Дипломатичний протокол

Обмін подарунками відбувається під час перебування різнопланових  делегацій, здебільшого в кінцевій фазі візиту.

Особливості дипломатії різних країн

Китай

У зв’язку з тим, що остаточні  рішення приймаються, як правило, керівниками  країни, то без їхнього схвалення  жодна зміна відносин неможлива. Разом з тим, керівники Китаю  рахуються з думкою дипломатів, учених. У китайській делегації, як правило, багато експертів, наприклад, експерт  із фінансових питань, технічних тощо. У результаті чисельність делегації  виявляється досить великою .

Китайці — привітні господарі. Якщо вас запросять додому або в  ресторан на обід, приготуйтеся до того, що подадуть два десятки страв, а  то й більше. Категорично відмовлятися від запропонованого частування не слід. Навіть якщо якась із екзотичних страв здається вам огидною, спробуйте  з’їсти хоча б шматочок чи кілька ложок, а решту залишіть. Якщо подають суп, значить, обід підходить до кінця. Гість у Китаї повинен підводитися з-за столу першим.

У Китаї популярними є і горілка, і вино. П’ють, як правило, після  тосту. Келих варто тримати в  правій руці, підтримуючи її лівою. Цокаються нечасто, але якщо цокаються, то дотримаються правила: келих молодшого  за рангом повинен торкнутися верхньою частиною ніжки келиха, що тримає людина вищого рангу. В чужі келихи потрібно наливати до країв, інакше це буде розцінено  як неповага

Індія

Підтримуючи контакти з представниками Індії, варто пам’ятати про те, що в індійців високо розвинене почуття  власної гідності. Індус не дозволить  образити себе.

Імпонує ще одна риса індійських політиків  і дипломатів — це їхні реалізм, практичність, підпорядкованість одній  меті — інтересам країни.

Індійський дипломат ревно ставиться  до своєї честі. Ось, наприклад, у  Лондон до батька, посла Індії, приїхав  син- школяр, і в магазині, куди він пішов один, його спокусили кольорові олівці, які він вкрав. Його затримали, але як неповнолітнього, звичайно, відпустили. Про це дізналися журналісти жовтої преси. В одній із газет з’явилася стаття: "Батько заявив, що вчинок його сина не дозволяє йому представляти свою країну, негайно подав у відставку і покинув Лондон".

Японія

Говорячи про японський  характер та зіштовхуючись із японцями, іноземці звертають увагу на "загадкову  посмішку" та їхнє мистецтво приховувати  свої думки. Боб Дан Хем у книзі "Мистецтво бути японцем", ніби відповідаючи на питання про те, які вони — японські дипломати, — пише: "На Заході люди говорять вам правду або обманюють. Японці ж майже ніколи не обманюють, однак їм ніколи не спаде на думку говорити правду".

Японці не схильні висловлювати свої думки прямолінійно, а зміст  фраз навмисне затуманюється обмовками, в яких закладена невизначеність. З "покоління в покоління їх привчали говорити натяками, щоб уникати  зіткнення думок, радили уникати  прямих тверджень".

У розмовах, контактах з  японцями варто пам’ятати про  ще одну їхню рису, втім, властиву дипломатам інших країн, — вони не терплять найменшої образи, грубого слова  і самі утримуються від подібних висловів. їхня ввічливість робить їх приємними співрозмовниками. 

Спілкуючись із японськими партнерами, ніколи не використовуйте рукостискання. Японці уникають прямого  погляду в вічі, який неминучий  при рукостисканні. А за традицією найважливішим елементом чемної поведінки є уклін. Вітаючись, застосовують три види поклонів — найнижчий ("сайкейрей"), середній уклін під кутом приблизно 30° і легкий — приблизно 15°. Вітаючи один одного, японці повинні вклонитися не раз і не двічі: для звичайного вітання потрібно п’ятнадцять поклонів, а для того, щоб висловити особливу повагу до дуже шанованої особи — дев’яносто разів підряд.

 

Арабські країни

В арабських державах існуть свої норми етикету, протоколу, звичаї, пов’язані із способом життя, релігією, ідеологією

Враховуючи відношення до жінки, що прийнято в цій країні, у жодному  випадку не подавати їй руку, оскільки можуть виникнути ускладення. У жодному разі не подавати чоловікові для вітання ліву руку.

Знайомлячись, не прийнято розпитувати  про дружину, передавати їй привіти, і навпаки, якщо ви знаєте, що у вашого партнера е діти, потрібно розпитати  про них, розповісти про своїх.

