Фінансова звітність підприємства: методика її аналізу

 

Фінансова звітність  підприємства: методика її аналізу.

 

ВСТУП

В умовах ринкової економіки бухгалтерська (фінансова) звітність господарюючих суб'єктів є основним засобом комунікації і найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу.

Всі підприємства в  тій чи іншій мірі постійно потребують додаткових джерел фінансування. Знайти їх можна на ринку капіталів, приваблюючи потенціальних інвесторів та кредиторів шляхом їх об'єктивного інформування про свою фінансово-господарську діяльність, в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані фінансові результати, які показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, на стільки висока вірогідність отримання додаткових джерел фінансування.

Звітність розглядається  як метод узагальнення даних фінансового  обліку та як інформаційна ланка між підприємством та суспільством.

Інформація, яка  викладена у фінансовій звітності  підприємства дозволяє виробити необхідні заходи і процедури, спрямовані на:

виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби;

запобігання банкрутства;

лідерство в боротьбі з конкурентами;

ріст економічного потенціалу підприємства;

ріст обсягу виробництва  і реалізації;

максимізацію прибутку і мінімізацію витрат;

забезпечення рентабельної роботи підприємства.

Метою курсової роботи є розкриття організаційних, методичних та практичних аспектів складання фінансової звітності, а також аналіз форм фінансової звітності і визначення показників, які характеризують діяльність підприємства, використовуючи дані звітних форм.

Завдання курсової роботи:

відобразити техніко-економічну характеристику фінансово-господарської  діяльності підприємства;

розробити методику аналізу показників бухгалтерського  балансу підприємства;

дослідити методику аналізу показників звіту про  фінансові результати підприємства;

дослідити методику аналізу показників звіту про  рух грошових коштів підприємства;

відобразити методику удосконалення показників звіту  про власний капітал.

Для більш детального вивчення призначення та порядку  складання фінансової звітності  об'єктом дослідження курсової роботи було обрано ВАТ «Харківобленерго».

Предметом курсової роботи є методика складання п’яти  форм фінансової звітності: 1 ф. «Баланс», 2 ф. «Звіт про фінансові результати», 3 ф. «Звіт про рух грошових коштів», ф. 4 «Звіт про власний капітал», ф. 5 «Примітки до річної фінансової звітності». 

Дослідженню проблем  методики складання фінансової звітності, присвячені праці багатьох провідних  учених, серед яких Бутинець Ф. Ф., Василенко  Ю. А., Верига Ю. А., Гливенко В. Л., Голенко О. М., Гольцова С. М., Жилкіна Л. В., Коблянська О. І., Костюченко В. М., Лень В. С., Ловінська Л. Г., Сук Л. К., Сук П. Л., Плікус І. Й., Сторожук Т. М., Ткаченко Н. М., Хом’як Р. Л., Чебанова Н. В. Науковці виділяють значну кількість проблем, пов’язаних із фінансовою звітністю, починаючи із форми подання та закінчуючи суттєвістю даних, і шляхи вирішення поданих проблем. Тому дана тема є відкритою для наукових досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика фінансової звітності підприємства

 

На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.

Для здійснення управління підприємством необхідно використовувати  нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.

        Особливе місце в прийнятті  управлінських рішень займає  бухгалтерська звітність, на підставі  якої розрахувати такі важливі  для підприємства коефіцієнти,  як коефіцієнт ліквідності, платоспроможності,  фінансової залежності і незалежності та інші.

Обліковий процес завершується складанням фінансової звітності про  господарську діяльність підприємства. Державне регулювання фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств [1].

Сьогодні звітність  – це багатий матеріал для апарату  управління підприємством, а також  для інших організацій та установ, на адресу яких вона направляється [2, с. 6].

Відповідно до визначення основних понять у Законі України  “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [1] та П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [3], фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Мета, склад і  принципи підготовки фінансової звітності  та вимоги до визнання і розкриття  її елементів визначаються П(С)БО 1 “Загальні  вимоги до фінансової звітності” [3].

Метою складання  фінансової звітності є надання  користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством [3].

Основними користувачами  інформації, наданої у звітності, є власники і менеджери підприємства, кредитори, аудитори, статистичні та податкові органи, банки, потенційні інвестори та інші.

Фінансова звітність  забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участь у капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; забезпеченості зобов’язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; інших рішень [3].

