Синергетичні підходи в моделюванні економічних процесів

    1) систему прийняття рішень (сукупність  інституційно-правових правил розподілу  повноважень у галузі прийняття  рішень серед членів суспільства). Особлива роль при цьому відводиться  порядку власності, який визначає  характер відносин між суб'єктами. У залежності від конкретних  форм власності розрізняють відносини  підпорядкування, стимулювання чи  авторитету;

    2) інформаційну підсистему, яка охоплює  механізми та канали збору,  зберігання, передачі й зворотного  контролю актуальної інформації  та виконує функцію узгодження  і координації економічних рішень. Серед координаційних механізмів  виокремлюють ієрархічний (вертикальний) та горизонтальний (ринковий); 3) мотиваційну  підсистему, яка охоплює механізми  та правила, що забезпечують  практичну реалізацію господарських  рішень, в т.ч. примус, матеріальне  стимулювання, лояльність, суспільну  самосвідомість, традиції.

    Другий  критерій - форми власності. Відносини  власності визначаються як основоположна  категорія функціонування економічних  систем, яка пояснює специфіку  соціально-економічних відносин: по-перше, вони визначають, хто реально володіє, користується і розпоряджається  засобами виробництва, на чию користь  розподіляється суспільне багатство; по-друге, вони визначають поділ суспільства  на класи і соціальні групи, лежать в основі диференціації суспільства  на багатих, середніх і бідних, оскільки багатство розподіляється відповідно до вкладених ресурсів, їх розмірів; по-третє, вони показують, хто має  економічну владу і керує суспільством; по-четверте, вони у великій мірі визначають систему економічних  інтересів та специфіку економічних  суперечностей, що виникають у різних господарських суб'єктів.

    Використовуючи  загальнонаукові підходи, кожна  наука, у тому числі й економіка, не повинна штучно шукати і підтасовувати  факти, прагнучи підтвердити наявність  усіх характеристик системи в  об'єктах свого дослідження. Такі підходи дають алгоритм аналізу  систем і дозволяють зрозуміти внутрішні  взаємозв'язки та механізми їх розвитку з метою вивчення способів ефективного  впливу на цей розвиток та можливих його альтернатив під впливом  різноманітних внутрішніх та зовнішніх  факторів. В економіці такі підходи  повинні лежати в основі економічного мислення як на рівні держави, так  і на рівні окремих господарських  суб'єктів.

    Синергетика - це міждисциплінарний напрямок наукових досліджень, завданням якого виступає пізнання процесів і явищ на основі принципів самоорганізації систем. Синергетичний підхід розвивається у різних школах, що відносяться  до різних галузей наукових знань.

    Головна ідея використання соціосинергетичного  підходу полягає в тому, що суспільство  розглядається як відкрита система, але така, що має один реальний і  багато потенціальних станів. Суспільство  може перейти з реального в  один із потенціальних станів. Для  її аналізу дуже важливий стан біфуркації - розгалуження, коли система знаходиться  в критичному нерівноважному стані, коли подальший розвиток може призвести  або до нового порядку, або до розпаду  самої системи. Дуже важливо враховувати  також проміжні стани та процеси, які дуже ускладнюють процедуру  прогнозування розвитку соціальних систем. Якщо в стабільні періоди  головною тенденцією виступає детермінізм, то в трансформаційні періоди  дуже зростає роль флуктуації (випадкових змін), і біфуркація носить випадковий характер. Соціосинергетика акцентує увагу на тих аспектах соціальної реальності, які у класичних теоріях  розглядаються як другорядні і випадкові, хоч, наприклад, у кризових ситуаціях  вони можуть зіграти головну роль.

    Концепція структурно-синергетичної соціодинаміки  інтегрує різноманітні теоретичні та методологічні ідеї і носить міждисциплінарний  характер, що й дозволяє вивчати  поведінку соціуму у різних ракурсах. У контексті соціосинергетики стає можливим одночасно досліджувати соціальні  процеси, що відбуваються в умовах системної  біфуркації, коли головна роль належить суб'єктивним факторам. Головне питання, що актуалізується соціосинергетикою, пов'язується з проблемою структурної  перебудови соціуму. Причому вибір  зумовлюється великою кількістю  об'єктивних і суб'єктивних факторів, які взаємодіють у відповідності  з нелінійною логікою, коли найбільшу  роль відіграє випадковість. У періоди  біфуркацій виникають принципово нові закономірності поведінки соціальної системи, які не характерні стабільному стану. У такі періоди зростають конфлікти, загострюється конкуренція, виникають економічні і політичні ризики. Рішення приймаються в умовах невизначеності та обмеженості інформації. У новій дослідницькій технології важливо те, що при дослідженні флуктуацій нерівноважних систем (випадкових поштовхів, що виникають при втраті стійкості) теорія самоорганізації на базі нерівноважної динаміки розкриває механізми розгортання, згортання та підпорядкування певного числа параметрів стану системи, зведення їх до одного параметру порядку, виникнення якого відбувається не очікувано, але зразу приводить систему в ситуацію вибору нового якісного стану.

    Синергетичний аналіз економічних систем - це сучасний підхід до їх вивчення, який дозволяє застосовувати  підходи теорії систем до аналізу  економічних і соціальних процесів. Такий підхід передбачає врахування низки принципово важливих моментів.

    1. Економічна система - це самоорганізована  система, яка має внутрішні  механізми розвитку, хоч і залежить  від факторів зовнішнього середовища.

    2. Розуміння внутрішньої самоорганізації  та механізмів функціонування  економічної системи сьогодні  не дає гарантій для розуміння  механізмів її розвитку в майбутньому.

