Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Апреля 2013 в 14:10, реферат
Найважливіший показник систем національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує кінцевий результат господарської діяльності економічних одиниць – резидентів і вимірюється вартістю товарів та послуг, вироблених цими одиницями для кінцевого споживання (використання). ВВП розраховується 3-ма методами.
Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Інститут економіки та менеджменту
Коледж «Освіта»
Реферат
з дисципліни: «макроекономіка»
на тему:«ВВП та методи його обчислення»
Найважливіший показник систем національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує кінцевий результат господарської діяльності економічних одиниць – резидентів і вимірюється вартістю товарів та послуг, вироблених цими одиницями для кінцевого споживання (використання). ВВП розраховується 3-ма методами. 1-ий метод – виробничий. Згідно з цим методом валовий внутрішній продукт – це сума валових доданих вартостей всіх галузей економіки плюс чисті податки на продукти та імпорт. Випуск товарів і послуг являє собою сумарну вартість товарів і послуг, які є результатом виробничої діяльності одиниць – резидентів економіки у звітному періоді До галузей, що виробляють товари, відноситься промисловість, сільське, рибне та лісове господарство, будівництво, інші види діяльності по виробництву товарів. Решта галузей віднесені до галузей, що надають послуги. Ринкові послуги включають всі послуги, які фінансуються повністю або в значній мірі за рахунок державного бюджету, внебюджетних фондів, коштів підриємств і некомерційних організацій, відносяться до неринкових послуг. Проміжне споживання дорівюнє вартості і послуг, які траноформуються або повністю споживаються у звітному періоді в процесі виробництва. Споживання основного капіталу не включається до складу проміжного споживання. Валова додана вартість розраховується на рівні галузей як різниця між випуском товарів та послуг і проміжним споживанням. Термін „валова” вказує на те, що показник включає спожиту в поцесі виробництва вартість основного капіталу. ВДВ = Випуск – Проміжне споживання Податки на продукти включають податки, розмір яких прямо залежить від вартості Чисті податки на продукти та імпорт виробленої продукції та наданих послуг. До податків на продукти відносяться: - податок на додану вартість; - акцизний збір; - надходження частки від вартості нестандартної продукції; - різниця в цінах на природний газ; - збір від прдажу мастильних матеріалів; - надходження до фонду паливно-енергетичного комплексу. Податки на імпорт – це податки на товари та послуги, що імпортуються. В Державному бюджеті України вони проходять під назвою „Надходження від зовнішньоекономічної діяльності”. Це вивізне (експортне) та імпортне мито. Термін „чисті” означає, що податки показані за відрахуванням відповідних субсидій на продукти і на імпорт. Субсидії – це поточні некомпенсовані виплати з Державного бюджету підприємствам, при умові виробництва ними певного виду товарів і послуг. 2-ий метод – розподільчий або метод доходів. За ним ВВП може бути визначений як сума первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів і послуг. Первинні доходи – це: - оплата праці найманих працівників; - чисті податки на виробництво та імпорт; - валовий прибуток (валовий змішаний доход). Оплата праці найманих працівників визначається як сума всіх винагород в грошовій або натуральній формі, які виплачені роботодавцями найманим працівникам за роботу, виконану в продовж звітного періоду. Оплата праці найманих працівників обчислюєтьсяна основі нарахованих сум і включає в себе фактичні та умовно нараховані відрахування на соціальне страхування (включаючи Державний пенсійний фонд, фонд зайнятості, фонд соціального страхування), податки на доходи і інші виплати, яків виплачуться найманим працівникам, навіть якщо вони фактично утримуються наймачами адміністративною метою або по іншим причинам і виплачуються ними безпосередньо органам соціального страхування, податковим службам і так далі від ососби найманого працівника. Податки на виробництво складаються з податків на продукти та інших податків на виробництво. Інші податки на виробництво