Облік еквівалентів грошових коштів

   МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

   ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

   ЧОРТКІВСЬКИЙ  ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА І БІЗНЕСУ

   Кафедра бухгалтерського обліку 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   ІНДЗ

   з фінансового обліку

   на  тему:

   Облік еквівалентів грошових коштів 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Виконав:

     студент групи ОП-31

     Уличний Володимир 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Чортків 2010

   Облік еквівалентів грошових коштів 

     У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові  операції. Вони вступають у різні  відносини з іншими юридичними фірмами, об’єднаннями, підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо.

     Чинним  законодавством України встановлено, що на території нашої держави всі юридичні особи всіх форм власності, у тому числі й організації торгівлі, а також фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, мають додержувати таких положень:

     -здійснювати між собою розрахунки за товари, роботи і послуги, вартість яких перевищує встановлений ліміт, лише безготівково (установи банків видають протягом календарного місяця підприємствам, установам та організаціям готівку на поточні потреби в межах установленого ліміту, причому готівка на витрати для відряджень не належить до поточних потреб і видається банками за окремими чеками);

     -зберігати у своїх касах готівку лише у межах встановлених лімітів. Порядок лімітування готівки та організації контролю  
за його додержанням визначається Національним банком України;

     -мають право зберігати у своїх касах суми готівки, які перевищують встановлені ліміти, лише для оплати праці, виплати допомоги за соціальним страхуванням, стипендій, пенсій і тільки на строк не більш як три робочих дні, включаючи день одержання грошей в установах банків.

     Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковими перерахуваннями, векселями, чеками тощо і вельми незначна — у вигляді готівки. Касове обслуговування підприємств здійснюється банками, які організують, регулюють рух коштів і стежать, аби цей рух відбувався згідно із законодавчими актами.

     Правильна побудова обліку грошових коштів дає  змогу забезпечити інформацію про  їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням.

     Основу  обліку грошових коштів зумовлює їх класифікація — за призначенням та за місцем зберігання. За призначенням грошові кошти поділяються на кошти для обороту оборотні та для спеціального призначення необоротні. За місцем зберігання — на грошові кошти в банку, касі підприємства у підзвітних осіб, у контрагентів (видані аванси), вкладені у еквіваленти цінні папери тощо.

     Еквівалéнти грошов́их кóштів (П(С)БО) – короткотермінові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

     Згідно  з діючим положенням, усі грошові  кошти підприємств, що призначені для здійснення господарської діяльності, мають зберігатися на рахунках у банку.

     Бухгалтерський  облік грошових коштів має такі основні  завдання:

     -інформування про готівку коштів;

     -здійснення контролю за їх зберіганням, своєчасним надходженням і цільовим призначенням;

     -забезпечення касової дисципліни.

     Важливим  елементом побудови обліку грошових коштів та їх еквівалентів є система рахунків.

     Для обліку готівки та руху грошових коштів за кожним місцем зберігання і кожним видом призначення згідно з діючим планом передбачено певний рахунок: для обліку готівки і руху коштів у обороті, що зберігаються в банку, або якщо кошти господарства мають цільове призначення (розрахунки з постачальниками за акредитивом тощо) — рахунок ”Рахунки в банках”; для обліку грошових коштів необоротного призначення (депозити капіталовкладень тощо) — рахунок ”Інші необоротні активи”; для обліку готівки і руху коштів — рахунок ”Каса”; для обліку коштів у дорозі, грошових документів, сертифікатів — рахунок ” Iнші кошти ”; для куплених цінних паперів — рахунок ”Поточні фінансові інвестиції ”; для одержаних векселів — рахунок ”Короткострокові векселі одержані”.

     За  класифікаційними ознаками всі рахунки  обліку коштів поділяються так: за економічним  змістом — рахунки обліку оборотних коштів господарства; та рахунки необоротних  
активів. У всіх випадках на дебеті рахунків відображують  
надходження (збільшення), а на кредиті — вибування (зменшення).

     Суб’єкту  господарювання  належить  розкривати  компоненти  грошових коштів  та  їх  еквівалентів  і  подавати  узгодження  сум  у  звіті  про  рух грошових  коштів  за  статтями,  відповідними  наведеним  у  звіті  про фінансовий стан.

       Зважаючи  на  різноманітність   підходів  до  практики  управління  грошовими коштами  і різні  види банківських угод, які використовуються в різних країнах світу,  а  також  з  метою  дотримання  вимог МСБОДС 1 ”Подання  фінансових звітів ”,  суб’єкт  господарювання  розкриває  політику,  яку  він  приймає  для визначення складу грошових коштів та їх еквівалентів. 

       Вплив  будь-якої  зміни  у  політиці  щодо  визначення  компонентів  грошових коштів  та  їх  еквівалентів,  наприклад  зміни  у  класифікації  фінансових інструментів,  які  раніше  вважалися  частиною  портфеля  інвестицій  суб’єкта господарювання, визначається відповідно до МСБОДС 3.

        Еквіваленти  грошових  коштів  утримуються  для  погашення   короткострокових готівкових зобов’язань,  але не для інвестиційних або  яких-небудь інших цілей. 

     Щоб  інвестиції  можна  було  класифікувати  як  еквіваленти  грошових  коштів, вони  повинні  вільно  конвертуватися  у  відому  суму  грошових  коштів  і характеризуватися  незначним  ризиком  зміни  вартості.  Отже,  інвестиція здебільшого  розглядається  як  еквівалент  грошових  коштів  лише  в  разі короткого  строку  погашення,  наприклад  протягом  трьох  місяців  з  дати придбання.  Інвестиції  у  власний  капітал  не  входять  до  складу  еквівалентів грошових коштів, якщо вони не є по суті еквівалентами грошових коштів.

       Банківські запозичення, як правило,  вважаються фінансовою діяльністю. Проте в  деяких  країнах  банківські  овердрафти,  погашення  яких  здійснюється  на запитання, є невід’ємною складовою управління грошовими коштами суб’єкта господарювання.  За  таких  обставин  банківські  овердрафти  включаються  як компонент  грошових  коштів  та  їх  еквівалентів.  Характерною  рисою  таких банківських  операцій  є  часті  коливання  залишків  коштів  на  банківських рахунках – від позитивного показника до перевищення кредиту. 

       Рух  грошових  коштів  не  включає  зміни  в  межах  статей,  які  відображають грошові  кошти  або  їх  еквіваленти,  оскільки  ці  компоненти  є  частиною управління  грошовими  коштами  суб’єкта  господарювання,  а  не  частиною операційної,  інвестиційної  або  фінансової  діяльності.  Управління  грошовими коштами  включає  інвестування  надлишку  грошових  коштів  в  еквіваленти грошових коштів. 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури

1. Сопко В.В.Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 448 c.
2. П(С)БО 4 ”Звіт про рух грошових коштів ”