Вплив рідкісності благ на ефективність виробництва

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний  гуманітарний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з економіки

 

Вплив рідкісності  благ на ефективність виробництва

 

 

 

 

 

 

 

                           Підготувала:

                                     Студентка 3 курсу

Художньо-педагогічного  факультету

                                Групи АДТ-31

                                                   Кисіль Ольга Володимирівна

                           Перевірила:

                                                     Луковська Оксана Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівне-2013

План

 

 

 

1. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості

2. Ефективність виробництва. Суть та показники
3. Вплив рідкісності благ на ефективність виробництва
4. Висновки
5. Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості

 

Основоположною  категорією товарного виробництва  є "товар". Однак історично та логічно цій категорії передувала категорія "благо".

Благо - все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням.

Бага поділяють  на економічні та неекономічні.

Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).

Економічні блага - це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.

Економічні  блага дуже різноманітні. Залежно від критеріїв їх можна класифікувати на такі види (рис. 5.14).

Економічне  благо в умовах товарного виробництва  набуває форми товару.

Рис. 5.14. Класифікація економічних благ

Товар - це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі- продажу на ринку).

Згідно з  класичною теорією найважливішими характеристиками товару є його споживча вартість і вартість.

Споживча вартість - це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.

Оскільки товар  задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну  споживчу вартість, тобто є споживчою  вартістю для інших.

Вартість товару - це уречевлена в товарі суспільна праця виробника.

Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття - мінової вартості.

Мінова вартість є певним кількісним співвідношенням (пропорцією)" в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого виду.

Наведена вище концепція  товару і його властивостей в економічній  науці відома як теорія трудової вартості. Ця теорія була започаткована ще класиками  політичної економії - Адамом Смітом і  Давідом Рікардо. Згодом була завершена  Карлом Марксом і його прихильниками.

Однак у сучасній неокласичній економічній теорії існують деякі  інші підходи до характеристики товару та його властивостей. Зокрема введені  в науковий обіг такі поняття, як"корисність", "цінність" та "рідкість" товару.

Якщо порівнювати категорії "споживча вартість" і "корисність", то на перший погляд ці категорії є синонімами, між ними немає різниці. Вони ніби виражають одне і те саме - здатність економічних благ задовольняти потреби людини, бути корисними для неї. Але це не зовсім так. У класиків споживча вартість є об'єктивною, абстрактною якістю будь-якого товару або послуги, які виробляються для того, щоб задовольняти людські потреби. Отже, споживча вартість для них - це природна корисність товару взагалі, безвідносно до потреб конкретної людини.

Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб'єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.

Один і той самий  товар 3 однаковою споживчою вартістю може мати зовсім різний ступінь корисності для окремих споживачів. Наприклад, корисність хліба різна для ситої  і голодної людини, цигарки - для  людини, що палить, і тієї, яка не палить, та ін. Але всі ці товари, незалежно від різної корисності для різних людей, не втрачають своєї об'єктивної основи - споживчої вартості.

Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом подають як цінність. Тому цінність для них категорія суб'єктивна. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб'єктивні оцінки і є основою для визначення виробленого блага як вартості.

Водночас вартість виконує важливу обліково-інформативну функцію. Вся статистика, комерційна і виробнича інформація стосовно процесів, що відбуваються в економіці, подається через вартісні показники у їх грошовому вираженні. Нарешті, сучасна інтернаціоналізація економічних відносин зумовлює і відповідну інтернаціоналізацію категорії вартості.

Тому аналіз теорій вартості, оцінка їх надбань та окреслення перспектив мають важливе значення не тільки для вдосконалення системи економічних  знань, а й для розв'язання деяких сучасних суспільно-господарських проблем нашої країни.

В економічній науці існує  кілька теорій вартості, в тому числі: факторів (витрат) виробництва, попиту і пропозиції, трудової вартості, граничної  корисності та інших (рис. 5.15).

Рис, 5.15. Основні теорії вартості

Однак, незважаючи на різноманіття концепцій вартості, розуміння її сутності формувалося  під впливом двох найпоширеніших теорій: класичної теорії трудової вартості та маржиналістської теорії граничної корисності. Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами суспільно необхідної праці, теорії граничної корисності- за ступенем корисності речі для споживача.

Люди оцінюють товари та послуги не тільки тому, що на виробництво їх витрачена суспільно необхідна праця, а й тому, що вони мають корисність. З їхнього погляду, лише корисність товарів та послуг може надавати затратам праці так званого су* спільно-необхідного характеру. Отже, цінність є водночас функцією витрат праці і функцією корисності.

Поєднання вартості й цінності та їхнє суспільне визнання відбивається в ціни Ціну можна вважати  формою грошового вираження вартості й цінності товару.

Ціна зумовлює можливість одночасного прояву інтересів виробників і споживачів. Тільки вартість є рушійним мотивом для товаровиробника, так само як цінність - рушійний мотив для споживача.

