Професійна етика. Юридична етика як вид професійної етики. Професійна етика державних службовців

Тема 2. Професійна етика. Юридична етика як вид професійної  етики. Професійна етика  державних службовців.

План

1. Професійна етика: поняття, види.
2. Специфіка юридичної професії і значення юридичної етики.
3. Юридична етика як вид професійної етики: поняття, предмет, завдання. Відмінність юридичної етики і етики права.
4. Структура, види, норми і джерела професійної етики.
5. Професійна етика державних службовців.

1. Професійна етика: поняття, види, значення.

    Сьогодні  прийнято говорити про професійну етику  лікаря, педагога, журналіста, депутата, судді, відповідні етичні кодекси в бізнесі, у військових, у сфері торгівлі, існують міжнародні етичні кодекси для працівників музеїв, товариства Червоного хреста і в рамках інших міжнародних організацій. В силу поглиблення професіоналізації праці перед спеціалістами різноманітних напрямів все частіше виникають моральні колізії, вирішити які, спираючись тільки на професійні знання не можливо. Більше того, професійне захоплення, позбавлене моральних критеріїв та цінностей, може бути небезпечним як для самої людини, так і для оточуючих, а в більш широких масштабах — і для суспільства в цілому. Тому проблеми професійної етики зовсім не зайвий додаток до професійної освіти.

    Ми  можемо стверджувати, що кожна трудова  діяльність (незалежно від професії) базується на моральній системі суспільства. Проте, існує безліч професій, де такі поняття як обов’язок, совість, справедливість не є головними в професійній діяльності людини. Можна бути блискучим музикантом чи фізиком, неабияким інженером чи висококласним токарем і, незважаючи на нестерпний і корисливий характер, користуватися репутацією відмінного фахівця. Приходячи в ці професії, люди не складають ніяких присяг, не створюють кодексів честі тощо. Тут головна роль належить таланту, вмінню, майстерності і працьовитості.

    Наприклад, норовливому і скандальному музиканту  його відштовхуючі властивості не перешкоджають  блискуче зіграти свою партію. Хто  стане цікавитися особистими якостями кулінара, покуштувавши смачно приготовану  їжу? Тут завжди на першому місці — професіоналізм.

    Проте є професії, моральний аспект в  яких відіграє основоположну роль. Які? (лікарі, депутати, вчителі, юристи) чому? Просто в цих сферах діяльності спостерігається особливо велика залежність однієї людини від іншої, і результати професійної діяльності можуть мати доленосне значення для інших людей. Це професії, де „об’єктом праці” виступають живі люди, де в процесі професійної діяльності відбувається вторгнення у внутрішній світ людини часто в критичних життєвих ситуаціях. Відповідно до професіоналів, які займаються такою діяльністю, суспільство висуває не тільки вимоги загальної моралі (що стосуються будь-якої людини незалежно від професії), але і специфічні моральні вимоги. Більше того, моральність представника такої професії буде показником рівня професійності. І не треба про це забувати. (приклад, лікар педіатр, кардіолог).

    Отже  виникає така галузь наукового знання, як професійна етика. Проте є дискусія з приводу визначення професійної етики. Одні вчені вважають, що професійна етика виникає як наука про професійну мораль, яка складається з „особливих” норм моралі, що доповнюють загальні моральні принципи. Інші вчені, навпаки, вважають, що деякі моральні норми і принципи в професійній етиці повинні бути обмежені (наприклад, лікар може бути не завжди правдивим, юрист — не завжди гуманним). Третя група вчених вважає, що неправильно шукати якісь особливі моральні норми для професіоналів, як неправильно і обмежувати (ігнорувати) загальні норми.

    Професійна  етика — система конкретизованих моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тої чи іншої професійної діяльності людей.

    Професійна  діяльність, об’єктом якої стають живі люди, утворює складну систему  взаємоперехідних, взаємозумовлених моральних  стосунків. До цієї системи належить перш за все: 1. ставлення спеціалістів до об’єкта праці (слідчий - обвинувачений, лікар – хворий), 2. стосунки спеціаліста з колегами (адвокати між собою), 3. ставлення спеціаліста до суспільства (призма професійної діяльності, анекдот).

