Організація і проектування фірми

   По-друге,  він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

   По-третє,  він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю  стійкого і мінливого станів, потенціал містить(як можливі)  елементи майбутнього розвитку.

   Рівень  потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких понять, «ресурс» і «резерв».

   Основний  зміст поняття «потенціал підприємства»  полягає в інтегральному відображенні поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси.

   Потенціал  підприємства – це складна,  динамічна,полі структурна система.  Ця агломерація має певні закономірності  розвитку, від уміння використати які, вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання.

   Спираючись на основі характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається:

• обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами – патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);
• можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психологічним та мотиваційним потенціалом;
• можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);
• інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності, та інші можливості.

   Разом  усі ці можливості створюють  сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності. 
 

2. Структура потенціалу фірми

 

   Під структурною  системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найсуттєвіших,  стійких (інваріантних) зв’язків між елементами.

   Об’єктні  складові пов’язані з матеріально-речовою  та технологічно-особистністною  формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

   До них  належать: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

   Інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

   Виробничий потенціал – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий по потенціал є полі структурною системою. До його складу входять: потенціал землі та природно-кліматичні умови – можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності; потенціал основних фондів – наявні та скритні можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства; потенціал оборотних фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці ( сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів; потенціал нематеріальних активів – сукупність можливостей підприємництва використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб; потенціал технологічного персоналу – здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

   Фінансовий потенціал – обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат. Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

   Потенціал відтворення – це процес безперервного відновлення всіх його складових.

   Під потенціалом  відтворення слід розуміти сукупність  матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів  капіталу, які перебувають у розпорядженні  підприємства або можуть бути  додатково залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

   Інформаційний  потенціал – це єдність організаційно-технічний  та інформаційних можливостей,  які забезпечують підготовку  й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів.

   Інформаційний  потенціал є найважливішою складовою  техніко-технологічної та управлінської бази сучасних підприємств. Розвинуті країни вже перейшли на новий постіндустріальний (інформаційний) рівень суспільного прогресу. Ефективне господарювання підприємств України, раціональне використання їхнього потенціалу неможливе без адекватного сучасним вимогам інформаційного забезпечення. У складі Інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно – економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу виконання завдань управління підприємством у різних галузях людської діяльності. 

3. Особливості формування потенціалу фірми.

 

   При подальшому  дослідженні процесів формування  потенціалу сучасних підприємств необхідно зосередити увагу на ресурсному та галузевому аспектах. Вибір цих аспектів зумовлено такими міркуваннями:

1. галузевий розподіл підприємств є традиційними для нашої економіки;
2. ресурсна сегментація відображає найпоширеніший підхід до вивчення категорії «потенціал».

   Обидва  аспекти викладаються у діалектичній  єдності, що дає змогу по-новому  визначити галузі промисловості  та їхнє місце в народному  господарстві країни.

   В основу  аналізу галузевих особливостей  формування потенціалу підприємств  покладено специфічність технологічних процесів, особливості організації виробництва, відмінності в характеристиках кінцевого продукту та ресурсів для його виробництва, відмінності в характеристиках кінцевого продукту та ресурсів для його виробництва, а також ринків збуту тощо.

   Залежно  від характеру споживання сировини  всі промислові підприємства поділяють на підприємства добувної та обробної промисловості. У свою чергу, добувну та обробну промисловість можна розділити на кілька великих галузей, що в системі створюють національну економіку. Так, наприклад, обробна промисловість включає машинобудування, чорну та кольорову металургію, легку, харчову промисловість тощо. Ці загальні галузі підрозділяють на низку менших підгалузей, які знову можуть бути в певний спосіб сегментовані. Наприклад, машинобудування включає верстатобудування, автомобілебудування, суднобудування і т.д. Верстатобудування включає групи підприємств, що спеціалізуються на виробництві токарних, шліфувальних верстатів тощо. Так само проводиться групування підприємств відповідно до будь-якого ключового фактора, що випливає з мети аналізу. 

Практичне завдання

Нарисуйте схеми: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ТЕМА  №3. ФОРМУВАННЯ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОЕКТУВАННІ ФІРМИ. 

1. Поняття і  значення засобів виробництва.

 

   Основна  ознака фірми – наявність в  його власності, господарському  веденні або оперативному управлінні  засобів виробництва. Тому при  організації і проектуванні фірми  значна увага повинна приділятись  оптимальному оснащенню та раціональному  використанню засобів виробництва.

   Фірма  може виконувати свої функції  тільки при наявності засобів  виробництва у вигляді засобів  праці, предметів праці, тобто  основних і оборотних фондів.

   Предмети  праці – це ті матеріальні  фактори виробництва, на які  спрямована праця людини (вони служать об’єктом її застосування).

   Засоби  праці – це ті матеріальні  фактори виробництва, за допомогою  яких людина впливає на предмет праці, видозмінює їх і одержує готову продукцію (машини, двигуни, обладнання, пристрої, виробничі приміщення, трубопроводи, лінії електропередач тощо). Засоби праці фірма може використовувати ті, що є у власності, оренді, лізингу, тимчасовому використанні і ін..

   Предмети  і засоби праці – це засоби  виробництва за допомогою яких  люди створюють матеріальні блага.

   Засоби  виробництва в грошовому виразі  виступають у вигляді основних  і оборотних фондів. 

2. Основні виробничі  фонди і підвищення їх використання.

 

Одним із головним факторів інтенсифікації виробництва, зростання його ефективності є підвищення віддачі основних фондів. Від ступеня їх використання значною мірою залежить ефективність функціонування фірми в цілому. «економічні епохи різняться не тим, що виробляється, а тим, як виробляється, якими засобами праці,- писав К.Маркс».

   Найбільш значимою частиною поза обігових активів є основні засоби, що значаться на балансі фірми і знаходяться в експлуатації, у запасі, на консервації, а також здані в оренду іншим фірмам.

   Основні  засоби – це грошова оцінка  основних фондів як матеріальних  цінностей, що мають тривалий період функціонування. Таким чином, основні фонди – це частина засобів виробництва, що ціликом або частково зберігають свою натуральну форму протягом усього терміну експлуатації і вроздріб переносить свою вартість на продукцію, що відзначаються і відшкодовуються з накопиченого фонду амортизації.

   У залежності  від характеру участі основних  фондів у процесі розширеного  відтворення вони поділяються  на виборниці і невиробничі  фонди.

   Виробничі  основні фонди функціонують у  сфері матеріального виробництва, зношуються поступово, а їх вартість переноситься на виготовлений продукт частинами у міру використання. Поповнюються вони за рахунок капітальних вкладень.

   Невиробничі  основні фонди – житлові будинки,  дитячі і спортивні установи, інші об’єкти культурно – побутового обслуговування, що перебувають на балансі підприємства. На відміну від виробничих фондів вони не беруть участь у процесі виробництва і не переносять своєї вартості на продукт, що створюється. Вартість їх зменшується в процесі споживання. Фонди їх відшкодування не створюється. Відтворюються вони за рахунок національного доходу.

   Незважаючи  на те, що невиробничі фонди  не здійснюють безпосереднього  впливу на обсяг виробництва,  їх постійне збільшення нерозривно  пов’язане з поліпшенням добробуту працівників, що в кінцевому рахунку впливає на результати діяльності підприємств.

   Основні  виробничі фонди підприємств  – це величезна кількість засобів  виробництва, що відрізняються  цільовим призначенням і терміном  служби. Звідси виникає необхідність класифікації основних фондів за визначеними групами, що враховують специфіку їх виробничого призначення.