Такий аналіз проводиться по кожній категорії  робітників, по кожному виробничому  підрозділі і у цілому по підприємству.

     Раціональне використання робочого часу, тобто  зменшення і ліквідація цілоденних та внутрізмінних простоїв - важлива умова збільшення виробництва продукції, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції без додаткових капітальних витрат.

     Аналіз  використання робочого часу здійснюється за двома напрямами: 
1) виявлення витрат робочого часу (простоїв); 
2) виявлення невиробничого витрачення робочого часу.

     Джерела інформації: ф.-2пв, дані табельного обліку, відділу кадрів. 
Дані про фактично відпрацьованих людино-годинах, людино-днях отримують по даним табличного обліку. Дані про різні види фонду зарплати і методика їх розрахунку на рис.5.4.1.

     Рис 4. Види фонду робочого часу та методика їх розрахунку

     Для визначення фонду робочого часу використовуємо формулу:

     Якщо  фактично одним робітником відпрацьовано  менше днів і годин, ніж за планом, то можна визначити позапланові  втрати робочого часу: цілоденні та внутрізмінні.

     Цілоденні втрати робочого часу = (кількість днів, відпрацьованих одним робітником - кількість днів відпрацьованих 1 робітником за планом) х чисельність фактична х середня тривалість робочого дня за планом.

     Внітрішньозмінні  втрати робочого часу = (середня тривалість робочого дня фактично-середня тривалість робочого дня планова) х кількість днів, відпрацьованих 1 робітником фактично х чисельність фактична.

     Після визначення позапланових втрат робочого часу необхідно вивчити причини  їх утворення.

     Основні причини втрат робочого часу: 
1) недоліки в організації виробництва (збої, аварії і т.д.); 
2) нерегулярне постачання сировини і матеріалів; 
3) недоліки в організації праці і зарплати; 
4) низька трудова дисципліна (запізнення, простої); 
5) погана організація допоміжних служб.

     Вивчивши  втрати робочого часу, необхідно визначити  невиробничі затрати праці, які  складаються із затрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції та виправлення браку, а також у зв’язку з відхиленням  від технологічного процесу. Це приховані втрати. Розрахувати їх кількість можна за допомогою додаткових розрахунків.

     Потрібно  мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди приводять до зменшення  обсягу виробництва продукції, бо вони можуть бути компенсовані підвищенням  продуктивності праці. 

5. Аналіз продуктивності  праці

     Продуктивність  праці - це кількість продукції, виготовленої за одиницю робочого часу або кількість  часу, витраченого та виготовлення одного виробу. 
Продуктивність праці визначаємо у натуральних та грошових одиницях.

     Натуральні - використовуються при визначенні рівня продуктивності праці окремих робітників та їх груп, що випускають однакову продукцію.

     Грошові - при оцінці використання плану  продуктивності праці на підприємстві, у галузі.

     Загальна  схема аналізу продуктивності праці складається з 2-х етапів: 
1) оцінка використання плану та динаміки продуктивності праці за даними про виробіток на 1 робітника / за рік, квартал, місяць, день/ (рис.5.5.1.); 
2) аналіз використання плану продуктивності праці та резерви її зростання (рис.5.)

     (за  рік, квартал, місяць, день) 

     Розклад формул середнього виробутку 

      
Рис. 7. Показники  оцінки рівня продуктивності праці 

6. Аналіз трудомісткості  продукції

     Трудомісткість  визначається на одиницю продукції  в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів. Показник трудомісткості можна розрахувати і по загальному випуску продукції, як відношення загальної кількості людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками, до обсягу продукції. Цей показник обернено пропорційний показнику годинного виробітку одного робітника.

     Зниження  трудомісткості продукції - важливий фактор підвищення продуктивності праці. Зростання  продуктивності праці здійснюється, у першу чергу, за рахунок зниження трудомісткості продукції, а точніше - за рахунок виконання плану оргтехзаходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці), збільшення питомої ваги покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку тощо.

     Знизити трудомісткість - значить зменшити витрати на виготовлення продукції. Чим менше витрат при тому ж  результаті, тим ефективніша праця, тим вища її продуктивність.

     Ступінь зростання продуктивності праці (у %) за рахунок зниження трудомісткості виготовленої продукції визначається:

де 
Пn-% росту продуктивності праці; 
А-% зниження трудомісткості виготовленої продукції 
Між трудомісткістю і продуктивністю праці існує зворотна залежність, яка виражається наступною формулою:

Висновки

     Отже, обсяг продукції і фінансові  результати від її реалізації значною  мірою залежать від ефективності використання трудових ресурсів. В процесі аналізу трудових ресурсів здійснюється оцінка чисельного складу персоналу, ефективності використання робочого часу і продуктивності праці. На забезпеченість робочою силою справляє вплив  плинність кадрів. Структурний склад персоналу вивчається визначенням співвідношення окремих груп і категорій персоналу в загальній чисельності працюючих. Основними показниками використання робочого часу є середня тривалість робочого дня, середня тривалість робочого року, загальна кількість відпрацьованих персоналом людино-днів і людино-годин.

     В процесі аналізу визначаються втрати робочого часу, які негативно впливають  на продуктивність праці і кінцеві  результати виробництва. Найбільш повну  характеристик ефективності використання трудових ресурсів дають показники продуктивності праці - середнього виробітку і трудомісткості. Для факторного аналізу показників продуктивності праці будуються відповідні факторні моделі.

     На  приріст річного виробітку одного працюючого впливають зміна структури персоналу, ступінь використання робочого часу і приріст годинного виробітку робітника. Обсяг виробництва продукції змінюється під впливом зміни чисельності персоналу та продуктивності праці одного працюючого.

Список  використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф., Мних Е.В., Олійник О.В. Економічнй аналіз. Практикум, Навчальний посібник для студентів вузів, - Житомир: ЖІТІ, 2000. –416 с.
2. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. акад.. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.- 540 с.
3. Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. –К.: ЗАТ “Нічлава”, 1999.- 204 с.
4. Житна У. П., Нескреба А.М. Еконономічний аналіз госп. діяльності підприємств. Навчал. посібник: Пер. з рос. – Віща шк.,1992 - С. 77 – 97.
5. Мец В.О. Економічний аналіз (Збірник практичних завдань і тестів за даними П(С)БО): навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.- 236 с.
6. Навчально – методичні картки з аналізу госп. діяльності промислових підприємств (Укл.С.І. Шкарабан, І.В. Спільник). – Тернопиль: ТАНГ, 1995 – С.84.