Венчурне інвестування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ

1.Розвиток венчурного  інвестування в Україні та  негативні фактори вливу

2.Державне регулювання  венчурного інвестування в Україні

3.Стан венчурного інвестування  в Україні

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Венчурне інвестування - це особлива система вкладення коштів у нові проекти. Його головна і принципова відмінність від традиційного полягає в тому, що необхідні кошти можуть надаватися під перспективну ідею без гарантованого забезпечення наявним майном, заощадженням; або іншими активами підприємця. Єдиною заставою служить спеціально обумовлена частка акцій у вже існуючій  або лише створюваній фірмі. Розвиток  національної  індустрії венчурного капіталу залежить від державної підтримки як найголовнішої складової на шляху розвитку загальної інноваційної політики, яка складається з двох компонентів:формування сприятливого правового середовища шляхом економічного стимулювання венчурного інвестування інноваційного розвитку та прямої  державного інвестування. 

1.Розвиток венчурного  інвестування в Україні

Із 2005 року зберігається тенденція, коли майже 80% усіх фондів, у яких сконцентровано більше ніж 90% зареєстрованої емісії цінних паперів, належать до венчурних. На них  в Україні не діють жорсткі  умови диверсифікації. За своїм призначенням венчурні фонди відповідають європейській, а не американській  моделі і можуть інвестувати не лише в підприємства «хай-тек технологій», але не які завгодно інші, не заборонені законодавством.

Українські венчурні фонди  зовсім не займаються телекомунікаціями (0,01% портфеля цінних паперів), тоді як для американських та європейських венчурних фондів це один з напрямків. Суттєві 8% портфеля припадає на фінансову  сферу, по 7% - на промисловість та споживчі товари.

Заходи держави  відіграють важливу роль у формуванні інноваційної сфери. Успішний світовий досвід визначає роль держави та різноманітних заходів підтримки розвитку венчурного інвестування як каталізатора запуску процесу венчурного інвестування в державі. Так було в США, Фінляндії, Ізраїлі та в усіх розвинутих країнах.

Також світовий досвід підтверджує  доцільність створення сприятливих 
умов для розвитку венчурного інвестування. Головними проблемами в 
Україні є нестабільне зовнішнє середовище, нерозвиненість венчурної 
інфраструктури, низька ліквідність венчурних інвестицій у зв'язку з 
нерозвиненістю фондового ринку, наявність в основному іноземного 
венчурного капіталу, слабка інформаційна підтримка. Отже, потрібно 
розвивати фондовий ринок для забезпечення ліквідності венчурних інвестицій, створювати біржові майданчики з торгівлі цінними паперами високотехнологічних підприємств, а також залучати пенсійні фонди до венчурного інвестування (це збільшить розмір коштів, що можуть бути вкладені у венчурні проекти) .

Стратегії різних венчурних  компаній відрізняються. Одні з них  ризикують частіше, забезпечуючи собі контрольний пакет акцій у  високотехнологічній структурі, яка  тільки розпочала свій бізнес. Прогнозуючи  її майбутні успіхи і швидке зростання  капіталізації, венчурні інвестори  найбільш інтенсивно фінансують такі підприємства саме на початковому етапі.

Є венчурні компанії, які  обирають стратегію постійної присутності  в бізнесі підприємств, які вони інвестують. Така стратегія характерна для відомих високотехнологічних компаній, які мають власні  фонди венчурного інвестування. Їхньою головною метою є робота на перспективу - пошук та    реалізація нових перспективних ідей і розробок, які можуть призвести до     суттєвих здобутків у власному бізнесі; знаходження висококваліфікованих інтелектуальних кадрів та залучення їх до розширення свого бізнесу; пошук інших ринків збуту тощо.

Сфера застосування венчурного капіталу є досить широкою і не обов'язково обмежена інноваціями. Він приваблює інвесторів, оскільки дозволяє рівномірно розподіляти їх ризики при фінансуванні інноваційних проектів імалих та середніх компаній. Дохідність та ризикованість будь-якого проекту зменшуються за стадіями його життєвого циклу та залежить від галузі промисловості. Однак досвід країн, де венчурні інвестиції відіграють принципову рать у фінансуванні інноваційних процесів, свідчить про те. що все ж таки найбільш ефективними є венчурні інвестиції в малі високотехнологічні фірми, які реалізують високо ризикові проекти, на стадії їх старту.

