Збірка основних термінів з мікроекономіки

Крива контрактів (виробничих контрактів) – чисельність можливих ефективних варіантів розподілу двох економічних благ між двома споживачами (двох виробничих ресурсів між двома товарами), для яких виконуються умови: MRS_AB^c=MRS_AB^П=Р_А/Р_В (споживання);  MRT_LK^A=MRTS_LK^B (виробництво).

Крива пропозиції – графічне відображення залежності між ринковою ціною та обсягом товару, що пропонується на продаж.

Лідерство в цінах – модель ціноутворення, в якій підприємство-лідер встановлює ціну, а інші нею керуються.

Лінія “дохід – споживання” – крива, яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам його доходу.

Лінія “ціна – споживання” – крива, яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам ціни.

Лінія Енгеля – крива, яка показує взаємозв’язок оптимального обсягу споживання певного товару та певного рівня доходу споживача.

Максимізація  прибутку – максимізація різниці між валовим виторгом і валовими витратами (TR – TC). Основні методи максимізації прибутку: метод сукупного аналізу – зіставлення сукупних величин; метод граничного аналізу – зіставлення граничних величен.

Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарство, підприємство, інші учасники ринкових операцій) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Модель  об’єднаної олігополії Феллнера – розглядає монопольну ринкову поведінку олігополістів, які об’єдналися з метою максимізації як спільного прибутку, так і прибутку кожного з учасників.

Модель  олігополії Свізі (ламана кривої попиту) – базується на таких умовах і припущеннях: ламана крива попиту має дві ділянки, розташовані вище від ціни Р_о; підприємство виходить з того, що коли воно підніме ціну, решта продавців залишиться від цього осторонь і дане підприємство втратить значну частку ринку, оскільки покупці підуть до того продавця, в якого менша ціна; при розгляді можливості зниження ціни підприємство вважає, що інші учасники ринку відреагують на це також зменшенням ціни, оскільки не захочуть втрачати своєї частки ринку. Модель Свізі використовується для пояснення феномена незмінності олігополістичних цін.

Монополістична  конкуренція – вид конкуренції у галузі без суттєвих бар’єрів для вступу до неї, з великою кількістю продавців, кожен з яких продає диференційований товар.

Монополія – ринок, на якому існує лише один постачальник продукції при атомістичному (представленому багатьма дрібними споживачами) попиті.

Монопольна  влада – можливість підприємства одноосібно визначати ціну свого товару, регулюючи обсяг продукції, який воно готове придбати.

Монопольне  підприємство – підприємство, яке продає свою продукцію на монопольному ринку.

Монопсонія  на ринку праці – ситуація, коли підприємство є фактично єдиним покупцем праці (наприклад, у невеликому місті).

Набір благ – у геометричному аналізі поведінки споживача – координати точки на двомірній площині, де по осях відображена кількість одного та іншого блага, з яких споживач формує свій споживчий кошик.

Надлишок  споживача – різниця між максимальною сумою грошей, яку споживач згоден був би заплатити за придбану кількість блага, і сумою грошей, дійсно заплаченою за придбані блага.

Незворотні  витрати – витрати, пов’язані з наявністю у власності господарського суб’єкта капітального блага, для якого не існує альтернативної можливості використання.

Нецінова  детермінанта попиту – чинник, який визначає умови в яких формується попит.

Неявні  витрати – це витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю підприємства.

Номінальна  заробітна плата – сума грошей, яку отримує найманий працівник.

Номінальна  процентна ставка – ставка процентна за поточного курсу без поправки на інфляцію.

Нормальний прибуток – мінімальна (нормальна) винагорода, необхідна для того, щоб залучити та утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності. Згідно з економічною теорією до нормального прибутку належить сукупність всіх тих мінімальних виторгів, котрі представляють собою витрати невикористаних можливостей.

Обсяг (величина) попиту – кількість товару, яку споживачі бажають і можуть придбати за певною ціною з визначеного діапазону цін у певний проміжок часу за інших незмінних умов.

Обсяг пропозиції – кількість товару, яку пропонує ринку продавець чи група продавців за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.

Олігополія – ринкова структура, в якій домінує декілька підприємств, а входження нових виробників у ринок ускладнене.

Оптимум виробника – стан, коли виробник намагається досягти такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.

Основні методи мікроекономіки – Метод абстракції (використовується при побудові мікроекономічних моделей), методи граничного аналізу, табличного і графічного аналізу. Широко застосовується математичний інструментарій.

Основні проблеми мікроекономіки – розміщення споживчих благ і виробничих ресурсів за умов досконалої і недосконалої конкуренції, ціноутворення на різних ринках та ринкова координація.

Парето-ефективний розподіл ресурсів (благ) – такий розподіл ресурсів (благ), за якого не можливо збільшити виробництво (споживання) будь-якого товару (шляхом перерозподілу) без витрат для виробництва іншого товару (для добробуту іншого споживача).

Політика  сталого співвідношення цін за Хойссом – взаємна координація ринкових дій учасниками, які виходять із сталості співвідношення цін та одно спрямованості цінових змін. Здійснення цієї політики дає змогу олігополістам вирішити проблему взаємної залежності їх функцій попиту. Вона також пояснює незмінність цін на олігополістичних ринках.

Постійний ефект віддачі від масштабу виробництва – такий ефект масштабу. За яким обсяг випуску продукції та обсяг використання ресурсів змінюється в однаковій пропорції.

Постійні  витрати (TFC) – витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від обсягу випуску продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукція не випускається.