З позицій неокласичних поглядів, цінність благ залежить також  і від їхньої рідкості, тобто від  жагучості потреб та запасу (кількості) благ, які здатні ці потреби задовольняти.

Рідкість - характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства. Більшу цінність мають ті блага, що обмежені, рідкісні порівняно з потребами в них.

Наприклад, вода має більшу корисність для людини, ніж діамант. Але води достатньо, а діамантів мало. Тому діаманти, корисність яких набагато менша для  задоволення життєвих потреб, адже без них можна взагалі обійтися, оцінюються людьми дорожче, ніж вода.

 

 

 

 Ефективність виробництва. Суть та показники

Оскільки виробничі ресурси обмежені, а потреби безмежні, то суспільне виробництво не може сповна задовольняти матеріальні і духовні потреби населення, але воно повинно прагнути до якнайповнішого задоволення їх, раціонально й ефективно використовуючи наявні ресурси.

Результати функціонування економіки визначають двома способами: економічним зростанням і ефективністю суспільного виробництва.

Економічне зростання  вимірюється абсолютним приростом валового внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу за певний період.

Ефективність виробництва відображає не тільки приріст обсягів виробництва, а й те, якою ціною, тобто якими затратами досягають цього приросту.

Розрізняють соціальну та економічну ефективність виробництва. Соціальна ефективність виражається в тому, наскільки повно задовольняються особисті потреби людей. Вона показує, якою мірою господарська діяльність спрямована на задоволення потреб людини, наскільки відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то таке суспільне виробництво є ефективним.

Основними показниками соціальної ефективності є:

— розміри ВВП в розрахунку на душу населення;

— розміри національного  доходу (НД) в розрахунку на душу населення;

— частка фонду  споживання в національному доході;

— рівень життя  населення.

Рівень життя  — це рівень забезпеченості населення  матеріальними і духовними благами, необхідними для підтримування нормальної життєдіяльності.

Економічна  ефективність виражає результативність суспільного виробництва. Вона визначається шляхом зіставлення одержаного результату і затрат:

П — вартість продукту,

З — затрати  праці,

 

У масштабі народного  господарства ефективність суспільного  виробництва вимірюється відношенням  виробленого за певний період національного  доходу до затрат суспільної праці. У  масштабі галузі, підприємства — відношенням величини чистої продукції до затрат суспільної праці.

Ефективність  суспільного виробництва є складною і багатоплановою категорією. Її окремі сторони можна виміряти за допомогою  системи економічних показників. З їх допомогою визначається результативність використання окремих видів ресурсів, зокрема праці, фондів, матеріалів.

Відношення  виробленого продукту (П) до кількості  задіяних працівників у його виробництві  за певний проміжок часу (Р) характеризує продуктивність праці (Пп). Вона є одним із найважливіших показників ефективності і визначається за формулою:

П — продукт,

Р — кількість  працівників.

Продуктивність  праці — це синтетичний показник ефективності виробництва. Це показник використання робочої сили. А ефективність використання матеріально-речових факторів виражається такими показниками як матеріаловіддача і фондовіддача.

Матеріаловіддача  — це відношення вартості продукту до матеріальних затрат. Наприклад, вироблено продукції на суму 10000 гривень, витрачено сировини, матеріалів, палива на 4000 гривень.

Фондовіддача  — це відношення вартості продукту до вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Наприклад, на підприємстві використовується щорічно основних виробничих фондів на суму 1 млн гривень, а продукції випускається на 1,2 млн гривень. Тоді фондовіддача становитиме:

Названі показники  виражають ефективність використання найважливіших факторів виробництва.

 

 

 

  Вплив рідкісності благ на ефективність виробництва

 

 Виробництво економічних благ відстає від економічних потреб.Це обмеження пов'язана з тим, що виробництво економічних благ стикається з обмеженістю запасів багатьох природних ресурсів, частою нестачею робочої сили (особливо кваліфікованої), недостатністю виробничих потужностей та фінансів, випадками організації виробництва, відсутністю технологій та інших знань для того чи іншого блага. Усі види економічних ресурсів розглядають із погляду рідкісності і технологічної обмеженості. У результаті рідкісності ресурсів обсяг виробництва обмежений. Обмеженість ресурсів і безмежний характер потреб створюють загалом ситуацію вибору.

Обмежені  блага – це економічні блага. У ринковій економіці вироблені обмежені блага розподіляються шляхом обміну одних благ іншими. У процесі обміну економічних благ виникає поняття товару.

Рідкість ресурсів і благ характеризує їх поширеність у природі й суспільстві. Рідкість – це показник між попитом й пропозицією. Рідкісні предмети можуть бути рясними зважаючи на те, де вони потрібні людям. Широко поширені ресурси можуть бути обмеженими проти потреб суспільства на них. Благо є рідкісним, якщо люди не можуть придбати їх у великій кількості. Благо перестає бути рідкісним, тільки коли люди можуть одержати бажане в будь-якій кількості та без великих витрат.