Основні категорії економічного аналізу

За  ознакою часу резерви поділяються на:

• поточні (короткострокові) - резерви, які можуть бути реалізовані протягом року (місяця, кварталу, півріччя тощо);
• перспективні (довгострокові) - резерви, які можуть бути реалізовані за проміжок часу, що перевищує один рік.

       За стадіями життєвого циклу виробів резерви поділяються на:

• передвиробничі резерви - виявляються на передвиробничій стадії. Тут здійснюються науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) по створенню виробу. Основним резервом на цій стадії є застосування більш досконалих конструкцій, технологій, матеріалів, що підвищує якість виробів; крім того, вирішується проблема зниження витрат на виробництво та експлуатацію виробів Тобто від ефективності НДДКР залежить не тільки якість виробів, але й ефективність роботи суб’єкта господарювання. Саме на цій стадії об’єктивно можна виявити найбільші резерви зниження собівартості продукції;
• виробничі резерви виявляються на стадії виробництва продукції. Тут можуть бути виявлені невикористані можливості скорочення втрат сировини, матеріалів, підвищення продуктивності праці за рахунок поліпшення організації виробництва, впровадження окремих заходів науково-технічного прогресу тощо;
• експлуатаційні резерви виявляються на стадії експлуатації виробів споживачем. В якості можливих резервів тут. можна розглядати скорочення витрат на експлуатацію виробу (наприклад, витрати на ремонт, споживання електроенергії тощо);
• утилізаційні резерви - можливості скорочення витрат на утилізацію виробу після завершення його життєвого циклу.

       За характером впливу на результати діяльності резерви поділяються на:

• резерви екстенсивного типу - резерви, що пов’язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, природних тощо). Резервами екстенсивного типу є:

    1) збільшення часу використання  ресурсів (засобів праці, робочої  сили, тривалості обороту оборотних  засобів);

    2) збільшення кількості ресурсів (кількість  засобів праці, предметів праці,  чисельності робочої сили);

    3) усунення непродуктивного використання ресурсів.

• резерви інтенсивного типу - ті, що пов’язані з найбільш повним і раціональним використанням наявного виробничого потенціалу. При цьому результати виробництва зростають швидше, ніж затрати на нього. Резервами інтенсивного типу є:

    1) удосконалення якісних характеристик ресурсів, що використовуються (засобів праці, предметів пращ, робочої сили);

    2) удосконалення процесу функціонування  ресурсів, які використовуються (технології  виробництва, організації виробництва  та праці, організації управління, відтворення та прискорення оборотності основних і оборотних засобів).

       За способом виявлення резерви поділяються на:

• явні - резерви, які легко виявити за даними бухгалтерського обліку. Це очевидні втрати та перевитрати, які поділяються на:

1. безумовні - резерви, пов’язані з недопущенням безумовних втрат сировини, матеріалів і робочого часу. Це брак, недостача та псування продукції, виплачені штрафи тощо;

2. умовні втрати - перевитрачання всіх видів ресурсів у порівнянні з чинними на даний момент нормами на підприємстві. Норми, які є базою порівняння, не завжди оптимальні. Однак, якщо норми оптимальні, то умовні втрати свідчать про те, що фактичний організаційно-технічний рівень не досягнув запланованого, а у результаті втрати робочого часу, неповне використання обладнання, перевитрачання матеріалів;
• приховані - резерви, що можуть бути виявлені в результаті аналізу шляхом порівняння з іншими об’єктами.

3.Методика виявлення величини резервів

     Величина  резервів у кількісному відношенні може бути визначена як різниця між прогнозним і фактичним рівнем показника, що вивчається, на певний момент часу.

     Методика  підрахунку резервів  залежить від  характеру резервів (інтенсивні чи екстенсивні), способів виявлення їх (явні чи приховані) і способів визначення величини їх (формальний підхід чи неформальний).При формальному підході величину резервів визначають без ув»язки з конкретними заходами для освоєння їх. Неформальний підхід-виявлення резервів за суттю.

     Для визначення величини резервів в аналізі  застосовують ряд  методів: прямого рахунку, порівняння, детермінованого факторного аналізу, функціонально-вартісного аналізу, математичного програмування та інші.

       Метод прямого  підрахунку застосовується для визначення резервів у тих випадках, коли відома величина додаткового залучення  або величина безумовних витрат ресурсів. Наприклад, можливість збільшення випуску продукції в цьому разі визначається наступним чином: додаткова кількість ресурсів або величина безумовних витрат ресурсів з вини підприємства ділиться на можливу норму їх витрачання на одиницю продукції, або множиться на можливу ресурсовіддачу, тобто на матеріаловіддачу, фондовіддачу, продуктивність праці тощо.

     Спосіб  порівняння застосовується у тих випадках, коли витрати ресурсів або можлива їх економія визначається у порівнянні з обраною базою. Цей спосіб дозволяє виміряти резерви шляхом порівняння досягнутого рівня з потенційно можливим. Для розрахунку використовуються формули:

     Р=С  –С

     Р=  Р

     де  Р Р  -резерв зниження собівартості за рахунок і-го виду ресурсів і загальна сума резерву зниження собівартості;

     С  С   -факт. і потенційний  рівні  використання і-го виду виробничих ресурсів.

     При використанні порівняння  для вимірювання  резервів  важливим питанням є вибір  бази порівняння для визначення  потенційного рівня виробника. У якості такої бази може бути прийнятий паспортний рівень, базовий, досягнутий на передових підприємствах, середньогалузевий.

     Для визначення потенційного рівня показників, що використовуються в ході розрахунку резервів, необхідним є здійснення конкретних організаційно-технічних заходів, впровадження яких дозволить досягнути цього рівня.

     Для визначення величини резервів також  використовуються методи де -терм.факторного аналізу.: ланцюгової підстановки, абсолютних різниць, відносних різниць, інтегральний метод. Наприклад, при поєднання способу порівняння та способу абс.різниць: розраховується відхилення фактично досягнутого рівня, який бере участь у розрахунку якісного показника, від потенційно можливого . Якщо відомий потенційний рівень іншого (кількісного) показника   формули розрахунку резерву, його величина може бути розрахована як добуток потенційного рівня кількісного показника та приросту якісного.

       Для виявлення резервів також  використ. способи математичного  програмування, які дозволяють  оптимізувати величину показників з урахуванням умов господарювання та обмежень на ресурси і тим самим виявити додаткові та невикористані резерви виробництва шляхом порівняння величини досліджуваних показників за оптимальним варіантом з фактичним або плановим їх рівнем.

     Використання  функ-вар.аналізу ФВА  дозволяє на ранніх стадіях життєвого циклу  продукції  (виробу) знайти та попередити надлишкові витрати  шляхом удосконалення  його конструкції, технології виробництва, використання дешевшої сировини.