Поточна вартість – величина позикових фондів, які необхідно було б позичити за поточної процентної ставки, щоб забезпечити регулярне отримання заданого чистого доходу.

Похідний  попит – попит на фактори виробництва, який залежить від попиту на кінцеві продукти, що виробляються на основі цих факторів.

Права власності – встановлені законом правила, що регулюють відношення людей при використанні ними економічних благ.

Правило найменших витрат – стан, коли відношення граничних продуктів факторів виробництва (МР_к, МР_L) до кожної грошової одиниці (Р_К, Р_L) рівні між собою.

Природна монополія – монополія, яка існує у галузях, де економія, зумовлена збільшенням масштабу виробництва, особливо значна.

Причини обмеженої спроможності ринкового  регулювання – сукупність передумов і ситуацій, коли дія механізму конкурентних ринків не приводить до максимізації суспільної корисності.

Пропозиція – кількість того чи іншого товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в одиницю часу за певних умов.

Проста  монополія – монополія, за якої встановлюється однакові ціни на той самий товар для всіх покупців.

Профспілка – об’єднання працівників, що має повноваження на проведення переговорів з підприємцями від імені і за дорученням своїх членів.

Процентна ставка – ціна, що сплачується власникові капіталу за використання взятих у позику його засобів протягом певного періоду часу; ставка (норма) процентна виражається у процентах.

Раціональність – принцип поведінки суб’єктів господарювання, відповідно до якого суб’єкт завжди намагається отримати за даних умов екстремальний, найкращий для себе результат. Уважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально як при визначенні мети своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.

Реальна заробітна плата – купівельна спроможність заробітної плати, виражена кількостями товарів і послуг, які можна придбати за отриману суму.

Реальна процентна ставка – ставка процентна, очищена від впливу інфляції.

Ресурси – див. фактори виробництва.

Ринкова влада – див. монопольна влада.

Ринкова рівновага – ситуація, коли наміри покупців та продавців на ринку повністю збігаються, тому за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.

Ринковий  попит на виробничий ресурс – сума обсягів послуг ресурсу, необхідних усім галузям, що використовують даний ресурс, за різних можливих цін на ці ресурси.

Ринкові структури – певні типи взаємозв’язку між попитом і пропозицією, які зумовлюють механізми встановлення ціни та досягнення ринкової рівноваги.

Рівновага Бертрана – описує ситуацію на ринку, за якої в умовах дуополії підприємства конкурують, знижуючи ціну товару та збільшуючи обсяг випуску. Стабільність рівноваги досягається тоді, коли ціна стає рівною граничним витратам, тобто досягається конкурентна рівновага.

Рівновага виробника – див. оптимум виробника.

Рівновага Курно – досягається на ринку за умов дуополії, коли кожне підприємство, що діє самостійно, вибирає такий оптимальний обсяг виробництва, який очікує від нього інше підприємство. Рівновага Курно виникає як точка перетину кривих реагування двох фірм.

Рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.

Рівновага Штакельберга – описує дуополію з таким розподілом ринкової влади між підприємствами, за яким одне з них реалізує поведінку лідера, тим часом як інше здійснює стратегію пристосування та корегує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером.

Рівноважна кількість  товару – кількість товару, що реалізується на ринку за рівноважною ціною.

Рівноважна  ціна – ціна, що врівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил.

Рідкісність ресурсів – це з одного боку, обмеженість бажань та потреб людей, а з іншого, є ключовими вихідними проблемами мікроекономіки, яка може бути визначена як наука, що вивчає обґрунтування вибору самостійними економічними одиницями.

Середні змінні витрати (AVC) – кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні постійні витрати (AFC) – кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні сукупні витрати (ATC) -- кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні сукупні витрати (АТС) – кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середній  виторг (AR) – це виторг підприємства в розрахунку на одиницю продукції.

Середній  продукт (АР) – обсяг випуску продукції, що припадає на одиницю змінного фактора виробництва.

Система переваг – параметри мікроекономічної моделі вибору споживача, що базується на певних послідовних індивідуальних уподобаннях.

Спадний ефект віддачі від масштабу виробництва – такий ефект масштабу, за яким обсяг випуску продукції збільшується у меншій пропорції, ніж зростає обсяг ресурсів.

Сукупна ефективність економічної системи – поняття, що враховує ефективність у виробництві (досягається за мінімізації витрат виробництва), ефективність у споживанні (досягається за максимізації задоволення потреб споживачів) і певний баланс між інтересами виробників та споживачів на ринках.

Сукупна корисність (TU) – сумарний рівень корисності, що досягається споживачем при споживанні певної кількості одиниць (порцій) одного блага.

Сукупний  виторг (TR) – сума коштів, одержана підприємством від реалізації своїх товарів за певний час.

Сукупний  прибуток – це величина, на яку валовий виторг підприємства перевищує його сукупні витрати.

Сукупний  продукт (ТР) змінного фактора виробництва – обсяг випуску продукції, що припадає на певну кількість даного фактора виробництва.

Сукупні витрати (ТС) – витрати на виробництво певного обсягу продукції

Сукупні витрати (ТС) – сума постійних (фіксованих) і змінних витрат.

Теорія  ігор – наука, що за допомогою математичних методів досліджує поведінку учасників ситуацій, пов’язаних з прийняттям рішень.

Технологічна ефективність виробництва – процес є технологічно ефективним, якщо не існує жодного іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів за умови не збільшення інших видів ресурсів.

Трансакційні  витрати – витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності.

Фактори виробництва – це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ – готової продукції.