Вплив менталітету на економічний розвиток України

Вплив менталітету  на економічний розвиток України

Перш за все необхідно  визначити та роз’яснити, що ж таке «менталітет»? Наприклад, переклад з латинської цього слова означає «розумовий», «думка», «інтелект», з французької – «спрямування думок», «скерованість розуму», з англійської перекладається, як «характерний склад розуму». Як бачимо, в усіх зазначених визначеннях фігурує слово «розум», тому можна визначити менталітет як характер мислення, спрямованість розуму та думок, внутрішні і,я вважаю, зовнішні ознаки нації. Менталітет – це душа, емоції, інтелект, духовність, звичаї, традиції, релігія людей, що в своїй сукупності становлять народ. Менталітет є надбанням всієї нації, тобто своєрідним національним скарбом, яким народ сам створює, сам ним же володіє і сам його змінює – збагачує або ж деформує.

Український менталітет є  надбанням українського народу, тієї характерною ознакою, яка відрізняє нас, українців, від інших національностей, французів, наприклад. Особливості менталітету висвітлюються в багатьох художніх, історичних, наукових творах і навіть в анекдотах, тому, напевно, він (менталітет) є однією з найбільш значущих відмінних ознак кожної нації.

Головними ознаками українського менталітету є індивідуалізм, гуманність, демократизм, волелюбність, толерантність, миролюбність, щирість, душевність, хазяйновитість, оптимізм, терплячість, працьовитість, чуйність, ліризм, сентиментальність, почуття гумор, хитрість, волелюбність і в той же час нестабільність, суперечливість вдачі, консерватизм, уповільненість, зваженість. Важливо відмітити, що менталітет нашого народу змінювався, будучи під протекторатом Російської Імперії, Польщі, Австро-Угорщини, під впливом насильницького гноблення українців, несприйняття нашої мови, нашого світогляду. І зараз ми є такими, якими сформулювали нас обставини…

На мою думку, менталітет є однією з основних рушійних сил  економічного розвитку України, адже саме від ментальних особливостей залежить що робити, як робити, що отримаємо в результаті.

Українці завжди були і  залишаються щирими, душевними, хазяйновитими, терплячими, працьовитими, оптимістичними, з почуттям гумору. Саме ці властивості  допомагають нам вистояти,не пасти  духом перед труднощами, не засмучуватись, чуючи чергову урядову обіцянку, в якої дуже мало шансів на здійснення, і вірити в краще майбутнє. Ліричність української душі завжди дивувала і надихала багатьох, хитрість допомагала «викрутитись» українцю із будь-якої ситуації. Але українець, маючи купу хороших якостей, не може самостійно стати на правильний шлях стабільного економічного розвитку. Йому, на мою думку, завжди потрібен керівник, який постійно триматиме народ в «єжових» рукавицях, бо українцю тільки дай волю… Українська нестабільність, уповільненість, несміливість заважає Україні експериментувати, застосовувати щось нове. Україна не спроможна самостійно «справитись» з власним величезним природним багатством, з освіченим, повним силами молодим поколінням. Інші країни заздрять нашим природним ресурсам, географічному розташуванню, а ми, маючи це, не можемо правильно їх застосувати. Та з таким багатством Україна могла б стати однією з перших у світі, чого лише варті наші Карпати і Крим, туристичні поїзди до яких куди кращі і цікавіші тієї ж Туреччини. Хоча і влада говорить про це, але нічого конкретного не робить. Парадокс, який приводить у відчай! Мені здається, що через декілька десятиліть ми взагалі будемо під владою Китаю, країни, яка добре знає, що можна взяти з України. Наша незалежність мало чого досягла, здається, ми можемо розвиватись лише будучи залежною,стоячи на колінах, як би це сумно не звучало. Але зараз ми лише скаржимось на нашу погану долю, не прагнучи при цьому нічого зробити, звинувачуючи у всіх проблемах і гріхах владу. А потрібно лише кожному прибрати свою планету… «Маємо, що маємо», - ще одна повсякденна фраза середньостатистичного українця, яка аж ніяк не наштовхує на зміни.

Українці завжди відрізнялись своїм ставленням до праці, особливо праці на землі, бажанням мати свою землю, обробляти свою землю, будувати і плекати свою домівку. З часом  в більшості українців ця властивість  дещо деформувалась і тепер має  приблизно таку формулу: менше працювати = більше мати. Українцям потрібно знищити або хоча б трішки пригнітити бажання нажитись на чужому. Це теж одна з ознак українського менталітету, яка апріорі не може співіснувати з економічним розвитком. Ніхто не думає про розвиток країни в цілому, тому що надіється на те, що про це подумає сусід, а сусід, в свою чергу, нічим не відрізняється – він також українець.

Якось зовсім по-українськи оптимістично не виходить, але сподіваюся, що настане той час, коли прийде той, хто зможе підняти Україну і прокладе їй шлях до всесвітнього визнання. Нам необхідно прокинутись з думкою і гордістю, що ми УКРАЇНЦІ, що мова наша УКРАЇНСЬКА, що держава наша, заради якої ми маємо жити,УКРАЇНА. Хочеться, щоб при згадці про Україну  нашим сусідам не спадало на думку відразу «сало», «хохли», оте бридке «шо» та «га». Кожному українцю потрібно сьогодні ж встати з ліжка, відійти від телевізора, в якому говорять багато про все і ні про що, і почати щось робити на благо нашої країни. Відкритим залишається лише питання «ЩО РОБИТИ?» Сподіваюсь скоро почути відповідь.