У мусульман, арабів не прийнято вживати  вино, і, запрошуючи на ланч, обід, коктейль, не треба примушувати їх пити. Не можна подавати до столу свинину, а найкраще через помічника розпитати  — до якої їжі більш схильні  гості. В Іраку, наприклад, на великих  прийомах на стіл подають частини  туші корови й усі розривають її руками, тому не просіть ніж і  виделку. Якщо перед кавою вам  пропонували прохолодні напої —  це означає, що час, відведений для зустрічі, вичерпано. У Північній Африці не прийнято пити під час їжі. У Марокко  після їжі вам запропонують три  склянки чаю з м’ятою — і  ви все це повинні випити. Потиснувши руку господарю-марокканцю, потрібно піднести її до губ.

Північна і Південна Америка

На переговорах американці часто  займають жорстку позицію, використовуючи метод позиційного торгу; при  виникненні труднощів удаються до використання заздалегідь підготовленого пакета.

Американці, що беруть участь у переговорах, мають  набагато більше свободи при прийнятті  остаточного рішення, ніж, наприклад, члени китайської делегації.

Розмовляють американці дуже голосно. Британська манера говорити приглушеним голосом у  них вважається "шепотінням" і  викликає ворожість та підозру.

У США  правила етикету і протоколу  простіші, ніж в Англії. Смокінг  одягають рідше, ніж у інших країнах (більше в артистичних колах), фраки  ще рідше. Слова "mister" і "mistress" на конвертах і в листах не пишуться. Написані повністю вони мають інший, неприємний зміст. Повністю пишуть тільки "міс", пишіть Ms. чи Mr.

 

Франція

Французька  дипломатія відома своїми шармом, чарівністю. Французи вважають себе елітою, оскільки в них неабиякі досягнення в галузі французької науки і культури, живопису, літератури, філософії. Хоча вони цього не показують, але в  душі захоплюються своєю історією. Вони цінують людей, які знають їхню історію, культуру, архітектуру, і про  це слід пам’ятати, спілкуючись з  ними. Контактуючи, французи ніколи не применшують силу партнера. Вони пильно стежать за тим, аби зберегти свою незалежність і не поступитися. Вони жорстко ведуть переговори і, як правило, не мають запасної позиції, розраховуючи на перемогу.

У Франції надають великого значення освіті, тому на візитній картці слід зазначити, який вищий навчальний заклад ви закінчили, особливо якщо він має гарну репутацію.

Французи, як уже зазначалося, не відрізняються  пунктуальністю. До того ж, на прийомах вони дотримуються правила: чим вище становище, яке посідає в товаристві людина, тим пізніше вона приходить [4, с. 161].

Французи віддають перевагу розмові  на близькій відстані [2, с. 128].

Про справи починають говорити після  того, як подається кава. Як пише Ю. Рубинський у книзі "Французы у себя дома", вони не люблять "з ходу" торкатися в бесіді питання, що їх цікавить понад усе. До нього підходять поступово, після довгої розмови довкола і на різні нейтральні теми і ніби мимохідь, без натискування — "між грушею і сиром", тобто наприкінці обіду. Зробити навпаки означає не тільки дурний тон, але й невеликий розум: демонструючи свій інтерес, ви виступаєте в ролі прохача, а почувши негативну відповідь, ставите в незручне становище як себе, так і партнера".

Німеччина

Німецькі дипломати вирізняються пунктуальністю.

Німці, як правило, називають титул  кожного, з ким вони розмовляють (пан президент, пан міністр тощо). Якщо титул співрозмовника вам невідомий, звичайне звертання "Herr Doctor". До заміжніх жінок у Німеччині звертаються згідно з титулом її чоловіка (наприклад, "Frau Doctor"). Можна використовувати також звертання "Gnadige Frau" ("милостива пані").

Німці не люблять, коли гості запізнюються, і самі не запізнюються. За столом, у  дружній обстановці, вони можуть співати. На відміну від французів, які  просто піднімають келихи, німці цокаються. У ресторані вітаються навіть з незнайомими, а до офіціантів звертаються  шанобливо.

Італія

Італійські дипломати відзначаються  витонченістю, але до їхніх позитивних якостей не належать акуратність, пунктуальність, вони можуть спізнитися на обід, вечерю, затримати зустріч і навіть не помітити цього. Вони вільно розпоряджаються  часом.

