Сутність і основні параметри підприємницького середовища

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

КАФЕДРА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

 

 

 

Реферат

З дисципліни: «Підприємництво»

На тему:

«Сутність і основні параметри  підприємницького середовища»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………….3

1. Загальна характеристика підприємницького середовища та його сутність………………………………………………………4-5
2. Основні параметри підприємницького середовища…….6-9
3. Складові підприємницького середовища залежно від ступеня зв’язку їх з підприємцем………………………………………………10

Висновки……………………………………………………………11

Список використаних джерел…………………………………...12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб'єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об'єднує ресурси для виробництва економічних благ із метою збільшення прибутку.

З економічної точки зору, підприємство самостійно здійснює індивідуальне  відтворення, тобто організовує  виробництво, для чого наймає робочу силу, купує сировину і матеріали, напівфабрикати в інших підприємств, платить за це готівкою або бере в кредит, користуючись безготівковим  обігом, свої товари продає чи тимчасово  складає. Шляхом інкасування готівки  або занесення на банківський  рахунок своїх претензій (заявок на права володіння) підприємство перетворює продукцію в ліквідні засоби, якими  сплачує борги чи тримає її як ліквідний  резерв для покриття нових закупівель. Так здійснюється повторення процесу  виробництва, і кругообіг починається  знову [1, c. 130-135].

Нормальний процес функціонування підприємництва можливий за наявності  певної суспільної ситуації — підприємницького середовища.

Далі в рефераті буде розглянуто суть і основні параметри підприємницького середовища.

 

 

 

 

 

1.Загальна характеристика підприємницького середовища та його сутність.

Підприємницьке середовище — це суспільно-економічна ситуація, яка містить в собі:

• ступінь економічної свободи;

• наявність (чи можливість появи) підприємницького корпусу;

• домінування ринкового типу економічних зв'язків;

• можливість формування підприємницького капіталу та використання необхідних ресурсів [2, т.1, с. 412].

Під підприємницьким середовищем  слід розуміти сформовану в країні сприятливу соціально-економічну, політичну, цивільно-правову ситуацію, що забезпечує економічну свободу дієздатним громадянам для заняття підприємницькою  діяльністю, спрямованої на задоволення  потреб усіх суб'єктів ринкової економіки.

Підприємці функціонують в певних умовах, що становлять у сукупності підприємницьке середовище, яка і  представляє собою інтегровану  сукупність різних (об'єктивних і суб'єктивних) факторів, що дозволяють підприємцям  домагатися успіхів у реалізації поставлених цілей, у здійсненні підприємницьких проектів і договорів  та отриманні прибутку (доходу). Як інтегрована  складна система підприємницьке середовище підрозділяється на зовнішню незалежну від самих підприємців, і внутрішню, яка формується безпосередньо  самими підприємцями.

Підприємницьке середовище складається  на основі розвитку продуктивних сил, вдосконалення виробничих (економічних) відносин, створення сприятливого суспільного  і державного клімату, формування ринку  як середовища існування (діяльності) підприємців та інших найважливіших умов.

Ефективна підприємницька середовище має забезпечувати цивілізованим  і законослухняним підприємцям  необхідні економічні свободи як перше і визначальна умова  становлення підприємництва, а як друга умова - організаційно-господарське новаторство.

 Ці два найважливіших складові елементи підприємницького середовища зафіксовані в Конституції країни. Зокрема, в ній записано, що кожен має право на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької діяльності; ніхто не може бути позбавлений свого майна (як матеріальної основи підприємницької діяльності) інакше як по суду; володіння, користування і розпорядження землею та іншими природними ресурсами здійснюється їх власниками вільно; гарантуються єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг і фінансових коштів, підтримка конкуренції, свобода економічної діяльності і, нарешті, визнаються і рівним чином захищаються приватна, державна, муніципальна й інші форми власності [4, c. 240].

 

 

 

 

 

2. Основні параметри підприємницького середовища.

Підприємницьке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.

