Цикли ділової активності

Низхідна фаза великого циклу  - це період, коли стара структура економіки не може забезпечити економічний розвиток, але ще не готова до змін. Ця фаза триває 20-25 років.

Висхідна фаза великого циклу  триває 25-30 років - це період піднесення економічного та науково-технічного розвитку суспільства. Відбувається оновленням основного капіталу, масовим поширенням нових технологій, зародженням і розвитком нових галузей економіки. Характерними для цієї фази є соціальні потрясіння (війни, революції), внаслідок яких змінюється влада і соціально-політична структура суспільства.

Підйом першого циклу  Кондратьєв пов’язував з промисловою революцією в Англії; підйом другого – з розвитком залізничного транспорту, третього – з винаходами та впровадженням електроенергії, телефону, радіо; четвертого – з автомобілебудуванням.

Хвилі великих циклів також  здійснюють вплив на інші цикли. У  висхідних хвилях інтенсивні піднесення переважають над депресіями, які  мають незначний характер; у низхідних  хвилях спостерігаються зворотні явища.

Великі цикли притаманні як країнам з розвинутою ринковою економікою, так і країнам командно-адміністративної системи. Глибина кризових потрясінь  економіки колишнього СРСР і східноєвропейських країн, яка припала на другу половину 80-х - початок 90-х років, зумовлена  не тільки деформаціями командно-адміністративної системи. Ці економічні потрясіння були пов'язані з необхідністю докорінного  технологічного переозброєння виробництва, викликаного новим етапом науково-технічної  революції       [19, с. 41].

Відкриття Кондратьєвим великих хвиль мало велике значення. Вивчення особливостей і закономірностей довгих хвиль дає змогу прогнозувати зміни у господарстві у майбутньому, визначати тривалість цих змін.

Циклічні коливання важливо  відрізняти від нециклічних коливань. Для економічного циклу характерно те, що змінюються всі показники, і  що цикл охоплює всі галузі (або  сектора). Нециклічні коливання відображають:

• зміну ділової активності лише в деяких галузях, що мають сезонний характер робіт (зростання ділової активності, наприклад, у сільському господарстві восени в період збору врожаю; в будівництві - навесні і влітку і спад ділової активності в цих галузях взимку);
• у зміні лише деяких економічних показників (наприклад, різке зростання обсягу роздрібних продажів перед святами і зростання ділової активності у відповідних галузях).

Отже, економіка, як і будь-яка  інша система, розвивається нерівномірно: періоди спаду в ній чергуються з періодами піднесення. Такі коливання  називають економічними циклами, для  яких характерною є тенденція  до зростання. В класичному економічному циклі виділяють 4 фази, які поступово  змінюють одна одну: спад, дно, пожвавлення  та пік. В залежності від тривалості економічні цикли бувають: 1) короткі (3-4 роки); 2) середні (8-12 років); 3) довгі (45-60 років). Проте важливо відрізняти економічні цикли від нециклічних  коливань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.   ПРИЧИНИ ЦИКЛІЧНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ 

 

З 20-х рр. ХІХ ст. у капіталістичних  економічних системах з певною періодичністю  відбуваються кризи, які мали такі основні  ознаки: надвиробництво товарів і  неможливість їх реалізації, що тягне  за собою спад виробництва, погіршення життєвого рівня населення, зростання  кількості безробітних тощо [34. с. 180].

Представники різних напрямів і шкіл політичної економії намагаються  з'ясувати причини циклічного характеру  виробництва, насамперед криз, виробити рекомендації для їх усунення. Серед  усіх спроб розкрити причини цих  явищ виділяють поверхові (циклічність  пояснювали появою плям на Сонці, ритмом рухів Венери та ін.) та наукові.

Науковий підхід до визначення причин циклічності і криз пов’язують із представниками класичної школи  політекономії. Так, Д. Рікардо, англійський  економіст, такою причиною вважав несправедливий розподіл доходу й багатства. На відміну від нього Ж.-Б. Сей стверджував, що пропозиція породжує власний попит і кризи в усій економіці неможливі, вони можуть відбуватися лише в окремих регіонах або на окремих ринках товарів.

