Теоретичні засади управління фінансовим станом підприємства

Для оцінки фінансового стану  підприємства важливими є показники

фінансової стійкості, насамперед показники оцінки структури капіталу: ко-

ефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт концентра-

ції залученого капіталу, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт довго-

термінового залучення позикового капіталу.

Не менш важливу роль відіграє аналіз ефективності використання активів з урахуванням того, що саме від швидкості їх перетворення в грошову

готівку залежить платоспроможність  підприємства. Ефективність викорис-

тання активів характеризується їх обіговістю. Найчастіше для виміру обіго-

вості обігових коштів використовують такі показники: тривалість одного обігу  в днях; коефіцієнт обіговості обігових коштів; коефіцієнт закріплення чи завантаження обігових коштів [ 9, c.202 ].

Для оцінки ефективності господарської  діяльності переважно вико-

ристовують показники  прибутковості, які доцільно об'єднувати в такі групи:

показники, що ґрунтуються  на витратному та ресурсному підходах, та показники, що характеризують прибутковість  продажів.

Останнім часом певної уваги заслуговує такий напрямок оцінки, як

визначення рівня ризику підприємницької діяльності, оскільки будь-яка діяльність пов'язана з  імовірністю отримання як надприбутку, так і збитку. Оскільки чинник ризику найбільш істотний вплив має на рівень прибутковості підприємства, а фінансові втрати є найбільш істотними та можуть спричинити банкрутство підприємства, при дослідженні проблеми ризику цікавим є розгляд рівня прибутковості з урахуванням чинника ризику. У процесі аналізу рівня прибутковості з урахуванням чинника ризику визначенню підлягає досягнутий рівень прибутковості та величина його коливань за певний проміжок часу, що дає змогу визначити, наскільки досягнутий рівень прибутковості є випадковим, ймовірність досягнення її бажаного рівня в майбутньому[22, с. 34].

 

 

1.3. Напрямки оцінювання фінансового стану підприємства

На сьогоднішній день існує  неоднозначність у визначенні сутності поняття "фінансовий стан підприємства", що не дає змогу виробити критеріальну оцінку на підприємствах, а   механізм фінансового стану підприємств  розроблено недостатньо. 

 Для більш уточнення  цього поняття слід навести  власні судження  Т.А. Обущака:  фінансовий стан підприємства  – це сутнісна характеристика  діяльності підприємства у певний  період, що визначає реальну та  потенційну можливість підприємства  забезпечувати достатній рівень  фінансування фінансово-господарської  діяльності і здатності ефективно  здійснювати її у майбутньому. [1, с.92 ]

Іншими словами, під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь  забезпеченості підприємства необхідними  фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. У ньому знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства з управління фінансовими ресурсами.

Загалом фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати такими елементами:

- прибутковість роботи  підприємства;

- оптимальність розподілу  прибутку, що залишився у розпорядженні  підприємства після сплати податків  і обов’язкових платежів;

- наявність власних фінансових  ресурсів не лише мінімально-необхідного  рівня для організації виробничого  процесу і процесу реалізації  продукції;

- раціональне розміщення  основних і оборотних фондів;

- платоспроможність та  ліквідність.

Якщо підприємство досягає  в цих напрямках необхідних параметрів бажаного результату діяльності, то фінансовий стан підприємства вважається стабільним. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не отримує  прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, спрямованих на зміцнення матеріально  технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

До основних напрямків  аналізу фінансового стану можна віднести такі:

• аналіз ліквідності;
• аналіз платоспроможності;
• аналіз фінансової стійкості в довгостроковому періоді (структури капіталу);
• аналіз результатів діяльності(рентабельність);
• аналіз ділової активності;
• аналіз положення підприємства на ринку цінних паперів.  [5, с.164 ]

Для проведення фінансового  аналізу за цими напрямками використовуються відповідні фінансові коефіцієнти. Для аналізу специфіки конкретного  підприємства коефіцієнти визначається в кожному випадку окремо. На практиці по аналогії з наведеними показниками  і технологіями їх використання необхідно конструювати показники, які щонайкраще відображають ситуацію і є доцільними при прийнятті управлінських рішень та контролю за діяльністю конкретного підприємства:

1. Показники ліквідності

      Коефіцієнти покриття дозволяють відобразити здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання протягом звітного періоду. Найбільш важливими серед них для фінансового аналізу є коефіцієнт загальної ліквідності (поточної ліквідності) або коефіцієнт  загального покриття, який показує, чи досить у підприємства коштів, що можуть бути використані для погашення його поточних (короткострокових) зобов'язань протягом визначеного періоду. Цей коефіцієнт має знаходитись в межах від 1 до 2, в окремих випадках – до 2,5. Якщо показник близький до 1, це означає, що оборотних коштів повинно бути щонайменше достатньо для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під загрозою банкрутства. Але,  з іншої сторони, значне перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями вважається також неприйнятним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру активів. Розрахунок показника здійснюється за формулою:

                                                                                                             ( 3)            

 де

 ПА - поточні активи ;

 ПЗ - поточні зобов'язання.

      Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається як відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів до поточних зобов’язань.