Внутрішнє середовище підприємства — це механізм життєздатності підприємства, що забезпечує його самовиживання.

Воно відображає процеси та дії, що здійснюються усередині суб'єкту господарювання, основу його функціонування. Головне місце у внутрішньому середовищі займає підприємець, який створив свою фірму та нею керує. Підприємець самостійно приймає рішення з багатьох питань: обсяг ресурсів, що вкладаються, визначення мети, організація технології виробництва, організаційна побудова підприємства, наймання персоналу, постановка конкретних завдань, результат виробництва.

Фірма, яка займається підприємницькою діяльністю, може мати виробничий та фінансовий відділи, маркетингову службу, бухгалтерію, службу матеріально-технічного забезпечення та ін. Конкретна організаційна структура залежить від специфіки виду підприємства, обсягів господарської діяльності, широти асортименту товарів, що виробляються або реалізуються, цілей.

Управління цими структурними підрозділами здійснюють вище керівництво та підприємець. Внутрішні фактори піддаються контролю з боку підприємства та його працівників. За допомогою вищого керівництва здійснюється управління процесами, що відбуваються у внутрішньому середовищі фірми.

Господарський механізм орієнтований на досягнення оптимальної взаємодії усіх рівнів управління, складових елементів та функціональних областей для найбільш ефективного досягнення намічених цілей: підвищення рентабельності підприємства, зростання продуктивності праці, покращання обслуговування споживачів, розширення масштабів підприємницької діяльності.

Цілі, розроблені керівництвом фірми, доводяться до відома керівників структурних підрозділів, які у процесі координації спільної діяльності застосовують різні засоби і методи для їхнього досягнення. Щоб отримати кінцевий результат у вигляді прибутку, підприємство повинно сформувати певні цілі, для досягнення яких розробляються і реалізуються завдання на основі прийняття керівництвом фірми відповідних рішень в області розробки нової продукції, визначення структури виробництва, знаходження оптимальних витрат, забезпечення високої якості продукції, що випускається.

На кінцевий результат діяльності фірми впливають фактори середовища, які визначаються станом і розвитком ринкових відносин. Завдання підприємця — виявлення характеру і ступеня дії цих факторів та прийняття рішень, спрямованих на забезпечення стабільності функціонування і розвиток фірми.

Аналіз стану підприємницького середовища може здійснюватись за допомогою маркетингових досліджень, розробки бізнес-плану, оперативного управління, контролю за результатами господарської діяльності, звернення до послуг консультаційних фірм, інших сторонніх організацій, установ для одержання необхідної інформації. Ефективність господарської діяльності фірми залежить від багатьох факторів, які постійно знаходяться у полі зору підприємців та виявляються, аналізуються на основі порівняння економічних показників, узагальнення інформаційної бази даних.

Економічна інформація — це конкретне вираження процесів, що відбуваються усередині фірми. Без такої інформації та її аналізу неможливі ефективне функціонування і розвиток підприємницької структури.

Однак фактори та оцінка їхнього впливу на господарську діяльність різні за ступенем дії. Як правило, підприємство у процесі управління бізнесом саме визначає, які фактори і у якій мірі можуть найбільш впливати на результати діяльності нині та у майбутньому. При цьому висновки досліджень або поточних подій супроводжуються розробкою конкретних заходів і методів для прийняття відповідних управлінських рішень.

Виявляються і враховуються не тільки фактори внутрішнього середовища підприємства, але й зовнішні фактори, які впливають на стан внутрішнього середовища суб'єкта. Оскільки кожне підприємство на практиці підлягає впливу зовнішнього середовища, спостереження та аналіз повинні проводитись на постійній основі, включаючи застосування методів системного аналізу.

Системний підхід стосовно дослідження середовища передбачає розгляд підприємства не як закритої, а як відкритої системи, яка орієнтована на ринок, розвивається з урахуванням змін тих чи інших факторів зовнішнього середовища. Необхідно оцінювати сильні та слабкі сторони діяльності, намагаючись відстежувати фактори, що діють поза підприємством, та пристосовуватись до них.