Т. Мальтус вважав, що особливістю  попиту є його постійне відставання  від пропозиції, тому що робітники  на свою зарплату купують лише частину  продукції, на іншу частину попит  формують власники капіталу (величина якого дорівнює їх витратам), а частка, яка забезпечує отримання прибутку, не знаходить збуту. Щоб її реалізувати, вважав Мальтус, потрібні «треті особи» — землевласники, армія, духовенство  та ін. Проте якщо доходів цих  осіб недостатньо, може виникнути криза надвиробництва [35. с. 156].

Подібні з Мальтусом погляди  мав швейцарський економіст С. де Сісмонді, який пояснював виникнення криз недоспоживанням населення, невідповідністю між виробництвом і споживанням.

К. Маркс найбільш глибинною  причиною цього явища вважав основну  суперечність капіталістичного способу  виробництва – суперечність між  суспільним характером виробництва  і приватнокапіталістичним характером привласнення результатів цього  виробництва.

Вітчизняний вчений М.І. Туган-Барановський пояснював циклічність диспропорцією між галузями. Він також об’єднав теорії циклічності у три групи, залежно від процесів, якими вчені намагалися пояснити виникнення тієї чи іншої кризи [35. с. 132].

 

Таблиця 2.1

Групи теорій виникнення циклічності за М. І. Туган-Барановським

теорії суспільного  виробництва	1. Неможливість збуту  одних товарів залежить від  недостатнього обсягу виробництва  товарів у інших галузях (Ж.Б.  Сей) 2. Порушення пропорційності  в суспільному виробництві (Д.  Рікардо). 3. Коливання, властиві  землеробству, спричиняють коливання  і в промисловості (Дж. Вільсон). 4. Основна суперечність  капіталізму - між суспільним  характером виробництва і приватно-капіталістичною формою привласнення (К. Маркс, Ф. Енгельс).
теорії обміну	Спекуляції на товарному  і грошовому ринках (М. Еванс, М. Вірт, К. Жугляр)
теорії  споживання	1. Маленькі доходи населення  спричиняють недостатній попит  і породжує кризи (Т. Мальтус). 2. Нагромадження багатства  та розширення виробництва не  можуть швидко пристосовуватись  до швидких змін у попиті (С.  де Сисмонді) 3. Зниження прибутку капіталістів  змушує їх вивозити  капітал за кордон, де норма  прибутку вища (Дж.С. Мілль).

 

Також є багато підходів до визначення причин виникнення середніх (промислових) економічних циклів. Виділяють  чотири групи теорій виникнення середніх циклів, залежно від причин зміни  фаз циклу 

(додаток И) [35. с. 121].

Отже, спільним у поясненні  середніх циклів є те, що вони аналізують співвідношення елементів сукупних витрат.

Сьогодні різні економісти пояснюють причини циклічності  по-своєму: одні схильні надавати перевагу зовнішнім факторам (тим, що діють  за межами економічної системи): війни, революції, відкриття нових земель, міграція робочої сили, наукові прориви, технологічні інновації тощо. Інші вважають вирішальною роль внутрішніх факторів, тобто тих, що діють всередині  економічної системи. Згідно з цим  поглядом причиною економічних коливань є зміни в обсязі сукупних видатків (видатків фірм, домогосподарств, держави, видатків з-за кордону на придбання товарів даної країни), тому що фірми виготовляють продукцію тоді, коли її можна вигідно продати. При низьких видатках фірми не зможуть реалізувати частину продукції, що тягне за собою зменшення зайнятості і доходів населення, скорочення виробництва.

Отже, сучасна наука виділяє 2 основні групи теорій, що пояснюють  причини циклічності (Рис. 2).

 

Причини циклічності
Екзогенні (зовнішні)	Ендогенні (внутрішні)
природні катаклізми (повінь, землетруси, плями на сонці);	нестабільність витрат (споживчих  та інвестиційних)
зміни чисельності населення (міграція)	зміна цін на ресурси
поява значних наукових і  технічних винаходів	діяльність держави з  регулювання економіки
відкриття нових земель та родовищ корисних копалин

Рис. 2. Причини циклічності економічного розвитку

 

Спроби пояснити економічний  цикл за допомогою тільки екзогенних чи ендогенних теорій не мали успіху, оскільки зміни економічної системи такого масштабу не можуть бути викликані  тільки зовнішніми або тільки внутрішніми  факторами. Тому більшість сучасних вчених-економістів пояснюють економічний  цикл синтезом тих та інших, тобто  зовнішні чинники дають поштовх  циклу, а внутрішні призводять до коливань у фазах циклу [4, с.156].

