Дискусія, полеміка, диспут, дебати

Міністерство  освіти і науки України

Тернопільський  національний економічний університет

Факультет фінансів 

Кафедра філософії 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з логіки на тему: 

«Дискусія, полеміка, диспут, дебати» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тернопіль 2008

 

       План 

Вступ

1. Поняття дискусії

2. Форми організації дискусії

Висновок

Список  використаної літератури 
 

 

      Вступ 

     Операція  спростування (а тим більше – доведення) може застосовуватися за відсутності опонента. Особливої гостроти вона набуває в явному особистісному протистоянні, в процесі суперечки, учасники якої змушені брати до уваги не тільки надбання логіки (зокрема теорію доведення і спростування), а й досягнення інших наук, насамперед психології, мовознавства тощо. Мистецтво суперечки впродовж багатьох століть перебувало в компетенції риторики (теорії красномовства, ораторського мистецтва).

     Позитивну відповідь на це запитання деякі  люди вважають само собою зрозумілою, своєрідним принципом гуманної поведінки  людини. Так, за словами А. Лінкольна, жодна людина, яка вирішила досягти  успіху в житті, не повинна витрачати час на особисті суперечки. При цьому він радив іти на поступки і при вирішенні значних питань, якщо й опонент по-своєму правий, а при вирішенні дрібних – навіть за умови, що опонент неправий.

     Про мистецтво полеміки і її різновиди я розповім і охарактеризую їх у своєму дослідженні. 
 

 

      1. Поняття дискусії 

     Дискусія  – це найбільш загальне поняття порівняно з іншими дiалогiчними методами.

     Дискусія (вiд лат. discussio – дослідження, розгляд) – дiалогiчний метод творчої дiяльностi групи осіб, побудований на публічному, відкритому, доброзичливому обговоренні актуального, але спірного питання i спрямований на певний позитивний результат.

     У даному визначенні можна розрізнити чотири важливі характеристики дискусії.

     По-перше, дискусія – не внутрiшнiй діалог, а зовнiшнiй, відкритий.

     По-друге, предметом дискусії не може бути другорядне, випадкове для даної аудиторії  питання, воно має бути проблемним, важливим у даній ситуації й водночас викликати неоднозначні думки та пропозиції.

     По-третє, справжня дискусія – це не суперечка, не з'ясовування стосунків, вона передбачає об'єктивне й доброзичливе обговорення питання з обов'язковою повагою як до своїх прихильників, так i до опонентів, з опорою на особистiсно-дiалогiчний стиль спілкування. Тому за результатами дискусії не може бути переможців i переможених.

     По-четверте, дискусія як метод вирішення проблеми включає конструктивність, тобто  спрямованість на певний позитивний результат, на просування у вирiшеннi спірного питання.

     Полеміка, хоча й подібна до дискусії, але вiдрiзняється від неї своєю метою i засобами її досягнення.

     Основні правила дискусії.

     1. Всі відкрито висловлюють свої думки.

     2. Всі точки зору повинні поважатися.

     3. Слухайте інших не перебиваючи.

     4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.

     5. Водночас говорить лише одна особа.

     6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.

     7. Не критикуйте себе та інших.

     8. Незгоди й конфлікти відносно  ідей не повинні бути направлені  на конкретну особу.

     Примітки:

     1. Дуже важливо, щоб всі погодились  з кожним пунктом правил, «ратифікували» їх. Це дозволить далі посилатися на ці правила як на «закон поведінки» під час дискусій.

     2. Зауваження щодо порушень не  повинні бути брутальними або  образливими. Можуть бути застосовані  будь-які форми.

     3. Перелік правил не є сталим і непорушним. Учасники можуть змінювати та доповнювати його. Але важливо написати його разом. Це спочатку створить атмосферу спільних зусиль, а не накинутих настанов. 

     2. Форми організації дискусії 

     Існують такі основні форми організації  дискусії:

     «Дерево рішень» (метод усіх можливих варіантів). Суть методу і його мета:

     Ця  методика застосовується при аналізі  ситуацій і допомагає досягнути  повного розуміння причин, які  призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому.

     Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а викладач з великою точністю заносить у колонки переваги і недоліки кожного з них. В ході обговорення учасники дискусії заповнюють таблицю.

     Методика  проведення обговорення:

     1. Ведучий (головуючий) ставить задачу для обговорення.

     2. Учасникам надається основна  інформація по проблемі, історичні  факти, дати, події тощо (це може  бути частиною домашнього завдання).

