Аудит наявності та руху товарів у торгівлі

Аудит наявності та руху товарів у торгівлі

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методичні основи аудиту наявності та руху товарів у торгівлі.

1. Економічна сутність та характеристика товарів.
2. Огляд нормативно-правової бази та літературних джерел аудиту наявності та руху товарів у торгівлі.
3. Методичні основи аудиту наявності та руху товарів у торгівлі.

РОЗДІЛ 2. Аудит наявності та руху товарів у торгівлі.

2.1. Економічна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства.

2.2. Організація і планування аудиту наявності і руху товарів у торгівлі.

2.3. Методика аудиту наявності та руху товарів у торгівлі.

РОЗДІЛ 3. Удосконалення та узагальнення аудиту наявності та руху товарів у торгівлі.

1. Узагальнення результатів аудиту наявності та руху товарів у торгівлі.
2. Удосконалення методики аудиту наявності та руху товарів у торгівлі.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методичні  основи аудиту наявності та руху товарів  у торгівлі.

1.1. Економічна сутність  та характеристика товарів.

Здійснення господарської  діяльності підприємства завжди пов’язано з використанням, в більшому або в меншому ступені, запасів, в залежності від виду його діяльності. Запаси є найбільш значною частиною активів виробничого підприємства. Вони займають домінуючу позицію у структурі витрат підприємств, їх облік і оцінка впливає на результати господарської діяльності підприємства та на розкриття інформації про його фінансовий стан.

Проведений аналіз економічної  літератури ринкового періоду дозволяє зробити висновок, що до складу запасів входять, як предмети праці, так і предмети обороту в частині і відвантажених покупцю товарів. По різному трактується і саме поняття запасів.        

У роботах іноземних авторів (Велш Глен А., Шорт Деніел Г., Хендриксен Е.С., Ван Бреда) використовуються поняття «товарно-матеріальні активи», «товарно-матеріальні запаси», «запаси», «товари», «товарні запаси», а таке поняття як товари не застосовується. Дані автори, як правило, під запасами підприємств розглядають тільки товарні запаси, що призначені для продажу протягом одного звичайного ділового циклу. При цьому вони вказують на те, що товарними запасами підприємства є тільки ті, котрі знаходяться в його власності.

Професор Бутинець Ф.Ф. відзначає, що «поняття матеріальні ресурси є більш широким поняттям чим товари, адже останні включають лише предмети праці». 

Сопко В. розкриває твердження запаси з боку накопичення ресурсів, що перебувають  у процесі виробництва  з метою подальшого продажу продукту виробництва. Фактично, вважає він, запаси – це сукупність матеріальних благ, вироблених невідомо для чого й кого, які навряд чи колись взагалі будуть використані за призначенням.

Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю. виділяють  запаси, як матеріальні ресурси необхідні  для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.   

В Україні облік запасів регулюється  Положенням (Стандартом) бухгалтерського  обліку 9 "Запаси" [35]. Згідно П(С)БО 9 Запаси» [35] запаси -це активи, які:           утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;          утримуються для споживання під час виробництва товару, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси, як правило, є  найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна  та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж – товаром.

Запаси поділяються  на виробничі і товарні. Виробничі  запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті – входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті – лише сприяють, виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Товарні запаси – придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією.

До складу запасів  включаються всі товарно-матеріальні  цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Первісна вартість запасів – сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

Чиста вартість реалізації запасів –це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Справедлива вартість – сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Подібні запаси – це запаси, які мають однакове функціональне призначення   і подібну справедливу вартість.

В міжнародній обліковій  практиці прийнято, що подібна справедлива вартість не повинна відрізнятися більше ніж на 10 % від справедливої вартості іншого активу, який приймає участь в обмінній операції.

Склад запасів, що використовуються при здійсненні господарської діяльності підприємства, залежить від його специфіки, тому дамо характеристику товарів як складової запасів.

Товар - це продукт праці  і природи, який виготовляється для  обміну на ринку для продажу. Продукт праці, що вступає в обмін, є товаром лише тому, що з приводу нього виникають відносини між двома особами або колективами. Як економічне поняття він являє собою історично визначену форму продукту суспільної праці, яка виражає суспільно-економічні зв`язки товаровиробників.

Суть товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості товару і кількості, що характеризує його суспільну міру.