У цілому, всі ці причини  можуть бути зведені до однієї основної причини. Основна причина економічних  циклів - невідповідність між сукупним попитом і сукупною пропозицією, між сукупними витратами і  сукупним обсягом виробництва. Тому циклічний характер розвитку економіки  можна пояснити: або зміною сукупного  попиту при низькій сукупній пропозиції (зростання сукупних витрат веде до підйому, їх скорочення призводить до рецесії); або зміною сукупної пропозиції при незмінному сукупному попиті (скорочення сукупної пропозиції означає  спад в економіці, її зростання - підйом).

Таким чином, причини циклічності  намагалися пояснити представники різних шкіл та течій економічної науки: Д. Рікардо, У. Джевонс, М. Фрідмен, М. І. Туган-Барановський, К. Маркс та багато інших. Сучасна економічна наука розділяє причини циклічності на дві групи: 1) екзогенні (зовнішні) та 2) ендогенні (внутрішні). Причиною виникнення економічних циклів є синтез екзогенних та ендогенних факторів. У цілому, всі ці причини призводять до невідповідності між сукупним попитом і сукупною пропозицією, що і викликає циклічні коливання економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.  ДЕФОРМАЦІЯ КЛАСИЧНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЦИКЛУ ТА МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ  ЦИКЛІЧНОСТІ

 

Хоча економічні цикли  – постійно повторюване явище, вони не мають такої регулярності і  закономірності, як, наприклад, оберти Землі навколо сонця, або океанські  припливи. Так, аналіз циклів, що відбувалися  в США з 1824 по 1982 р., показує:

1. тривалість і структура циклів піддаються постійним змінам;
2. після другої світової війни зменшилася амплітуда коливань рівня ділової активності фази економічного спаду стали коротшими, в той час як фази підйому виробництва – триваліше.

Спостереження показують, що картина сучасного циклу певним чином модифікується. Проте ця модифікація  не обмежується лише змінами тривалості спадів і підйомів. Змінилася сама конфігурація циклу , що суттєво відрізняє  сучасний цикл від класичного, тобто  від циклу вільної конкуренції.

Щоб визначити, як змінився економічний цикл, треба мати на увазі, що на сучасний цикл істотно  впливає ряд факторів, серед яких особливу роль відіграють:

1. Під впливом НТП оновлення капіталу відбувається в усіх фазах циклу, включаючи фази спаду і дна. В результаті цього перевиробництво, як характерна риса кризи, змінюється перевиробництвом капіталу і неповним завантаженням виробництва. Це призводить до розмивання класичної, пофазної динаміки циклу і циклічного характеру відтворення в цілому.
2. Інтернаціоналізація економіки під впливом глобалізації зумовлюють синхронізацію економічних циклів у різних країнах та регіонах світу.
3. Збільшення питомої ваги галузей, які виробляють товари народного споживання та послуги, зменшує амплітуду циклу, тому що на товари народного споживання попит більш стабільний, ніж на засоби виробництва.
4. Впровадження ресурсозберігаючих технологій зменшує залежність виробництва від основних видів ресурсів, палива, та погані наслідки підвищення цін на них.
5. Диверсифікація виробництва та збільшення асортименту продукції фірм зменшує залежність фірм від зміни попиту на певний вид товарів, бо вони можуть компенсувати це випуском інших видів продукції.
6. Державне втручання в економіку та її регулювання зменшує амплітуду коливань економічного циклу [25, с. 299].

Внаслідок дії цих факторів сучасні економічні цикли набувають  якісно нових ознак:

• синхронізація циклічного руху в різних країнах, що обмежує 
  можливості пом’якшення кризових процесів за рахунок розширення 
  експорту;
• прискорення циклічних криз (вони стали виникати частіше) і 
  скороченні тривалості циклу;
• відносному зменшенні глибини криз;
• нестійкості (несталості) фаз пожвавлення і піднесення;
• у економічному циклі відсутня фаза депресії: за спадом ділової активності відразу йде піднесення. Хоча, якщо спад дуже глибокий і тривалий, рецесію часто називають депресією;
• на відміну від стихійного характеру перебігу криз у минулому, сучасні економічні кризи, механізм їх розгортання все більше піддаються регулюванню [25, с. 302].