Якщо підприємство не буде орієнтуватись на зовнішнє середовище з позиції системного підходу, то втратиться почуття перспективи, підвищиться ступінь підприємницького ризику, зникне орієнтир на потреби споживачів, виникнуть труднощі щодо збуту товарів.

Зовнішнє середовище підприємства — це структурно-просторове оточення, яке становить сукупність факторів прямого та непрямого впливу на функціонування підприємства.

Фактори середовища підприємства можна класифікувати за такими ознаками:

1.3а сферою оточення: фактори мікросередовища (внутрішні), мак- росередовища (зовнішні).

2. Залежно від ступеня впливу: прямий та непрямий (побічний) вплив.

3.3а характером дії: фінансово-економічні, організаційно-правові, соціально-психологічні.

4.3алежно від ролі факторів у створенні підприємницького клімату: стимулюючі та стримуючі [3, c. 58].

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Складові підприємницького середовища залежно від ступеня зв’язку їх з підприємцем.

Складові підприємницького середовища залежно від ступеня зв’язку  їх з підприємцем об’єднані в  шість сфер.

Перша сфера, параметри складових  якої (політичні, екологічні, фінансово- кредитні, цінові, податкові, правові, географічні) задаються законодавчо і які на конкретному етапі є умовно базовими, сталими.

З другою сферою складових підприємець  активно взаємодіє і змінює їх у зв’язку з новаторською функцією (організація підприємств, їх розміри, системи управління, технологія, технічна оснащеність, система матеріального стимулювання, назви товарів, послуг, ринки збуту тощо).

Третю сферу складових (інформаційні, рекламні, освітні), які виконують допоміжну роль, підприємець використовує у своїй діяльності.

Четверта сфера, параметри якої підприємець обов’язково враховує при визначенні стратегії розвитку, – морально-етичні цінності, традиції, звички, віросповідання і т. ін. І хоч їх дію можна назвати другорядною, але в розвинутих економіках вказані фактори набувають визначальної ролі.

П’ята сфера – зовнішньоекономічне середовище, параметри якого активно впливають на суб’єкти підприємництва через систему різнобічних механізмів: цін, тарифів, митного контролю тощо.

Шоста сфера – тіньова економіка, яка чинить певний силовий, владний, фінансовий, матеріальний тиск на підприємців, сприяє розвитку корупції [6, c. 350].

 

Висновки

Отже, підприємництво може розвиватися лише за наявності в країні певних зовнішніх і внутрішніх умов, що забезпечують сприятливі можливості для розвитку - сформованої підприємницького середовища.

Під підприємницьким середовищем  розуміють сприятливі соціально-економічні, політичні, цивільно-правові умови (ситуації), що забезпечують економічну свободу дієздатним громадянам для  заняття підприємницькою діяльністю. Вона представляє інтегровану сукупність різних (об'єктивних і суб'єктивних) факторів, що дозволяють підприємцям домагатися успіхів у реалізації поставлених цілей, у здійсненні підприємницьких проектів і договорів та отриманні прибутку.

Підприємницьке середовище підрозділяється  на зовнішню, незалежну від самих  підприємців, і внутрішню, яка формується безпосередньо підприємцями.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Гетьман О.О. Економіка підприємства: Навч.посібник/ О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. -.: Центр навчальної літератури, 2006 – 488 с
2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1/ред. кол.: С.В.Мочерний (відп. ред) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000 – 864с. (т.2. 2001 – 848с.; т.3.2002 – 952с.).
3. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. Підручник/За ред. І.Р.Михасюка. – 2-ге вид., виправлене і доповнене. – К.: Атіка, Ельга-Н, 2000.
4. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін. Економіка підприємства: Підручник/за загальною редакцією Й.М.Петровича. – Львів: “Новий світ-2000”, 2004 – 680с.
5. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2004. – 568с.
6. Экономика предприятия: Учебник/Под ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2003.