Визначення індивідуального та ринкового попиту. Надлишок споживача. Ефект доходу та ефект заміщення

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний  технічний університет України

«Київський  Політехнічний Інститут» 

Факультет менеджменту і  маркетингу

Кафедра промислового маркетингу 
 
 
 
 

Реферат  

з дисципліни

 “Мікроекономіка”  на тему: 

«Визначення індивідуального та ринкового попиту. Надлишок споживача.  Ефект доходу та ефект заміщення» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ-2011 

Зміст 
 
 

1. Вступ.
2. Визначення та крива індивідуального попиту
3. Ринковий попит. Надлишок споживача.
4. Ефект доходу та ефект заміщення.
5. Висновок.
6. Список використаних джерел.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Вступ

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки – до підприємства. Саме на цьому рівні створюється вся необхідна суспільству продукція, створюються різні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання ощадливої витрати ресурсів, застосування високопродуктивної техніки, технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне управління – менеджмент.

 Все це  вимагає глибоких економічних  знань. Адже в умовах ринкової  економіки виживе лише той,  хто найбільш грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.

 Вивчення  ж попиту на ринку зараз  стає першочерговою задачею при  функціонуванні підприємства. Постійне відстеження попиту і здатність моментально реагувати на найменші його зміни (тобто гнучкість виробництва) – все це визначає виживання й успішну роботу підприємства. Зараз для будь-якої фірми важливіше навіть не зробити яку-небудь продукцію, а збути її, знайти конкретну нішу. Ринковий процес складається з безлічі актів обміну товарами і послугами. У кожному такому акті бере участь продавець, на стороні якого виступає пропозиція товару, і покупець, що представляється попитом на товари. На величину попиту, як індивідуального, так і ринкового, впливають цінові і нецінові фактори, що повинні чітко відслідковуватися на постійній основі спеціальними відділами.

 Попит виступає одним із найважливіших факторів при формуванні економічної стратегії підприємства, тому що тільки виробництво “потрібних” товарів, що користуються попитом у покупців, доцільно і вигідно з економічної точки зору.

 Попит— це кількість товару, яку споживачі готові і бажають придбати за одну ціну, на даному ринку, протягом даного періоду. Існує кілька головних факторів, що визначають величину попиту: існуючий рівень цін на товари, доходи споживачів, їхня поведінка, смаки і запити, цінова еластичність попиту, ціна на товари-замінники тощо. 

[1. http://zadengi.info/work/42] 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Визначення та крива індивідуального попиту 

Крива індивідуального  попиту

Тепер проаналізуємо  зміну оптимуму споживача під  впливом зміни ціни одного з благ. Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару поступово знижується від  до (рис. 5.4.а). Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, при цьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару , – він стає дешевшим порівняно з благом . Відрізки показують максимальні кількості товару , які споживач міг би придбати за різних цін, якби витрачав весь свій доход лише на нього. Точки на рис. 5.4.а) визначають рівноважні комбінації товарів та за різних рівнів ціни блага . З’єднавши точки рівноваги плавною лінією, одержимо криву „ціна – споживання ”. 
 
 

 
 
 

Крива „ціна  – споживання ” показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту.

 Криву індивідуального  попиту на товар отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару у систему координат „ціна – кількість товару ” (рис. 5.4.б) Крива попиту показує обсяг споживання товару як функцію ціни.

 Властивості  кривої попиту:

1. крива попиту відображає зміну рівня корисності споживача: чим нижчою є ціна, тим вищий рівень добробуту вона забезпечує споживачеві;
2. кожна точка кривої попиту є точкою оптимуму споживача на певному рівні корисності;
3. в міру зниження ціни товару гранична норма заміни благ зменшується, тобто справджується закон спадної граничної корисності.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Ринковий  попит. Поняття споживчого надлишку

 

Ринковий попит  обчислюється додаванням показників індивідуального  попиту всіх покупців за кожного значення ціни. Графічно крива ринкового попиту визначається як сума горизонтальних відрізків обсягів індивідуального попиту всіх покупців даного товару за всіх можливих значень ціни (рис. 5.6). 

 

Нехай на ринку  деякого товару є лише два споживача, попит яких представляють криві  і . Висота кривих індивідуального попиту показує готовність споживачів купувати за даною ціною певну кількість блага. Перший споживач починає купувати за ціною, нижчою за , а другий купує за значно вищою ціною, нижче рівня . В проміжку від до крива ринкового попиту співпадає з індивідуальною кривою попиту другого споживача. За ціною ринковий попит складається з відрізків . Ламана крива і є кривою ринкового попиту. 
 

 Якщо скласти  попит значного числа покупців, то крива ринкового попиту  буде плавною лінією з від’ємним нахилом. Вона має ті ж самі властивості, що й крива індивідуального попиту і може зміщуватись внаслідок дії нецінових детермінант. Дослідження кривих ринкового попиту мають практичне значення, надають важливу інформацію про рівні попиту в різних регіонах, у різних демографічних групах споживачів.