Фінансова звітність  повинна задовольняти потреби тих  користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб [4, c. 242].

Фінансова звітність  для виконання власної мети має  відповідати таким якісним характеристикам  [5, c. 631]:

зрозумілість –  інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути дохідливою та розрахованою на однозначне її тлумачення користувачами за наявності в них достатніх знань і заінтересованості в сприйнятті цієї інформації;

доречність –  фінансова звітність має містити  лише доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені в минулому;

достовірність –  фінансова звітність повинна  бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо в ній немає помилок і викривлень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності;

порівнюваність  – фінансова звітність має  надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств. Передумовою порівнюваності є наведення відповідної інформації попереднього періоду й розкриття інформації про облікову політику та її зміни.    

Форми фінансової звітності  підприємства (крім банків) і порядок  їх заповнення встановлюються Міністерством  фінансів України за погодженням  з Державним комітетом статистики України [3].

За звітним періодом фінансові звіти поділяються  на річні і квартальні. До складу першого входять: баланс, звіт про  фінансові результати, звіт про рух  грошових коштів, звіт про власний  капітал, примітки. Подається річна  фінансова звітність не пізніше 20 лютого наступного за звітним року [3].  

До складу квартальної  фінансової звітності входить: баланс і звіт про фінансові результати. Подається вона не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом [5, с. 233].

Фінансова звітність  передбачає подання інформації, що містить додатковий аналіз окремих  статей звітності.

Отже, фінансова звітність є основним джерелом інформації про конкурентоспроможність, кредитоспроможність підприємства, про результати господарської діяльності підприємства, про використання фінансових ресурсів і капіталу за звітний період.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методичні основи аналізу фінансової звітності підприємства

 

В сучасних економічних  умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта являється предметом уваги  широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім згідно до результатів прийняти обгрунтовані рішення.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Аналіз фінансової звітності являє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарського суб'єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції [6, c. 231].

Аналіз - це проміжна ланка між збором інформації та безпосереднім прийняттям управлінських рішень [7, c. 493].

Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства [8, c. 630].

Фінансовий аналіз - це метод оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства на основі даних бухгалтерського обліку та звітності.

Його задачі - оцінити фінансову звітність, виявити можливості підвищення ефективності функціонування підприємства за допомогою раціональної фінансової політики, оцінити напрямки розвитку підприємства виходячи із потреб у фінансових ресурсах.

Аналізом фінансової звітності займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Основними завданнями аналізу фінансової звітності є: дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства; дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами; об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стабільності підприємства; оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів [9, c. 328].

Методичні прийоми аналізу  фінансової звітності ПАТ «Харківобленерго»

          Для аналізу фінансової звітності використовуються наступні методичні прийоми, рис. 2.1, [10, c. 141].

Горизонталь-ний аналіз

Фінансові коефіцієнти

Читання звітності

Трендовий аналіз

Вертикаль-ний аналіз

 

Рис. 2.1. Методичні  прийоми аналізу фінансової звітності ПАТ «Харківобленерго»

 

Читання звітності - це вивчення абсолютних показників, представлених у фінансовій звітності. Шляхом читання звітності вивчають майновий стан підприємства, його короткострокові та довгострокові інвестиції, фінансування в фізичні активи і фінансові активи, джерела формування власного капіталу і запозичених ресурсів, оцінюють зв'язки підприємства із постачальниками і покупцями, фінансово-кредитними установами, оцінюють виручку від основної діяльності та прибуток поточного року.

Трендовий аналіз оснований на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років (періодів) від рівня базисного року (періоду), для якого всі показники приймаються за 100 процентів.

Горизонтальний аналіз дозволяє вивчити абсолютні і відносні зміни у різних статтях звітності порівняно із попереднім роком, півріччям або кварталом, тобто це часовий аналіз змін, що відбулися по кожній позиції у звітних формах.

Вертикальний аналіз проводиться шляхом виявлення питомої ваги окремих статей балансу в загальному підсумковому показнику, який приймаємо за 100 відсотків (наприклад, питома вага статей балансу в загальному підсумку його активу чи пасиву). Іншими словами вертикальний аналіз це структурний аналіз, оскільки за його допомогою визначається структура фінансових показників і оцінюється вплив різних факторів на кінцевий результат [10, c. 152].