Проведення фінансової санації на підприємтві ЗАТ «Васильківський молочноконсервний комбінат»

Таблиця 1.2.

Чинники, які  зумовлюють різні види кризи

Стратегічна криза	Криза прибутковості	Криза ліквідності
• неправильний вибір виробничого майданчика (місцезнаходження підприємства); • неефективна  політика збуту і асортиментна політика; •недосконале  планування і прогнозування; •помилкова  політика диверсифікації; •нееффективний  апарат управління; •дефіцити в  організаційній структурі; •відсутність  виробничої програми; •зайві виробничі  потужності; •відсутність  або недієздатність системи контролінга; •форс-мажорні  обставини	• несприятливе співвідношення цін і собівартості; • невиправдане завищення цін; • зростання  собівартості за стабільних цін; • зменшення  обороту від реалізації продукції; • збитковість  окремих структурних підрозділів; • придбання  збиткових підприємств; • значні запаси готової продукції на складі; • високі витрати  на персонал; • високі процентні  ставки; • форс-мажорні  обставини; • неефективна  маркетингова політика	• невраховані  вимоги золотого правила фінансування; • незадовільна структура капіталу; • відсутність  або незначний рівень страхових фондів (резервних); • незадовільна робота з дебіторами; • надання незабезпечених товарних кредитів; • великий об'єм капіталовкладень з тривалим терміном окупності; • великі об'єми  низьколіквідних оборотних  активів; • зниження кредитоспроможності  підприємства; • високий рівень кредиторської заборгованості; • форс-мажорні  обставини

 

Важливою передумовою  застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини  фінансової кризи.

Існують три фази кризи:

а) фаза кризи, яка  безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає  негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і приводить до його ліквідації.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою  правильної і своєчасної реакції  на неї.

 

1.2. Сутність фінансової санації та методика її проведення

Найдієвішим засобом  запобігання банкрутства підприємства є фінансова санація.

Термін “санація”  походить від латинського “sanаre”  – оздоровлення, видужання. Економічний  словник тлумачить це поняття  як систему заходів, здійснюваних для  запобігання банкрутств промислових, торгових, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства, з могутньою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства [10]

Деякі з вітчизняних  авторів з санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб і направлених на попередження оголошення підприємства-боржника банкротом і його ліквідації.

Закон України  “Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкротом”, прийнятий в 1999 році, розрізняє поняття “санація” і “досудова санація”. В цьому випадку санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою проведення справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і направлених на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному об'ємі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника.

Досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором, з метою запобіання його ліквідації, вдаючись до заходів реорганізацій, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових у межах чинного законодавства до початку справи про банкрутство.

Своє тлумачення поняття “санація” має і Національний банк України: режим фінансової санації – це система непримусових і примусових заходів, направлених на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом певного періоду з метою відновлення ліквідності і платоспроможності, усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також слідств цих порушень.

Якнайповнішим можна рахувати визначення, яке було дане відомими зарубіжними економістами Н. Здравомисловим, Б. Бекенфердом, М. Гелінгом, провідними фахівцями в питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, направлених на досягнення або відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості, конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація – це сукупність всіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Джерелами фінансування санації можуть бути засоби, залучені на умовах позики або на умовах власності на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків  і усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення заходів санації фінансового і організаційно-технічного характеру.

Заходи санації  організаційно-правового характеру  направлені на удосконалення організаційної структури підприємства, організаційно- правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих відносин між членами трудового колективу і т.п.[13].

В цьому контексті розрізняють  два види санації:

1. Санація із збереженням  існуючого юридичного статусу  підприємства-боржника.

2. Санація із зміною  організаційно-правової форми і юридичного статусу підприємства (реорганізація).

Виробничо-технічні заходи санації пов'язані перш за все  з модернізацією і оновленням виробничих фондів, із зменшенням простоїв і підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції і зниженням його собівартості, удосконаленням асортименту продукції, яка випускається, пошуком і мобілізацією резервів санації у сфері виробництва.

