Контрольная работа по « Економічний аналіз»

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ 

КИЇВСЬКИЙ    КОЛЕДЖ   ЛЕГКОЇ   ПРОМИСЛОВОСТІ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

К О Н Т Р О  Л Ь Н А    Р О Б О Т  А

                              

з предмету  

« Економічний аналіз» 
 

  Варіант № 3. 
 
 
 
 
 
 

                                                                                              
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                   
 
 

 

Київ -  2008

1. Аналіз прямих  витрат на заробітну  плату і використання  фонду оплати

Витрати на зарплату складають значну частку витрат на виробництво.

 Схему аналізу трудових витрат зображено на рис. 7.6.1. 
 
Рис. 7.6.1. Схема аналізу трудових витрат. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Спочатку аналізуємо загальний фонд заробітної плати (табл. 7.6.1) 
Таблиця 7.6.1 Аналіз використання фонду заробітної плати 
 

 
При цьому  знаходимо абсолютне і відносне відхилення фонду зарплати.

 Абсолютне відхилення — це різниця між фактичним і плановим фондом. Результати такого аналізу дають загальні дані про використання фонду заробітної плати. Якщо при цьому виявлено перевитрати по фонду зарплати (факт. з/п > планової з/п), то це буде резервом зниження витрат.

 З таблиці 7.6.1. видно, що допущено перевитрати по зарплаті робітників і інженерно-технічних працівників на 213 млн.грн, а економія по зарплаті учнів і службовців становить 21 млн.грн., тобто за рахунок недопущення перевитрат можна знизити витрати на 213 млн.грн.

 Відносне відхилення визначається шляхом порівняння фактичного і скоригованого фондів зарплати (плановий корегується на % виконання плану по обсягу виробництва). Коригується плановий фонд зарплати промислово-виробничого персоналу і робітників. Зарплата інших категорій робітників не залежить від зростання обсягу виробництва і тому не коригується.

 При аналізі також розрахуємо вплив факторів на зміну у фонді зарплати (див. табл. 7.6.1.). Після аналізу загального фонду зарплати аналізуємо прямі трудові витрати, тобто зарплату виробничих робітників і розраховуємо вплив на неї зміни обсягу і структури продукції, рівня витрат (табл. 7.6.2).

Таблиця 7.6.2.

 Аналіз заробітної плати виробничих робітників (млн.грн.) 
 
Довідка. Виконання плану товарної продукції - 107,6%

1. За  рахунок обсягу продукції:

  = + 145 млн.грн.

2. За  рахунок структурних зрушень.

 Фактична різниця між сумою заробітної плати за затвердженим планом і сумою заробітної плати, вирахуваної з планових норм витрат на фактичний випуск продукції, -95 млн.грн (1997-1902). Ця різниця утворилась під впливом двох факторів:

 - відхилення від плану обсягу виготовленої продукції;

 - зміни структури продукції.

 Отже, за рахунок структурних зрушень у напрямі збільшення випуск менш трудомістких виробів при до її зниження на 50 млн. грн.

 3. За рахунок рівня витрат одержано економію 35 млн.грн. (1997-1962).

 Вплив на зміну прямих трудових витрат різних факторів зображено на рис. 7.6.2. 

Рис. 7.6.2. Структурно-логічна модель факторної  системи аналізу прямих трудових витрат у собівартості продукції

Потім підраховуємо резерви економії зарплати. При цьому важливим резервом є  зниження непродуктивних виплат:

 1) доплат за роботу у зв'язку зі зміною умов праці;

 2) доплат за роботу в позаурочний час;

 3) оплата цілодобових і годин внутрізмінних простоїв.

 При аналізі ці витрати слід виділити із загального фонду зарплати. Наявність на підприємстві значних сум цих витрат свідчить про недоліки в організації виробництва і праці, порушенні ритмічності виробництва.

 При аналізі використання фонду заробітної плати важливо перевірити дотримання запланованого співвідношення темпів зростання продуктивності праці, середньої зарплати (табл. 7.6.3)

 Таблиця 7.6.3Аналіз дотримання співвідношення темпів зростання продуктивності і середньої заробітної плати

 
Співвідношення  темпів зростання продуктивності праці  і середньої зарплати склало по плану 0,28%, або на кожний % зростання продуктивності праці планувалось зростання середньої зарплати на 0,23 %; фактичне співвідношення — 0,12 %. Таким чином, підприємство добилося позапланованої економії по фонду зарплати і значно покращило співвідношення темпів зростання продуктивності праці і зарплати порівняно з планом. Це призвело до зниження собівартості продукції. 
 

2.Аналіз  стану дебіторсько-кредитної  заборгованості.  

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає  на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

 Джерело аналізу - баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку.

 У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу .

 Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

 1) загальну суму дебіторської заборгованості (підсумок гр. З + + гр. 5 - гр. 8 = гр. 9);

 2) заборгованість щодо окремих покупців, замовників і строків виникнення заборгованості понад один рік. Таку заборгованість за наявності виправдувальних документів можна віднести до позареалізаційних витрат і списати на збитки як дебіторську заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, або записати (з рішення інвентаризаційної комісії) до резерву сумнівних боргів;

 3) за даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками (або попередньої аналітичної таблиці) складається така аналітична таблиця за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за часом виникнення.

 Регулярне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів для усунення простроченої заборгованості. Цей аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність. За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.

 До цих показників належать:

 1. Оборотність дебіторської заборгованості:

 Од=В:Д, 
де Од - оборотність дебіторської заборгованості;

 В - виручка від реалізації продукції;

 Д - середня дебіторська заборгованість.

 2. Період погашення дебіторської заборгованості:

 Пд =360 днів : Од,

 де Пд - період погашення дебіторської заборгованості;

 Од - оборотність дебіторської заборгованості.

 3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів:

Да=[Дз:Па]100,

 де Да - частка дебіторської заборгованості в поточних активах;

 Дз - дебіторська заборгованість;

 Па - поточні активи (2+3 розділ активу балансу).

 4. Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації визначається за формулою:

 Дз=Д:В,

де Д - середня величина дебіторської заборгованості;

 В - виручка від реалізації продукції.

 5. Частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, %.

Показник  сумнівної дебіторської заборгованості може бути взятий з балансу (рядок 162 ф. 1).

 Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду.

       Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан | розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості.

       Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.

       Розглядаючи питання аналізу дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями й замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами, - методом надання знижок за дострокової оплати. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити більшу суму в результаті інфляції.

       Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

 Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства. 
У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

       Аналіз власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс".

     Для цього розраховують питому вагу кожного  виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники  розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.