 Звичайно  криві індивідуального попиту  утворюються виключно на основі  смаків і уподобань певних  споживачів, а попит інших покупців  ніяк не впливає на попит  окремого споживача. Проте попит  на деякі товари однієї особи іноді залежить від того, скільки ще людей придбали цей товар, що в свою чергу чинить вплив на величину та еластичність ринкового попиту.  
 
 

Таблиця 5.1

 

 

На основі аналізу  кривих індивідуального і ринкового  попиту розроблена концепція споживчого надлишку, яка застосовується для  доказу переваг конкурентної ринкової системи, котра максимізує добробут споживачів і виробників. 

 Кожен споживач  визначає для себе граничну  максимальну суму грошей, яку  він міг би заплатити за  товар згідно зі своєю оцінкою  його граничної корисності. Ця  готовність платити є показником  сприйняття цінності товару споживачем. У таблиці 5.1 представлені дані про готовність платити чотирьох покупців. 

 

Побудована за готовністю платити крива попиту має вигляд ламаної лінії (рис. 5.7). Якщо товар буде продаватись за ціною 70 грн., то на ринку залишаться 3 покупці, які куплять по одній одиниці товару. Перший покупець, який міг би заплатити максимум 100 грн., вважає, що зекономив 30 грн., другий, готовий платити максимум 80 грн., зекономив 10 грн., а третій заплатить суму, яку готовий був платити. Четвертий покупець взагалі залишить ринок.  

 Отже, крива  ринкового попиту визначає ціну, яка відображає готовність платити  граничного споживача, того, хто  готовий першим залишити ринок  за найменшого підвищення ціни. Це третій споживач: як тільки  ціна перевищить 70 грн., він виходить  з ринку. Уявна економія, яку одержали два перших покупця, складає загальну суму споживчого надлишку – 40 грн.

 Споживчий  надлишок – це різниця між  максимальною сумою, яку споживач  був готовий заплатити за кількість  товару, на яку він пред’являє  попит, і фактично заплаченою сумою. 
 
 

 
 
 

Величина сукупного  надлишку вимірюється площею фігури, обмеженої кривою ринкового попиту, лінією ринкової ціни та віссю ординат. На рис. 5.8 за початковою ціною споживчому надлишку відповідає площа трикутника . Якщо ціна знизилася від до , споживчий надлишок буде визначати сукупність площ . Зниження ціни покращить рівень добробуту не тільки початкових споживачів даного товару, але й інших, які отримали можливість купувати цей товар.

 Споживчий  надлишок є показником економічного  добробуту і повинен враховуватись політиками і урядом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Ефекти доходу та ефект заміщення

     Зміна ціни чинить двоїстий вплив на споживчий  кошик. З одного боку, благо стає дешевшим або дорожчим відносно інших  товарів, що стимулює зміну структури  споживання: дорожчі блага замінюються дешевшими. Це – ефект заміни. З іншого боку, одночасно відбувається зміна реального доходу споживача за незмінного номінального: якщо ціна одного з товарів знижується, то вивільняється частина доходу, котра може бути використана для купівлі додаткових одиниць даного блага або додаткових одиниць інших благ. Це – прояв ефекту доходу.

       В аналізі поведінки споживача  важливо відокремити дію цих  складових загального ефекту, тому  що вони можуть мати однакову  спрямованість, підсилюючи реакцію споживача на зміну ціни, або різну, викликаючи інші наслідки. Концепцію розмежування ефектів заміни та доходу розробили український економіст і математик Євген Слуцький (1915 р.) та англійський економіст Джон Хікс (30-ті рр. ХХ ст.). Хоча модель Слуцького була розроблена раніше, в сучасній мікроекономіці більш поширений аналіз моделі Хікса.

       Для визначення відокремленої  дії кожного з ефектів спочатку  припускають, що споживач після  зміни ціни одного з благ  зберігає незмінним свій рівень  добробуту, умовно скоротивши свої видатки так, щоб реальний доход залишався на рівні початкового. Це дає можливість проаналізувати зміну споживання, враховуючи лише зміну відносних цін, яку графічно показує зміна кута нахилу бюджетної лінії, тобто виділити ефект заміни.

       Для розмежування дії ефектів  графічно застосовується побудова  допоміжної прямої – компенсуючої  бюджетної лінії. Економічний  смисл добудови – визначити,  якою стала б структура ринкового  споживчого кошика, якби змінились  лише відносні ціни благ. Далі, залишаючи незмінними відносні ціни (новий кут нахилу бюджетної лінії незмінний), досліджують лише вплив зміни реального доходу, що графічно відображається паралельним зміщенням бюджетної лінії.