Засоби зменшення державного боргу Украини

    ЗАСОБИ ЗМЕНШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ 

                                          Студентка групи МЗД-07-2

                                          Рябошапко Анастасія

                                          Доцент, кан.ек.н.

                                          Иванова Тетяна Леонідівна

    Борг  є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Державний борг – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. [1]

    В Україні основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

    -збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

    -циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

    -скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

    -вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

    Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття  державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу. Станом на За станом на 31 грудня 2008 року, державний борг України становив 130.686.954,38 тис.грн. або $16.972.331,74 тис.

    Державний і гарантований державою борг України становив 189.407.691,82 тис.грн. або $24.598.401,53 тис.; державний і гарантований державою зовнішній борг – 142.740.177,98 тис.грн. (75,36% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або $18.537.685,44 тис.; державний і гарантований державою внутрішній борг – 46.667.513,84 тис.грн. (24,64%) або $6.060.716,09 тис.

    Упродовж 2008 року сума державного та гарантованого  державою боргу України збільшилася  у гривневому еквіваленті на 100.662.950,01 тис.грн. (113,43%) переважно за рахунок випускання облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків (на суму 17,5 млрд.грн. або 17,4% зростання розміру боргу) і для поповнення стабілізаційного фонду (на суму 5,9 млрд.грн. або 5,9%), отримання першого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 33,2 млрд.грн. або 33,0%) і стрімкого зростання курсів іноземних валют щодо гривні (на суму 38,8 млрд.грн. або 38,5%).

    За  умов кризи рефінансування заборгованості держави виконання нею своїх  зобов’язань у рамках нинішнього курсу економічної політики вимагатиме направлення податкових надходжень до бюджету на боргові виплати, що означатиме кардинальне скорочення бюджетних видатків на соціально-економічний розвиток. За даними Міністерства фінансів України, доходи Зведеного бюджету за 2008р. становили 297,8 млрд.грн., що складає 97,2% від річних призначень. В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (76,3% від загальної суми доходів).

    Видатки Зведеного бюджету, включаючи кредитування за вирахуванням погашення, становили 312 млрд.грн., або 92,1% від річних призначень. У структурі видатків Зведеного бюджету 56,5% припадає на фінансування соціально-культурних заходів, 16,4% – на економічну діяльність, 9,9% – на здійснення загальнодержавних функцій, зокрема видатки по обслуговуванню боргу – 1,4% від загальної суми видатків, у тому числі зовнішнього боргу – 1,1%. Розв’язання боргової проблеми лише за рахунок видатків бюджету призведе до остаточного руйнування сфер науки, освіти та охорони здоров’я, а також розширить масштаби зубожіння населення.[2]

    Крім  істотного обмеження бюджетних  видатків, Уряд намагається покрити  нестачу фінансування перенесенням строків сплати за існуючими борговими  зобов’язаннями держави. Однак реструктуризація боргу держави на умовах перенесення строків сплати за її борговими зобов’язаннями не знімає гостроти проблеми обслуговування державного боргу. Адже в такий спосіб досягається лише тимчасове полегшення, оскільки при цьому його загальна сума не зменшується, а борговий тягар навіть посилюється – за рахунок процентних виплат, нараховуваних на відстрочену суму.

    Вивчення  міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу України з боргової кризи є:

    -припинення обслуговування державних облігацій, які перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;

    -застосування помірної грошової емісії для часткового погашення боргових зобов’язань (на рівні 1,7% ВВП);

    -досягнення первинного профіциту бюджету на рівні 3,6% ВВП. Досягнення бездефіцитного бюджету необхідно забезпечувати через реформи у видатковій та доходній частинах бюджету, а тому неемісійні варіанти надходження коштів потребують особливої уваги. Для наповнення бюджету слід зробити альтернативний акцент на податковій політиці, значно розширивши податкову базу.

    -скорочення імпорту споживчих товарів шляхом удосконалення тарифного регулювання;

    -посилення валютного регулювання та застосування інших механізмів припинення втечі капіталів за кордон;

    -укладання з кредиторами угод про реструктуризацію заборгованості на умовах зниження боргового навантаження, а також конверсії боргових зобов’язань у корпоративні цінні папери і товарні поставки. Нарощування державного боргу розглядається кредиторами як підвищення ризику щодо кредитування держави. Це призводить до подорожчання нових запозичень, з характерними бюджетними перевантаженнями. Надмірний податковий тягар і неподаткові збори залишаються високими. Усе це стримує внутрішній попит і економічну базу зростання.

    Отже, окреслені заходи забезпечать розв’язання  проблеми державного богу України. Вони сприятимуть поліпшенню депресивних тенденцій у вітчизняній економіці – внаслідок посилення стимулюючого впливу державних видатків на економічний розвиток держави. 

    Список літератури

1. К.С. Солонінко., Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 320с.
2. http/:www.ukrstut.gov.ua