Проблеми працевлаштування молоді

     Даценко В.Д.

     Науковий  керівник:

     Шатило  О.А.

     Полтавський Політехнічний Коледж НТУ «ХПІ» 
 

     ПРОБЛЕМИ  ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ 
 

     Актуальність  теми обумовлена тим, що молодь – головна  рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних, соціальніх, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному потенціалу, мобільності та гнучкості молоді люди мають можливість впливати на суспільний прогрес, визначаючи майбутнє суспільства, держави та світового співтовариства. Одним з перспективних напрямків залучення молоді в  суспільні процеси країни є забезпечення молоді робочими місцями.

     Своєю роботою я хотів визначити основні проблеми працевлаштування молоді на ринку праці, а також визначити як держава може їм в цьому допомогти.

     Вихід молоді на ринок праці, відбувається, переважно, після закінчення навчання. Саме на цьому етапі виникає багато проблем щодо реалізації їх трудового  потенціалу. Окремі проблеми тим чи іншим шляхом долаються самою  молоддю, але деякі проблеми можуть бути вирішені лише за умови державного сприяння. Існують певні недоліки в сучасному державному впливі на процеси працевлаштування молоді, яки призводять до високого рівня безробіття серед молодого населення.

     Проблеми  молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки: досить високим освітнім рівнем; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), до змісту, характеру і умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю.

     Труднощі щодо працевлаштування спонукають молодь займатися нерегламентованою, а то й тіновою діяльністю. Така діяльність серед молодого покоління призводить до певних негативних наслідків, які можна поділити за напрямами:

     - економічні – знецінення робочої сили, вивезення за кордон національних ресурсів, зменшення надходжень до бюджету тощо;

     -  правові – підвищення рівня криміногенності суспільства, зростання злочинності тощо;

     -  психологічні – втрата мотивації до праці, зміна структури ціннісних орієнтацій, що призводить до уповільнення формування престижності легальної зайнятості;

     -   соціальні – посилення незахищеності молоді на ринку праці, зростання соціальної напружності.

     В умовах, коли молодь намагається зосередитися на матеріальному становищі, морально-етичні мотиви відступають на задній план. Рівень доходів істотно впливає на співставлення самооцінки молоді з її можливостями й реаліями ринкового становища.

     Таким чином, головні напрями підвищення рівня працевлаштування молоді на ринку  праці в Україні:

     1. Необхідно активізувати процеси підтримки ініціатив молоді щодо професійної підготовки  і працевлаштування, заохочення її до активного пошуку роботи. Для цього дуже важливою є повна та кваліфіковано надана інформація щодо перспектив професійного росту молоді.

     2. Варто створити таку мотиваційну  поведінку особистості, завдяки  якій вона була б зацікавлена в різних видах діяльності, сприяти відродженню інтересу молодих людей до різних і потрібних професій.

     3. Також потрібно підвищувати розвиток підприємництва, малого та середнього бізнесу, що забезпечує створення нових робочих місць.

      4. Засоби масової інформації, молодіжні організаціі мають психологічно готувати молодь до усвідомлення нею тієї ролі, яку вона може й буде відігравати в розвитку своєї країни.

     В цілому формування комплексного застосування вищевказаних пропозицій, які сприятимуть  працевлаштуванню молоді на ринку праці  та підвищенню її ролі в формуванні економіки України, можливе лише за умови своєчасного коригування  загальнодержавної політики працевлаштування, яка повинна відповідати вимогам ринкової економіки.

Чи реально  подолати безробіття серед молоді?

     Проблема  працевлаштування молоді полягає сьогодні не стільки у відсутності робочих  місць, як у нездатності держави, роботодавців та самих молодих спеціалістів знайти спільну мову. Роботодавці, зазвичай, бажають відразу мати відданого суперпрофесіонала, який був би готовий працювати за середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість молоді невіддані несуперпрофесіонали, насмілимось припустити, бажають здебільшого протилежного. Збалансувати цей очевидний конфлікт інтересів мала б насамперед держава, представники якої не втомлюються проголошувати, що молоді – її, держави, майбутнє. Особливо з огляду на ті негативні тенденції, які потягом тривалого часу спостерігаються в економіці України.

     Звісно, у держави є багато інструментів, за допомогою яких вона може регулювати ринок праці. Перш за все – це створення таких економічних  умов, які б заохочували роботодавців брати на роботу молодих і недосвідчених. Держава повинна матеріально заохочувати роботодавців, які надають «перше робоче місце» випускникам навчальних закладів різних рівнів акредитації. Добре було б передбачити податкові пільги для господарств, підприємств, організацій і установ, які забезпечували б роботою студентську та учнівську молодь у вільний від навчання час. Наприклад, під час канікул в таборах праці та відпочинку (будівельні загони, збирання врожаю). Створивши відповідні умови для поширення діяльності студентських та учнівських трудових загонів, волонтерських бригад, а також забезпечивши їх необхідним обсягом робіт і належними умовами перебування, можна було б значно покращити «картину» на молодіжному ринку праці.

     І ще. Щоб випускники навчальних закладів після закінчення навчання мали роботу, необхідно завчасно забронювати необхідну кількість робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях.

     На  жаль, насправді у нашій економіці  все навпаки. Потрібно в кожному регіоні вдосконалювати служби зайнятості, які повинні сприяти працевлаштуванню, тобто безоплатно надавати інформацію про вільні робочі місця та посади, про наявність яких своєю чергою їх повинні повідомляти різні підприємства та установи.; виплачується допомога з безробіття. Все це не виключає самостійного пошуку роботи шляхом безпосереднього звернення до роботодавця, а також прийняття громадян на роботу підприємствами поза службою зайнятості.

     Словом, молоді спеціалісти–випускники різних навчальних закладів часто не можуть знайти застосування своїм знанням  та енергії. І держава повинна допомагати їм у цьому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Література: 

     1.     Мутяк М. Менеджмент зайнятості  молоді: міжнародний аспект // Україна:  аспекти праці. – 2005. - № 4. –  С. 24-28.

     2.     Державне регулювання економіки:  Навч. посіб./ С.М. Чистов, А.Є. Никифоров та ін. – Вид. 2-ге, доопрац. і допов. – К.: КНЕУ, 2005. – 440с.

3.      Покрищук В., Горошко Л. Мотиваційна поведінка безробітної молоді в Україні // Україна: аспекти праці. – 2005. - № 8. – С. 7 – 12.