На практиці досить часто  з санацією ідентифікується поняття  “реструктуризація”. Реструктуризація суб'єкта господарювання – це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, направлених на зміну структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність, ефективність виробництва.

Можна стверджувати, що “санація” представляється більш  широким поняттям, ніж “реструктуризація”. Реструктуризацію доцільно починати на ранніх стадіях кризи. Вона направлена переважно на подолання причин стратегічної кризи і кризи прибутковості. А санація включає як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості і конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (направлені на відновлення ліквідності і платоспроможності).

Процес організації  фінансової санації підприємства можна  представити трьома основними функціональними  блоками:

1. Розробка концепції  санації і плану санації;

2. Проведення  аудиту санації;

3. Менеджмент  санації.

Як правило, план санації розробляють за дорученням власників або керівництва підприємства консалтингові або аудиторські фірми в тісному взаємозв'язку із внутрішніми службами контролінга. У випадку, якщо санація здійснюється в ході порушення справи про банкрутство, то розробляти план повинен призначений арбітражним судом керівник санацією. Аудит санації здійснюється аудиторськими компаніями за замовленням потенційних санаторів, кредиторів і інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації [10].

Вирішальне  значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації. Зміст менеджменту санації можна розглядати в двох аспектах: інституційному і функціональному.

З інституційної  сторони до менеджменту санації  можна віднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками суб'єкта господарювання або силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто здійснювати фактичне управління підприємством на період його оздоровлення.

Взагалі до осіб, які можуть бути носіями менеджменту  санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент банківського нагляду НБУ, страховий нагляд і т.п.), консультантів, аудиторів, що управляють санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ або інших кредиторів, досвідчених менеджерів, а також колишнього керівництва підприємства. Рішення питання про призначення менеджменту санації належить до числа першочергових заходів в рамках фінансового оздоровлення.

З функціональної сторони менеджмент санації – це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству і фінансового оздоровлення підприємства.

До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:

• постановка мети;
• формування і аналіз проблеми (головна проблема – фінансова криза);
• пошук альтернатив, прогнозування і оцінювання їх реалізації (відбір і оцінювання необхідного каталогу заходів санацій);
• ухвалення рішення;
• реалізація (проведення конкретних заходів санацій);
• контроль;
• аналіз відхилень.

Важливою складовою  організації дієвого менеджменту  санації є створення ефективної системи контролінга, головною задачею  якого є визначення стратегічної і тактичної мети санації і орієнтація процесу управління на досягнення цієї мети. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних і контрольних служб.

Помітимо, що не існує єдиних рецептів організації  менеджменту санації підприємства. Кожний випадок фінансової кризи  вимагає індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Рішення про проведення санації може ухвалюватися в таких  основних випадках:

1. За ініціативою  суб'єкта господарювання, що знаходиться  в кризі – якщо існує загроза неплатоспроможності і оголошення його банкротом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію ухвалюється при зверненні кредиторів в арбітражний суд із вимогою про оголошення банкротом даного підприємства (досудова санація).

2. Після того, як боржник за власною ініціативою  звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство стало фінансово неспроможне або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з представленням заяви боржник може подати до арбітражного суду план санації. Зрозуміло, що рішення про санацію ухвалюється лише у випадку, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційноздатним.

3. Після закінчення  місячного терміну з дня публікації  в офіційному друкованому органі  Верховної Ради чи Кабінету  Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства – якщо поступили пропозиції від фізичних або юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подати акцептовані комітетом кредиторів і арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умовами і механізмом задоволення їх претензій, арбітражний суд ухвалює рішення про припинення проведення справи про банкрутство і про здійснення фінансової санації юридичної особи.

4. За ініціативою  фінансово-кредитної установи. Згідно  закону України “Про банки  і банківську діяльність” установа  банку має право до клієнта,  оголошеного неплатоспроможним,  застосувати комплекс заходів  щодо його санації, у тому  числі: передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; направити на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.