Проведення ділового ланчу

     Один  український бізнесмен запросив на діловий ланч свого французького партнера. Француз замовив равликів, таке саме замовлення зробив і українець. Після того, як перший равлик "вискочив" із його тарілки, український бізнесмен більше не доторкнувся до страви. Його настрій різко впав, він відчував, що може виглядати смішно в очах француза, і тому обговорення необхідних питань провів невпевнено. Ніяких позитивних результатів ним не було отримано. Він згаяв час, гроші та не використав існуючої можливості.

     - Не замовляйте невідому, незвичну для вас їжу.

     Діловий ланч — не підходящий час для будь-яких експериментів. Крім того, що ви, імовірніше за все, не знатимете, як правильно їсти замовлену вами "новинку", це блюдо може просто не припасти вам до смаку. Бувають випадки, коли ви не знаєте, як правильно їсти певну страву, тому що вона була замовлена господарем для всіх присутніх (наприклад, закуска, яка подається на загальному блюді або на окремій тарілці для кожного гостя). У такому випадку почекайте, поки хтось із присутніх почне їсти, і вчіться, що називається, на ходу, або ж зовсім відмовтеся від цього блюда.

     - Замовляйте страву, яку ви можете вільно, спокійно їсти, ведучи при цьому розмову.

     Вживання  деяких блюд — справа досить клопітка та зовнішньо може бути не дуже привабливою для інших учасників трапези. До подібних належать: лобстер або краб у панцирі (проблема — діставання м'яса із панцира); риба, приготовлена з кістками (проблема — виймання кісток із рота); деякі види пасти (проблема — кінці макаронів, що звисають з виделки); французький суп із цибулі (проблема — шматок розплавленого сиру, який знаходиться на поверхні супу).

     - Реально оцінюйте, скільки ви можете з’їсти.

     Неправильно і некрасиво замовити більше, ніж  необхідно, а потім залишати страви неторканими (поширена практика забирання з собою не з’їденого абсолютно не прийнятна для ділової їжі). У разі, коли ви з'їсте більше ніж звичайно — переїсте, ефективність вашої участі у бесіді, яка і є смислом, метою зустрічі, очевидно зменшиться. Якщо ви господар, не підштовхуйте гостя з'їсти або випити більше, ніж йому хочеться.

     - Під час ділової їжі, як правило,  не рекомендується пропонувати  іншій особі спробувати вашу  страву або приймати запрошення  спробувати страву, замовлену гостем. Якщо вам хочеться дізнатися, наскільки смачне певне блюдо, замовте його. 

     3. Замовлення вина 

     Досить  часто під час ділової їжі (насамперед обіду) до страв замовляється вино. Його замовлення робиться після того, як присутні визначили, що саме вони будуть їсти.

     Логічно надати право замовити вино найбільш досвідченій у цьому питанні присутній за столом особі. Знання вин — вузькоспеціальне питання, тому не варто робити вигляд, що ви — знавець, якщо це не відповідає дійсності. Краще попросити поради в офіціанта або сомельє, якого часто можна впізнати по символічному ключу від винних запасів, шо звисає з ланцюжка на шиї. Він підкаже вам, яке саме вино краще підійде до вибраних страв. (Основний, базовий принцип замовлення вин досить простий: як правило, білі вина вживають з рибою або птицею, червоні — з м'ясом, але цей принцип не є "залізним" і за бажання може бути порушеним.)

     Досить  поширене замовлення вина у келиху: у такий спосіб кожен із присутніх  може підібрати вино, що найкраще відповідає замовленій ним страві, доповнює її. Хоча замовлення вина у келиху — прийнятий звичай, красивим жестом буде запропонувати замовити пляшку вина, яку ви можете розділити зі своїми гостями. Офіціант або сомельє відкриє та розіллє вино.

     Якщо  ви зробили замовлення, офіціант/сомельє  покаже вам невідкриту пляшку, коли принесе її до столу. Таким чином ви можете пересвідчитись, подивившись на етикетку, що вам принесено саме те вино, яке ви замовили. Потім офіціант/сомельє відкриє пляшку і дасть вам корок. Покладіть його на тарілку: за сучасним етикетом вважається, що здавлювання корка для визначення його вологості, як і нюхання корка, є застарілим ресторанним ритуалом, який до того ж багатьма сприймається як претензійний. У будь-якому разі тільки покуштувавши вино, відпивши зі склянки, ви можете найкраще визначити його якість.