Фактори, що впливають на ринок венчурних інвестицій в  Україні, можна представити у вигляді таких, що позитивно впливають, прискорюючи формування ринку венчурного капіталу і таких, що гальмують цей ринок, впливаючи  негативно.  В Україні сьогодні не дуже багато проектів, які є цікавими з точки зору венчурного інвестора. Це спричинено недостатньою кількістю малих інноваційних фірм, і в першу чергу - у сфері високотехнологічного бізнесу. Такі проекти бувають іноді невідомі широкому загалу. Ось перелік факторів, які гальмують розвиток венчурного ринку:

1. Капіталізація фондового ринку просувається досить низькими темпами.

2. Відсутність відповідної законодавчої бази. Потрібно прийняти в Україні Закон про венчур, який має визначити умови розвитку ринку венчурного капіталу та забезпечити привабливий інвестиційний клімат для учасників високо ризикового процесу венчурного фінансування.

3. Відсутність мотивації  у створенні венчурних фондів  і компаній в Україні спричинена недостатньою увагою держави до цієї проблеми.

4. Сьогодні маркетингові дослідження в інноваційній сфері в Україні майже не ведуться, що спричинено, між іншим, також існуючими недоліками у системі захисту інтелектуальної власності. Недосконала інформаційна база гальмує розвиток венчурного підприємництва.   

5. Нестача висококваліфікованих фахівців в інноваційній сфері, які були б спроможні забезпечити ефективний менеджмент як венчурного бізнесу, так і всіх інших суб'єктів інноваційного підприємництва. У вищих навчальних закладах слід передбачити підготовку та перепідготовку інноваційних менеджерів з обов'язковим проходженням стажування в закордонних венчурних компаніях та фондах .Низька активність венчурного інвестування в країні пов'язана з небажанням ризикувати у досить  нестабільному зовнішньому  середовищі,відсутністюрозвиненої   інфраструктури.   Банки   не  прагнуть інвестувати в довгострокові ризиковані проекти до того ж без гарантій.Пенсійні фонди за законодавством України можуть інвестувати тільки в державні  цінні папери, банківські депозити, нерухомість й акції квотованих компаній. Страховий бізнес в Україні хоч і охоплює багато компаній, але він менш розвинений ніж у США і Західній Європі. Що стосується фондового ринку, то він суттєво відстає від потреб часу.

Отже, венчурні фонди, по-перше, не є інститутом спільного інвестування (інвестиційним фондом) і їх потрібно розглядати як один із видів інститутів венчурного інвестування; по-друге, основним їх призначенням є інвестування інноваційного, а не існуючого бізнесу.

Прийняття окремого нового закону України щодо діяльності венчурних  
фондів та впровадження системи економічного стимулювання їхньої діяльності в інноваційному напрямку забезпечить реалізацію державної політики стимулювання інвестиційної діяльності та інноваційного розвитку шляхом залучення та ефективного використання коштів венчурних інвесторів.

2.Державне регулювання венчурного інвестування в Україні 

Вперше функціонування венчурних  фондів на законотворчому рівні передбачив Закон України “Про інститути  спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”  від 15.03.2001 № 2299-ІІІ. 

Проте в законі йдеться лише про  інвестиційні фонди, які проводять  діяльність з об’єднання (залучення) грошових коштів інвесторів для отримання  прибутку від вкладень у цінні  папери, корпоративні права та нерухомість, тобто інвестиції у вже існуючий бізнес.

Аналіз чинного законодавства  України, зокрема Закону України  «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 року показує, що венчурні фонди порівняно з  іншими видами інститутів спільного  інвестування є найбільш ризикованими для інвесторів, що пояснюється відсутністю  жорстких законодавчих вимог щодо складу і структури активів цих фондів та операцій з ними, які характерні для інших ІСІ. До венчурного фонду  висуваються найменші  регулятивні вимоги з боку законодавства, саме це робить його гнучким інструментом  для здійснення  інвестиційних програм.  

і перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються  останньою окремо від результатів  її господарської діяльності.

Переваги венчурного інвестування як головного джерела фінансування у сфері інноваційного бізнесу  полягає у тому, що підприємства, що розвиваються, можуть отримати інвестиції тоді, коли інші фінансові інститути  утримуються від ризикованих  капіталовкладень.

3.Стан венчурного  інвестування в Україні

Нині в Україні венчурні фонди є особливим інститутом інвестування. Вони віднесені до інститутів спільного інвестування (ІСІ), хоча й не мають прямого відношення до спільного інвестування та фондового  ринку. Їм надані особливі повноваження та податкові пільги у порівнянні із іншими типами ІСІ. Проте вітчизняний  венчурний капітал не інвестує в  інноваційні проекти, оскільки інвестиції в інші галузі традиційної економіки  мають надвисокий рівень доходності за відносно короткий термін інвестування за умов низького рівня ризику.