    Професійна етика є збірним поняттям, вона охоплює весь спектр професійних відгалужень етики: медичної, юридичної, педагогічної тощо.  

2. Специфіка юридичної професії і значення юридичної  етики.

    У центрі уваги юридичної етики  знаходиться питання щодо ролі, характеру та ступеня впливу морально-етичних категорій — добра і зла, обов’язку і совісті, справедливості та відповідальності, гідності та честі або їхньої відсутності на професійну діяльність юристів усіх професій.

    Постійне  спілкування з людьми, необхідність прямого втручання і участі в їх долях зобов’язує представників окремих професій виконувати моральні норми завжди і скрізь. Це спеціалісти, від непродуманих слів і рішень яких можуть настати незворотні наслідки (наприклад, позбавили волі невинного). Це важливо, якщо людина за збігом обставин попадає під владу посадової особи, від якої залежить її подальша доля. За таких обставин на перший план виступають властивості морального характеру, що притаманні цій посадовій особі, її моральні принципи і ставлення до конкретних обставин. (золоте правило, посадової особи).

    Особливе  значення юридичної етики зумовлене  специфікою професійної юридичної  діяльності, а також важливими  соціальними функціями, які виконують  юристи.

    До  такої специфіки  належить:

1. основні юридичні професії включають наявність влади над іншими людьми і вирішення їх доль.
2. крім того, функціонування однієї з гілок влади, а саме судової, повністю забезпечують юристи. Переоцінити соціальне значення суду важко, оскільки суд — це основний орган, де повинна бути відновлена справедливість.
3. повноваження, закріплені за посадами, які обіймають юристи, є досить широкими, а відповідно породжують серйозні моральні, матеріальні та правові наслідки.
4. рішення винесені окремими посадовими особами (наприклад, судді) виносяться від імені України, а тому неправомірне або несправедливе рішення, по-перше шкодить особі, щодо якої воно прийняте, по-друге, дискредитує не тільки самого юриста, але і державу в цілому.
5. робота юристів — це постійний розгляд і вирішення міжособистісних конфліктних ситуацій, де зіштовхуються діаметрально-протилежні інтереси, і їх вирішення має бути справедливим. Оскільки незаконне, несправедливе розв’язання конфлікту — це причина виникнення нового.
6. спілкування з людьми під час здійснення професійних обов’язків дуже часто відбувається в критичних ситуаціях в режимі підвищеної психологічної напруги (слідчий – обвинувачений, суддя – засуджений). Проблема в тому, що в нервовому напруженні значно важче дотриматися моральних норм.
7. важливою особливістю професії юриста є гласність, „прозорість” процесу роботи, можливість об’єктивної оцінки діяльності посадової особи. Це зобов’язує юриста контролювати емоції, тому що кожне промовлене слово має свої наслідки, і йдеться не тільки про зміст слів, але й про манеру висловлюватись.

   Отже, стає зрозуміло, що професія юриста має  важливе соціальне значення і  є необхідною для нормального  функціонування суспільства. (на жаль через невдале, а то й вкрай  погане виконання своїх обов’язків, населення України так не вважає, приклад про Буша, Ширака і наших посадовців). Якщо узагальнити, основною метою діяльності юриста є забезпечення справедливості, що є дуже нелегкою справою, оскільки ще з Античності і до наших днів серед науковців і пересічних громадян є суперечка, що ж слід вважати справедливим. Звичайно, передусім, юрист у своїй діяльності повинен строго дотримуватись норм права, зокрема, які забезпечують права людини. Але цього недостатньо. Слушною видається думка, що елемент справедливості досягається гармонією права і моралі.  

3. Юридична  етика як вид професійної  етики: поняття, предмет. Відмінність юридичної  етики і етики  права.

    Юридична  етика — це вид професійної етики, що досліджує застосування загальних норм моралі під час здійснення специфічної професійної діяльності юристами, зокрема моральні проблеми, які виникають під час такого застосування.