                                                                                 ( 4)                              

де

ГК – грошові кошти;

ПФІ – поточні фінансові  інвестиції;

ДЗ – дебіторська заборгованість.

 Вважається достатнім  значенням 0,5, але бажано,що показник  перевищував 1. Крім того аналізуючи  динаміку цього коефіцієнта, необхідно  звернути увагу і на фактори.  Що обумовили його зміну. 

      Коефіцієнт  абсолютної ліквідності показує,  яка частина поточних зобов’язань  може бути погашена негайно.

                                                                                                             (5)

Рекомендована нижня границя  показника -  0,2. Суттєвість цього  показника дуже низька, оскільки відсутність  грошових коштів на певну дату може свідчити як про недоліки, так і  про високий рівень організації  управління фінансами.

2. Показники платоспроможності дозволяють оцінити здатність підприємства вчасно виконати свої зобов'язання. Серед таких показників виділяють наступні:

Власні обігові  кошти (ВОК) показують, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточних активів.

Це свідчить про те, що довгострокові зобов'язання в повному  обсязі залучаються для покриття потреби в необоротних активах  і через їх високу вартість можуть використовуватися протягом тривалого періоду. Власний капітал може використовуватися для фінансування як необоротних активів (в тому випадку, якщо довгострокових джерел не вистачає), так і поточних.

Тому можна визначити  за формулою,  яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточних активів:

                                                        (6)                                 

де

 ПК - постійний капітал;

НА - необоротні активи;

ВК - власний капітал;

ДсЗ - довгострокові зобов'язання;

ПЗ – поточні зобов’язання.

  

 Для визначення , яка  частина поточних активів фінансується  за рахунок власного капіталу  використовуємо формулу:

                                           (7)                                                   

де

ПА - поточні активи;

ПЗ - поточні зобов'язання.

      Виходячи з поданого співвідношення, власні обігові кошти необхідні для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство  може не тільки погасити свої власні зобов’язання, але і має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому.

 Розглянувши вище подані  показники, можна з певним ступенем  умовності виділити наступні  типи фінансової стійкості підприємства:

• Абсолютна фінансова стійкість:

                                                                                                        (8)

де

З- зобов’язання;

ВОК- власний оборотний  капітал.

Це співвідношення свідчить про абсолютну незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів для  покриття поточних фінансових потреб, оскільки усі необхідні оборотні активи формуються за рахунок власних  джерел фінансування. Такий тип фінансової стійкості не є ідеальним, і на практиці трапляється досить рідко.

• Нормальна фінансова стійкість

                                                                             (9)

де

ВОК- власний обіговий капітал;

З – зобов’язання;

ЧОК- чистий обіговий капітал;

ККЗт – короткострокова  кредиторська заборгованість за товарами, роботами, послугами.

Це співвідношення свідчить про ефективну політику залучення  та використання позикових коштів, оскільки виробничі потреби підприємства в повному обсязі забезпечені  різноманітними нормальними джерелами  фінансування, строк погашення яких не настав [4, с. 241].

3.Для оцінки фінансової  стійкості в довгостроковому  періоді, використовують показники  структури капіталу. Вони характеризують  ступінь захищеності інтересів  кредиторів і інвесторів, що мають  довгострокові вкладення у підприємство, а також відображають здатність  підприємства погасити довгострокову  заборгованість. Тому, можна навести  такі основні показники:

Коефіцієнт автономії (незалежності) -  показує частку власного капіталу в структурі капіталу підприємства, тобто співвідношення інтересів  власників і кредиторів.

                                                      (10)

де

ВК- сума власного капіталу;

ЗК- загальна сума капіталу ;

Коефіцієнт залучених  коштів - відображає частку позикового капіталу в джерелах фінансування. Цей показник є зворотнім до показника  автономії.

Коефіцієнт фінансової залежності - показує, скільки гривень зобов’язань  припадає  на 1 грн. власного капіталу:

                                                   (11)

Цей коефіцієнт характеризує залежність фірми від зовнішніх  позик. Чим вище показник, тим більш  ризикована ситуація, що може призвести  до загрози банкрутства.

Коефіцієнт структури  постійного капіталу показує, яку частку постійного капіталу складають довгострокові  позики або інші зобов’язання:

                                                                                             (12)

 

де 

ДПЗ – сума довгострокового  позикового капіталу;

За відсутності власних  обігових коштів для оцінки міри ризикованості  доцільно розрахувати частку необоротних  активів, яка потенційно належить кредиторам за формулою:

                                      (13)

  де

 ОА – сума оборотних  активів;

 НОА – сума необоротних  активів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу дозволяє оцінити  частку власного капіталу, що підприємство може втратити у процесі діяльності за умов підвищеного ризику:

                                    (14)

де                                                                                                                                            

ВОА- сума власного капіталу; 

ВК- власний капітал [ 14, с 325 ] .                                                                        

4. Показники рентабельності  оцінюють ефективність діяльності  підприємства, яка визначається  співвідношенням результатів діяльності  з витраченими ресурсами.

Найбільш загальну оцінку стану підприємства можна надати, використовуючи наступні показники  рентабельності:

Рентабельність активів  показує скільки грошових одиниць  прибутку отримала фірма від джерела  залучених коштів. Рівень цього показника  визначає рівень конкурентоспроможності підприємства: