродження). Вона  пов’язана з успадкуванням статусу,  прізвищ, майна, соціального положення; 

4) виховна  (соціалізація).  Виховна функція полягає у  задоволенні потреб у батьківстві  та материнстві, контактах з  дітьми, їх вихованні, самореалізації  в дітях. Сімейне і суспільне  виховання взаємопов’язані,  доповнюють  один одного,  але не рівнозначні.  Сімейне виховання більш емоційне  по своєму характеру,  бо батьківська  любов до дітей повинна викликати  взаємні почуття дітей до батьків; 

5) рекреативна  (лат. recreatio –  відновлення)  пов’язана  з відпочинком,  організацією  дозвілля,  турботою про здоров’я  та благополуччя членів родини.  Проблема організації сімейного  дозвілля досить злободенна.  Можна сказати,  що характер  використання вільного часу може  слугувати одним із показників  зрілості сім’ї. Сімейне дозвілля  – це зустрічіз родичами, друзями  та їх знайомими, різнізахоплення  тощо;  

6) комунікативна.  В останні десятиріччя соціологи  особливо наголошують на цій  функції.  Ефективність сімейного  виховання, сімейний бюджет, можливість  відновлення фізичних і духовних  сил членів сім’ї залежать  не в останню чергу від характеру  стосунків,  рівня взаєморозуміння,  що склалися в сім’ї. Чим  більше ці стосунки довірчі,  чим повніше вони виконують  роль емоційного захисту, здатні  відгукнутися співчуттям і співпереживанням,  тим вища їхня моральна цінність. Така "відкритість" відносин  між подружжям, батьками та  дітьми дає змогу розв’язувати  виникаючі проблеми найрізноманітнішого  кшталту – від бюджету сім’ї  до найтонших інтимних питань.  Характер взаємин у сім’ї впливає  на розвиток інтелекту дітей,  їхніх емоцій;

7) регулятивна.  Сімейне життя виробляє певну  систему регулювання стосунків  між членами сім’ї. Тут здійснюється  первинний соціальний контроль, реалізовується влада і авторитет. 

Сім’я як найважливіший  осередок суспільства відчуває на собі вплив усіх процесів,  що відбуваються в ньому,  всіх властивих йому суперечностей.  Тому характер притаманних  їй функцій залежить великою мірою  від стану суспільства вцілому. Зміни, що відбуваються у суспільстві,  об’єктивно сприяють гуманізації сімейних стосунків,  зростанню ролі сім’ї  в процесі формування моральності  підростаючого покоління.

Основні причини  укладання шлюбу.

q бажання мати  постійного шлюбного партнера;

q прагнення народити  та виховуватидітей; 

q намір реалізовувати  себе як шлюбного партнера;

q страх залишитись  на самоті;

q внутрішня мотиваційна  готовність та впевненість у  правильності свого вибору.

Відносини між  подружжям регулюються сукупністю норм і санкцій інституту шлюбу. Останній є сукупністю соціальних норм, які санкціонують відносини між  чоловіком та жінкою, систему взаємних обов'язків та прав, істотних для  функціонування інституту сім'ї. Шлюбні відносини між чоловіком та жінкою регулюються юридичними та культурними  нормами. До юридично закріплених норм, зокрема, відносяться питання володіння  майном, матеріальних обов'язків подружжя відносно одне одного, мінімального віку тощо. Згідно Сімейного кодексу України  шлюбний вік для жінки встановлюється у 17, а для чоловіка — у 18 років. При цьому особи, які бажають  зареєструвати шлюб, мають досягти  шлюбного віку на день реєстрації шлюбу, але за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Примушування  жінки та чоловіка до шлюбу не припускається.

Законом передбачено  й перелік людей, між якими  шлюб не може укладатись. Зокрема, у  шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії  споріднення, а саме: 1) рідні (повно  рідні і неповно рідні) брат і  сестра: 2) двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця; 3) усиновлювач та усиновлена ним  дитина.

Шлюб реєструється. Реєстрація проводиться урочисто та засвідчується свідоцтвом про шлюб. При оформленні шлюбу практикується  укладення шлюбного контракту.

На відміну  від писаних юридичних законів  культурні норми є неписаними. Вони регулюють шлюбні відносини  за допомогою моралі, традицій та звичаїв. До їх числа належать норми залицяння, шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, виховання дітей, розподілу влади  та обов'язків між подружжям тощо. Історії людства відомі наступні типи шлюбних відносин:

• полігамія — шлюбний союз більш як двох партнерів. Полігамія може бути реалізована у варіантах полігінії, коли один чоловік має двох і більше дружин, та поліандрії — одна жінка перебуває у шлюбі більше, ніж з одним чоловіком одночасно;

• груповий шлюб — притаманний первісному суспільству і санкціонує одночасне сімейне співжиття кількох чоловіків та жінок, які не створюють відокремлених подружніх пар;

• моногамія — шлюб між одним чоловіком та однією жінкою;

• за вибором шлюбного партнера: ендогамний (шлюб між представниками однієї соціальної групи) та екзогамний (шлюб між представниками різних соціальних груп).

• за мотивацією партнерів: шлюб за коханням, за розрахунком та за шаблоном. Останній укладається тоді, коли спрацьовує міркування "Всі мої однолітки одружуються, як би й мені не спізнитися".

• за економічним критерієм: рівний, нерівний (різниця у віці, прибутках між партнерами), калимний (викуп за наречену). Останній тип шлюбу існує у народів Азії та Африки.

• гостьовий — подружжя має дві квартири та живе окремо, відвідуючи один одного 2-3 рази на тиждень;

• повторний шлюб (вступ у шлюб з іншим партнером після розірвання попереднього шлюбу);

• цивільний шлюб - оформлений в органах державної влади без участі церкви;

• ранній шлюб - укладається між особами, які не досягли 17-18 років;

• конкубінат — зв'язок одруженого чоловіка із незаміжньою жінкою, яка має від нього дітей;

• свінгерство – шлюбне утворення, що передбачає обмін дружинами та чоловіками.

Таким чином, шлюб — це своєрідний контракт, який укладається  між трьома сторонами — чоловіком, жінкою та державою. У багатьох суспільствах держава лише здійснює юридичне укладання  шлюбу, а його посвяту здійснює церква. При цьому посвята шлюбу перед  церковним олтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу. Разом з  тим, укладаючи шлюб, держава не може визначати часові межі його існування, тобто через певний проміжок часу один із членів подружжя може виступити  ініціатором розлучення. Останнє  символізує свободу особистості.

Сім'я є більш  складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує  не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна  клітина суспільства, є дуже близькою до "оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.

У зв'язку з тим, що сім'я є об'єктом вивчення різноманітних  наук, у літературі існують різні  її визначення. Сім'я — це суспільний інститут і водночас мала соціальна  група, що має історично означену організацію, члени якої пов'язані  шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною  відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства  у фізичному та духовному відтворенні  населення.

Основними ознаками сім'ї є шлюбні зв'язки; зв'язки спорідненості; спільний побут та спільний сімейний бюджет.

Сьогодні за різними  підходами і критеріями вчені  нараховують понад 40 типів і форм сімей. В сучасних умовах сім'ю характеризують:

1. За кількістю  і характером сімейних пар,  які проживають разом і ведуть  спільне господарство, виховують  дітей:

• розширена (складна) сім'я — складається із сімейних пар та дорослих дітей, які проживають разом;

• нуклеарна (проста) — складається з однієї сімейної пари, можливо, з дітьми.

2. За наявністю  батьків:

• повна сім'я (є обидва члени сімейної пари);

• неповна (один із батьків виховує дітей);

3. За кількістю  дітей:

• бездітні;

• однодітні;

• малодітні (дві дитини);

• багатодітні (троє і більше дітей).

4. За тривалістю, віком:

• сім'я молодіжна (тільки створилась, оформилась);

• молода сім'я (сім'я, яка зустрілась з першими несподіваними для них перешкодами).

Сьогодні в  Україні мешкає 2,5 млн. молодих сімей. Основна їх частина сконцентрована у містах (77,5%). Відомо, що молоді сім'ї  більше, ніж інші типи сімей витрачають коштів на непродовольчі товари (одяг, взуття). При цьому, за результатами соціологічних досліджень 44% молодих  сімей зазначають, що доходів вистачає лише на необхідне, 29% вважають, що грошей постійно не вистачає. Типовою для  більшості молодих сімей є  проблема відсутності власного житла. Результати досліджень свідчать про  те, що тільки 1 з 10 пар мала власне житло  на момент вступу до шлюбу.