    3. Соціальні системи організовані  таким чином, що рухаються до  певних визначених цілей. Цілі  реалізуються через певні механізми  управління, які дозволяють певним  чином впливати на структурні  елементи системи і спрямовувати  їх певним чином.

    4. Управління повинно бути системним.  Соціально-економічні системи складні,  суперечливі і динамічні. У  них важлива роль належить  суб'єктивним факторам.

    5. Якщо система знаходиться в  нерівноважному стані, вона починає  підпорядковуватися законам нелінійного  характеру, тому управляти традиційними  методами неможливо.

    6. Головною проблемою як науки,  так і практики державного  управління виступає пошук способів  забезпечення стабільності системи  з одночасним вивченням нових  альтернатив. Вони повинні бути  спрямовані на вивчення цінностей,  норм і принципів організації  соціально-економічних процесів  у майбутньому. Треба не будувати  і перебудовувати, а виводити, ініціювати  соціальні системи на власні  механізми розвитку.

    Висновок 

    Демократичний саморозвиток з необхідністю містить  в собі не лише конструктивні, але  й деструктивні моменти, що, безумовно, загрожує стабільності соціосистеми. Проте, лише так, через деструктивність, народжується конструктивність, а із хаосу виникає впорядкованість  якісно нового рівня. Мова йде про  не звичайний, а детермінований хаос, який містить в собі зародки майбутнього  порядку.

    Синергетика - це міждисциплінарний напрямок наукових досліджень, завданням якого виступає пізнання процесів і явищ на основі принципів самоорганізації систем. Синергетичний підхід розвивається у різних школах, що відносяться  до різних галузей наукових знань.

    Синергетичне  управління базується на таких положеннях:

• існують спектри можливих майбутніх станів, і тому завдання управління полягає у виборі найкращого з доступних варіантів;
• хоча шляхів розвитку може бути багато, але їх кількість скінченна;
• у процесі управління необхідно враховувати не тільки стан зовнішнього середовища, а й власні тенденції еволюції системи;
• головним є не сила (інтенсивність, тривалість) управлінського впливу, а його правильна топологія (просторова та часова) і узгодженість із власними тенденціями розвитку системи.

    Трансформаційні процеси в умовах демократії можна  назвати подібним детермінованим хаосом, із якого народжується новий суспільний порядок. Саме нерозумінням цього простого, з точки зору синергетичної методології, факту прибічниками жорсткого авторитаризму  пояснюється їхнє негативістське ставлення  до модернізації та демократії як до дестабілізуючих  факторів. Синергетика переконливо  пояснює, чому соціальні системи, які  вийшли на статичні оптимальні режими функціонування (на зразок Радянського  Союзу „застійного" періоду) згодом зазнають дестабілізації. Тут слід враховувати насамперед ту обставину, що оптимальність гранично звужує межі системної адаптивності. Нормальною для забезпечення динаміки складних систем є ситуація адаптивного оптимуму, тобто досягнення балансу адаптації та оптимізації. Але подібний баланс зовсім не досягається за рахунок якогось зведення протилежностей до „спільного знаменника". Синергетика взагалі не визнає подібних „знаменників", бо мова може йти лише про фазові переходи між протилежностями. Окрім того, синергетичне розуміння адаптації є цілковито нетрадиційним, оскільки йдеться про адаптацію - не про тривіальне пристосування до оточення, а про пристосування соціосистеми до власних надмірних можливостей.

    Список  використаної літератури

    1. Анализ экономических систем: основные  понятия теории общественного  порядка и политической экономики  / Под общей ред. А.Шюллера и  Х.-Г. Крюссельберга; пер.с нем. - М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2006. - 338с.

    2. Бранский В. П. Социальная синергетика  как постмодернистская философия  истории //ОНС. - 1999. - №6. С.118-127.

    3. Ельчанинов М.С. Социальная синергетика  и катастрофы России в эпоху  модерна. Серия "Синергетика  в гуманитарных науках", 2005. - 240 с.

    4. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика  как новое мировоззрение: диалог  с И.Пригожиным // Вопросы философии. - 1992. - №12. - С.4-14.

    5. Костюк В.Н. Теория эволюции  и социоэкономические процессы. - М.: Едиториал УРСС, 2004. - 176с.

    6. Курдюмов С.П., Князева Е.Н. Коэволюция  сложных социальных структур: баланс  доли самоорганизации и доли  управления» // Материалы Первой  международной научно-практической  конференции „Стратегии динамического  развития России: единство самоорганизации  и управления". Том 1. М.: Изд-во  „Проспект", 2004. - С.146-150.

    7. Лесков Л.В. Нелинейная теория  динамики социально-экономических  систем. М.: Издательство РАГМ, 2006. - 78с.

    8. Малинецкий Г.Г. Синергетика, информационное  управление и будущее России // Труды конференции „Экология.  Экологическое образование. Нелинейное  мышление", Воронеж. - 1997. - С. 11-12.

    9. Моисеев Н.Н. Алгоритмы развития. М. - 1987. - 345с.

    10. Назаретян А.П. От будущего - к  прошлому // ОНС. - 2000. - №3. - С. 149-153.

    11. Ожеван М.А. Концептуальні підходи  в соціально-політичній аналітиці  http://www.niss.gov.ua/Table/Ostrog/008.htm

    12. Платова Е. Экономические системы  и их трансформация // Мировая  экономика и международные отношения, 1998. - №7. - С. 21-28.

    13. Полтерович В.М. На пути к  новой теории реформ http: //www. cemi. rssi.ru/ rus/publicat/e-pubs/ep99004.htm

    14. Пригожин И., Стенгерс И. Время,  хаос, квант. К решению парадокса  времени. М.: Эдиториал УРСС, 2000. - 168с.