складаються з усіх податків, якими обкладаються виробничі одиниці в зв’язку з їх виробництвом або використанням факторів виобництва, окрім податків на продукти. Розмір таких податків прямо не залежить від обсягу і рентабельності виробництва. Вони не включають також будь-які податки на прибуток або інші доходи, що одержує інституційна одиниця. До інших податків на виробництво відносяться: - відрахування на геологорозвідку; - плата за спеціальне використання природних ресурсів; - плата за забруднення навколишнього середовища; - плата за воду; - державне мито за одержання охоронних документів на об’єкти промислової власності; - плата за землю (з податку на прибуток); - податок з власників транспортних засобів (з податку на прибуток); - внески до фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (в частині витрат на виробничі потреби); - лісовий доход; - плата за видачу ліцензій; - збори, справлені автоінспекцією (з податку на прибуток); - внески до бюджкту сум перевищення фонду споживання; - внески на фінансування дорожньго господарства; - внески у Фонд сприяння конверсії; - внески у Фонд охорони праці; - внески в Державний інноваційний фонд; - внески у фонд охорони навколишнього середовища; - надходждення до інших позабюджетних фондів. Субсидії на виробництво складаються із субсидій, одержаних підприємствами з Державного бюджету в зв’язку з використанням факторів виробництва. До них належать: - субсидії, пов’язані з використанням праці особливого контингенту осіб (інвалідів, безробітних); - субсидії для стимулювання використання окремих видів сировини та енергії, - субсидії для зменшення забруднення навколишнього середовища (для покриття вартості додаткової обробки відходів виробництва). Валовий (чистий) прибуток, валові (чисті) змішані доходи – це та частина доданої вартості, яка залишається у виробників після виплати видатків, пов’язаних з оплатою праці найманих рпацівників та чистих податків на виробництво і на імпорт. Ця стаття вимірює прибуток (або збиток), одержаний від виробництва, до обліку доходів від власності. Чистий прибуток дорівнює валовому прибутку за відрахуванням споживання основного капіталу. Для некорпоративних підприємств , що належать домашнім господарствам, ця стаття включає ечемент винагороди за роботу, який не відділяється від доходу власника або підприємця. В цьому випадку вона називається змішаним доходом. Споживання основного капіталу являє собою зменшення вартості основуного капіталу в продовж звітного періоду внаслідок його фізичного і морального зносу і випадкових ушкоджень. 3 – ий метод – витратний або метод кінцевого використання. На стадії використання валовий внутрішній продукт складається з суми кіцнцевого споживання товарів і послуг, валового нагромадження і чистого (за відрахуванням імпорту) експорту. Кінцеве споживання складається з втират на кінцеве споживання домашніх господарств, витрат на кінцеве споживання державних установ, які задовольняють індивідуальні і колективні потреби домашніх господарств і суспільства в цілому, а також витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Таке групування показує, хто фінансує витратина кінцеве споживання. Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств включають витрати домашніх гсподарств на придбання споживчих товарів і послуг в усіх торгових підприємствах, на міських ринках і через неорганізовану (вуличну) торгівлю, підприємствах побутового обслуговування, пасажирського транспорту, зв’язку, готелях, платних закладах культури, охорони здоров’я, освіти, а також споживання товарів та послуг в натуральній формі – вироблених для себе (сільськогосподарська продукція особистих підсобних господарств, умовно нараховані послуги по проживанню у власному житлі) і одержаних в рахунок оплати праці. Витрати на кінцеве споживання державних установ, які обслуговують домашні господарства сладаються з витрат сектору загальнодержавного управління на споживчі товари і послуги, які призначені для індивідуального споживання. Такі витрати фінансуються за рахунок Державного бюджету і позабюджетних фондів з коштів, які одержані внаслідок збору податків та інших доходів держави. В ці витрати включаються витрати підприємств і організацій, що надають