Загальні принципи моделювання в економіці

 

 

 

 

Реферат з курсу «Моделювання економіки»

на  тему:

«Загальні принципи моделювання в економіці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План:

Вступ

1. Поняття математичної моделі
2. Етапи побудови економічної моделі
3. Класифікація моделей

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Моделювання в  наукових дослідженнях, яке почали застосовувати ще в глибоку давнину, охоплює нині все нові й нові сфери  наукових знань. Однак методологія  моделювання впродовж тривалого  часу розвивалась незалежно від  інших наук. Була відсутня єдина система понять, єдина термінологія. Лише згодом почали усвідомлювати роль моделювання як універсального методу наукового пізнання.

У наш час  математичне моделювання входить  у третій принципово важливий етап свого розвитку, «вбудовуючись» у  структури так званого інформаційного суспільства. Бурхливий прогрес засобів аналізу, опрацювання, передачі та зберігання інформації відповідає сучасним тенденціям соціального буття. Без володіння інформаційними «ресурсами» не варто й думати про розв’язання дедалі більш складних та різноманітних проблем, які постають перед світовою спільнотою.

Однак інформація сама по собі здебільшого мало що дає  для аналізу та прогнозування, для прийняття рішень і контролю за їх виконанням. Необхідні надійні способи опрацювання інформаційної «сировини» в готовий «продукт», тобто в точні знання. Історія методології математичного моделювання переконує: вона може й повинна бути інтелектуальним ядром інформаційних технологій, усього процесу інформатизації суспільства.

Технічні, технологічні, економічні, політичні та інші системи, що їх вивчає сучасна наука, все меншою мірою піддаються дослідженню (в необхідній комплексності та точності) звичайними теоретичними методами, хоча останні є надзвичайно важливими. Безпосередній натурний експеримент над ними є надто тривалим, дорогим, часто навіть небезпечним чи просто неможливим, особливо це стосується економічних систем і процесів. Тому математичне моделювання є неминучою складовою науково-технічного прогресу.

 

1. Поняття математичної моделі

 

При вивченні складних економічних процесів та явищ часто застосовується моделювання. Модель — це спеціально створений об'єкт, на якому відтворюються певні характеристики досліджуваного явища, а моделювання — це конкретне відтворення цих характеристик, що дає змогу вивчати можливу поведінку явища без проведення експериментів над ним.

Моделювання є важливим інструментом наукової абстракції, що допомагає виокремити, уособити та проаналізувати суттєві для даного об'єкта характеристики (властивості, взаємозв'язки, структурні та функціональні параметри).

Для економіки, де неможливе  будь-яке експериментування, особливого значення набуває математичне моделювання. Завдяки застосуванню потужного  математичного апарату воно є  найефективнішим і найдосконалішим  методом. У свою чергу, математичні методи не можуть застосовуватися безпосередньо щодо дійсності, а лише щодо математичних моделей того чи іншого кола явищ.

Прикладами економічних  моделей є моделі споживчого вибору, моделі фірми, моделі економічного зростання, моделі рівноваги на товарних, факторних і фінансових ринках тощо.

Поведінка й значення будь-якого економічного показника  залежать практично від безлічі  факторів, усі їх урахувати нереально. Але в цьому й немає потреби. Звичайно лише обмежена кількість факторів насправді істотно впливає на досліджуваний економічний показник. Вплив інших факторів настільки незначний, що їх ігнорування не може призвести до істотних відхилень у поведінці досліджуваного об'єкта. Виокремлення й урахування в моделі лише обмеженої кількості реально домінуючих факторів і є важливою передумовою якісного аналізу, прогнозування й керування ситуацією.

Математична модель, аби  бути ефективним інструментом вивчення економічних процесів, насамперед має  відповідати таким вимогам:

• будуватися на основі економічної теорії й відбивати об'єктивні закономірності процесів;
• правильно відтворювати функцію та (чи) структуру реальної економічної системи;
• відповідати певним математичним умовам (мати розв'язок, узгоджені розмірності тощо).

Природно, результати досліджень будь-якої моделі можуть мати практичну цінність, якщо модель адекватна явищу, що вивчається, тобто досить добре відтворює реальну ситуацію.

 

2. Етапи побудови економічної моделі

 

Процес побудови моделі складається з таких етапів:

1. формулюються предмет і мета дослідження;
2. у досліджуваній економічній системі виокремлюються структурні чи функціональні елементи, що відповідають поставленій меті, визначаються найважливіші якісні характеристики цих елементів;
3. словесно, якісно описуються взаємозв'язки між елементами моделі;
4. уводяться символічні позначення для відповідних характеристик економічного об'єкта та формалізуються, наскільки можливо, взаємозв'язки між ними, тим самим формалізується (описується мовою математики) математична модель;
5. виконуються розрахунки за математичною моделлю та аналізуються отримані результати.

Зауважимо, що різні  за природою економічні явища можуть мати однаковий математичний вираз, хоча економічна інтерпретація моделі та результати розрахунків будуть різними.

За визначенням, будь-яка економічна модель є абстрактною, а отже, неповною. Це пов'язано з тим, що для виокремлення закономірностей функціонування економічного об'єкта потрібно абстрагуватися від інших факторів, які хоч і мають незначний вплив, однак у сукупності можуть визначати не лише відхилення в поведінці об'єкта, а й його поведінку. Звичайно вважають, що всі фактори, невраховані явно в моделі, мають незначний результуючий вплив на процес чи явище, що досліджується.

Склад урахованих факторів і їх структура коригуються в  процесі вдосконалення моделі.