     Офіціант/сомельє  наллє трохи вина у ваш келих. Таким чином буде гарантовано, що ніякі маленькі шматочки корка не потраплять у келих вашого гостя. Підніміть келих, якщо бажаєте, понюхайте  вино, а потім зробіть ковток. Якщо вино має відповідний якісний смак, кивніть головою або скажіть "Добре": ви пробуєте вино, щоб визначити, чи воно якісне, а не для того, щоб зрозуміти, чи воно вам смакує. У рідкісних випадках ви, можливо, будете змушені попросити замінити пляшку. Не будьте претензійним і не просіть замінити пляшку лише для того, щоб справити враження на когось із присутніх.

     Офіціант  розіллє вино по келихах гостей, наповнивши келих господаря (або  особи, яка робила замовлення) в останню  чергу. Ті гості, які не бажають вина, повинні або сказати про це офіціанту або ж просто покласти кінці пальців на край келиха, коли до них підійде черга. Перевертання келиха догори дном на знак відмови від вина — давно застарілий звичай. Після того, як налите вино буде випите, келихи знову наповнює господар, якщо офіціант/сомельє не підійде зробити цього. Гості ніколи не повинні самі наповнювати свої винні келихи. За традицією келихи для білого вина заповнюються на три чверті, для червоного — на половину. 

     4. Ділова частина 

     Не  так давно етикет диктував, що справи можуть обговорюватися не раніше, ніж буде замовлена кава/чай. У сучасному швидкісному діловому світі працює інший принцип: під час ланчу період перед замовленням їжі заповнюється, як правило, неформальною бесідою. Після того, як страви замовлені, починається обговорення ділових питань, яке бажано закінчити до подавання їжі. Таким чином ви зможете повною мірою отримати насолоду від страв. Очевидно, що вибір підходящого часу для обговорення бізнесу в кожному конкретному випадку робиться не тільки залежно від існуючих норм та правил. Насамперед цей час визначається, виходячи з практичної точки зору, з урахуванням того, скільки саме часу присутні можуть (і бажають) відвести на неформальну бесіду і коли саме їм зручно обговорювати ділові питання.

     - Під час неформальної бесіди на діловому ланчі уникайте тем, які можуть викликати протиріччя серед присутніх та порушити спокійну дружню атмосферу.

     Хоча  питання політики, соціального життя  та багато інших, що сприймаються людьми зі значною емоційністю, і не визнаються нині повністю недопустимими, неприйнятними для неформальної бесіди, обговорюючи їх, ви ризикуєте погіршити настрій або ж просто роздратувати вашого ділового партнера, що, безумовно, зменшить успіх вашої зустрічі або ж зовсім зведе її нанівець. Уникайте також обговорення усього неапетитного та неприємного, як хвороби, перебування у лікарні і т. ін., — ці теми особливо відбивають у людей бажання їсти. Використайте час неформальної бесіди для встановлення, розвитку стосунків з вашим гостем/гостями. Ваші зауваження мають бути приємними та "смачними".

     - Як правило, ділову розмову починає господар.

     Однак якщо господар занурився в обговорення  спортивних змагань, свого хобі або  подій студентського життя, гість  може відчути, що йому необхідно взяти  ініціативу у свої руки. Перед тим, як змінити тему, впевніться, що господар до кінця розповів конкретну історію. Спробуйте сказати щось подібне: " Цікава історія. Я також палкий прихильник цього спортивного клубу. Зараз же мені дуже хотілося б почути Вашу думку щодо останнього контракту".

     - Розмовляючи, сидіть прямо, спокійно, не метушіться.

     Правило, яке не дозволяє класти лікті на стіл, поширюється лише на сам процес їжі. У той час, коли ви не тримаєте у руках прибор, абсолютно допустимо  поставити лікті на стіл. Насправді така поза — лікті на столі, долоні складені разом, голова і плечі нахилені трохи вперед — демонструє вашу напружену увагу до того, що говориться вашим партнером. Не відволікайтеся від розмови на споглядання інших присутніх у залі, виду за вікном. Також не забудьте вимкнути ваш телефон у той момент, коли ви прийшли до ресторану, і увімкніть його тільки після закінчення ланчу. Винятком можуть бути тільки надзвичайні ситуації (хвороба, непередбачені ускладнення і т. ін.).

     - Якщо вам протягом ланчу необхідно  розглянути певні ділові матеріали, стіл з суцільним сидінням навколо нього (кабінка) є кращим вибором, ніж звичайний стіл.

