Внесок Українських вчених у вивчення історії економічної теорії

Український економіст високо оцінював майбутнє соціалістичного суспільства як ладу, підпорядкованого інтересам особистості. Намагаючись удосконалити теорію соціалізму К.Маркса, він критикував її за всеохоплюючу централізацію виробництва, яка зміцнює бюрократизм і загрожує свободі особистості. Критерієм ефективності виробництва при соціалізмі вчений вважав одержання найбільшої цінності за найменших витрат. "Перед днем соціалізму" він називав державний капіталізм (або лад урегульованого капіталізму), який все більше наповнюватиметься соціалістичним змістом (таку думку обґрунтовував Ленін), особливу увагу приділяв теорії кооперативного соціалізму. Але його визначення предмета політекономії як суспільних відносин людей у межах їх господарської діяльності у сфері вільного мінового господарства, яке історично розвивається, було некоректним. Вагомим є внесок М. Туган-Барановського в теорію кооперації, ринків і прибутків, економічних циклів та ін.

На економічну теорію вплинула теорія ноосфери Володимира Вернадського (1863—1945) — видатного вченого-природознавця, про якісно новий стан біосфери Землі (її перебудову) і навколишнього  простору (нової оболонки Землі), що формується під впливом фізичної і передусім розумової діяльності людства. Поняття "ноосфера" нерозривно пов'язане з поняттям "жива речовина", яке означає сукупність усіх живих  організмів біосфери, що переробляють і переміщують різні види речовини, акумулюють і перетворюють космічне випромінювання. Вирішальним чинником трансформації біосфери в ноосферу є перетворююча роль науки та соціально-організованої праці людства, внаслідок чого виникає якісно нова форма руху матерії — соціальна, яка породжує нове джерело і форму енергії — ноосферу і біо-соціальну енергію. Остання через механізм суспільного виробництва формує суспільну людину і суспільну культуру. Дотримуючись трудової теорії вартості, В. Вернадський вважав працю найвищою цінністю, яка повинна бути розумною, а отже, вільною і добровільною. Людина як загальнопланетарне явище продукує та реалізує у праці свою думку. Внаслідок її взаємодії з людською природою і людською працею виникає нова могутня продуктивна сила, яка акумулює і синтезує енергію цих трьох складових і формує ноосферу. Домінуючим елементом серед них є свідомість, наукова думка. Соціальну культуру вчений розглядав як важливу політико-економічну категорію, за допомогою якої визначають ступінь гуманізації та еколотізації економіки. У ноосфері найвищого рівня досягає розвиток особистості. Наукова, творча праця сприяє зростанню продуктивності праці, внаслідок чого послаблюється роль матеріального і посилюється роль духовного виробництва, а максимальний вияв розуму і свободи наукового пошуку є основним принципом ноосфери. Вона перебуває у повній співзвучності з основною ідеєю, яка пронизує "науковий соціалізм", зокрема передбачає планетарне планування.

За радянських часів вітчизняна економічна наука була відсторонена від основних тенденцій розвитку світової економічної думки. її головним завданням було обґрунтування правильності, неспростовності, абсолютної ефективності марксистсько-ленінського економічного вчення, переваг радянської системи господарювання, соціалістичної економіки, яка з часом повинна трансформуватися в економіку комуністичну. Будь-яке "вільнодумство" в економічній теорії було неможливе. Певну практичну цінність мають її напрацювання щодо створення й функціонування територіально-господарських комплексів, у сфері управління виробництвом і якістю продукції та ін.

Простір для розвитку українська економічна думка отримала в 90-ті роки XX ст. — на початку XXI ст. Розвиток економічної теорії не уникнув такої вади, як маргінальність, механічне запозичення спрощених концепцій, що нерідко супроводжує суспільну думку перехідного періоду, однак вітчизняні вчені активно почали освоювати надбання світової економічної теорії, послуговуватися ними, створювати на цій основі власні теоретико-методологічні моделі (парадигми) економічної теорії, зосереджуючись здебільшого на проблемах трансформації постсоціалістичної економіки, формування ринкового середовища, інтегрування вітчизняної економіки у світовий економічний простір.