     3. Ведучий (головуючий) ділить колектив  на групи по 4–6 чоловік. Кожній групі роздаються таблиці та яскраві фломастери. Визначається час на виконання завдання (10–15 хв.).

     4. Учасники дискусії заповнюють  таблицю й приймають рішення по проблемі.

     5. Представники кожної групи розповідають  про результати. Викладач може  порівняти отримані результати, відповісти на питання учасники дискусіїв.

     Дискусія  в стилі телевізійного ток-шоу. Суть методу і його мета:

     Ця  форма дискусії сполучає в собі переваги лекції і дискусії в групі. Група  з 3–5 чоловік веде дискусію на зарання обрану тему в присутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють свою думку або задають питання учасникам бесіди.

     Ток-шоу  дає можливість чітко виразити різні  точки зору за заданою темою, але  для цього основні учасники обговорення  повинні бути добре підготовлені. У всіх рівні умови – 3–5 хвилин. Ведучий повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялись від заданої теми. Ток-шоу добре проводити спареними уроками (1,5 год.)

     Методика  проведення дискусії:

     1. Ведучий визначає тему, запрошує  основних учасників, виробляє основні правила проведення дискусії, регламент виступів.

     2. Учасників дискусії потрібно  розсадити так, щоб «глядачі» були навколо стола основних діючих осіб.

     3. Ведучий починає дискусію: представляє  основних учасників і об'являє  тему.

     4. Першими виступають основні учасники (20 хв.), після чого ведучий запрошує «глядачів» прийняти участь у обговоренні.

     5. По закінченню дискусії ведучий  підводить підсумки, дає короткий  аналіз висловлювань основних  учасників.

     Дискусія  «Мозковий штурм». Суть методу і його мета:

     «Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, в якому здійснюються шляхом вільного висловлювання думки всіх учасників.

     Принцип «мозкового штурму» простий. Ви збираєте групу учасники дискусії, ставите їм задачу і просите всіх учасників висловити свої думки з приводу рішення цієї задачі: ніхто не має права висловити на цьому етапі свої думки про ідеї інших або давати їм оцінку.

     Всі декілька хвилин можна отримати велику кількість ідей, які служитимуть  основою для вироблення найбільш розумного рішення.

     «Мозковий штурм» можна вважати вдалим, якщо висловлені під час I етапу 5 або 6 ідей служитимуть основою для рішення проблеми.

     Методика  проведення дискусії:

     1. Ведучий ставить перед учасниками  «мозкового штурму» задачу і розповідає про його правила:

• мета «штурму» – запропонувати найбільшу кількість варіантів рішення задачі;
• примусьте працювати свою уяву; не відкидайте ніяку ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;
• розвивайте ідеї інших учасників;
• не намагайтеся дати оцінку запропонованим ідеям – цим ви займетесь трохи пізніше.

     2. Ведучий призначає секретаря,  який буде записувати всі ідеї, що виникають, слідкувати за  тим, щоб не порушувались правила,  при необхідності втручатися. Перший  етап триває до тих пір, доки з'являються нові ідеї.

     3. Ведучий об'являє коротку перерву,  щоб учасники налаштувались на  критичний лад мислення. Починається  II етап. Тепер учасники «мозкового штурму» згруповують і розвивають ідеї, висловлені в ході I етапу (список ідей можна надрукувати і роздати або вивісити на дощі). Проаналізувати і вибрати ті ідеї, які можуть допомогти знайти відповіді на поставлені питання, учасники приходять до рішення.

     4. Ведучий підводить підсумок дискусії. Якщо «мозковий штурм» не приніс потрібного результату, слід обговорити причини невдачі. 

     Висновок 

     Важливе місце в організації дискусії має культура мовлення. Адже не так  вже й багато людей у ході суперечки  вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу  стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т. п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.

     Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.

     Не  можна, щоб хтось зі сторін переходив  на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення  проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки.

     Не  можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань. 
 

 

      Список використаної літератури 

1. Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998.

2. Дейл Карнегі. Учись виступати публічно і впливати на широке коло людей. – К., 2000. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дискусія —  форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальиий поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний та заключний. На першому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які будуть винесені на колективне обго¬ворення, добрати відповідну літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії. Учасників дискусії краще розмістити у приміщенні так, щоб усі присутні бачили одне одного в облич¬чя й добре чули.

Добір теми багато в чому визначає ефективність дискусії. Звичайно, краще формулювати її проблемно. На обговорення не бажано виносити понад п’ять питань. Якщо тема складна, доцільно зробити невеликий вступ, щоб учасникам дискусії було легше визначитись щодо основних понять.