 

3. Класифікація моделей

 

Математичні моделі, що використовуються в економіці, можна  поділити на класи за рядом ознак. Залежно від особливостей об'єкта моделювання та застосованого математичного інструментарію виокремлюють такі моделі: макро- та мікроекономічні, теоретичні та прикладні, статичні та динамічні, детерміновані та стохастичні, оптимізаційні та моделі рівноваги тощо.

Макроекономічні моделі описують економіку загалом, пов'язуючи між собою узагальнені матеріальні та фінансові показники: ВВП, споживання, інвестиції, зайнятість, процентну ставку, кількість грошей тощо.

Мікроекономічні моделі описують взаємодію структурних  і функціональних складових економіки  або поведінку окремої складової в ринковому середовищі. Завдяки різноманіттю типів економічних елементів і форм їх взаємодії на ринку мікроекономічне моделювання становить основну частину економіко-математичної теорії. Останніми роками найсуттєвіші теоретичні результати в мікроекономічному моделюванні отримано в процесі дослідження стратегічної поведінки фірм в умовах олігополії.

Теоретичні  моделі дають змогу вивчати загальні властивості економіки та її характерних  елементів і отримувати нові результати на підставі формальних припущень. За допомогою прикладних моделей можна оцінити певні економічні показники, надати їм конкретних значень виходячи з відповідної статистичної інформації.

У статичних  моделях описується стан економічного об'єкта в певний момент чи період часу а динамічні моделі вивчають взаємозв'язки економічних змінних у часі. Змінні, що вивчаються в динаміці, у статичних моделях мають фіксоване значення. Однак динамічна модель не зводиться до простої суми статичних моделей, а описує взаємодію сил, що рухають економіку.

Детерміновані моделі передбачають жорсткі функціональні  зв'язки між змінними моделі, а стохастичні  — припускають наявність випадкових впливів на досліджувані показники.

У моделюванні  ринкової економіки важливе місце  належить моделям рівноваги. Вони описують такий стан економіки, коли всі сили, що намагаються вивести її з рівноваги, мають нульову сумарну дію. Оптимізаційні моделі найчастіше застосовують на мікрорівні: вони дають змогу визначати найкращі рішення в умовах обмежених можливостей.

Предметом економетричного  дослідження є прикладні стохастичні  економічні моделі, тобто загальні економічні моделі, у яких модельні коефіцієнти набувають конкретних числових значень залежно від  використаної статистичної інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

З проведеного нами дослідження можна зробити висновок, що сьогодні у світі широко використовуються математичні методи як у розв’язку конкретних економічних та управлінських задач так і у розвитку самої економічної науки. 

Економіко-математичне  моделювання є спробою формалізувати процес прийняття рішення, тобто застосувати під час цього процесу точні математичні методи.

Математична модель може бути засобом перевірки правильності сформульованих наукових гіпотез або  сподіваного економічного розвитку. За правильно закладених у модель гіпотез, висновки одержані завдяки моделі є також правильними. Якщо закладені передумови неправильні, то порівняння результатів моделювання з реальною дійсністю покаже неспроможність даних передумов.

Намагання за будь-яку ціну застосувати математичну модель може не дати очікуваних результатів через обмежені можливості інформаційного, математичного, технічного забезпечення реалізації моделі, а інколи й формалізації самої проблеми у вигляді моделі.

Звичайно, не в усіх випадках результати економіко-математичного моделювання можуть використовуватися безпосередньо як готові управлінські рішення. Швидше за все вони можуть розглядатись як «консультуючі» засоби. Формальні методи є передусім засобом підготовки науково обґрунтованого матеріалу для наступних раціональних дій людини в процесі управління. Це дозволяє продуктивно використати досвід, інтуїцію людини, її здатність розв'язувати задачі, які важко формалізуються. Прийняття управлінських рішень залишається за людиною.

Отже, економіко-математичне моделювання є однією з важливих компонент у людино-машинних системах аналізу, планування й управління економічними системами.

Проте, оцінюючи сучасний стан проблеми адекватності математичних моделей в економіці, необхідно визнати, що створення конструктивної комплексної методики верифікації моделей залишається одним із найактуальніших завдань економіко-математичних досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Айвазян С. А., Мхитарян В. С. Прикладная статистика и основы эконометрики: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 1022 с.
2. Бородин С. А. Эконометрика: Учеб. пособие. — Минск: Новое знание, 2001. - 408 с.
3. Грубер Й. Економетрія: Вступ до множинної регресії та економетрії: У 2 т. - К: Нічлава, 1998-1999.
4. Джонстон Дж. Эконометрические методы. — М.: Статистика, 1980. — 444 с.
5. Доугерти К. Введение в эконометрику: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. - 402 с.
6. Дрейпер П., Смит Г. Прикладной регрессионный анализ. — М.: Финансы и статистика, 1986. — Т. 1 — 365 с; Т. 2 — 379 с.
7. Емельянов А. С. Эконометрия и прогнозирование. — М.: Экономика, 1985. - С. 82-89.
8. Єлейко В. Основи економетрії. — Львів: "Марка Лтд", 1995. — 191с.
9. Замков О. О., Толстопятенко А. В., Черемных Ю. Н. Математические методы в экономике: Учебник / Под общ. ред. А. В. Сидоровича. — 3-е изд., перераб. — М.: Дело и Сервис, 2001. — 368 с. - (Сер. "Учебники МГУ им. М. В. Ломоносова").
10. Кейн Э. Экономическая статистика и эконометрия. Введение в количественный экономический анализ. — М.: Статистика, 1977. — 254 с.