     У такому випадку присутні можуть покласти свої папери та портфелі/папки поруч  із собою, а не на сусідній/додатковий стілець чи на стіл. Якщо вам у ході бесіди необхідно робити записи, найзручніше мати для цього невеликий записничок, що легко вміщається у руках і який після завершення дискусії можна швидко заховати. У тому випадку, коли необхідно розкласти робочі матеріали на столі, дочекайтеся, поки не буде прибраний увесь посуд: їсти і читати або писати — важко і неефективно, до того ж документи, над якими ви, очевидно, працювали не п'ять хвилин, можуть бути забруднені або ж взагалі зіпсовані їжею чи краплями від напоїв. Уникайте використання мобільного телефону за столом, а також не ставте на нього персональний комп'ютер: ресторан — не ваш офіс. Якщо вам під час ланчу необхідно використовувати електронні засоби зв'язку, організуйте зустріч у залі засідань.

     - Обговорюючи справи, не підвищуйте голос, намагайтеся говорити тихо, щоб вашу розмову не могли почути відвідувачі за сусідніми столами, а також офіціанти.

     - Будьте готові віддати обговоренню ділових питань стільки часу, скільки необхідно.

     Тому  не плануйте для себе ніяких важливих справ близько до того часу, коли ви очікуєте закінчення ланчу (якщо тільки ви чітко не визначили його тривалість, домовляючись про зустріч). 

     5. Оплата чека 

     Після завершення їжі, час закінчити бесіду, оплатити чек та попрощатися. Зрозуміло, що господар (особа, яка запрошувала) сплачує за ланч.

     - Бажано заздалегідь визначитися, як саме буде оплачено чек.

     За  можливості використайте кредитну картку: у такий спосіб процес оплати буде швидким, простим та недемонстративним, невідкритим. Зрозуміло, що чек не є  секретним документом, але гість/гості не мають знати вартість ланчу, а господар не повинен оголошувати її.

     - Не варто використовувати калькулятор для перевірки чека; якщо ви сумніваєтесь у представлених цифрах, відійдіть з офіціантом до каси і там вирішуйте проблему.

     - Не сперечайтеся про те, кому сплачувати за ланч.

     Якщо  господар — жінка, і гості-чоловіки відчувають себе некомфортно, тому що вона оплачує чек, жінка може сказати  щось подібне: Фірма "АБВ" бажала б бачити вас своїми гостями".

     - Оплачуючи чек, не забудьте додати чайові, пересвідчившись перед тим, що вони вже не включені до нього. Вираховуючи суму чайових, намагайтеся, щоб ваші розрахунки не відображалися на вашому обличчі — не варто закочувати очі, напружено морщити лоба та ворушити губами. Виходьте з класу ресторану і з того, що у найдорожчих із них чайові не перевищують 15 відсотків від вартості ланчу.

     - Якщо ви оплачуєте чек готівкою, можна попросити чек для подальшої передачі його до фінансового відділу вашої компанії, фірми. 
 

     Висновок 

     По  суті ланч не завершений, аж поки ви разом зі своїм гостем не вийшли з ресторану. Ввічливий господар проведе гостя до виходу, до паркінгу або, за необхідності, до зупинки таксі. Потиснувши руку гостю, він подякує йому за прихід і, можливо, домовиться про наступну зустріч. Гість, безумовно, повинен подякувати господарю за запрошення.

     Протягом  наступних двох днів гість має  надіслати господарю написаний  від руки лист-подяку, в якому  можна також підтвердити домовленості, досягнуті протягом ланчу.

     Надсилання  листа-подяки можна замінити телефонним дзвінком. Але при цьому варто пам'ятати про переваги листа: по-перше, він не відволікатиме господаря, перериваючи його справи, а по-друге, лист завжди сприймається як більш ввічливий та теплий вияв доброго ставлення до іншої особи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел 

1. Андреева Г. М. Социальная психология. — 2-е изд. — М., 1988.

2. ГриншпунИ. Б. Введение в психологию. — М., 1994.

3. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения.— М., 1987.

4. Конева Е. В. Психология общения: Учеб. пособие. — Ярославль, 1992.

5. Лисина М. И. Проблема онтогенеза общения.— М., 1986.— С. 11-14.

6. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. — К., 1997.

7. Лунева О. В., Ворошилова Е. А. Психология делового общения.- М., 1980.