За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, питома вага венчурних фондів у загальній кількості ІСІ складає 75,4% . За даними УАІБ, їх кількість станом на кінець II кварталу 2009 року складала 727 фондів. Сукупна вартість їх активів на початку 2009 року складала 58,7 млрд. грн. Вітчизняні венчурні фонди інвестували переважно у підприємства таких галузей як будівництво, нерухомість, торгівля та ін.

Постановою  Кабінету Міністрів України від 14.08.2008 № 447 затверджено Державну цільову економічну програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009–2013 роки, яка передбачає утворення венчурних фондів інвестування інноваційної діяльності за рахунок недержавних коштів та комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ в регіонах за кошти місцевих бюджетів.

З метою опрацювання питань щодо створення необхідних умов для  інституційного забезпечення венчурного фінансування інноваційної діяльності наказом Держінвестицій від 10.07.2009 № 33 утворено робочу групу з питань створення венчурного фонду інвестування інноваційної діяльності, в рамках роботи якої здійснюється аналіз сучасного стану венчурного інвестування в Україні та вивчення досвіду інших країн щодо розвитку інвестування в інноваційну діяльність, з метою адаптації найкращих аналогів.

В Україні функціонує досить розгалужена інвестиційна інфраструктура: фондові, товарні та універсальні біржі, депозитарії,  зберігачі, реєстратори, інформаційно-консультаційні центри, банки, інноваційні та інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, агентства розвитку бізнесу, технологічні та науковий парки, науково-консультаційні центри інвестицій i міжнародного бізнесу, небанківські фінансово-кредитні установи, торговці цінними паперами, інститути спільного інвестування і компанії з управління активами, недержавні пенсійні фонди, адміністратори НПФ, страхові компанії тощо. Станом на 1 жовтня 2009 року в Україні діяло 968 інститутів спільного інвестування, що досягли нормативів, із них 730 (75,4 %) – венчурні фонди.  [3]

Зокрема в Україні діють  та співпрацюють такі фінансові, управлінські, впроваджувальні організації у  сфері інвестицій та інновацій як:

1) Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР, Україна) є центральним органом виконавчої влади.

Основними завданнями НАЕР є:

·  проведення єдиної державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження;

·  забезпечення збільшення частки альтернативних видів палива у балансі попиту та пропонування енергоносіїв;

·  створення державної системи моніторингу виробництва, споживання, експорту та імпорту енергоносіїв, удосконалення системи обліку та контролю за споживанням енергетичних ресурсів;

·  забезпечення функціонування єдиної системи нормування питомих витрат енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.

2) Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (ДІФКУ, Україна). Метою ДІФКУ є здійснення фінансової підтримки суб’єктів господарювання різних форм власності в рамках державної інноваційної політики. У своїй діяльності ДІФКУ керується чинним законодавством України, у тому числі Законом України «Про інноваційну діяльність».

ДІФКУ сприяє зміцненню економіки  України, залучаючи зовнішні та внутрішні  кредитні та інвестиційні ресурси, і  направляє їх на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів у стратегічних галузях економіки.

3) Товариство з питань технічного співробітництва (Deutsche Gesellschaft für Technische Zusammenarbeit, GTZ, Німеччина) – державне підприємство, що виконує замовлення Федеральних міністерств уряду ФРН щодо співробітництва з іноземними державами.Основними завданнями співробітництва в Україні, в першу чергу, є економічні реформи та будівництво ринкової економіки. Компонентами цього співробітництва є консультування уряду в економічно–політичних сферах, зокрема: регіональна політика та децентралізація, сприяння приватному господарству та фінансовій системи, а також професійна освіта. Оскільки німецько-українському співробітництву надається велике значення, КФВ Банк розвитку та GTZ відкрили спільне місцеве бюро проектів у Києві.

4) Нідерландсько-українська стала енергетична платформа (Netherlands-Ukrainian sustainable energy platform, NUCEP, Україна – Нідерланди) об’єднує нідерландські та українські організації та сприяє втіленню спільних проектів в галузі відновлювальної енергетики, включаючи енергозбереження в міському господарстві України.

Місія NUCEP полягає у наданні  українським організаціям ефективного  доступу до голландських технологій, досвіду розробки проектів та фінансування. Основним фокусом NUCEP є втілення проектів енергозбереження в міському середовищі в Україні, включаючи приватні, комунальні і громадські об’єкти. NUCEP представляє  в Україні весь сектор енергозбереження Нідерландів, що охоплює комерційні, галузеві та державні організації. Членами платформи NUCEP є голландські компанії у сфері енергетики, енергозбереження та відновлювальної енергії, які націлені на співпрацю в Україні.