Видатні економісти

Видатні економісти

 

Видатні економісти -- основоположником

аналітичної економії як самостійної науки є Адам Сміт (1723--1790 рр.).

Застосувавши у своїй головній праці «Дослідження про природу і причини багатства

народів» (1776 р.) метод наукової абстракції засновника школи трудової вартості

В. Летті (1623--1687 рр.), він розвинув ідею батька французької фізіократії Ф.

Кенса про природний порядок в економіці і роль вільної конкуренції для її

нормального розвитку, заклавши основи класичної теорії ринкової економіки.

Продовжувачем справи А. Сміта став Д. Рікардо (1772--1823 рр.), який у творі

«Початки політичної економії та оподаткування» (1817 р.) заснував граничний

аналіз і розвинув теорію порівняльних переваг, які залишаються актуальними й

сьогодні. На основі критичного переосмислення теорій А. Сміта і Д. Рікардо, їх

попередників і послідовників, з'явилася надзвичайно струнка, але не придатна для

практичного застосування економічна система К. Маркса (1818--1883 рр.), яка була

розвинута у відомому «Капіталі», де капіталізму і ринковій економіці

передрікалася загибель через їх суперечливу природу і посилення експлуатації

найманої праці.

 

Теорія трудової вартості, якої дотримувалися піонери аналітичної економії,

відійшла у минуле у 70-ті роки XIX ст., коли чотири економісти з різних країн

незалежно один від одного (В. Джевонс (1835-- 1882 рр.), Л. Вальрас (1834-1910

рр.), /. Госсен (1810-1858 рр.) та К. Менгер (1840--1921 рр.) висунули і

розвинули ідею, шо саме гранична корисність товару визначає, скільки люди готові

заплатити за нього, заклавши тим самим основи граничного аналізу (маржи-налізму)

та суб'єктивно психологічного підходу до економічних досліджень. Практично

одночасно Т. Веблен (1857--1929 рр.) у книзі «Теорія неробського класу» (1899 р.)

заклав основи «інституціональної школи», яка намагається вивчати суспільні

процеси, в тому числі економічні, за допомогою історичних і соціологічних

методів.

 

Л. Вальрасе справив найбільший вплив на розвиток моделей рівноваги, без яких

неможливо уявити нинішню мікроекономіку, яку першим систематизовано виклав А.

Маршалл (1842--1924 рр.). Праця вченого «Принципи економікс» (1890 р.) стала

першим підручником з аналітичної економії, де застосовано стрункий аналітичний

аналіз для дослідження попиту і пропозиції та ринкових цін.

 

Видатний представник американської школи кінця XIX поч. XX ст. Дж. Б. Кларк

(1847--1938 рр.) об'єднав маржиналістські концепції попередників у теорію

граничної продуктивності.

 

Вагоме місце серед економістів минулого посідає український вчений М.

Туган-Барановський (1865--1919 рр.), наукові концепції якого (економічних криз і

кон'юнктури, цінності на основі синтезу теорії трудової вартості і граничної

корисності, монетарного ринку, кооперації) справили значний вплив на розвиток

аналітичної економії. Аналогічно можна оцінити економіко-екологічне відкриття С.

Подолинського (1850--1891 рр.) та економіко-математичні ідеї Є. Слуцького

(1880--1948 рр.), інших українських вчених.

 

Дж. М. Кейнс (1883--1946 рр.) став найвпливовішим економістом XX ст. Своєю працею

«Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1936 р.) вчений здійснив

переворот у класичній теорії, розвинувши макроекономіку і вчення про

необхідність державного регулювання ринкової економіки з метою стимулювання

сукупного попиту і розв'язання проблеми масового безробіття.

 

Ф. Гайєк (1899--1984 рр.) був одним з найпослідовніших захисників чистої ринкової

економіки у XX ст. Центральна теза його праці «Шлях до рабства» (1944 р.)

полягає у тому, що вільна система цін є обов'язковою умовою ефективного розвитку

економіки.

 

Останні десятиліття знову «відкрили» Й. Шумпетера (1883 -- 1950 рр.) з його

дослідженням ролі підприємництва в економічному розвитку. Сьогодні багато хто

вважає його, поряд з Кейнсом, найвпливовішим економістом XX ст.

 

Серед сучасних економістів особливо відомою фігурою виступає М. Фрідмен

(народився у 1912 р.) -- лауреат Нобелівської премії (1976 р.), лідер Чикагської

школи. Він відродив у післявоєнні часи монетаризм, який з 70-х років набув

широкого наукового визнання і зайняв чільне місце у політиці.

 

Надзвичайно впливовим економістом сучасності є П. Семюелсон (народився у 1915

р.) -- перший лауреат Нобелівської премії в галузі економіки, який у підручнику

«Економіка» (початок 50-х років) узагальнив теорії, розроблені неокласичними

школами, Кейнсом, Стокгольмською школою і власні ідеї. Підручник вийшов уже 15

виданням і залишається серед найпопулярніших у США та багатьох інших країнах.