безкоштовні (для населення) послуги в області освіти, охорони здоров’я, культури. Витрати на кінцеве споживання державних установ, які задовольняють колективні потреби. Цей показник відмінний від попереднього тим, що в ньому враховуються послуги, надані за рахунок Державного бюджету підприємствам і організаціям, які задовольняють потреби не окремих домогосподарств, а суспільства вцілому або окремих груп населення. В цей показник включаються витрати на оборону, загальне державне управління, шляхове господарство, а також витрати на неринкову науку, комунальне господарство, послуги організацій, що обслуговують сільське господарство. Витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашнє господарство – виитрати громадських організацій (політичних партій, релігійних організацій, профспілок, громадських об’єднань), по відношенню до яких умовно вважається, що вони надають тільки індивідуальні товари і послуги. Сюди включаються і бесплатні послуги соціального характеру, які надаються комерційними підприємствами і організаціями своїм працівникам. З іншого боку, кінцеве споживання може бути визначене як фактичне кінцеве споживання товарів і послуг. Для домашніх господарств воно включає їх витрати на покупку споживчих товарів та послуг і вартість індивідуальних товарів і послуг, одержаних домашніми господарствами від державних установ і від некомерційних організацій безкоштовно, і як соціальні трансферти, і в натурі. Для державних установ фактичне кінцеве споживання дорівнює вартості колективних послуг. У некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, фактичне кінцеве споживання відсутнє. Збереження – частина наявного доходу, яка не витрачена на кінцеве споживання товарів і послуг. Валове нагромадження в цілому по економіці показує чисте придбання резидентними одиницями товарів і послуг, вироблених в поточному періоді або тих, що надійшли по імпорту, але не спожитих в ньому. Валове нагромадження включає валове нагромадження основного капіталу, зміну матеріальних оборотних коштів і чисте придбання цінностей. Валове нагромадження основного капіталу являє собою вкладення резидентними одиницями коштів в об’єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому шляхом використання їх у виробництві. Валове нагромадження основного капіталу включає такі компоненти: 1/ придбання, за відрахуванням вибуття, нових та існуючих основних фондів; 2/ витрати на поліпшення невироблених матеріальних активів; 3/ витрати, пов’язані з переданням права власності на невироблені активи. Зміна запасів матеріальних оборотних коштів включає зміну виробничих запасів; незавершеного виробництва, готової продукції і товарів для перепродажу. Зміна вартості запасів протягом данного періоду розраховується як різниця між вартістю запасів на кінець і на початок періоду, переоцінених у середні ринкові ціни цього ж періоду для усунення впливу зміни цін. Чисте придбання цінностей – це вартість покупок за відрахуванням продажу цінностей, придбаних як засіб збереження вартості: дорогоцінних металів і каменів, антикварних виробів, колекцій та інших творів образотворчого мистецтва . Чистий експорт розраховується у внутрішніх цінах як різниця між експортом та імпортом і включає в себе оборот (обіг) торгівлі із зрубіжними країнами, включаючи країни СНД. Імпорт та експорт товарів і послуг складається з „видимих товарів” (матеріальних цінностей, немонетарного золота й срібла, котрі не виступають як платіжний засіб; товарів, які виступають як подарунки; допомога і т. д.) та послуг. Вартість експорту та імпорту в СНР кореспондується з аналогічними показниками платіжного балансу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
П. В. Круш, С. О. Тульчинська / Макроекономіка / Київ, ЦУЛ, 2005.
О. М. Тітьонко / Системи макроекономічного рахівництва / Київ, КНЕУ,
1999.
К. С. Солонінко / Макроекономіка / Київ, ЦУЛ, 2002.
О. Я. Базілінська / Макроекономіка / Київ, ЦУЛ, 2005.
А. И. Бутук / Макроэкономика / Київ, „Знання”, 2004.
Основи економічної теорії / За ред. А. К. Покритана, М. І. Збарського /
Одеса, ОДЕУ, 1999.
Райхлин Эрнст / Основы экономической теории / Москва, «Наука», 1997.
В. І. Мельникова, Н. І. Клімова / Макроекономіка / Київ, „Професіонал”,
2004.