Організація та обслуговування робочих місць

 
 
 
 

САМОСТІЙНА  РОБОТА

З КУРСУ  «ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА»

НА ТЕМУ: 

ОРГАНІЗАЦІЯ  ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ 
 
 
 
 

Виконав: студент ІІІ курсу 2 групи

спеціальності «економіка підприємства»

Пархомчук Максим Володимирович 
 
 

 

     ЗМІСТ 

ВСТУП 3

1. СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ 3

2. НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ 6

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ 11

ВИСНОВКИ 14

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 15 

 

      ВСТУП

 

     Актуальність  теми. Перехід до ринкової економіки, докорінні зміни виробничих відносин, інтеграція народного господарства країни до світової економіки зумовлюють необхідність перебудови системи організації праці на українських підприємствах відповідно до сучасних методик та міжнародних стандартів, що забезпечують найбільш ефективне використання та поєднання матеріальних і трудових ресурсів.

     Важливим  елементом організації праці  на підприємстві є вдосконалення  планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення  на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

     Метою роботи є визначення теоретичного аспекту  та основних методик організації  робочих місць та їх обслуговування.

1. СУТНІСТЬ  І КЛАСИФІКАЦІЯ РОБОЧИХ  МІСЦЬ

     Робоче  місце — це частина виробничої площі, зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, яка оснащена всім необхідним устаткуванням, інструментом, пристроями і призначена для виконання трудових операцій певної частини виробничого процесу. Робоче місце є первинним осередком підприємства, у якому здійснюється процес перетворення «входу» (ресурсів, укладень) у «вихід» (продукт, послуга), , що може функціонувати відносно самостійно за своєю спеціалізацією.

     Робоче  місце складається з таких  елементів:

• виробничої площі;
• основного обладнання;
• пристроїв для зберігання матеріалів, заготовок, готової продукції, відходів;
• пристрої для зберігання інструментів, оснащення і пристосувань;
• підйомно-транспортних пристроїв;
• пристосувань для безпеки і зручності роботи.

     Кожне робоче місце має свою специфіку, пов’язану з особливостями організації  виробничого процесу, різноманітністю  форм конкретної праці у виробництві. Вид робочого місця визначається такими чинниками, як тип виробництва, рівень поділу і кооперації праці, ступінь механізації та автоматизації, кількість устаткування на робочому місці та ін.

     Робочі  місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.

     Залежно від кількості виконавців розрізняють  індивідуальні та колективні робочі місця. Індивідуальне робоче місце  призначене для роботи одного працівника протягом зміни. Колективне робоче місце  призначене для здійснення процесу  праці одночасно кількома робітниками (бригадою).

     Залежно від кількості устаткування розрізняють  одноверстатні та багатоверстатні  робочі місця. Останні характеризуються тим, що робітник у певній послідовності  здійснює виробничий процес на кількох  одиницях технологічного устаткування.

     За  ступенем спеціалізації розрізняють  універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації  — робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.

     Робочі  місця за характером розміщення в  просторі бувають стаціонарними (робоче місце токаря, коваля, вагранника) і  рухомі (робоче місце водія, машиніста  крана).

     Інші  параметри класифікації наведені у табл. 1:

Таблиця 1. Класифікація типів робочих місць

 

     При вирішальній ролі знарядь праці  вихідним моментом в організації робочого місця є предмет праці. Залежно від його параметрів (маса, габаритні розміри, вимоги до якості тощо) проектується технологічний процес із зазначенням виду і характеру знарядь праці (машин, устаткування, інструменту, пристрою), тобто визначаються наперед устаткування та оснащення робочого місця.

     Знаряддя  і характер предметів праці, у  свою чергу, обумовлюють планування (відповідну площу, розміщення елементів і т. ін.) робочого місця. Кількість, повторюваність, маса, габаритні розміри предметів праці, особливості знарядь праці також визначають систему і форму обслуговування.

     Водночас  характер і розміщення засобів та предметів праці мають узгоджуватись  з вимогами головної продуктивної сили — людини, з її можливостями приводити  в рух і використовувати речові елементи процесу праці без шкоди  для організму.

2. НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ

     Організація робочого місця — це система заходів  щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в  певному порядку, обслуговування й  атестації.

     Основні напрями в організації робочих  місць такі:

• раціональна спеціалізація;
• ефективне розміщення устаткування, оснащення, предметів праці;
• освітлення робочої площі; обслуговування;
• умови безпечної і високопродуктивної праці

     Спеціалізація робочих місць залежить від типу виробництва. Робоча зона або простір, де розташоване робоче місце, визначається розрахунками. Простору має бути достатньо для виконання всіх необхідних рухів і переміщень працівників під час виконання певних виробничих операцій. Ефективне розміщення всіх компонентів робочого місця формалізується його технологічним плануванням. У процесі організації робочих місць обов’язково враховуються санітарні норми, включаючи освітлення, інструкції з експлуатації устаткування, техніки безпеки та інші параметри, що забезпечують високопродуктивну і якісну працю. Передбачається також відповідна система сигналізації і зв’язку, що забезпечує обмін інформацією між робітниками і майстром або іншими лінійними керівниками, а також службами внутрішньоцехового обслуговування.

     Оснащення робочого місця передбачає повне укомплектування і постійне його забезпечення всіма необхідними знаряддями і предметами праці для виконання закріплених операцій процесу праці.

     З огляду на роботу, яка виконується, тип і характер виробництва та технологічного процесу робоче місце комплектується основним технологічним устаткуванням, предметами праці, допоміжним устаткуванням та оснащенням, організаційним оснащенням. (Табл. 2)

Таблиця 2. Основні елементи оснащення робочого місця

 

     Постійні  елементи устаткування та оснащення  робочого місця знаходяться на робочому місці завжди, незалежно від роботи, яка виконується в кожний окремий  період.

     Тимчасові елементи устаткування робочого місця  — це спеціальні предмети, призначені для виконання конкретної роботи. Їх склад, кількість і тривалість перебування на робочому місці залежать від технологічного режиму і системи  обслуговування.

     Спеціальні  робочі місця оснащуються повним комплектом необхідних компонентів  для виконання конкретних операцій. Спеціалізовані та універсальні робочі місця комплектуються тільки тими предметами, які використовуються постійно, а  решта доставляється періодично через систему обслуговування за вимогами.

     Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих  місць даного виду. Використання типових  проектів сприяє впровадженню досягнень  науки і передового досвіду в  процесі організації робочих  місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації  трудових процесів.

     Технологічне  планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника з урахуванням антропометричних, біохімічних даних і основних характеристик органів відчуття людини.

     Кожне робоче місце має зовнішнє і внутрішнє  технологічне планування.

     Зовнішнє  технологічне планування (просторово-технологічне) визначає параметри певної площі  та розміщення за вимогами технології всіх елементів робочої системи (місця) для виконання технологічних  операцій виробничого процесу відносно інших робочих місць на дільниці.

     Зовнішнє  технологічне планування робочого місця  проектується з урахуванням робочого та допоміжного простору (зони). При  цьому на схемі планування виділяється  робоча зона й зона праці (основна) та зона підходу (допоміжна).

     Робоча  зона — це тримірний простір, що обмежується досяжністю рук у  горизонтальній і вертикальній площинах з урахуванням повороту корпуса  на 180° та переміщення робітника на один-два кроки. У цій зоні розташовуються знаряддя та предмети праці, що постійно використовуються в роботі.