    Юридична  етика переносить досліджувані етикою абстрактні моральні категорії на практичний ґрунт, пропонує шляхи втілення їх у  реальне життя, сприяє моралізації  професійної діяльності, додає їй морального змісту.

    Ви  напевно неодноразово чули такий  термін як етика права. Постає питання, а що ж таке правова етика або  етика права? Ці поняття не слід ототожнювати.

    Предметом етики права є моральний зміст права: його онтологія, основні цінності, норми, а також практика реалізації цього змісту в різних правових системах (або умовах).

    Тоді  як предмет юридичної етики — це відношення або ставлення спеціаліста, професіонала до змісту і цінностей права, законодавчих норм, правил, і реалізація цього відношення в професійній діяльності.

    Суб’єктом етики права  є кожен дієздатний громадянин. Етика права у суб’єкта права — явище довільне. Вона передбачає своєрідну реакцію на зовнішнє право, закони. Проявляється ця реакція у внутрішній позиції людини, які прямо пропорційно впливає на зовнішню поведінку (правомірну чи ні).

    Суб’єктом юридичної етики є спеціаліст, який безпосередньо реалізує в професійній практиці своє відношення до права. Закон по-різному може бути використаний, і це залежить більшою мірою не від закону, а від особи, яка його застосовує.

    У суб’єкта етики права на перший план виходить ціннісне ставлення до права, його роль в нормативній творчості  та застосуванні права є мінімальною  і опосередкованою.

    У суб’єкта юридичної етики ціннісне відношення відходить в тінь, а на першому місці стає знання нормативних документів і вміння їх застосовувати, тобто знання букви закону. При чому у юриста-фахівця знання може не співпадати з внутрішньою моральною оцінкою норми закону. В такому випадку виникає внутрішній конфлікт між особистою людською позицією і позицією спеціаліста. Саме такі проблеми покликана досліджувати юридична етика.  

4. Структура, види і норми професійної етики.

   Структура юридичної етики — це внутрішня  побудова її знань. Можна виділити загальну та особливу частину юридичної етики.

   В загальній частині етики досліджується поняття юридичної етики, її призначення, історичний шлях розвитку і міжнародне визнання галузі знань тощо. Особлива частина дає уявлення про значення і роль етичних категорій стосовно спеціалізованих інститутів юридичної професії.

   За  ознаками спеціалізації юридичну етику  слід поділити на:

1. суддівську етику;
2. етику слідчого;
3. прокурорську етику;
4. адвокатську етику;
5. етику нотаріуса;
6. етику юрисконсульта;
7. міліцейську етику.

   Крім  того, з появою у складі Мін’юсту Державної виконавчої служби, а також Департаменту з питань виконання покарань, пов’язаних з вкрай болючими питаннями виконання судових рішень та вироків, чільне місце в зазначених органах відведено юристам, а відповідно вимогою часу є створення щонайменше ще двох галузевих юридичних етичних систем.

   Щодо  видів юридичної етики, то можемо говорити про офіційну етику, корпоративну етику і традиційну етику.

   Офіційна  етика — це етичні вимоги, що містяться в правових нормах, невиконання яких може мати негативні наслідки (звільнення з посади, відсторонення від справи). Наприклад, у Законі України „Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. міститься вимога до судді „не допускати вчинків і будь-яких дій, що ганьблять звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості і незалежності”. Це вимога Закону. Однак ця вимога носить і етичний характер, вимагаючи від судді високої моральності.

   Корпоративна  етика — це сукупність етичних правил, що містяться в документах, прийнятих добровільно представниками будь-якої професії, галузі, громадського об’єднання і обов’язкові до виконання особами, що до них належать (це суддівська, адвокатська етика).

   Крім  офіційної та корпоративної етики  існують взаємини, не врегульовані будь-якими правилами, крім вимог загальної вихованості і внутрішньої інтелігентності юристів. Так, не повинен адвокат, суддя, слідчий у присутності клієнта образливо відгукуватися про роботу колеги, навіть якщо клієнт з ним не знайомий. Це вимоги традиційної етики.