Відповідно до цього  одна властивість товару полягає  в здатності його задовольняти яку-небудь соціально-економічну потребу людини, друга – обмінюватися в певних пропорціях на інші товари. Корисність речі-товару, завдяки якій вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, робить її споживчою вартістю, причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна споживча вартість. Але не будь-яка корисна річ, яка має суспільну споживчу вартість є товаром (наприклад, продукція кріпаків, яку вони виробляли для феодалів). Споживча вартість є об`єктом дослідження економічної теорії тоді, коли вона створюється як суспільна споживча вартість для обміну. І в цій якості вона стає речовим носієм мінової вартості, економічних відносин.

Мінова вартість – видиме кількісне співвідношення, в якому споживчі вартості одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого. Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже він має безліч мінових вартостей.

Торговельна діяльність здійснюється у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері.  Оптова торгівля передбачає діяльність, пов'язану з придбанням та відповідною підготовкою товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі або іншим суб'єктам підприємницької діяльності.  Існуючі форми реалізації товарів на підприємствах оптової торгівлі: оптовий товарооборот - складський, транзитний по реалізації товарів зі складів лише з тією різницею, що придбання і відвантаження товарів покупцям відображається одночасно, обминаючи рахунок № 28 "Товари". Такий вид реалізації значно прискорює їх рух до споживачів і сприяє зменшенню витрат обігу оптових баз і складів, пов'язаних з вивантаженням, складуванням, зберіганням товарів тощо.

Відповідно до Наказу Президента України [1] і Положенням [2], затверджений перелік окремих форм діяльності в сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг.

Продаж продовольчих товарів: хлібом і хлібобулочними виробами; кондитерськими виробами і медом; крупами, макаронними виробами, борошном, цукром, кухонною сіллю; м’ясом і м’ясопродуктами; молоком, молочними продуктам майонезом, мороженим, харчовими жирами, сиром, яйцями курячими харчовий риби і риботоварів; безалкогольними і слабоалкогольними напоями; продаж алкогольних напоїв; продаж тютюнових виробів.

Продаж непродовольчих товарів: швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних товарів і головних уборів; текстильних товарів; електропобутових товарів; телерадіотоварів; взуття; товари побутової хімії, мінеральні добрива; меблів; товарів для фізичної культури, спорту, туризму, лісоматеріалів і будівельних матеріалів; парфюмерно-косметичних товарів і мила туалетного; галантерейних товарів.

Продаж газет, журналів, конвертів, листівок, знаків оплати, поштових квитків, державних лотерей.

Продаж ювелірних та інших виробів  з дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення і напівкоштовних каменів.

Продаж транспортних засобів і  номерних агрегатів

Продаж медикаментів та хімічних препаратів .

 

1.2. Огляд нормативно-правової  бази та літературних джерел  аудиту наявності та руху товарів  у торгівлі.

Правове регулювання  аудиту здійснюється державою, яка, діючи  в інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб'єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов'язковості дотримання правових норм.

Регулювання аудиту в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Державного комітету статистики, Державної податкової інспекції, Аудиторською палатою України та інших державних органів. Нормативні органи регламентують як об'єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків

Законодавче регулювання аудиторської діяльності в Україні, включаючи аудит товарів, визначено в Законі України «Про аудиторську діяльність», в якому визначено основні права, обов’язки та відповідальність  аудитора,порядок проведення аудиту та надання інших послуг. Головним регулюючим документом для проведення аудиторської перевірки є Міжнародні стандарти аудиту, що визначають головні аспекти здійснення перевірки, надання висновків. Основи регулювання бухгалтерського обліку на основі якого здійснюється аудиторська перевірка,  визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. В Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» встановлені загальні методологічні принципи оцінка, обліку та відображення у звітності товарних запасів. Одним із основних, найскладніших та проблемних питань методології системи бухгалтерського обліку є правильне та раціональне відображення в бухгалтерському обліку первісної вартості (фактичної собівартості) товарів, визначення та відображення в системі синтетичного та аналітичного обліку товарних операцій.  Організацію і методику податкового обліку товарів регламентує Податковий кодекс України. Цивільним кодексом України регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

 Перелік нормативних  документів, на основі яких ведеться облік у торгівлі:

1. Податковий кодекс  України від 02.12.2010 № 2755-VI.

2. Господарський Кодекс України,  Відомості ВРУ від 16 січня 2003 року № 436-IV.

3. Закон України «Про  аудиторську діяльність в Україні»  від 23.04.1993 р. № 3125-XII.

4. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.