До недоліків деяких італійських  дипломатів варто віднести те, що вони, обіцяючи що-небудь, не завжди дотримуються свого слова

їжа в них — предмет культу. За столом можуть вестися і серйозні переговори. Обід іноді триває 2—3 години. Міцні напої тут п’ють рідко. Однак, без місцевого вина не минає  жодний обід. Виголошувати довгі тости  в Італії не прийнято. 
 
Перед тим, як осушити келихи, вимовляють "чін-чін". За столом не цокаються

Відстань при бесіді — близька.

 

Англія

Найсильнішою рисою англійської  дипломатії є бездоганне знання предмета, проблем, що підлягають вирішенню, знання країн, енциклопедичні дані, які передаються  з покоління в покоління. 

Англійцям притаманні якості, що підходять для дипломатії. Це, наприклад, їхня схильність до замовчування, натяків. Англійці прагнуть уникати  категоричності. Улюбленими їхніми зворотами  є: "мені здається", "я думаю", "можливо, я неправий", їх характеризує схильність, якщо це можливо, уникати  однозначних відповідей "так" і "ні", що створює іноді труднощі в розумінні їх іноземцями.

Рукостисканням при зустрічі користуються рідко, обмін рукостисканнями  прийнятий тільки при першій зустрічі, у ході подальших контактів англійці обмежуються усним вітанням. Жінкам руки, як правило, не цілують, їхнє вбрання  не хвалять — це вважається непристойним. При першому відвідуванні нових  знайомих прийнято того ж дня надіслати  лист подяки, що свідчитиме про ваше бажання продовжити контакт.

У Великобританії дуже суворі вимоги до пунктуальності. Перед початком ділової зустрічі запитайте в  партнера, на скільки часу він розраховує. Це свідчення того, що ви цінуєте  його час.

В Англії дотримуються суворих  правил, вибираючи одяг для візитів. На обід приходять у смокінгу, на офіційний вечір одягають фрак.

Англійці не люблять, коли за столом виникають локальні розмови. Ваша промова повинна бути звернена до всіх присутніх, а не тільки до найближчих сусідів. У свою чергу, всі повинні  слухати того, хто говорить. Проголошувати  тости і цокатися тут не прийнято.

 

Висновок

Отож, останнім часом у  міжнародній протокольній практиці планувалася тенденція до раціоналізації і спрощення деяких елементів  церемоніалу. Ці явища не суперечать, а, навпаки, сприяють подальшому процесу  уніфікації протокольних вимог у  створенні єдиного загальновизнаного  кодексу норм. А Це, в умовах міжнародного спілкування, яке постійно розширюється, актуалізує завдання освоєння і застосування на практиці норм і принципів дипломатичного протоколу, який є, по суті, гарантією  успішного виконання дипломатом своїх професійних обов’язків 

Про дипломатію і дипломатів говорили і писали з давніх часів, писали різне  — і серйозне, і жартівливе, часом  іронічно-саркастичне, інколи анектодичне, і все це — свідчення того, що ця романтична професія цікавила і цікавить людей, не залишає їх байдужими. Тому хотілось би на завершення навести деякі найцікавіші афоризми про дипломатію і дипломатів, про протокол і церемоніал, про національні особливості деяких народів

Всяка дипломатія — це продовження  війни іншими засобами.

Чжоу Еньлай — китайський державний діяч

Хороший дипломат завжди пам’ятає, що він повинен забути.

Г. Макміллан — прем’єр-міністр Великобританії

Дипломат — людина, яка вміє мовчати на десяти мовах.

Невідомий автор

Дипломат — людина, яка двічі  подумає перед тим, як нічого не сказати.

А.Дрейєр — американський критик

Дипломат — це людина, яка може послати вас до дідька в таких  виразах, що ви й самі не помітите, як попрямуєте за вказаною адресою.

К. Стіннетт — американський письменник

Той, хто вивчає дипломатію, повинен  вивчити три речі: говорити французькою, нічого не говорити і говорити неправду.

К.Берне — німецький публіцист

Дипломат — це чесна людина, яку посилають до чужої країни обманювати для блага своєї вітчизни.

Г. Уоттон — англійський дипломат

Ідеальний дипломат — це професійний  шахрай з благородним серцем.

В. Швебель — німецький учений

Багатство породжує церемонії.

В’єтнамське прислів’я

 

Етикет — це коли поводишся трохи  ліпше, аніж це необхідно.

Невідомий автор

Цінність етикету в тому, що правила  поведінки передбачають увагу до людей. Це — самодисципліна заради інших людей і заради принципів.

Невідомий автор

Етикет — це коли позіхають із закритим ротом. Обідній етикет, мабуть, придумали люди, які не знали почуття  голоду.